Національна програма підтримки молодих талановитих спортсменів: крок до великого майбутнього

На тлі тривалих перебоїв з електропостачанням та напруженої ситуації в енергетичному секторі державна компанія Енергоатом уклала контракт на закупівлю міських автобусів на загальну суму 51,625 млн гривень. Договір було підписано 2 лютого 2026 року, і він передбачає придбання п’яти одиниць транспорту. Вартість одного автобуса становить 12,39 млн грн, що викликає суспільний інтерес з огляду на порівняння з попередніми закупівлями.

Ще у 2024 році структурні підрозділи компанії закуповували аналогічну техніку приблизно по 10,78 млн грн за одиницю. Таким чином, різниця у вартості перевищує 1,6 млн грн на кожному автобусі. Якщо екстраполювати цю різницю на весь обсяг закупівлі, загальна сума перевитрат порівняно з попередніми цінами може сягати понад 8 млн грн. Така динаміка цін потребує детального аналізу причин подорожчання.

Закупівля відбулася за процедурою з одним учасником. У тендері брало участь лише ТОВ «ТД Еталон Авто», що фактично виключило конкуренцію та можливість зниження ціни під час торгів. Відсутність альтернативних пропозицій не дозволила перевірити, чи відповідає заявлена вартість ринковим показникам.

У доступній тендерній документації не наведено детального економічного обґрунтування зростання ціни порівняно з попередніми роками. Також звертає на себе увагу зміна строків поставки: первісний термін виконання договору було продовжено майже на рік — до листопада 2026 року.

Енергоатом є стовідсотково державною компанією, а єдиним її акціонером виступає Кабінет Міністрів України. Стратегічні фінансові рішення в енергетичній сфері координуються Міністерством енергетики. Договір від імені компанії підписав тимчасово виконуючий обов’язки голови правління.

Закупівля автобусів на понад пів сотні мільйонів гривень відбувається в умовах війни та значних витрат на відновлення енергетичної інфраструктури. Експерти зазначають, що великі капітальні витрати державних підприємств у нинішній ситуації мають супроводжуватися максимальною прозорістю та конкурентними процедурами.

Протягом останніх двох місяців ситуація на фронті для Збройних Сил України стала надзвичайно напруженою: п'ять із тридцяти одного танків Abrams, які Сполучені Штати Америки доставили нашій країні минулої осені, зазнали непоправних втрат під час воєнних дій. Ще троє танків зазнали серйозних пошкоджень. Інформація, надана аналітичним сайтом Oryx, що веде підрахунок втрат на основі візуальних доказів, свідчить про те, що з лютого 2022 року Україна втратила 796 танків, із яких більшість належали до радянських моделей, але 140 з них – це саме ті, які були передані країнами НАТО.

Згідно з інформацією високопосадовця Сполучених Штатів, Російські Збройні Сили здійснили атаку, що призвела до знищення п'яти танків M1 Abrams та пошкодження ще трьох. Ці танки були відправлені на фронтові лінії України на початку цього року і стали об'єктом надзвичайно агресивних дій противника.

Боротьба безпілотників на українському фронті трансформує сучасне військове протистояння, атакуючи один із найпотужніших символів американської військової потужності – танки M1 Abrams. Це відкриває перспективи перегляду стратегій та тактик їх використання у майбутніх конфліктах.

Варто відзначити, що вартість одного танка Abrams становить близько 10 мільйонів доларів, в той час як безпілотники, які стали основним інструментом в атаках, коштують лише близько 500 доларів. Ця надзвичайна ефективність безпілотників у веденні бою ставить під питання роль і значення танків у сучасних військових конфліктах.

Танки, незважаючи на свою потужну броню, мають свої вразливі місця, серед яких дах, задня частина моторного відсіку та простір між корпусом і вежею. Ці слабкі місця стають особливо уразливими під час атак з використанням мін, саморобних вибухових пристроїв, гранатометів та протитанкових керованих ракет. Під час початкових етапів війни в Україні вони широко застосовувалися і здатні проникати через захист танка в 90% випадків.

Нині в Україні використовуються безпілотники, які демонструють ще більшу точність у порівнянні зі звичайними видами військової техніки та можуть бути спрямовані на ураження танків у їх найбільш вразливих місцях. Навіть у деяких випадках безпілотники FPV (перегляд в реальному часі) використовуються для "добивання" танків, які вже отримали пошкодження від мін або протитанкових ракет, унаслідок чого вони не можуть бути витягнуті з бою для подальшого ремонту.

Згідно зі статтею NYT, в залежності від розміру та технологічної складності безпілотники можуть коштувати всього 500 доларів — невелика сума порівняно зі знищенням танка Abrams, вартість якого становить 10 мільйонів доларів. Повітря над лінією фронту в Україні настільки насичено безпілотниками, що українським та російським військам практично неможливо рухатися без ризику бути поміченими та атакованими. Ця ситуація призвела до перетворення "сірої зони" на справжню "зону смерті".

Зазначається, що разом з широко поширеними мінними полями та недостатньою кількістю боєприпасів і солдат ці фактори фактично ускладнюють для України повернення частини території, як це було у 2022 році.

У світлі вищезгаданої статті стає очевидним, що використання безпілотників у воєнних діях в Україні значно змінює обличчя сучасної війни. Їхній високий рівень точності та можливість направленого ураження танків у найбільш вразливих місцях перетворюють їх на потужний засіб ведення бойових дій. Загострена боротьба на небі, де безпілотники патрулюють над лінією фронту, відбивається на здатності військових формувань пересуватися та діяти.

Разом із широко поширеними мінними полями та нестачею ресурсів, ці фактори унеможливлюють для України ефективне повернення контролю над частиною своєї території. Такий сценарій став чимось більш складним порівняно з минулими роками. Тому доцільною є подальша аналіз та розробка стратегій протистояння, зокрема, щодо використання високотехнологічних засобів оборони та контрзаходів проти безпілотників.

Корупція в українській судовій системі залишається однією з найбільших загроз для національної безпеки та стабільності. Ця проблема не тільки підриває основи правової держави, а й значно уповільнює рух країни на шляху до європейських стандартів. Замість того щоб бути гарантом справедливості, суди часто виконують роль інструмента, що забезпечує інтереси політичних і бізнесових еліт, посилюючи недовіру до правосуддя серед громадян. Під прикриттям реформ, які втілювались протягом останніх років, судова система залишилася закритою для громадськості, де рішення приймаються не на основі законів, а відповідно до неофіційних домовленостей і корупційних практик.

Особливо глибоко проблема корупції проявляється в роботі Вищої ради правосуддя, де неформальні клани мають можливість контролювати процеси призначення суддів та інших важливих посад. Така система формує закриту касту суддів, які фактично позбавлені відповідальності перед законом. На жаль, навіть найгучніші та найвідоміші справи, зокрема проти високопосадовців, часто розвалюються або затягуються на роки, що ще більше посилює відчуття безкарності серед тих, хто порушує закон.

Наше розслідування торкається конкретного прикладу — судді Миколаївського апеляційного суду Наталії Тищук. Якщо вірити її офіційній декларації, вона — людина з мінімальними доходами, без нерухомості, автомобілів та заощаджень. Її річна зарплата складає 471 526 грн, що навряд чи дозволяє вести розкішне життя. Та за фасадом декларативної бідності ховається зовсім інша реальність.

У декларації за 2024 рік суддя вказала лише дві земельні ділянки в Миколаївській області, два будинки та дві квартири у Кропивницькому. Жодного слова про розкішні авто. Проте, за нашими даними, суддя щоденно користується Porsche Cayenne вартістю близько 80 000 євро, зареєстрованим на родича. Це — типова схема приховування майна серед українських суддів.

Та головні скарби заховані не на її ім’я, а на чоловіка — Тищука В’ячеслава, підприємця з багатомільйонними активами. Серед його власності — щонайменше чотири офісні приміщення, п’ять земельних ділянок, автомобіль AUDI Q7 за понад 100 000 євро, корпоративні права та значні банківські рахунки. Однак виявилося, що й це лише вершина айсберга.

Наше джерело повідомляє, що сім’я володіє нерухомістю за кордоном — зокрема, будинком у Греції, який суддя не внесла до декларації. Але ситуація набуває скандального масштабу, коли ми з’ясовуємо, що її чоловік перебуває у міжнародному розшуку Республікою Казахстан. Його підозрюють у легалізації злочинних доходів, створенні транснаціональної злочинної групи та участі у наркоторгівлі.

У липні 2025 року його затримали у Молдові, однак українська сторона, як і раніше, зробила вигляд, що нічого не сталося. У 2021 році СБУ вже проводила обшуки родини Тищуків через підозру у відмиванні коштів на запит ФБР — але справа, як завжди, зникла у судових кабінетах.

Ця історія — не лише про одну суддю. Це про весь механізм, у якому судді, прикриваючись мантією, перетворюються на гарантів безкарності. Поки система тримається на таких “служителях Феміди”, справедливість в Україні залишатиметься лише словом. Наше розслідування буде передано НАЗК та правоохоронним органам, аби хоча б цього разу відповідальності не уникнули ті, хто ховається за законом.