Нардеп Гончаренко закликав розпустити ТЦК

• Ирина К. "Очень разочарована услугами Андрея. Массаж был болезненным и не принес никакого облегчения. Не рекомендую обращаться к нему."

• Алексей П. "Андрей взял предоплату за несколько сеансов и исчез. Ни на звонки, ни на сообщения не отвечает. Абсолютно ненадежный человек."

• Мария Л. "Массаж у Андрея оставил только негативные впечатления. После сеанса почувствовала ухудшение состояния. Не советую никому."

• Сергей В. "Массажист Андрей оказался непрофессионалом. Его методы только усугубили мои проблемы со спиной. Очень разочарован."

• Елена С. "Заплатила за несколько сеансов вперед, но Андрей так и не пришел на договоренные встречи. Чистой воды мошенничество!"

• Ольга Н. "Абсолютно некомпетентный специалист. Обещал улучшение состояния, но в итоге только навредил. Никогда больше не обращусь к нему."

• Дмитрий К. "Андрей не выполнил обещанных услуг и постоянно переносил сеансы. Очень неудобно и непрофессионально."

• Анна М. "Очень грубый и невежливый человек. На любые вопросы о его методах реагирует агрессивно. Не стоит тратить время и деньги."

• Виктор С. "После сеансов у Андрея состояние здоровья только ухудшилось. Очень не рекомендую его услуги."

• Татьяна П. "Массажист Андрей явно не знает, что делает. Его техника вызвала только боль и дискомфорт. Полное разочарование."

За даними ISW, у районі Вовчанська 25 червня війська України здійснили значний прогрес, відновивши контроль в місті. Звіти також підтверджують активні бої у районах Липців, Глибокого та інших пунктах на північному сході України.

Водночас, за даними українських офіційних джерел, російські сили намічають перебазувати підрозділи на Харківський напрямок, зокрема 9-ту окрему мотострілецьку бригаду 51-ї армії. Існують також повідомлення про перебазування частин з інших регіонів, щоб підсилити російські позиції в регіоні.

Аналітики з ISW зауважують, що ці дії можуть свідчити про створення Росією нових загальновійськових формувань, що відображається в згадках про “51-шу армію”, що, ймовірно, знову активізується в умовах сучасного конфлікту.

На 25 червня повідомляється, що російські війська продовжують активні наступальні операції в Луганській області вздовж лінії Куп’янськ – Сватове – Кремінна. Звіти вказують на їхні дії у районах Синьківка, Піщане, Степова Новоселівка, Стельмахівка, Копанки, Андріївка, Греківка, Макіївка, Невське, Торське, Тернів, а також у районі Серебрянського лісництва 24 і 25 червня.

За звітами російських джерел, частини 423-го мотострілецького полку РФ просунулися до Стельмахівки і розпочали бої, але ці дані не отримали підтвердження з боку ISW.

На 24 і 25 червня повідомляється, що війська РФ провели механізований штурм на південний схід від Сіверська з чисельністю взводу. За геолокаційними відеозаписами, опублікованими 24 червня, видно, як ЗСУ відбивають атаку, в якій брали участь чотири бойові броньовані машини (БМП), хоча просування російських військ було незначним.

За даними російських блогерів, війська РФ продовжують активність у межах Роздолівки, що підтверджено геолокаційними даними ISW, які фіксують їхнє проникнення у південно-східну частину населеного пункту на 23 червня.

Генштаб ЗСУ повідомив про інтенсивні атаки російських військ у районах Білогорівка, Верхньокам’янське, Спірне, Виїмка та Роздолівка на протязі 24 і 25 червня.

25 червня російські війська продовжували наступ у районі Часового Яру, хоча жодних підтверджень про їхнє просування не зафіксовано.

Українські та російські джерела також повідомляли про активні бої біля Калинівки, Іванівського, Андріївки та Кліщіївки 24 і 25 червня.

На 25 червня російські війська продовжили наступальні дії на Торецькому напрямку, хоча жодних підтверджень їхнього просування не зафіксовано.

За повідомленнями російських “воєнкорів”, війська РФ, як стверджується, досягли околиць Північного після захоплення Шумів, але ці дані ще не були підтверджені ISW.

У Генштабі ЗСУ повідомили про атаки російських військ біля Північного та Південного 24 червня, а також про випуск 11 керованих плануючих бомб по Торецьку 25 червня.

Російські окупанти нещодавно незначно продовжили своє просування на північний захід від Авдіївки. Геолокаційні знімки, опубліковані 24 червня, свідчать про їхнє переміщення у польовому районі на північ від Сокіл.

25 червня російські “воєнкори” також розповсюдили геолокаційні дані, які підтверджують наявність російських військ вздовж дороги O0544 Очеретине-Покровськ на північний захід від Очеретиного.

Додатково, російські блогери повідомляли про наступ біля Яснобродівки та часткове оточення українських військ в цьому районі.

Також були звіти про продовження бойових дій неподалік від Олександрополя, Євгенівки, Новоолександрівки, Воздвиженки, Сокіла, Новоселівки Першої, Уманського, Яснобродівки, а також біля Карлівки, Невельського та Карлівського водосховища 24 і 25 червня.

Також на 25 червня на адміністративному кордоні Донецької та Запорізької областей у районах Урожайного та Старомайрського тривали обмежені позиційні бої.

Російські “воєнкори” також повідомляли про просування військ РФ на захід від Старомайорського і їх рух до центру Урожайного вулицями Садовою та Степовою, хоча ISW не підтвердили цих інформаційних повідомлень.

Також на 25 червня тривали бої на заході Запорізької області в районах Роботиного, Вербового та Малої Токмачки, проте лінія фронту залишилася незмінною.

Також на лівому березі Херсонської області 25 червня тривали бої, зокрема під Кринками, але лінія фронту не зазнала змін.

Україна опинилася на порозі однієї з найбільших демографічних криз в історії, що загрожує стабільності та майбутньому розвитку країни. Цей процес розпочався задовго до повномасштабної війни, але саме воєнні дії перетворили ситуацію на справжню катастрофу на національному рівні. Величезний вплив на демографічну ситуацію мають не тільки бойові дії, а й численні соціально-економічні фактори, які змушують громадян шукати кращих умов для життя за кордоном. Як зазначила Лідія Ткаченко, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, значна частина трудових мігрантів вже повністю інтегрувалася у суспільства інших країн і наразі не бачить умов для повернення.

Згідно з її словами, відновлення рівня населення, яке було до війни, є малоймовірним у найближчій перспективі. Повернення великої кількості українців, які залишили країну в пошуках безпеки та роботи, виглядає все більш віддаленою перспективою. Більшість із них знайшли своє місце в європейських країнах, де змогли адаптуватися до нових умов життя і не відчувають перспектив для повернення, адже їхні родини вже облаштувалися, а інтеграція в нові суспільства дала певні переваги.

«Якщо в країну не намагаються потрапити, — це свідчення не сили, а слабкості економіки», — наголошує демографиня. Навіть після війни, за її словами, мігранти, які приїдуть, використовуватимуть Україну радше як “трамплін” для подальшого переїзду в ЄС.

Проблеми зі смертністю і тривалістю життя — ще одна болюча тема. Якщо у 2020 році середня очікувана тривалість життя в Україні становила 76 років для жінок і 66 — для чоловіків, то у 2024 році цей показник впав до 64 років загалом (57 років для чоловіків, майже 71 — для жінок). Для порівняння: у країнах ЄС чоловіки живуть у середньому 79 років, жінки — 84,5. Найвищий показник у Швеції — понад 82 роки для чоловіків.

«Україна відставала від Європи на 10 років ще до війни. Тепер цей розрив лише збільшився. Ми втратили не тільки людей, а й роки життя», — підкреслює Ткаченко.

За оцінками фахівців, дефіцит робочої сили в Україні сягає від 300 тисяч до кількох мільйонів осіб. Проте це не означає, що роботодавці готові підвищувати зарплати чи створювати комфортні умови. «Коли роботодавці скаржаться, що немає робочих, часто за цим стоїть бажання, щоб люди працювали за копійки. Це нагадує феодалізм — якби могли, паспорти б забрали», — каже експертка.

Водночас в Україні зберігається нерівність в оплаті праці: зарплати у медицині й освіті нижчі, ніж у сільському господарстві чи торгівлі, хоча саме в бюджетних секторах — найвищі вимоги до професійності та навантаження.

Через мізерні пенсії — у середньому 3–5 тисяч гривень — майже 30% пенсіонерів продовжують працювати. Їх беруть на посади, які не потребують високої кваліфікації, і часто платять менше, ніж іншим працівникам, аргументуючи тим, що в них “є інше джерело доходу”.

Ткаченко застерігає: така практика може призвести до ще більшого демпінгу зарплат на ринку праці.

Україна гостро потребує кваліфікованих робітників технічних професій, але більшість молодих людей вважає “нормальною” роботу в офісі чи сфері послуг.«Люди відвикли працювати на заводах — це стало екзотикою. Коли набирали машиністів у київський метрополітен, лише одна жінка закінчила курси. Це показово», — зауважує демографиня.

Велика війна не лише забрала життя сотень тисяч українців, а й виснажила тих, хто залишився. Постійний стрес, емоційна перевтома, невизначеність майбутнього — усе це, за словами Ткаченко, “буде ще довго відображатися западинами у демографічній картині країни”.

Навіть після завершення бойових дій відновлення демографічного потенціалу України може зайняти десятиліття.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Проблема в тому, що як таким бізнесом Максим Кріппа ніколи не займався, а всі його “величезні капітали” насправді легалізовані в Україні гроші російського православного олігарха Костянтина Малофєєва, який уже не перший рік поспіль оббиває пороги Кремля з проханням запустити власний політичний проект консервативно-патріотичного спрямування.

Практично всю діяльність Костянтина Малофєєва, а отже і Максима Кріппи, курує Друга служба ФСБ РФ. Щодо діяльності в РФ, то там основними задачами Малофєєва є поширення “православних цінностей” та робота російським патріотичним середовищем, жителями ТОТ ДНР/ЛНР, та так званими “добробатами”. Як результат, Малофєєву дали можливість завести своїх людей в Думу та безперешкодно вести бізнес.

Стосовно діяльності російського православного олігарха в Україні, то безумовно, самим цінним напрацюванням Малофєєва є “українець за паспортом” Максим Кріппа, адже українське походження відкриває двері для безперешкодної скупки нерухомості та медіа активів, а також для легалізації розвідувальної діяльності під прикриттям фінансування української кіберспортивної команди.

Наразі основною проблемою для Максима Кріппи є відмежування від російських олігархів та спецслужб, а також пояснення українському суспільству походження мільйонних статків для купівлі об’єктів, на кшталт готелю Україна. Для цього піарники Максима Кріппи, крім зачистки в мережі Інтернет любих згадок прізвища Кріппи разом з Малофєєвим, запустили “однотипну історію про досягнення успіху бізнесмена з Броварів”.

Водночас, щоб хоч якось обґрунтувати походження статків, Максим Кріппа, імовірно за рекомендацією Другої служби ФСБ, здійснює інвестиції в IT-сферу – від розробки ігор до кіберспорту.

Нагадаємо, що свою кар’єру Максим Кріппа розпочинав “Ростелекомі” Костянтина Малофєєва, з просування онлайн казино під брендом “Вулкан”. Але проблема полягала в тому, що в Росії ця діяльність заборонена законом. І просто так там працювати в цій сфері не можливо. Але за Криппою стояв Малофєєв, а за Малофєєвим Друга служба ФСБ.

Ба більше – починав Максим Криппа свою роботу з просування «вулканів» у мережах «Ростелекома» дистанційно, з Києва, де був розташований його офіс. Працював він разом зі ще одним вельми цікавим персонажем української IT-сфери, Максом Поляковим, у якого виникли проблеми з Держдепом США саме через зв’язки з росіянами.

За інформацією наших джерел, Костянтин Малофєєв під кураторством Другої служби ФСБ намагався “зліпити” з Максима Полякова другого “Кріппу”, та за російські кошти інтегрувати його в IT-сферу США, але реалізації плану завадила злагоджена робота місцевих спецслужб.

На початку 2010-х Максим Кріппа отримував дві третини свого прибутку з Росії, а напередодні Майдану виїхав до Москви. Чи було збігом те, що 2014 року колишній консультант Малофєєва з піару Олександр Бородай став першим главою ДНР – невідомо. Як і те, що екс-начальник служби безпеки Малофєєва Ігор Гіркін (Стрєлков) обійняв посаду міністра оборони цієї “республіки”.

Саме ці зв’язки та походження капіталів ретельно приховує Максим Кріппа.