Нардеп Ярослав Железняк оселився в елітній квартирі на Печерську

Колишній керівник Поліського лісового офісу ДП «Ліси України» Сергій Чуприна, який був усунутий з посади після відкриття кримінального провадження, пов’язаного з порушеннями у сфері торгівлі деревиною, подав декларацію за дев’ять місяців 2025 року. Документ розкрив значні доходи та масштабні активи його родини, що знову привернуло увагу до діяльності посадовця, який неодноразово опинявся у центрі скандалів.

Згідно з декларацією, за звітний період Чуприна отримав 4,8 мільйона гривень заробітної плати — у середньому понад пів мільйона гривень щомісяця. Такий рівень доходу став предметом активного обговорення серед експертів, адже він істотно перевищує типові показники оплати праці керівників підрозділів державних підприємств лісової галузі. Окрім основної зарплатні, родина Чуприни мала й інші джерела надходжень.

Сергій Чуприна цього року придбав ще одну сонячну «мережеву» електростанцію потужністю 30 кВт за 600 тис. гривень. Також він позбувся двох власних автомобілів Audi A4 та Audi Q5, один із яких продав за 630 тис. гривень, інший подарував. У власності дружини з’явився кросовер Porsche Macan S вартістю понад 900 тис. гривень.

Подружжя також суттєво збільшило свої земельні володіння. Сергій Чуприна з 2025 року володіє двома новими ділянками та будинком у селі Грушвиця Перша на Рівненщині, а Ірина Лащук змінила земельну ділянку та будинок на нові площі. Загалом у подружжя майже 27 га землі та кілька житлових об’єктів, а також близько 1,7 млн гривень у готівці та на банківських рахунках.

Такі декларації підкреслюють значні доходи та активи колишнього керівника державної установи, навіть попри втрату посади через кримінальні справи.

Фахівці з економіки розглядають ситуацію, дійсно, як систематичне створення урядовими чиновниками обставин для наростання інфляції. Підвищення тарифів на енергоресурси, зростання податків та комунальних внесків – ці всі заходи негативно впливають на остаточну вартість виробництва. Внаслідок цього, спостерігається регулярне підвищення цін на товари та послуги, що призводить до загального підвищення рівня інфляції в країні.

Підприємства змушені підвищувати ціни на товари та послуги, щоб компенсувати зростання витрат. У свою чергу, це призводить до зниження купівельної спроможності населення і подальшого підвищення цін, створюючи замкнене коло.

Кабмін прийняв рішення, згідно з яким бізнес має імпортувати 80% електроенергії в балансі споживання, щоб гарантовано отримати ще 20% з боку “Укренерго”. Проте, як відзначає політолог Кирило Сазонов, проблема в тому, що Україна не імпортує стільки електроенергії, щоб її вистачило всім підприємствам. В результаті дефіциту, в перший же день дії постанови, вартість імпортної енергії ажіотажно зросла – причому відразу на 20% і її все одно на всіх не вистачило.

“Ажіотажні ціни на імпортне світло – це нове розкручення спіралі інфляції в Україні. Тому що слідом, автоматично, зросте собівартість української продукції. А слідом — ціни на всі товари і послуги. Це вдарить по вразливим категоріям населення – тому що, на відміну від тарифів, акцизів і цін, ні пенсії, ні зарплати в Україні не ростуть”, — відзначив експерт.

За його словами, донати від бізнесу і населення вже суттєво впали. “Це бачать усі. І справа не в тому, що населення та бізнес не хочуть допомагати. А в тому, що вони більше не мають ресурсу це робити. Натомість уряд, щоб компенсувати цей ресурс, робить найгірше – ще більше закручує гайки в надії наповнити бюджет”, — підкреслив Сазонов.

За його словами, єдине чого доб’ється уряд своїми рішеннями – це закриття підприємств, а звідси падіння доходів у бюджет та росту безробіття.

“Чиновникам слід перестати загравати з населенням, і розставити пріоритети не так, як вимагає популізм, а так, як потрібно для перемоги. Люди можуть посидіти без світла. Можуть довго — я перевіряв. А підприємство закритого циклу без світла сидіти не може. Зараз передусім потрібно дбати про економіку. Інакше у нас просто закінчуться гроші”, – заявив Сазонов.

Російські підрозділи намагаються повернути собі ініціативу на фронті, задiюючи нетипову тактику, що базується на використанні природних умов. Туман і дощ стали для них інструментами, які дозволяють частково нівелювати перевагу України в застосуванні дронів. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) зазначають, що російська армія свідомо робить ставку на погіршену видимість, адже в таких умовах розвідувальні та ударні безпілотники працюють менш ефективно.

Особливу увагу фахівці ISW звертають на район поблизу Новопавлівки, де 14 листопада відбулося раптове пожвавлення бойових дій. Після тривалого періоду відносного затишшя російські сили спробували скористатися погодними умовами, щоб просунутися вперед. Геолокаційні матеріали, які з’явилися в мережі, фіксують точні удари Сил оборони по російській бронетехніці на північний схід від населеного пункту. Водночас проросійські ресурси поширюють власні заяви, згідно з якими штурмові підрозділи змогли двічі наблизитися до українських позицій, скориставшись щільним туманом.

За даними ISW, окупанти останнім часом системно використовують туманну погоду для атак уздовж усього фронту, особливо на напрямках Покровська, Великомихайлівки та Гуляйполя. Коли українські очі в небі – розвідувальні й ударні безпілотники – не бачать цілі, росіяни намагаються просуватися штурмовими групами, бронетехнікою й мотопіхотою на короткі дистанції.

Окремі аналітичні огляди також фіксують: біля Покровська густий туман уже кілька днів полегшує російським підрозділам інфільтрацію української оборони, адже дрони стають малоефективними, а спостереження з повітря ускладнюється.

ISW нагадує, що Україна була змушена будувати оборону навколо безпілотників переважно з необхідності. «Стіна дронів» – це масове застосування тактичних ударних БпЛА та баражувальних боєприпасів, які виснажують російську живу силу й техніку уздовж більш ніж 1200-кілометрової лінії фронту, компенсуючи нестачу піхоти та важкого озброєння.

Такий підхід справді дозволив ЗСУ стримувати більші й краще оснащені російські угруповання. Але він виявився вразливим саме в умовах, коли дрони не можуть нормально працювати – через туман, дощ, низьку хмарність, обмерзання чи сильний вітер. За словами аналітиків, рідкісні і не всюди належно укріплені українські оборонні позиції, а також брак артилерії та інших «класичних» систем ускладнюють дії ЗСУ, коли безпілотники тимчасово «сліпнуть».

У звіті підкреслюється, що вихід – не в відмові від дронів, а в побудові багаторівневої оборони, де безпілотники – лише один із елементів, а не єдиний ключовий інструмент.

Аналітики наголошують:– Україна потребує значно більшого постачання традиційних систем озброєнь – насамперед артилерії, боєприпасів до неї, а також танків, бронемашин і засобів ППО;– лише за умови достатньої кількості «класичного» вогневого ураження українська армія зможе перекривати прогалини, які виникають, коли погода зводить нанівець перевагу дронів;– війна показує, що жоден окремий тип озброєнь не може бути «чарівною паличкою» – ставка тільки на БпЛА робить оборону вразливою, а традиційні системи озброєння «точно не стали анахронізмом».

Фактично ISW попереджає Захід: якщо Україна не отримає достатньо артилерії та боєприпасів, росіяни й надалі шукатимуть «погодні вікна» – дні, коли дрони менш ефективні, – і намагатимуться проривати оборону локальними механізованими штурмами, як це сталося під Новопавлівкою.

Формально Віктор Шакірзян займає посаду секретаря Рівненської міської ради, однак у реальності саме він виконує функції очільника міста, ухвалюючи ключові управлінські рішення без прямого мандата від виборців. Не перемігши на жодних загальноміських виборах, Шакірзян опинився на вершині міської влади завдяки процедурним механізмам та внутрішнім домовленостям, що викликає дедалі більше запитань у громадськості.

Його шлях у владу важко назвати класичною політичною кар’єрою з відкритою конкуренцією та виборчими кампаніями. Натомість він виглядає як добре вибудувана управлінсько-бізнесова модель, у якій тісно переплелися інтереси міського адміністрування, забудови та контролю над фінансовими потоками. Така конфігурація дозволяє концентрувати вплив без необхідності публічної електоральної підтримки.

У 2020 році Шакірзян спробував стати мером, але програв вибори Олександру Третяку. Втім, поразка не стала політичним завершенням. Він отримав посаду секретаря міськради — формально другорядну, але стратегічно ключову. За законом саме секретар у разі відсутності або відставки мера автоматично виконує його обов’язки. Після відходу Третяка ця норма фактично відкрила Шакірзяну шлях до керівництва містом без нових виборів.

Паралельно змінилася структура власності його бізнесу. Компанії, які раніше пов’язували з Шакірзяном, були переписані на родичів і близьке оточення: сестру, батька, сина та партнерів. Формально посадовець більше не має відношення до комерційної діяльності. Проте саме ці підприємства або пов’язані з ними структури продовжили отримувати підряди за бюджетні кошти.

Ключовим гравцем у тендерах стало ТОВ «Адамантбуд». Із 2021 року компанія отримала контрактів більш ніж на 142 мільйони гривень — від ремонту доріг і шкіл до облаштування укриттів та адміністративних приміщень. При цьому фірма використовує техніку й ресурси підприємств із кола, яке раніше пов’язували з Шакірзяном. У штаті працюють його родичі, а в документах фігурують спільні контакти та кошторисники.

Антимонопольний комітет встановив ознаки змови між «Адамантбудом» і компаніями з цього ж середовища. Наприкінці 2024 року їх внесли до переліку порушників, заборонивши участь у закупівлях на три роки та наклавши штраф понад 1,2 мільйона гривень.

Показовою стала історія з ремонтом у будівлі виконкому на Соборній. Депутатам пояснювали необхідність термінової заміни труб із витратами «до мільйона гривень», однак документація передбачала повноцінний капітальний ремонт санвузлів. Проєкт підготували заздалегідь, а на тендер вийшла лише одна новостворена компанія. У підсумку вартість робіт зросла до понад трьох мільйонів гривень.

Запитання виникають і до особистих активів посадовця. Будинок площею понад 300 квадратних метрів та земельну ділянку в деклараціях оцінювали в суми, що суттєво відрізнялися — від десятків тисяч гривень до мільйонів. Після публічної уваги оцінка різко зросла. При цьому нерухомість неодноразово переоформлювалася на інших осіб, хоча сам Шакірзян продовжує там проживати.

У результаті вимальовується модель, за якої політична посада забезпечує адміністративний контроль, а бізнес — фінансову основу. Формально закон не порушується: власники змінені, тендери проведені, рішення ухвалені колегіально. Фактично ж управління містом і бюджетними потоками концентрується в одному колі осіб. І доки ця система працює, реальна конкуренція за вплив на Рівне залишається мінімальною.