Наречений Лесі Нікітюк відповів, за які гроші купив Rolls-Royce

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Як пише Forbes, Україна могла отримати до 15 таких батарей і тепер вони становлять близько третини української ППО.

Свідоцтва про таке постачання вперше з’явилися 2023 року. Переговори вели американці. Тайвань почав знімати HAWK з озброєння ще 2015 року і замінювати системами місцевої розробки та імпортними NASAMS.

«HAWK уже понад 60 років. Але він простий, надійний, дуже мобільний, легко модернізується і відмінно працює проти повільніших безпілотників, крилатих ракет і пілотованих літаків. Ракета HAWK сумісна з більш сучасною системою ППО NASAMS», – пише видання.

До того ж десятки країн використовують HAWK, а тому Україна повинна мати можливість закуповувати для неї сотні ракет. Головний недолік системи – радар схильний до перешкод.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Державний секретаріат країни з’ясував, що українська компанія отримала 645 тисяч патронів через польського імпортера «UMO». Зазначається, що компанія-виробник не знала про подальше перенаправлення боєприпасів, припускаючи, що вони залишаться в Польщі.

«Розслідування дійшло висновку, що польська компанія не виконала договірні зобов’язання перед швейцарським виробником, і боєприпаси опинилися в Україні».

Швейцарія забороняє експорт своєї військової техніки в країни, що перебувають у конфлікті, через свою політику нейтралітету.

Історія з постачанням продуктів для Збройних Сил України за завищеними цінами вже давно стала символом системних проблем у сфері оборонних закупівель. Одна з ключових фігуранток цього скандалу — підприємниця, відома в медіа під прізвиськом Глиняна, — тривалий час залишається за межами української юрисдикції. Нині вона мешкає у Хорватії, де, за даними журналістських розслідувань, не лише веде спокійне життя, а й бере участь у девелоперських та будівельних проєктах. Попри резонанс справи та обурення суспільства, реального покарання вона досі не зазнала.

Журналістські матеріали, зокрема публікації Тетяни Ніколаєнко та Юрія Ніколова, стали поштовхом до відкриття кримінальних проваджень. Державне бюро розслідувань і Національне антикорупційне бюро майже синхронно зареєстрували справи за фактом можливих зловживань під час укладання контрактів на постачання харчів для армії. Йшлося про багатомільйонні суми та очевидні ознаки штучного завищення цін, що стало особливо чутливим на тлі війни й постійної потреби фронту в ресурсах.

Також повідомляється, що її зять уникнув арешту коштів у справі Бюро економічної безпеки. Журналістка підкреслює, що навіть після гучних викриттів і відставок, проблема корупції у державних закупівлях та контрактах для армії залишається невирішеною.

Цей випадок знову став прикладом того, як повільно і вибірково застосовується українське законодавство щодо осіб, які причетні до корупційних схем у час війни.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Бобровська підкреслила, що нині йдеться не про обов’язкову службу жінок, а про можливість отримати базову військову підготовку. “Для жінок наразі пропонують не обов’язкову службу в армії, а лише наявність досвіду на випадок повторної війни проти України”, – зазначила вона, додаючи, що цей підхід є частиною загальнонаціональної концепції національного спротиву.

При цьому депутатка уточнила, що жінки віком 18-25 років, як і чоловіки, повинні проходити базову військову підготовку або навчання на військовій кафедрі, що зробить їх військовозобов’язаними.

Раніше адвокатка та військова Євгенія Закревська зазначала, що мобілізація жінок – питання часу. Однак, за словами Бобровської, на даний момент прямих ініціатив з боку Генштабу щодо обов’язкової мобілізації жінок немає.

Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради в Одеській області уклало контракт на відновлення двоповерхового житлового будинку, пошкодженого внаслідок атаки дронами-камікадзе. Вартість робіт становить 35,85 млн гривень, а завершення реконструкції заплановане до грудня 2028 року. Об’єкт розташований за адресою вулиця Топольна, 2 і включає вісім квартир, які зазнали значних руйнувань під час обстрілу.

Підрядником за результатами тендерної процедури стало приватне підприємство «Роднік». Водночас закупівля відбулася за відсутності реальної конкуренції — на торги фактично вийшов лише один учасник, що автоматично забезпечило йому перемогу. Такий формат проведення тендеру вже викликав увагу громадськості, адже йдеться про суттєві бюджетні кошти та довгостроковий проєкт відновлення.

Якщо розділити загальну вартість робіт на кількість квартир, середня ціна відновлення однієї становитиме близько 104 тисяч доларів. Це рівень, за який на ринку нерухомості можна придбати повноцінну трикімнатну квартиру в центральній частині Києва поблизу станцій метро.

Проєктну документацію для об’єкта виготовило приватне підприємство «Єленсан», а позитивний експертний звіт надала державна проєктно-дослідна установа у сфері реконструкції.

Аналіз кошторису показує суттєві завищення вартості будівельних матеріалів. Зокрема, шпаклівку типу «Сатенгіпс» у документах врахували по 23 гривні за кілограм, тоді як на регіональному ринку аналогічна продукція продається майже вдвічі дешевше. Полівінілацетатну дисперсію заклали по 372 гривні за кілограм, хоча роздрібні ціни в Одесі коливаються в межах 146–148 гривень. Повнотілу керамічну цеглу врахували по 15 гривень за штуку, попри те що ринкова ціна становить близько 10 гривень.

Найбільш показовою є позиція з кондиціонерами. У кошторисі їхня вартість становить 75 600 гривень за одиницю, тоді як офіційні продавці та великі торговельні майданчики пропонують аналогічні моделі за ціною від 28 до 33 тисяч гривень. За попередніми оцінками, лише на матеріалах потенційна переплата перевищує два мільйони гривень.

Участь у тендері фактично була закритою для сторонніх компаній. Замовник висунув вимогу надати щонайменше три аналогічні договори саме з ремонту багатоквартирних будинків, пошкоджених унаслідок збройної агресії, причому з повним переліком конкретних робіт — від улаштування залізобетонних поясів до електромонтажу та покрівлі. Такі умови значно звузили коло потенційних учасників.

ПП «Роднік» надало чотири договори, укладені раніше з тим самим Управлінням ЖКГ Ізмаїльської міськради. Йдеться про ремонти будинків на кількох вулицях міста, що фактично підтверджує сталу співпрацю між замовником і підрядником.

Частину техніки для виконання робіт компанія планує залучати у товариства, власницею якого є дружина голови Ізмаїльської районної державної адміністрації. Таким чином, у проєкті з’являється ще один рівень потенційного конфлікту інтересів.

Управління ЖКГ міськради очолює Олена Парамонова, а міським головою Ізмаїла є Андрій Абрамченко. Керівником і власником ПП «Роднік» є Ігор Дехтярьов — депутат міської ради від партії «Слуга народу» та багаторічний соратник мера. Їх пов’язують спільні проєкти ще з початку 2000-х років, зокрема у сфері місцевого спорту та громадських організацій. Обоє мають політичне минуле, пов’язане з Партією регіонів.

З 2016 року підприємство «Роднік» отримало державних замовлень майже на 900 мільйонів гривень, причому найбільша частка контрактів припадає саме на нинішнього замовника — Управління ЖКГ Ізмаїльської міської ради.

Історія з відновленням будинку в Ізмаїлі демонструє, як під прикриттям відбудови після обстрілів формується замкнене коло підрядників, завищених кошторисів і відсутності реальної конкуренції. У підсумку платником за «золотий ремонт» стає місцева громада.