Наукові дослідження підтверджують: зелений чай допомагає втрачати вісцеральний жир

За інформацією американського видання Politico, Україна виступила з вимогою до адміністрації президента Джо Байдена щодо скасування заборони на використання американської зброї для ударів проти Росії. Це виникло внаслідок серії нападів російських військ на Харківську область, які призвели до численних жертв та руйнувань. Група українських парламентарів перебуває у Вашингтоні цього тижня, щоб отримати підтримку Конгресу у цьому питанні. Мета України полягає у нанесенні удару по російських військових складах за межами своїх кордонів для припинення наступальних операцій Росії. Українські представники, зокрема голова фракції "Слуга народу" Арахам

Висновки до вищезгаданої статті наступні:

Україна висловила вимогу до адміністрації президента Джо Байдена щодо зняття заборони на використання американської зброї для ударів проти Росії, у

У цьому тижні політичні кола та ЗМІ в Україні активно пророкують значні зміни у кадровому складі, як у владному апараті, так і в Офісі генерального прокурора. За інформацією, отриманою від джерел прямо в Офісі генерального прокурора, очікується відставка самого генпрокурора, Андрія Костіна. Згідно з цими джерелами, головною причиною його відставки стали скандали, пов'язані з його частим перебуванням за кордоном, переважно в США, де мешкає його родина.

Парламентарі раніше зазначали, що генпрокурор витрачає багато часу на закордонні відрядження, що ставило під сумнів його ефективність на посаді. За даними, наразі ймовірним наступником Костіна є Олег Кіпер, колишній прокурор Києва та сучасний голова Одеської військової адміністрації. Кіпер у своїх інтерв'ю відзначав, що не отримував пропозицій на посаду генпрокурора.

Зазначено, що Кіпер і Костін обидва походять з Одеси, що може зіграти певну роль у виборі нового керівника прокуратури. Проте остаточне рішення про кандидатуру ще не ухвалено. Тому можливо, що після відставки Костіна тимчасово обов'язки генпрокурора виконуватиме його перший заступник, Олексій Хоменко.

Якщо на посаду генпрокурора буде призначено Кіпера або Хоменка, це стане історичним моментом, оскільки з 2016 року на цій посаді не було кадрового прокурора. Відтоді керівництво прокуратурою здійснювалося особами, які не мали прямого досвіду у системі прокуратури. Кіпер, працюючи у генеральній прокуратурі ще за часів Януковича, зазнав випробувань у вигляді закону про люстрацію. Однак у 2019 році Окружний адмінсуд скасував цю лустрацію як незаконну. Пізніше Кіпер очолив Київську міську прокуратуру.

У висновку можна зазначити, що в Україні очікуються значні кадрові зміни у владних структурах, зокрема в Офісі генерального прокурора. Очікується відставка генпрокурора Андрія Костіна через скандали, пов'язані з його частими відрядженнями за кордон, переважно до США. Ймовірними кандидатами на посаду генпрокурора є Олег Кіпер та Олексій Хоменко. Якщо один із них буде обраний, це стане першим випадком з 2016 року, коли на посаді генпрокурора буде кадровий прокурор. Такі зміни можуть вплинути на роботу прокуратури та зміцнення правової системи в країні.

Система вручення повісток в Україні наразі не виконує своєї основної функції, оскільки значна частина чоловіків продовжує ігнорувати виклики до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Про це повідомив речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін в інтерв’ю виданню «Главком».

За його словами, чинна процедура вручення повісток має радше інформативний, ніж обов’язковий характер. Повістка, з юридичного погляду, є лише повідомленням про необхідність з’явитися до центру комплектування, але не гарантує, що громадянин справді виконає цей обов’язок. Навіть якщо особа відмовляється отримати документ, але зрозуміла його зміст, складається акт про відмову, і така людина формально вважається належним чином повідомленою.

Попри це, значна кількість призовників до центрів не приходить, свідомо порушуючи правила військового обліку. На думку Істоміна, сам формат “роздачі повісток” уже не можна вважати ефективним інструментом.

Він також звернув увагу, що проблема полягає не лише у ставленні громадян, а й у бездіяльності місцевої влади. Закон, зокрема постанова №1487, покладає на органи місцевого самоврядування істотні повноваження у сфері військового обліку, включно з обов’язковим щорічним дворовим обходом. Відповідальні особи мають перевіряти, чи призовники реально проживають за вказаними адресами, однак на практиці ці вимоги часто виконуються формально або взагалі ігноруються.

В окремих випадках через бездіяльність посадових осіб складалися протоколи про порушення. У підсумку, зазначив речник, основний тягар вручення повісток і контролю явки покладається на військових ТЦК, які змушені залучати до цієї роботи поліцію.

Істомін також розповів, що за час повномасштабної війни Полтавський обласний ТЦК розіслав велику кількість повісток поштою. Проте механізм виявився далеким від ідеального: значна частина громадян на рекомендовані листи не реагує, незалежно від того, хто саме є відправником.

За його словами, сьогодні існує два основних механізми поштового розсилання документів. Перший — централізований, коли списки призовників надходять із Генштабу, а Міністерство оборони забезпечує друк і відправку. Другий — місцевий, коли повістки формують безпосередньо в ТЦК, а витрати на поштові послуги покривають громади. Цей варіант він назвав більш зручним, оскільки дає можливість оперативно визначати адресатів.

Попри це, повістка залишається обов’язковим інструментом виклику до ТЦК, незалежно від способу вручення — особисто чи поштою. Невиконання її вимог, нагадав Істомін, розцінюється як порушення правил військового обліку й тягне за собою адміністративну відповідальність за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інформація про осіб, які ігнорують повістки, передається до поліції. Правоохоронці отримують право здійснити адміністративне затримання і примусово доставити порушників до територіального центру комплектування для з’ясування обставин та уточнення облікових даних.

Новину, яку ми отримали, підкріплено цифрами та фактами: у цьому році планується мобілізувати в Збройних Силах України рекордну кількість осіб — аж 500 тисяч українців. І за такими масштабами стоять дві основні причини. По-перше, військові потребують поповнення через серйозний дефіцит в особовому складі, оцінюваний від 250 до 400 тисяч осіб. По-друге, непередбачувані втрати на фронті, які досягають вражаючих 80-150 тисяч осіб до кінця року, враховуючи поранених, дезертирів та відмовників.

Ця ситуація виникає через посилення агресії з боку російських сил, які нещадно обстрілюють українські позиції, надаючи особливу увагу зрушенню на тилові ресурси та знижуючи ефективність українського протиповітряного оборонного устаткування. Не дивно, що військові змушені боротися з постійним стресом та недостатньою кількістю військовослужбовців.

Важливо відзначити, що в офіційних заявках мобілізації намагаються зменшити кількість осіб, щоб не викликати паніки серед військовозобов’язаних. Проте, захисники країни, незважаючи на різні фактори та потреби, продовжують безперервно виконувати свої обов'язки, часто працюючи у складних умовах та без належної можливості відновити сили.

Командувач об’єднаних сил ЗСУ, генерал Юрій Содоля, підкреслив драматичну нерівність у військовому потенціалі між українською та російською арміями. За його словами, російська армія майже у сім-десять разів перевищує українську за кількістю військових на фронті. Це створює критичну ситуацію, де на одну ділянку фронту, замість однієї бригади, доводиться ставити дві-три, змушуючи військових працювати без перерви та без належного відновлення.

Наступна мобілізація до Збройних Сил України на обсягу 500 тисяч осіб свідчить про серйозні проблеми української армії щодо дефіциту живої сили та великих втрат на фронті.Агресивні дії російських сил, зокрема часті обстріли та атаки, призводять до значного зниження ефективності оборони та збільшення стресу на українських військових.Офіційні заяви про мобілізацію можуть не відображати реальний обсяг потреби української армії в додаткових військовослужбовцях.Незважаючи на труднощі та обмеження, захисники країни продовжують виконувати свої обов'язки, працюючи безперервно та без належного відпочинку.Необхідно вжити додаткових заходів для підтримки та підвищення бойової готовності української армії, включаючи поповнення особового складу, підвищення якості умов служби та забезпечення відпочинку для військових.