Необхідні реформи для отримання фінансування від МВФ у 2024 році

В Україні критично важливі ресурси зникають не лише через воєнні дії, а й унаслідок непрозорих домовленостей між бізнесом і посадовцями. Яскравим прикладом є Пержанське родовище берилію у Житомирській області, де держава фактично втратила контроль над стратегічними надрами. Розробку цього родовища здійснює ТОВ «Пержанська рудна компанія», що входить до орбіти BGV Group. Центральним елементом структури є кіпрська BGV Group Limited, через яку цінна сировина виводиться за межі країни, створюючи ефект офшорного управління.

Цей випадок демонструє системну проблему: стратегічні активи опиняються у руках приватних компаній із непрозорими схемами володіння, а державні органи не контролюють реальні потоки ресурсів. Наслідки цього явища виходять за межі економіки: втрата контрольованих запасів мінералів знижує національну безпеку, обмежує технологічний розвиток і впливає на геополітичну стійкість України.

Формально процедура виглядала законною, однак оцінка впливу на довкілля існувала лише номінально. Реальних екологічних досліджень перед початком видобутку проведено не було, попри те, що роботи розгорнулися в межах Поліського природного заповідника — території, де будь-яка господарська діяльність прямо заборонена законом.

Просування цього проєкту було неможливим без політичного та адміністративного лобізму. У схемі фігурують колишні керівники Державної служби геології та надр України, які погоджували документи та дозволи. На парламентському рівні процес супроводжували представники фракції «Слуга народу».

Ключову роль відіграли голова комітету Верховної Ради з питань екологічної політики Олег Бондаренко та голова підкомітету з питань надрокористування Павло Якименко. Останній є сином співзасновника «Пержанської рудної компанії», що створює очевидний і задокументований конфлікт інтересів. Попри це, всі погодження проходили в прискореному режимі без публічних обговорень і належного контролю.

Паралельно компанія декларує занижені обсяги видобутку берилію, що дозволяє мінімізувати рентні платежі до бюджету. За оцінками експертів, реальна вартість покладів Пержанського родовища становить від 80 до 100 мільярдів доларів. Для порівняння: у бюджет надходять лише незначні суми, тоді як основні фінансові потоки виводяться за кордон.

Натомість регіон отримує токсичні відходи з важкими металами та радіоактивними домішками, які забруднюють ґрунти й водні горизонти Полісся. Йдеться не лише про економічні втрати, а й про довгострокову екологічну катастрофу.

Капітал, отриманий від експлуатації надр, Буткевич спрямовує у девелоперський бізнес. У 2024 році BGV Group Management уклала партнерську угоду з компанією SAGA Development Андрія Вавриша для реалізації житлового комплексу Boston Creative House у Києві. Контроль над проєктом було розподілено через інвестиційні фонди «Магнум» та «Ельбрус» між структурами Геннадія Буткевича та Максимом Вавришем — сином девелопера.

Таким чином формується замкнений ланцюг: стратегічні надра України перетворюються на джерело приватних девелоперських прибутків, тоді як держава втрачає контроль, кошти і ресурси, критично важливі для оборонного сектору.

За результатами аналізу цієї схеми відкрито низку кримінальних проваджень. Печерська окружна прокуратура Києва внесла відомості до ЄРДР за фактом самоуправства. Служба безпеки України в Дніпропетровській області розслідує службове підроблення. Поліція Харківської області та Державне бюро розслідувань відкрили провадження за фактами незаконного видобутку корисних копалин.

Втім, подальший хід цих справ демонструє інше. Розслідування носять формальний характер, активних слідчих дій не зафіксовано, а ключові фігуранти залишаються поза реальною процесуальною відповідальністю. Провадження відкриваються, але не доходять до логічного завершення, що лише підтверджує системність і захищеність цієї схеми.

Українська родина, що емігрувала до Великої Британії під час військових дій, прийняла рішення повернутися до Вінниці через проблеми з доступом до стоматологічної допомоги в Великій Британії, повідомляє Daily Mail. Наталя Завальнюк, українка, розповіла виданню, що вона не могла отримати прийом у стоматолога-ортодонта для своєї доньки-підлітка для встановлення брекетів у Великій Британії. Проте в Україні вона швидко отримала необхідну стоматологічну допомогу, і брекети були встановлені "протягом кількох днів".

Для газети було шокуючим відкриттям те, що лише 23% українців мали можливість звернутися до стоматолога протягом 24 годин у Великій Британії, тоді як в Україні цю можливість отримали 67% населення, незважаючи на війну. За словами видання, деякі мешканці навіть намагаються лікувати зуби самостійно, використовуючи плоскогубці для видалення болючих зубів вдома.

Голова Британської асоціації стоматологів, Едді Крауч, заявив журналістам, що повернення біженців на батьківщину заради медичної допомоги, яка фактично стала недоступною для мільйонів людей у Великій Британії, свідчить про кризу. "Неефективна політика уряду зробила медичну допомогу недоступною як для біженців з України, так і для місцевих мешканців", — зазначив він.

Зазначена стаття відображає проблеми, з якими стикаються українські емігранти у Великій Британії у зв'язку з доступом до стоматологічної допомоги. Багато сімей змушені повертатися до України через відсутність можливості отримати необхідні медичні послуги відповідної якості та вчасно. Шокуючим є той факт, що в Україні значно більше людей можуть швидко отримати стоматологічну допомогу порівняно з Великою Британією, де навіть мешканці намагаються самостійно лікувати зуби через складнощі доступу до професійної медичної допомоги.

Звіт також відображає критику з боку голови Британської асоціації стоматологів стосовно недостатньої дії уряду у забезпеченні доступної медичної допомоги для всіх, незалежно від статусу. Повернення українців на батьківщину через медичні проблеми є свідченням про системні проблеми у сфері охорони здоров'я у Великій Британії.

Отже, висновок полягає в тому, що необхідно приділити більше уваги питанням доступності та якості медичної допомоги для всіх категорій населення, а також вирішувати проблеми, які перешкоджають вчасному отриманню необхідних медичних послуг у Великій Британії.

В українському суспільстві виник гострий дискусійний момент, пов'язаний з висловлюваннями Марка Сергєєва, який раніше працював капеланом та молодіжним пастором. Його коментарі стосовно жінок у лавах Збройних Сил України викликали значний резонанс та обурення.

Сергєєв, в одному з подкастів на YouTube-каналі Metanoia, описав жінок в армії як тих, хто нібито має інтимні стосунки з усіма чоловіками в підрозділі. Ці висловлювання викликали обурення і були сприйняті як напад на військових жінок.

Відповідь від військовослужбовиць була миттєвою. Аліна Михайлова, парамедикиня ЗСУ, закликала Сергєєва приєднатися до фронту та особисто замінити жінок, які, за його словами, займаються неналежними справами. Вона наголосила, що цивільний чоловік не має права коментувати поведінку жінок в армії.

“Це сексистське ставлення до жінок у війську вже набридло. Іди на фронт і замінюй собою тих жінок, які, на його думку, там чимось непорядним займаються”, – зазначила Михайлова.

Катерина Поліщук, захисниця “Азовсталі”, також висловилася різко, запропонувавши Сергєєву особисто відчути, що таке служба на фронті, і закликала його публічно вибачитися.

“Хлопчику, чекаємо публічного вибачення і твоєї участі в бойових діях. І всі мої друзі, всі, кого врятували я та інші дівчата на фронті, залюбки “відмають” у постелі тебе. Цивільне лайно, що відкриває рота в сторону жінок, які замість нього взяли до рук зброю. Дуже зручно назватися капеланом і дозволяти собі такі вислови. Бог може і простить, а от ми – ні”, – написала вона.

Денис Попов, голова ВО “Свобода”, з іронією прокоментував висловлювання Сергєєва, підкреслюючи, що реальність у війську значно відрізняється від того, як це описав капелан. Він зазначив, що стереотипи про “модельну зовнішність” і “качків-спецпризначенців” не відповідають дійсності, і що вимоги до військових значно вищі.

“Насправді все набагато простіше. Чи може мати місце подібна до описаної ситуація? Теоретично — так. Але. Військовослужбовиць модельної зовнішності в армії не більше, ніж красивих жінок в середньому на вулиці. А то й навіть менше. Стосовно “качків — ссошників” — теж майже правда. Бо більшість спецпризначенців — легенькі і витривалі, 70-80 кг м’язів і кісток. Таких і в Хамві більше влізе, і евакуйовувати з поля бою один одного простіше, ніж 100-кг качків. Про модельну зовнішність в оперативних підрозділах ссо — то вже суцільна маячня, бо відбір там — термінаторський. Ні качок, ні інстакрасуня його не здолають”, — написав він.

Після розгорнутої критики Сергєєв вибачився у відео в Instagram, заявивши, що його слова були надмірно жорсткими, але частково відображали його особистий погляд.

“Якщо я когось образив, бачу, багато військових це торкнулося, вибачайте мені за те, що так сказав… Можливо, я це десь сказав у жорсткій формі, але це мій біль теж, і мене це теж торкається, тому що це моя країна і я переживаю війну так само як і кожен із нас”, — написав він.

Автор подкасту Ярослав Босак також вибачився, зазначивши, що фрагмент був вирваний з контексту.