Необхідність України у боротьбі з тіньовою економікою

Українське суспільство відзначилося швидкістю та активністю, висловивши велике підтримку петиції до президента про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери, яка здобула 25 тисяч голосів протягом лише трьох днів. Зараз ініціатори пропонують новий, дещо неочікуваний крок — надати пріоритетне право на працевлаштування в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим військовослужбовцям після настання повномасштабної війни.

Це цікаво порівняти із попередніми ініціативами, зокрема петицією народного депутата Дубінського №22/204852-ЕП, спрямованою на мобілізацію депутатів і чиновників, яка зібрала необхідну кількість голосів протягом 87 днів, і то лише завдяки підтримці впливових телеграм-каналів. Зазначимо, що ця петиція перебуває на розгляді президента вже 4,5 місяці. Порівняно з попереднім досвідом, коли українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників у 2023 році, зараз, навіть з урахуванням необхідності авторизації, подібні петиції набирають необхідну кількість голосів за лічені дні. Це вказує на зростаючу активність та усвідомленість громадян щодо важливості змін у системі державного управління.

У результаті, можна зробити декілька висновків. Перш за все, українське суспільство вия

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Серед бізнес-інтересів родини Порошенка можна виділити такі сфери, як агробізнес, медіа, фінансові послуги, виробництво скла та нерухомість. Прибутки, отримані від несплачених податків, легалізуються шляхом інвестування в державні та іноземні цінні папери, на які нараховуються відповідні відсотки. На думку Сазонова, саме ці відсотки йдуть на “благодійні” проєкти Порошенка, які насправді виконують функцію PR.

За оцінками, Порошенко міг придбати військову техніку, таку як дрони та радіоелектронну боротьбу, за рахунок державних відсотків, отриманих з облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), куплених на кошти, які він не сплатив у вигляді податків. Згідно з інформацією, сума цих коштів може становити приблизно 2,5 мільярди гривень, що складає значну частину “благодійних витрат”, про які звітував Фонд Порошенка.

Крім того, Порошенко купує облігації через свій Міжнародний інвестиційний банк, який, як зазначає Сазонов, заробляє мільйони гривень у вигляді комісій на благодійних акціях свого власника.

Згідно з декларацією, лише за перший місяць осені 2024 року Порошенко збагатився на один мільярд гривень, що в 125 разів більше, ніж він заробив за рік до російського вторгнення. “Так би мовити, тримає фінансовий фронт,” — додав військовослужбовець, підкреслюючи парадоксальність ситуації, в якій бізнес інтереси поєднуються з військовими зусиллями.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

На службі олігархів

Відома своєю участю у справах із багатомільйонними позовами, Барсук отримала репутацію судді, чиї рішення часто дивовижним чином співпадають із вигодами багатих клієнтів. Наприклад, лише у 2009 році вона ухвалила 15 рішень на користь “Альфа-банку” — установи з російським корінням. А через кілька років, у 2015-му, її ім’я згадувалося в аудіозаписах, де нардеп Сергій Алєксєєв начебто доручив переказати їй 5 тисяч доларів за “послугу”. Скандал швидко вщух, а Барсук продовжила “успішну кар’єру”.

Зокрема, Барсук брала участь у справах, які стосувалися олігарха Ігоря Коломойського. У 2009 році вона сприяла скасуванню боргу “Нікопольського заводу феросплавів” перед “Приватбанком” на 35 мільйонів доларів. Якщо вірити джерелам, стандартна “такса” для таких рішень — 5% від суми позову, тобто 1,75 мільйона доларів.

Інша справа стосувалася “Укрнафти”, де суд постановив виплатити компанії майже 2 мільйони гривень із держбюджету. Хоча винагорода для судді в цьому випадку була значно меншою, таких справ у її практиці були десятки.

Розкішне життя

Відповідно до декларації, Барсук офіційно отримує близько 170 тисяч гривень на місяць. Проте реальний стиль її життя свідчить про інші джерела доходів: розкішне весілля із виступами Тіни Кароль та Ольги Полякової, дорогі подорожі, преміальні авто та елітна нерухомість. Її молодший син проживає у Великій Британії, де навчається в коледжі з річною вартістю 27 тисяч фунтів стерлінгів.

Навіть у 2009 році, маючи зарплату 4 тисячі гривень, суддя вже володіла квартирою вартістю 400 тисяч доларів.

Коли мова заходить про декларації українських чиновників, навіть найвибагливіший читач може бути здивований. Справжній скарб серед цих документів – декларація судді Північного апеляційного господарського суду Марини Барсук. Мільйонна нерухомість, елітні авто та фантастичні подарунки у сотні разів перевищують її офіційний дохід.

Лише за минулий рік Марина Барсук задекларувала 12 об’єктів нерухомості: від гаражів до приватних будинків та земельних ділянок. Примітно, що більшість із них оформлена на членів її родини: чоловіка, свекра, маму і навіть сина.

Зокрема, у 2023 році, в розпал війни, суддя придбала приватний будинок площею 222 м² за 9 мільйонів гривень, а також земельну ділянку вартістю майже 11 мільйонів.

Із цікавого — у декларації значиться квартира у Великій Британії, яку начебто придбали ще в 1970 році. Тобто, за радянських часів, коли навіть виїзд за кордон був проблематичним. Як родині пані Барсук вдалося придбати житло в Британії — загадка. А право власності на цю нерухомість наразі має старший син судді, Тимур Привалов.

Судячи з декларації, Марина Барсук разом із родиною є шанувальницею бренду Mercedes-Benz. Її автопарк вражає:

Сумарна вартість цього автопарку перевищує 18 мільйонів гривень. Що цікаво, усі транспортні засоби зареєстровані на членів родини судді.

“Подарунок” вартістю 20 мільйонів

Особливу увагу привертає пункт декларації про подарунки. У 2023 році чоловік пані судді отримав грошовий презент у розмірі 20 мільйонів гривень від свого батька, Миколи Барсука. Однак, пенсія дарувальника — всього 80 тисяч гривень на рік. Якщо вірити офіційній інформації, йому знадобилося б 250 років, аби зібрати таку суму.

Щедрий чоловік Марини Барсук не залишився в боргу: того ж року він передарував ті самі 20 мільйонів гривень своїй дружині. Така “кругова економіка” виглядає як проста схема легалізації коштів.

Декларація також свідчить про те, що сім’я Барсук володіє значними заощадженнями:

Проте, на банківських рахунках родини зберігаються скромні суми. Наприклад, на рахунку свекра Марини Барсук — лише 39 гривень.

Історія Барсук — це лише один із численних прикладів, що демонструють, як судді обслуговують інтереси еліт. Відсутність реакції правоохоронців на невідповідність доходів і стилю життя лише підтверджує масштаби корупції.

Як довго триватиме цей “театр правосуддя” і що може стати каталізатором змін? Питання залишається відкритим, але відповідь на нього — справа кожного українця, який мріє жити у правовій державі.