Ніколи не зберігайте яйця так: помилки, які всі роблять

Після двох років повномасштабної війни в Україні очевидно, що перспектива швидкого завершення конфлікту зникає. Ні Україна, ні Росія не показують ознак готовності до мирного врегулювання. Суперечності між сторонами лише поглиблюються, зберігаючи напруженість і на внутрішньому, і на міжнародному рівнях.

Україна твердо стоїть на позиції відновлення міжнародно визнаних кордонів і визволення окупованих територій. Москва ж, навпаки, продовжує відмовлятися визнавати повноправність України як держави та виступає за продовження військової кампанії до досягнення своїх цілей.

Аналіз ситуації дозволяє сформулювати п'ять ключових питань, які визначають динаміку подій і можливі перспективи майбутнього. За останні два роки війни стали очевидними безкінечність конфлікту, стратегічне значення контрольованих територій, загострення військово-політичної ситуації, виклики для української армії та перспективи для міжнародних спільнот.

На фоні зміни характеру бойових дій і зростання геополітичної напруги, питання миру та безпеки залишаються найактуальнішими, а зусилля для їх вирішення вимагають великої уваги та консолідації зусиль.

Протягом останніх двох років Україна отримала значну підтримку від своїх союзників у вигляді військової, фінансової та гуманітарної допомоги. За даними Кільського інституту світової економіки, інституції Європейського Союзу та Сполучених Штатів надали майже 92 мільярди доларів та 73 мільярди доларів відповідно станом на січень 2024 року. Важлива роль також відводиться наданій Україні технічній допомозі з боку Заходу, такі як танки, протиповітряна оборона та артилерія, які суттєво підтримали оборону країни.

Проте останнім часом спостерігається зменшення потоку допомоги через дискусії щодо тривалості та ефективності підтримки союзниками. Зокрема, новий пакет допомоги від США на 60 мільярдів доларів зазнав блокування у Конгресі, а ЄС, хоча і затвердив пакет на 54 мільярди доларів, зіткнувся з труднощами у виконанні обіцянок, зокрема постачанні артилерійських снарядів.

Негативний вплив на ситуацію має також підтримка з боку країн, які стоять на боці Росії. Так, угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан виступає проти підтримки України, що ускладнює ситуацію щодо отримання необхідної допомоги.

Незважаючи на всі труднощі, Україна залишається відданою своїм цілям та продовжує здійснювати зусилля для забезпечення своєї безпеки та територіальної цілісності. В умовах війни країна шукає рішучість та підтримку своїх союзників, зокрема через дипломатичні зусилля та міжнародні контакти.

У своєму нещодавньому інтерв'ю американському ведучому Такеру Карлсону Путін ще раз висловив своє спотворене уявлення про історію та війну в Україні, без заперечень зі сторони співрозмовника. Він продовжує стверджувати, хоча й без доказів, що цивільне населення України, зокрема на Донбасі, потребує захисту Росії.

Ще до початку війни Путін публічно висловлював свої амбіції, заперечуючи існування України як суверенної держави і називаючи росіян і українців "одним народом". У грудні 2023 року він заявив, що цілі "спеціальної військової операції" не змінилися, а саме вони включають "денацифікацію" України, базуючись на необґрунтованих твердженнях про вплив ультраправих на українську владу. Він також виступає за "демілітаризацію" та "нейтралізацію" України, продовжуючи протистояти розширенню впливу НАТО на схід.

Варто зазначити, що як незалежна держава Україна ніколи не була членом жодних військових союзів, а її політичні цілі включають приєднання до Європейського Союзу та переговори щодо більш тісного співробітництва з НАТО. Зважаючи на наміри Путіна та відсутність ознак бажання будь-якої зі сторін зупинити конфлікт, прогнози аналітиків на користь тривалої війни стають все більш вагомими.

Згідно з аналітичним центром Globsec, найімовірнішим сценарієм є війна на виснаження, що продовжиться протягом 2025 року, з великими втратами з обох сторін. Інші можливі сценарії включають ескалацію конфліктів в інших частинах світу, таких як Близький Схід, Китай-Тайвань і Балкани, де Росія намагатиметься підтримувати напруженість. Також є варіанти, коли Україна матиме певний військовий прогрес, але угоди про припинення війни не досягнуться, або коли підтримка союзників України зменшиться, що призведе до пошуку шляхів до переговорів.

Проте і надалі залишається невизначеність стосовно можливого впливу президентських виборів у США, а також того, як інші конфлікти, зокрема протистояння Ізраїлю із ХАМАС, вплинуть на пріоритети та відданість прихильників України та Росії. У середині лютого Володимир Зеленський попередив, що тривале утримання країни у "штучному дефіциті" зброї допомагає Росії. Під час конференції з безпеки в Мюнхені він підкреслив, що якщо західний світ не об'єднається, щоб дати відсіч, Путін може зробити наступні роки "катастрофічними" для багатьох країн.

Аналітичний центр Rusi стверджує, що Росія успішно перевела свою економіку та оборонну промисловість на розширене військове виробництво й готова до тривалої війни. Експерти вважають, що Європа не встигає за Росією, про що свідчить і заява міністра закордонних справ Польщі. Країни Європи, разом із попередженнями міністра закордонних справ Німеччини та розвідувальних служб Естонії, недавно висловили побоювання, що Росія може напасти на одну з країн НАТО протягом наступного десятиліття. Це примусило НАТО та ЄС активізувати майбутнє планування, як щодо військового потенціалу, так і щодо готовності суспільства до життя в іншому світі.

Українські війська продовжують відстоювати свої позиції на фронті, але немає чіткої перспективи на швидке завершення конфлікту. Росія продовжує висувати вимоги, які суперечать міжнародному праву, та загрожує подальшим наступом. Збільшення військової допомоги для України від західних країн, хоча й вітається, але воно не гарантує успіху без єдності та координації зусиль західного світу. Ця ситуація вимагає негайних заходів для зміцнення обороноздатності України та підтримки її суверенітету та територіальної цілісності.

Під час останнього пленарного засідання Робочої групи, що входить до складу Комітету Верховної Ради з правоохоронної справи, відбулася важлива подія — заступниця голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, Мар’яна Безугла, презентувала дороблений законопроект, спрямований на створення системи військової юстиції в Україні. Цей ініціативний крок має значний вагомий вплив на зміцнення законності та правопорядку у країні, забезпечуючи військовим правоохоронцям адекватний правовий статус і захист їх прав і свобод. Нова система військової юстиції має стати важливим інструментом у забезпеченні військової дисципліни, ефективності та прозорості в роботі військових судів, що в свою чергу підвищить рівень довіри громадян до військових структур та загальної безпеки в державі.

У законопроекті визначається статус військової поліції, її правові засади, загальна структура та особовий склад, порядок застосування заходів фізичного впливу та вогнепальної зброї, а також правовий та соціальний захист її працівників.

Під час презентації законопроекту також виступили голова Комітету Сергій Іонушас та інші члени робочої групи. Ініціатори законопроекту вважають, що це сприятиме підтриманню правопорядку та військової дисципліни у Міністерстві оборони України, Збройних Силах та Державній спеціальній службі транспорту.

Очікується, що розроблений законопроект буде зареєстровано та розглянуто Комітетом у найближчий час.

Раніше, 22 травня, у першому читанні Верховна Рада схвалила законопроект №10311 щодо вдосконалення правових засад застосування заходів примусу військовослужбовцями Національної гвардії. Він передбачає надання права військовослужбовцям Нацгвардії застосовувати засоби примусової зупинки автомобіля, водій якого не виконав їхніх законних вимог або намагається уникнути контролю на КПП.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

За словами командира, наразі не спостерігається посилення російських військових дій у цьому районі. “Більше піхотні дії в них. Застосування техніки теж не спостерігається. Загалом діють малими піхотними групами по 3-4 людини, інтенсивних штурмових дій не спостерігаємо”, – зазначив “Ацтек”. Він додав, що російські війська здійснюють постійні обстріли, намагаючись завдати шкоди українським логістичним шляхам, використовуючи FPV-дрони, які часто застосовуються вночі.

Командир пояснив, чому, на його думку, Росія зменшила використання військової техніки в районі Часового Яру. За його словами, це сталося через велику кількість втрат техніки, зокрема через ефективне використання FPV-дронів українськими силами. “Наприкінці весни – на початку літа вони намагалися активно штурмувати на техніці. Оскільки в нас було і є нормальне забезпечення FPV-дронами, їх на підходах дуже сильно порозбивали”, – пояснив “Ацтек”.

Він також зазначив, що російське забезпечення в цьому напрямку стало меншим, оскільки активні дії перемістилися на Покровський напрямок. Внаслідок цього, штурмові дії в районі Часового Яру стали менш інтенсивними, а основна увага Росії сконцентрована на забезпеченні особового складу та техніки в інших районах, зокрема в околицях Бахмута.

“Підвоз по Бахмуту, околицях особового складу здійснюється, а штурмові дії – ні”, – підсумував командир, вказавши на те, що ситуація в районі Часового Яру стабілізувалася і не має значних змін в інтенсивності бойових дій.