Нові штрафи за автоцивілку: як камери контролюватимуть наявність страховки

Тячівський районний суд Закарпатської області ухвалив обвинувальний вирок стосовно колишнього працівника патрульної поліції Миколи Марічака, визнавши його винним у перевищенні службових повноважень. За результатами розгляду справи суд призначив покарання у вигляді семи років позбавлення волі. Крім того, засудженого позбавлено спеціального звання капрала поліції та встановлено трирічну заборону на обіймання посад у правоохоронних органах.

Інцидент, що ліг в основу кримінального провадження, стався 5 вересня. Під час виконання службових обов’язків правоохоронець, за висновками слідства та суду, вийшов за межі наданих законом повноважень, чим порушив права громадян та завдав шкоди авторитету правоохоронної системи. У ході судового розгляду було досліджено матеріали справи, заслухано свідчення сторін та проаналізовано зібрані докази.

За матеріалами справи, під час суперечки чоловік замахнувся і вдарив правоохоронця. У відповідь Микола Марічак завдав удару, після чого чоловік упав на землю. Згодом його підняли та посадили у повозку. Після інциденту всі учасники роз’їхалися.

Суд дослідив записи з камер спостереження, показання сторін та інші докази. У рішенні зазначено, що потерпілий був літнього віку, а поліцейський мав фізичну перевагу. Суд дійшов висновку, що підстав для застосування сили не було, а дії правоохоронця перевищували межі службових повноважень.

Наступного дня після події стан чоловіка різко погіршився. Його госпіталізували, де медики встановили черепно-мозкову травму. Після двох операцій він перебував у комі та через 13 днів помер від ускладнень, спричинених набряком мозку.

У судовому засіданні обвинувачений частково визнав обставини інциденту, однак не погодився з правовою кваліфікацією своїх дій. Він стверджував, що діяв рефлекторно після удару та що чоловік перебував у стані сп’яніння. Проте суд не прийняв ці пояснення як підставу для виправдання застосування сили без належних правових підстав.

Рішення у справі ухвалила суддя Мирослава Стецюк. Вирок передбачає реальне позбавлення волі, заборону обіймати посади в правоохоронних органах та позбавлення спеціального звання.

Про перебіг розгляду повідомляло видання Судовий репортер. Сторони мають право подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.

3 жовтня 2023 року Антимонопольний комітет України (АМКУ) повідомив про ухвалення рішення щодо штрафів для чотирьох компаній, які були визнані винними в узгоджених діях під час участі у державних закупівлях. В результаті цих змов було оштрафовано підприємства на загальну суму понад 19 мільйонів гривень. Згідно з інформацією, наданою пресслужбою відомства, рішення було ухвалено 2 жовтня, а інциденти стосувалися двох окремих справ про порушення конкурентного законодавства.

Перша справа була пов'язана з участю компаній ТОВ "Господар-2" та ПП "Демсей" у тендерах на будівництво насосної станції в місті Первомайськ та проведення капітального ремонту неврологічного відділення лікарні в Миколаївській області. Оцінена вартість цих тендерів перевищувала 34 мільйони гривень, що вказує на значущість цих проектів для місцевої інфраструктури та медицини. Однак, розслідування виявило, що ці компанії вступили в змову з метою обмеження конкуренції та узгодження своїх ставок, що суттєво порушує принципи добросовісної конкуренції на ринку державних закупівель.

Друге рішення стосувалося ТОВ Фармєдіс та ТОВ ДМ-Проект, які діяли узгоджено під час двох торгів щодо постачання медичних матеріалів для Державного агентства інфраструктурних проєктів України. Як встановив комітет, підприємства узгоджували свої пропозиції, що призвело до спотворення результатів закупівель. Сума штрафу для цих компаній склала понад 16 млн грн.

У результаті загальна сума накладених штрафів за дві справи перевищила 19 млн грн. В АМКУ наголосили, що такі дії порушників призводять до обмеження конкуренції, що у підсумку шкодить державним інтересам і ефективному використанню бюджетних коштів.

Київ стрімко втрачає свої зелені території, поступаючись місцем новим будівельним проєктам. Під приводом економічного розвитку та залучення інвестицій дедалі більше вільних ділянок у місті віддають під забудову, часто без належного врахування думки жителів. Рішення про забудову приймаються поспішно, а механізми участі громадськості залишаються номінальними.

Яскравим прикладом стало протистояння у Святошинському районі. Місцеві жителі опинилися перед фактом нового будівництва на території, яка раніше слугувала зоною відпочинку та зеленим оазисом. Громадські слухання відбувалися формально, а реальна можливість вплинути на рішення була обмежена. Це породжує не лише соціальну напругу, а й серйозні екологічні ризики: зникають дерева, погіршується якість повітря, зростає температура в місті та зменшується біорізноманіття.

Орендарем землі визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Реконіс». Передача ділянки відбулася без проведення земельних торгів, що автоматично позбавило громаду можливості отримати ринкову вартість за користування землею. Така схема означає прямі втрати для міського бюджету та створює привілейовані умови для окремих компаній.

Більше того, за даними судових рішень, компанія роками користувалася цією ділянкою без належно оформленого права оренди. Лише в судовому порядку місто було змушене вимагати стягнення понад п’ять мільйонів гривень безпідставно збережених коштів за користування землею.

ТОВ «Реконіс» не є ізольованим гравцем. Компанія входить до мережі пов’язаних структур, серед яких приватне підприємство «Мірта-Т», товариства «Фірма Спецторг» та «Іст-Вест Фінанс». Ці бізнес-зв’язки ведуть до орбіти колишніх представників забороненої партії ОПЗЖ, зокрема народного депутата Сергія Льовочкіна. У такій конфігурації забудова виглядає не випадковістю, а частиною системного перерозподілу київської землі.

Реалізація подібних проєктів була б неможливою без мовчазної згоди міської влади. За мерства Віталія Кличка Київ дедалі частіше перетворюється на зручний майданчик для девелоперських груп, які отримують доступ до привабливих ділянок без конкуренції та публічних обговорень.

Ключову роль у легалізації таких рішень відіграє Департамент земельних ресурсів КМДА. Саме через нього проходять документи, які дозволяють ігнорувати екологічні обмеження та містобудівну логіку. Підписи посадовців фактично відкривають шлях забудові навіть там, де йдеться про санітарні зони та безпеку мешканців.

У результаті комунальна земля перетворюється на товар для обраних, а інтереси громади — на формальність. Київ поступово втрачає зелені зони, погіршує екологічну ситуацію та якість життя містян, тоді як відповідальність за ці рішення розмивається між кабінетами та департаментами.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Дивна заява Шмигаля про те, що 98% повісток надсилають людям, які не працевлаштовані і не платять податки. Адже, це, м’яко кажучи, не відповідає дійсності.

Але мене вражає ось що.

Спершу уряд посилив транзакційне навантаження на бізнес, взявши на нього відповідальність за мобілізаційні процедури: вручення повісток, доставку співробітників у ТЦК. Це закономірно призвело до масового звільнення людей з офіційного місця роботи і переведення їх у тінь (з припиненням нарахування податків на зарплату, яку почали платити в конвертах).

Кількість таких людей загалом по країні становила сотні тисяч.

Тепер прем’єр говорить про те, що повістки розсилають тим, хто офіційно не працевлаштований….

Тобто уряд спершу загнав людей у тінь, а тепер пробує їх звідти “дістати” за допомогою повісток.

А навіщо було змушувати бізнес модерувати вручення повісток? Це ж не радянські державні підприємства.

Декомунізація у нас пройшла лише у вигляді знесення пам’ятників, але не в умах чиновників та їхньому ставленні до людей. Людей і бізнес досі розглядають як “ресурс”, яким потрібно “управляти”. Моделі соціального діалогу, людиноцентричної політики у нас досі — зі сфери фантастики.

Наприклад, бізнесу потрібно пам’ятники ставити за те, що в такій ситуації він зберігає робочі місця і платить податки. А не навантажувати його не властивими йому функціями, і до того ж протиприродними.

Тому що якщо бізнесу потрібен співробітник, він переведе його в тінь, але збереже.

Тому всі дії уряду в цьому плані — це моторошне шарахання з боку в бік.

То максимально натиснути на офіційний ринок праці, то на тіньовий.

В уряді взагалі розуміють, що вони роблять?