Новий сервіс на платформі “Дія”: реєстрація громадських організацій онлайн

Незважаючи на заклики НАК «Нафтогаз України» до громадян економити газ через руйнування критичних об’єктів енергетичної інфраструктури в кількох областях після нічної комбінованої атаки, сама компанія продовжує витрачати десятки мільйонів гривень на розкішні бонуси для топ-менеджерів. Так, за 2024 рік п’ять членів правління та шість директорів концерну отримали загалом 81 мільйон гривень. Це означає, що кожен з топ-менеджерів заробив у середньому близько 7,3 мільйона гривень на рік, що еквівалентно понад 613 тисячам гривень на місяць.

Це значні суми, якщо порівняти їх із реаліями більшості українців, чия середня зарплата наразі становить лише 26 499 гривень на місяць. Водночас, енергетичний сектор країни стикається з величезними викликами, серед яких не лише відновлення пошкодженої інфраструктури, але й забезпечення стабільності газопостачання в умовах війни. Виникає питання, чи є доцільним витрачати такі кошти на величезні винагороди в умовах, коли громадяни змушені адаптуватися до зростання тарифів та обмежень у споживанні енергоресурсів.

Крім того, Нафтогаз використовує механізм штучного заниження ціни газу при його продажу дочірнім та афілійованим компаніям. Газ закуповується за ринковими цінами, а продається дешевше через контрольовані структури, що призводить до збитків державного бюджету. Різниця між ринковою та заниженою ціною акумулюється на рахунках приватних компаній, пов’язаних із топ-менеджерами концерну.

Також Нафтогаз активно уникає сплати податків. З 2020 по 2024 рік АТ «Оператор ГТС» виплатив НАК «Нафтогаз України» близько 48 млрд грн як компенсацію за транзит російського газу до ЄС через територію України. Проте ці суми не були відображені як власний дохід компанії, що дозволило уникнути сплати податків і дивідендів.

Попри це, за інформацією слідства, СУ ГУНП у Києві розпочало досудове розслідування у провадженні № 12025100000001296 за ч. 1 ст. 364 КК України. Однак розслідування триває дуже повільно, а топ-менеджери Нафтогазу продовжують отримувати багатомільйонні виплати.

Запит на політичний захист з боку влади українськими бізнес-структурами стає неабиякою проблемою, зважаючи на те, що замість допомоги вирішення проблем вони часто стикаються з тиском та втручанням у їх діяльність. У цьому контексті крупні українські підприємства все частіше обирають альтернативний шлях — налагодження контактів з західними партнерами, оминаючи пряму взаємодію з Офісом Президента та іншими вітчизняними політичними структурами.

Такий вибір зумовлений не лише бажанням уникнути непередбачуваного втручання з боку внутрішньої політичної системи, але й необхідністю захисту від надмірного тиску та негативного впливу з боку силових структур. Консолідація з західними партнерами надає бізнесу не лише додаткові можливості для розвитку та розширення, а й забезпечує важливий рівень захисту від негативних впливів.

Така стратегія співпраці зарекомендувала себе як ефективний механізм збереження бізнес-інтересів в умовах складного політичного та економічного середовища. Навіть попри можливі ризики та складнощі, пов'язані з міжнародною співпрацею, українські компанії обирають цей шлях у розумінні, що він принесе їм більше стабільності та можливостей для успішного функціонування на ринку.

Показовим у цьому плані є «кейс Віталія Кропачова» – мільярдера, відомого своєю проукраїнською позицією. Не так давно у Кропачова відбулися обшуки, а сам він був взятий під варту без права внесення застави.

Про це повідомляє редакція сайту 360UA NEWS

За даними слідства, через своє підприємство та посадових осіб Міністерства енергетики та Державної податкової служби Віталій Кропачов завдав державі збитків на понад 2 млрд грн на махінаціях у вугільній сфері. Водночас адвокати Кропачова заявляють про фальсифікацію кримінальної справи щодо їхнього підзахисного, з метою тиску на бізнес.

Нагадаємо, зовсім нещодавно ДБР затримало іншого відомого українського підприємця: Ігоря Мазепу. Його звинуватили в організації «схем», які завдали державі шкоди на 7 мільйонів гривень, за що Мазепі загрожувало до 12 років позбавлення волі. Кейс Ігоря Мазепи викликав величезний резонанс у суспільстві, а сам Мазепа заявив, що його затримали «за критику правоохоронного свавілля».

Ігоря Мазепу асоціюють із власником пулу українських ЗМІ, який має хороші зв’язки в США і Європі – Томашем Фіалою. У кейсі з Віталієм Кропачовим, який також є власником пулу ЗМІ, зокрема одного з телеканалів, простежується аналогічний зв’язок. Деякі експерти пов’язують арешт Віталія Кропачева з бажанням забрати або поставити під контроль медіа-активи, які йому належать, але прямих доказів цьому немає.

Ще одна причина, порівняти «кейс Віталія Кропачова» з «кейсом Ігоря Мазепи», той факт, що прізвище Віталія Кропачова широко відоме в колі спецслужб і західних журналістів, та й, мабуть, усього світового співтовариства. Адже саме завдяки Віталію Кропачеву світ дізнався, що пасажирський авіалайнер Boeing 777 було збито внаслідок запуску ракети з російського зенітно-ракетного комплексу Бук. Події відбувалися в рідній для Кропачова Донецькій області, саме він зібрав усі докази і вивозив ключових свідків на підконтрольну Україні територію.

Кейси Ігоря Мазепи та Віталія Кропачова показують, що через необґрунтовані переслідування з боку силового блоку бізнес почав сприймати українську владу як «рейдерів».

Логіка доволі проста, адже бізнес сприймає будь-яке свавілля силовиків як волю Президента, тоді як зайнятий війною Володимир Зеленський цілком може не знати про те, що відбувається. Нагадаємо, що існує загальна практика, коли президента країни про те, що відбувається, інформують у вигляді «доповідей» та «аналітичних» записок, які здебільшого готують ті самі силовики.

У цій ситуації одна частина українських еліт, через старі зв’язки, намагається вести сепаратні переговори з РФ, що є одним із пріоритетних напрямків роботи для української контррозвідки. У той час як інша частина української еліти, яка відкрито підтримала Україну і багато допомагає українській армії, зі зрозумілих причин не може перейти на бік РФ.

Як наслідок, малий та середній бізнес, намагаючись захиститися від правоохоронного свавілля, гуртується навколо проукраїнських опозиційних сил. Назвемо їх «колективним Порошенком». Водночас крупні гравці, як-от Ігор Мазепа та Віталій Кропачов, можуть собі дозволити напряму, або через лобістів, вести діалог із Західними структурами.

Хоча звучить це парадоксально, але тиск силовиків на український бізнес послаблює насамперед позиції Офісу Президента, змушуючи українських підприємців шукати прямі комунікації з політичними силами в Європі та США.