Ножове поранення в Голосіївському районі Києва: іноземець затриманий поліцією

Беатриса Греченюк: Від Закарпаття до Виноградівського благополуччя

У 2015 році, під час депутатства Миколи Греченюка у сільській раді від Партії регіонів, його рідні та близькі отримали принаймні чотири земельні ділянки у Підвиноградові. Це стало можливим завдяки рішенню сільської ради та реалізації їхнього права на безкоштовне отримання землі, гарантованого Конституцією. Судові процеси з цього приводу тривали до 2021 року, але зазначені особи успішно відстояли своє право на власність. Сам Микола Греченюк володіє чотирма земельними ділянками та будинком у Підвиноградові, а його дочка Беатриса має три ділянки та власний маєток. Крім того, Микола Греченюк є засновником ТОВ "Лігаспецбуд", який успішно бере участь у державних тендерах. Дочка Греченюка, Беатриса, живе розкішним життям, демонструючи його у соціальних мережах, та володіє рестораном у Мукачевому.

У червні 2022 року, коли війна Росії проти України перебувала на своєму піку, нардеп Василь Петьовка звернувся до керівництва Закарпатської обласної військової адміністрації з проханням видати перепустку на виїзд за кордон на термін тривалістю 3 місяці для свого сина, Андрія Петьовки. Підставою для такого запиту була заява про волонтерську діяльність Андрія від імені Благодійного фонду "Наша паляниця". В список осіб, для кого Василь Петьовка просив дозвіл, також увійшов його сват Микола Греченюк. З цього приводу Національне агентство з питань запобігання корупції склало на Петьовку адмінпротокол, але після відомостей про те, що і син, і сват повернулися в Україну після волонтерської місії, претензії до нього було скасовано. У липні 2022 року, коли діяли зазначені вище перепустки, Беатриса Греченюк народила дочку. В цей час варто відзначити, що подорож Беатриси до Італії у вересні 2023 року, яка описана у її Instagram, була надзвичайно розкішною, пройшла не в готелі, а в справжньому палаці. Соціальні мережі демонструють багатство і розкош, якими насолоджується дочка колишнього сільського депутата та дружина сина нардепа. Ця розкіш може викликати питання щодо її джерела, особливо з урахуванням того, що Закарпатська область відома своїми поставками незадекларованих товарів через контрабанду.

У результаті дослідження вищезгаданої ситуації можна зробити кілька висновків. По-перше, виявлено низку зв'язків між впливовими особами на Закарпатті, що може свідчити про наявність системної корупції та недостатнього контролю за діяльністю державних посадовців. По-друге, надмірний розкіш та багатство деяких осіб, які мають зв'язки з політичними елітами, породжує питання щодо джерел їхнього доходу та можливого використання корупційних схем. По-третє, необхідно зміцнити механізми контролю та відкритості владних структур для запобігання випадкам зловживання владою та корупції, що підірвав би довіру громадян до державних інститутів. В цілому, розкриття таких ситуацій є важливим кроком у зміцненні демократії та правової держави в Україні.

Білгород-Дністровський, визнаний істориками найстарішим містом України, відзначається своєю багатою історією та культурними спадщинами. Заснований ще в давньоримські часи на березі річки Дністер, він став свідком багатьох історичних та культурних змін. Відомо, що місто існує вже понад 2500 років, починаючи з давньогрецької колонізації Причорномор'я у 498 році до н.е. Після різних перетворень та перейменувань, відомих за іменами Офіусса, Тіра, Білград, Аспрокастро та Аккерман, воно отримало назву Білгород-Дністровський і увійшло до складу Української держави у 1918 році. У 1999 році місто відзначило свій 2500-річний ювілей, а ЮНЕСКО визнало його одним із найстаріших у світі. Сьогодні воно славиться своєю архітектурою, історичними об'єктами, серед яких Аккерманська фортеця, археологічний комплекс Тіри та інші архітектурні перлини. Білгород-Дністровський, як районний центр Одеської області, є популярним туристичним напрямком, який приваблює відвідувачів своєю вражаючою історією та культурними скарбами.

У підсумку, Білгород-Дністровський визнаний істориками найстарішим містом України, що має понад 2500-річну історію. Місто засноване ще в давньогрецькі часи і пройшло через різні епохи та періоди змін. Відоме своєю багатою культурною та історичною спадщиною, воно привертає туристів своєю архітектурою, археологічними знахідками та іншими цікавими об'єктами. Білгород-Дністровський залишається важливим культурним центром та пам'яткою історії України.

У світлі триваючої війни в Україні та масового переселення людей через конфлікт, історія Владислави Крапивкої, яка змогла знайти нове життя в південному Уельсі, вражає своєю витривалістю та прагненням допомогти місцевій спільноті. Її ініціатива відкриття пабу The Lamb, враховуючи складні умови і виклики, що постали перед нею, свідчить про великий дух підприємництва та сили волі.

Зусилля Крапивкої не лише спрямовані на власний успіх, але й на підтримку місцевої економіки та культурного життя. Відкриття пабу, який є важливим елементом культурної спадщини міста, що вже святкує своє 160-річчя, стало символом надії та відродження.

Незважаючи на важкі часи та невизначеність щодо подальшого розвитку ситуації в Україні, Владислава Крапивка продовжує вперед, демонструючи приклад сміливості та рішучості, які варто вдячно приймати і підтримувати.

Життя Владислави було повним різних випробувань і змін. Починаючи зі свого пабу в Києві і переходячи до нового життя в південному Уельсі, вона відчула різницю між культурою пабів в обох країнах. Українські паби не мають такого самого атмосферного спілкування, як британські. Тут кожен гостинець є місцем, де можна знайти нових друзів, відчути підтримку та близькість, а це надає пабам особливого шарму та привабливості.

Незважаючи на нестабільність майбутнього і невизначеність стосунків з Україною, Владислава залишається вірною своїм принципам та не втрачає оптимізму. Вона навчилася приймати життя таким, як воно є, і шукати нові можливості в кожній ситуації. Навіть у змінливих умовах вона знаходить силу продовжувати йти вперед, не зупиняючись на непередбачуваних обставинах.

Досвід Владислави є важливим нагадуванням про важливість жити моментом і приймати життя з усіма його випробуваннями і радощами. Вона відображає дух сучасної української жінки, яка готова до змін і відкрита до нових можливостей, незважаючи на перешкоди на шляху.

У статті розкривається історія Владислави, яка змушена була залишити Україну через війну і знайшла новий шлях у південному Уельсі, відкривши паб. Вона підкреслює різницю між українськими та британськими пабами, а також ділиться своїм досвідом адаптації до нових умов. Владислава показує, що важливо залишатися вірними своїм цінностям і шукати можливості в будь-яких обставинах. Її історія є натхненням для всіх, хто зіштовхується зі змінами та турботами, а також важливим нагадуванням про силу людського духу і волю до життя.