Оля Полякова знову прикувала увагу: дощ, басейн і впевненість без компромісів

Фурса у своїй статті намагається розглянути проблему з різних аспектів, не уникаючи при цьому непопулярних, але важливих істин про роль оподаткування в економіці країни, що перебуває у стані війни.

На це є лише одна неприємна відповідь. Ні. Не можна.

Неприємна бо ніхто не любить платити податки. Це взагалі не природньо любити платити податки. А особливо ніхто не любить, коли податки зростають. Принаймні серед тих, хто їх дійсно платить. І це дійсно погано впливає на економіку. Підвищення податків шкодить економіці. Тому як не дивись, а підвищення податків – то річ неприємна і непопулярна.

В Україні з початку війни склалося унікальна ситуація. Досі не було підвищено податків. На початку війни навіть робилися податкові пільги. І це вперше трапилось у історії людства. Коли країна перебуває у війні, причому такий масштабній війні, яка зачіпає всю твою територію і потребує мобілізації, а в країні не підвищуються податки. Так не буває. Бо війна це дорого. Дуже дорого. І завжди супроводжується підвищенням податків. Навіть в Росії зараз спостерігається найбільше в історії зростання податків. Хоча ми всі звикли вірити, що у Росії є якись нескінчені ресурси.

Але в Україні сталося диво. Завдяки грошам наших західних партнерів. І удар по економіці був набагато менший. Він був амортизований. Була збережена макроекономічна стабільність. І люди стали сприймати це як даність. Що можна мати війну і низьку інфляцію. Що можна мати війну і економіку в тилу, яка майже не відрізняється від того, що було до війни. Що можна мати війну і не мати підвищення податків.

Аномалія стала сприйматися як норма. І тому коли настав час підвищувати податки, то суспільство виявилось до цього не готовим. Хоча, наприклад, якби такі кроки були зроблені в перші тижні війни, вони були б сприйняті з розумінням.

Чому цей час настав? Бо війна це дорого. І грошей для фінансування армії не вистачає. А наші західні партнери у своїй фінансовій підтримці мають одне просте правило. Їх гроші йдуть на все, окрім фінансування оборони. Вся соціалка, всі зарплати чиновникам – це все гроші наших партнерів. Тому, до речі, не можна забрати гроші у чиновника із зарплати і передати військовому. Не можна, навіть якби це мало сенс. Але не можна. На початку року, відчуваючи дефіцит боєприпасів, уряд витратив на імпорт озброєнь більше грошей, ніж закладав у бюджет. І тепер стикнувся з проблемою, що грошей може не вистачити навіть на зарплати військовим. Напряд чи країна, яка перебуває у стані війни, може собі це дозволити, аргументуючи це тим, що це зашкодить бізнесу в тилу. Кожного разу в такі моменти треба питати себе, а який там бізнес клімат у Маріуполі чи Бахмуті.

Чи можна уникнути підняття податків? Часто можна почути, що є ж тіньова економіка, є митниця, є багато зловживань при витратах державних грошей. І це правда. Це все є. А от чого немає, так це чарівної кнопки, натиснувши яку, можна з 1-го вересня зупинити корупцію чи отримати реформовану митницю. Будь-які зміни, які можуть привезти до збільшення доходів бюджету за рахунок зменшення корупції мають бути системними, а результат від них буде за 2-3 роки. Так це працює. Нажаль. Хоча дуже б хотілося.

Чи означає це, що не треба реформувати податкову чи митницю? Ні. Треба. Причому, для збільшення довіри між суспільством і владою, між бізнесом і чиновниками, неминуче підняття податків має супроводжуватись системними кроками по реформуванню податкової і митниці, по зменшенню тиску на бізнес. Проте треба розуміти, що ці кроки ніяк не відмінять необхідність знаходження коштів для фінансування армії тут і зараз. Просто треба демонструвати політичну волю для змін, треба демонструвати, що удар іде не тільки по бізнесу. І треба зробити вже зараз ті кроки, які зменшать потреби у додатковому підняттю податків за 2-3 роки. Причому нічого вигадувати не треба. Всі кроки вже давно прописані в програмі МВФ.

Але саме підняття податків є невідворотнім. І питання тут лише в тому, які саме податки мають бути підвищенні. Бізнес дуже здивувався, коли податковий тиск на нього був обраний як база для надходжень бюджету, коли побачили значне зростання військового збору і, фактично, податок на оборот, замість простого збільшення ПДВ. Що зачепило би всіх, але рівномірно. І не було б виключно тиском на світлий бізнес. Бо що сірі ділки, що люди зі світлої прозорої частини економіки, всі витрачають кошти. Всі споживають. І витрачаючи їх сплачують ПДВ. Пропорційно до власного споживання. І в результаті, чим більше ви витрачаєте, тим більше ви платите. Що є справедливим. А от військовий збір будуть платити більше ті, хто і так вже є чесним платником податків. Що є не дуже справедливим.

Коли держава просить затягнути пояси, то люди мають особливо звертати увагу на питання справедливості. І так, під час війни не можна уникнути затягування поясів. Але можна уникнути відвертої несправедливості. І синхронізація давно назрілих реформ, які потрібно було робити 2, 5 , 7, 15 років тому, і підняття податків може стати демонстрацією того, що влада розуміє важливість справедливості.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

За словами Ненно, якщо громадяни не користуються опаленням, вони можуть передати показники лічильника по нулях. Однак відповідно до чинного законодавства, це не звільняє їх від сплати за обслуговування труб. “Такі рахунки виставляє компанія ‘Єврореконструкція’, яка має судову практику”, — пояснила експертка.

Вартість обслуговування може варіюватися: від 10 до 1500 гривень залежно від типу будинку. Ненно зазначила, що платити потрібно не лише за особисту батарею, а й за місця загального користування, такі як під’їзди, підвали та дахи, якщо на них є опалення. “З ‘Єврореконструкцією’ довести меншу вартість складніше, а з ‘Теплоенерго’ — трохи простіше”, — додала вона.

В умовах наближення зими українці також повинні бути готові до можливих труднощів. Посол ЄС в Україні Катаріна Матернова висловила прогнози, що зимовий період буде непростим, але не катастрофічним. Раніше народний депутат і підприємець Сергій Нагорняк зазначив, що вимкнення електрики взимку залежатиме від температурного режиму та активності обстрілів з російської сторони.

21 лютого у світі та в Україні святкують важливу подію — Міжнародний день рідної мови. Це свято було засноване ЮНЕСКО у 1999 році з метою підтримки мовного різноманіття та культурної ідентичності, адже кожна мова несе в собі багатий досвід свого народу. Збереження та розвиток рідних мов є важливим завданням для кожної нації, адже вони формують зв'язок між поколіннями, зберігають традиції та історію.

Цей день не лише присвячений мовному різноманіттю, а й має глибокі корені в релігійних та народних традиціях. За новим церковним календарем, 21 лютого вшановують святого Тимофія Олімпійського, святителя Євстахія Антіохійського та Козельщанську ікону Божої Матері. Ці святі стали важливими фігурами в історії церкви, а їхні подвиги досі служать моральним орієнтиром для багатьох людей.

Для більшості громадян України рідною є українська мова, однак у країні проживають представники багатьох національних спільнот — кримські татари, євреї, поляки, роми та інші народи, кожен із яких має власну мовну та культурну традицію.

Окрім цього, 21 лютого у світі відзначають Міжнародний день екскурсовода. Також існують менш відомі тематичні дати — День комбучі, День панголіна, День булочок з повидлом і День захисту ведмедів.

За новоюліанським календарем Православної церкви України цього дня вшановують Тимофія Олімпійського та святителя Євстахія Антіохійського. Окремо у храмах згадують Козельщанську ікону Божої Матері, яка походить із Полтавщини та вважається чудотворною.

У старому церковному календарі 21 лютого було днем пам’яті мученика Феодора Стратилата, якого традиційно вважають покровителем воїнів.

У народній традиції ця дата пов’язана з очікуванням весни. Вважалося, що якщо цього дня гримить грім — рік буде врожайним для худоби, а якщо зяблик починає співати — весна прийде рано. Танення криги на річках сприймали як сигнал до підготовки розсади.

День вважався сприятливим для великого прибирання, прання та позбавлення від старих речей. За повір’ям, якщо 21 лютого винести з дому зламані та непотрібні предмети, це принесе щастя.

Водночас існували й застереження. У цей день не рекомендували працювати з рослинами та сіяти розсаду, оскільки вважалося, що це може зашкодити врожаю. Також небажаними вважалися далекі подорожі, риболовля та зловживання алкоголем.

Таким чином, 21 лютого поєднує у собі як сучасне міжнародне свято, так і церковні та народні традиції.