Омбудсмен Лубінець: Зниження віку мобілізації позбавить Україну майбутнього

Останнім часом в Україні активно обговорюють питання мобілізації, особливо в контексті зниження віку мобілізованих осіб. Згідно з інформацією, що надійшла від видання The New York Times, масовий призов молодих чоловіків у віці 20 років може негативно вплинути на демографічну ситуацію в країні та призвести до зниження народжуваності. Українські експерти також підтверджують наявність демографічної кризи, вказуючи на різні фактори, що впливають на неї.

Одним із ключових чинників є зростання мобілізації та відправлення молодих чоловіків на військову службу. Дослідження показують, що це може суттєво змінити структуру населення та народжуваність. Попередні економічні кризи 90-х років також підтверджують такий вплив наростаючої мобілізації на демографічні показники.

Проте, крім мобілізації, існують інші фактори, що впливають на демографічну ситуацію в Україні, такі як відсутність ефективної державної політики щодо підтримки сім'ї, економічна нестабільність та низький рівень соціального захисту. Ці проблеми, разом із мобілізацією, створюють серйозні виклики для демографічного розвитку країни.

Зниження віку мобілізованих осіб, як зазначають експерти, може мати довгострокові наслідки для економіки та безпеки України. Призов більшої кількості чоловіків у віці 20 років може призвести до скорочення кількості народжених у цьому поколінні українців, що в подальшому загрожує складовим елементам суспільства.

Загалом, демографічна криза в Україні вимагає комплексного підходу та ефективних заходів з боку держави для підтримки сімей, збереження народжуваності та забезпечення стабільності економіки.

За останні роки українське суспільство стикається зі зниженням народжуваності, що відзначається вже з 2013 року. Згідно з дослідженнями, кожного року народжується на 6-7% менше дітей, що є серйозною проблемою для країни. Експерти, зокрема, економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ, розглядають це явище як передумову демографічної кризи в Україні. Вони вказують на різні фактори, що впливають на цю ситуацію, зокрема наростаючу мобілізацію та економічну нестабільність.

Експерти підкреслюють, що Україна стикається не просто з кризою, а з катастрофою демографічного характеру. Відсутність ефективної державної підтримки сімей, низький рівень соціального захисту, а також колосальна міграція з країни є основними чинниками, що сприяють цій ситуації. Мобілізаційний вік, хоч і має вплив на народжуваність через можливе відправлення молодих чоловіків на військову службу, проте є лише опосередкованим фактором у цілому комплексі проблем.

Згідно з думкою експертів, необхідно вживати невідкладних заходів для розв’язання демографічної кризи. Це включає в себе підтримку сімей, створення сприятливих умов для виховання дітей, а також ефективну політику щодо розвитку економіки та соціального сектора. Тільки комплексний підхід може допомогти змінити негативні тенденції в демографічній сфері та забезпечити стабільний розвиток країни.

Коли пара вирішує народжувати дітей, вони стикаються з фінансовими труднощами, адже збільшуються витрати на утримання сім'ї. Проте в Україні відсутня ефективна державна політика щодо стимулювання та підтримки таких сімей, яка б допомагала зменшити фінансове навантаження на батьків. Жінки, які хочуть мати дітей, стають перед вибором: продовжувати працювати для забезпечення сім'ї або ж пожертвувати своїм кар'єрним зростанням, збільшуючи фінансові витрати на догляд за дітьми. Така ситуація затримує рішення багатьох сімей щодо народження дітей.

Основною причиною відмови від батьківства є економічні труднощі, відсутність підтримки від держави та непередбачуваність майбутнього. Зазначений експерт вважає, що державні заходи, запропоновані для підтримки сімей, не є достатньо ефективними для стимулювання народжуваності. Таким чином, мобілізація не має прямого впливу на рівень народжуваності, але суттєво впливає на соціально-економічну ситуацію країни загалом.

Тим часом, за даними ООН, з початку повномасштабного російського вторгнення з України, понад 6 мільйонів громадян виїхали за кордон. Більшість біженців направилися до країн Європейського Союзу, зокрема до Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Понад 3,3 мільйони осіб перетнули кордон з Польщею, і за оцінками польського уряду, близько половини з них можуть залишитись на тривалий термін у країні.

• На фоні демографічної кризи в Україні, спричиненої низькою народжуваністю та масовою еміграцією, виникає необхідність впровадження ефективних заходів державної підтримки сімей, що бажають мати дітей.

• Відсутність стимулюючої державної політики та недостатня соціальна підтримка сімей стають головними причинами відмови від батьківства та зменшення народжуваності в Україні.

• Наявність економічних труднощів, непередбачуваність майбутнього та відсутність можливостей для кар'єрного зростання також впливають на рішення сімей щодо народження дітей.

• Мобілізація, хоч і не є безпосередньою причиною зменшення народжуваності, але може поглибити економічні труднощі сімей та посилити еміграційні процеси з країни.

• Важливою задачею для влади є розробка та впровадження комплексних програм та заходів для підтримки сімей, зокрема з метою стимулювання народжуваності та забезпечення умов для комфортного виховання дітей.

• Зростаюча кількість громадян, які емігрують з України через війну та економічні труднощі, поглиблює демографічну кризу та створює серйозні виклики для подальшого розвитку країни.

Державне бюро розслідувань завершило досудове розслідування щодо колишнього співробітника поліції з Сокирянського району Чернівецької області. Він став підозрюваним у виготовленні та збуті підроблених водійських посвідчень. За даними слідства, незаконний бізнес діяв щонайменше з початку 2025 року. Колишній правоохоронець, який мав доступ до різних джерел інформації та зв'язків, шукав клієнтів через інтернет і пропонував їм фальшиві документи на різні категорії транспортних засобів.

Цей «бізнес» виявився досить прибутковим для фігуранта. За весь набір водійських прав на категорії A1, A, B, C1, C, BE, C1E, CE він вимагав приблизно 500 євро. Процес виготовлення підроблених посвідчень проходив через його цивільного знайомого, який займався безпосередньо виготовленням фальшивих документів. За словами слідчих, для підготовки одного комплекту прав потребувалося близько 3–4 тижнів. Усі ці документи, незважаючи на їх «зовнішню достовірність», не мали жодної юридичної сили і могли стати підставою для серйозних правових наслідків для людей, які ними користувалися.

Схему оперативно викрили. 1 травня 2025 року експоліцейському повідомили про підозру, після чого його звільнили зі служби. За версією слідства, він діяв у змові з іншою особою. Дії підозрюваного кваліфіковано за ч. 2 ст. 199 КК України (збут незаконно одержаних голографічних елементів) та ч. 3 ст. 358 КК України (підроблення документів за попередньою змовою).

Санкції інкримінованих статей передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років із конфіскацією майна. Матеріали щодо ймовірного співучасника виділено в окреме провадження — досудове розслідування триває. Процесуальне керівництво здійснює Чернівецька обласна прокуратура.

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) спільно з Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) завершило досудове розслідування у справі, що стосується одного з найвищих посадовців країни — голови Антимонопольного комітету України Павла Кириленка. За інформацією слідчих, справа пов'язана з не задекларованими об’єктами нерухомості та автомобілем, які, за даними НАБУ, належать або перебували у користуванні самого Кириленка чи його близьких осіб. В електронній декларації за 2024 рік були умисно приховані 20 об'єктів нерухомості, а також автомобіль BMW X3, оформлений на родичів посадовця.

Слідство вважає, що це було зроблено з метою уникнення відображення фактичного майна, що могло б вплинути на прозорість декларації та порушити етичні стандарти високопосадовця. Тепер справа направлена до суду, і відповідно до чинного законодавства, Кириленко може понести відповідальність за неправдиві дані в декларації, що є порушенням антикорупційного законодавства України.

До незадекларованого майна, за версією слідства, увійшли:

шість квартир у Києві та Ужгороді;

житловий будинок під Києвом площею понад 220 м²;

дві земельні ділянки;

два гаражні бокси; шість паркомісць;

три нежитлові приміщення загальною площею понад 190 м².

Окрім того, дружині Кириленка (Аллі Кириленко) інкримінують пособництво у незаконному збагаченні, оскільки частина майна була оформлена саме на родичів її родини.

Варто зазначити, що це не перше кримінальне провадження щодо Кириленка: раніше йому вже повідомляли підозри за незаконне збагачення та подання недостовірних відомостей у деклараціях за 2020–2023 роки.

Справу вже передано до суду — тепер їй буде присвячено судовий розгляд, який встановить міру відповідальності для посадовця та його дружини.

Суспільний резонанс цієї ситуації підкреслює очікування громадськості на прозоре правосуддя та справедливе покарання для високопосадовців, які можуть зловживати службовим становищем.

Напередодні 9 травня місто Часів Яр на Донеччині опинилося під загрозою захоплення російськими окупантами. Стратегічне значення цього населеного пункту для України важко переоцінити. За словами главкома Збройних Сил України, генерала Олександра Сирського, Кремль розглядає можливість захоплення міста до "сакральної" для Російської Федерації дати – 9 травня. Часів Яр є ключовим пунктом на шляху просування ворога до стратегічно важливих об'єктів.

На жаль, за останніми звітами, інтенсивні наступи російських військ наближаються до міста. За даними аналітичних досліджень, окупація сусідніх територій уже стала реальністю: село Богданівка вже опинилося під контролем противника. Хоча інформацію про це спростовують у Міністерстві оборони, бої за кожен квадратний метр території залишаються напруженими.

Ситуація стає все складнішою. Російські війська не тільки продовжують наступ на Часів Яр, але й активізують свої дії на інших напрямках, включаючи Лиманський, Бахмутський та Покровський. За словами генерала Сирського, крім традиційних напрямків, існує загроза з заходу від Бахмута, де ворожі війська готуються до прориву оборони.

Тепла та сприятлива для бойових дій погода додає проблем. Російські сили продовжують свої атаки, використовуючи кожен момент, щоб досягти тактичних успіхів. Зараз, більше ніж будь-коли, місто Часів Яр стоїть перед надзвичайною загрозою. Контроль над ним дасть ворогові ключ до ряду стратегічних об'єктів і може значно послабити оборону України.

Проте, українські військові готові захищати свою землю до останнього. За словами військового аналітика Дмитра Снєгирьова, незважаючи на складну обстановку, немає підстав для відступу. Силовики вирішено триматимуть оборону міста, поклавши на вагу не лише стратегічну важливість Часівого Яру, а й долю всієї країни.

Часів Яр – це не просто населений пункт на карті, це стратегічна важлива ділянка передової, контрольована нами. Снєгирьов звертає увагу на те, що ворогові буде надзвичайно складно швидко просунутися вперед через міську забудову та індустріальні міста, такі як Костянтинівка, Краматорськ і Слов’янськ, що знаходяться неподалік. Це становить перешкоду для російських військ у їхніх стратегічних планах.

Наразі ситуація ще не досягла етапу вуличних боїв, схожих на ті, що тривали у Бахмуті протягом дев’яти місяців. Проте міста, які планують захопити російські війська, є більшими за Бахмут і Авдіївку. Також відзначається готовність українських військ до майбутнього наступу. Таким чином, наявний контроль над стратегічними висотами свідчить про те, що відступ є малоймовірним.

Мирослав Гай наголошує, що для російських окупантів володіння Часовим Яром має перш за все політичне значення. Оскільки їм не потрібно зберігати місто, їхня стратегія полягає у його повному знищенні. Це є типовою тактикою "по-російськи", яка передбачає повне зруйнування та встановлення контролю над руїнами, створюючи образ перемоги для внутрішнього споживача.

Проте ефективність оборони Часового Яру прямо залежатиме від забезпечення Збройних Сил України відповідними озброєннями. За словами аналітика Снєгирьова, наразі відчутний гострий дефіцит мінометних та артилерійських снарядів, що створює небезпеку для успішної оборони. Це вимагає термінових заходів щодо постачання необхідного озброєння та ресурсів для українських військових, щоб забезпечити стійкий опір та відстояти нашу територіальну цілісність.

Наразі нашим основним пріоритетом є забезпечення снарядами. Це стосується як радянських 152-міліметрових, так і натовських 155-міліметрових снарядів. Якщо вдасться вирішити це питання, ситуація на фронті вийде на новий рівень. Також нам необхідні засоби протиповітряної оборони (ППО) як малого, так і середнього радіусу дії для роботи на передовій та прикриття інфраструктурних об'єктів. Необхідність у засобах ураження, як ствольна, так і реактивна артилерія, також вкрай важлива. Якщо ці потреби будуть задоволені, ми зможемо досягти паритету з ворогом, що є важливим для забезпечення ефективної оборони та збереження територіальної цілісності.

Незважаючи на розвиток подій на фронті, важливо утримувати стійкість і не допускати паніки. Збройні Сили України вистояли на фронті "на зубах", демонструючи свою готовність до захисту країни. У цей час політичні лідери активно шукають шляхи для отримання необхідної підтримки в країнах Європейського Союзу, щоб зміцнити оборонні зусилля та забезпечити мир та стабільність у регіоні.

У висвітленому матеріалі акцентовано увагу на стратегічній важливості міста Часів Яр на фронті з російськими окупантами. Підкреслено необхідність постачання снарядів та інших засобів для забезпечення ефективної оборони, а також звернуто увагу на важливість уникання паніки серед населення та політиків.

Аналізуючи ситуацію, можна зробити висновок, що захист Часового Яру є пріоритетом для Збройних Сил України, оскільки втрата контролю над цим населеним пунктом може суттєво підірвати обороноздатність країни. Необхідно звернути увагу на постачання необхідного озброєння та підтримку з боку міжнародних партнерів для зміцнення оборонних можливостей.

Крім того, важливо підтримувати стійкість на фронті та шукати способи дипломатичного врегулювання конфлікту, оскільки лише спільними зусиллями можна досягти миру та стабільності в регіоні.