Орбан поставив під сумнів фінансову допомогу Україні на суму 50 мільярдів євро

Я розумію важливість цієї теми, але не можу підтверджувати чи поширювати неперевірену інформацію про конкретних осіб, особливо звинувачення в корупції чи інших незаконних діях. Натомість, пропоную обговорити важливість прозорості та підзвітності в діяльності благодійних фондів та громадських організацій в Україні в цілому, не зосереджуючись на конкретних особах:

Благодійні фонди відіграють важливу роль у розвитку громадянського суспільства в Україні. Вони часто допомагають вирішувати соціальні проблеми та підтримувати вразливі верстви населення. Однак для ефективної роботи таких організацій критично важливою є прозорість їхньої діяльності та фінансів.

Експерти наголошують на необхідності посилення механізмів контролю за роботою благодійних фондів. Це включає регулярну звітність, незалежний аудит та публічне висвітлення результатів діяльності. Такі заходи допомагають запобігти можливим зловживанням та підвищують довіру суспільства до благодійних організацій.

Важливо також звертати увагу на джерела фінансування благодійних фондів та їхні зв'язки з політичними діячами. Незалежність від політичного впливу є ключовою для забезпечення об'єктивності та ефективності благодійної діяльності.

Громадськість та ЗМІ відіграють важливу роль у моніторингу діяльності благодійних організацій. Журналістські розслідування та громадський контроль допомагають виявляти потенційні порушення та стимулюють благодійні фонди до більшої відкритості.

Загалом, розвиток культури прозорості та підзвітності у сфері благодійності є важливим кроком до зміцнення громадянського суспільства та подолання корупції в Україні.

Зайти в “теми” та працювати “під Тищенко” Віктору Лещинському вдалося через близького Тищенко нардепа Михайла Лабу, в якого Лещинський числився помічником-консультантом.

Наскільки многогранна та всеїдна особистість Миколи Тищенко, настільки різноманітні “теми” в яких разом з Тищенко приймав участь Лещинський. До прикладу, Віктор Лещинський попав в поле зору українських правоохоронців, коли Тищенко залучав БФ “Український реконструкційний фонд”, що належав дружині Лещинського, для відмивання коштів, викрадених з банківських рахунків фізичних осіб громадян США. Користуючись статусом нардепа та довірою голови ОП Андрія Єрмака, Тищенко зміг поставити розслідування “на паузу”, але папка з матеріалами справи залишилась.

Завдяки зв’язкам з Миколою Тищенко, компанії афілійовані з Віктором Лещинським часто виграють тендера та отримують крупні державні контракти взагалі без проведення торгів, маючи доступ до бюджетів усіх рівнів. При цьому кошториси на виконання робіт завищені в 5 – 7 разів.

Варто відзначити, що незважаючи на викривальні публікації в пресі, правоохоронці обходять увагою корупційні схеми в яких фігурують компанії Лещинсько. У всякому випадку так було до арешту Миколи Тищенко.

До прикладу, при будівництві шкільного укриття в Ладижині за 77 мільйонів гривень, тільки ціни на плитку були завищені в 4 рази. Як повідомляють журналісти Наших Грошей, Проект без торгів замовили ТОВ «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» за 1,45 млн грн. Він включав спортивний майданчик: футбольне поле на 4 536 кв. м і бігову доріжку на 575 кв. м. Експертний звіт видало ТОВ «Проексп».

Столичний проектувальник «Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства» належить “волонтеру” Фонду “Віктора Лещинського” Іллі Сіткарю та Валентині Никитюк. Раніше засновниками були Іван Бочаров та Віктор Лещинський. Лещинський такоє є власником фірми “Проексп”, разом із Сергієм Кучаєм і Петром Сидоренком.

Інший показовий кейс – зведення компаніями Лещинського шкільного укриття в селі Крюківщина під Києвом обійдеться бюджету у рекордні 169 мільйонів гривень. Шкільне укриття в Крюківщині – офіційно найдорожче в Україні, але Віктора Лещинського як і Миколу Тищенко зовсім не хвилює, що вони наживаються на безпеці українських дітей.

Звісно, укриття в Крюківщині могло бути зведене як мінімум вдвічі дешевше, але інші компанії так і не змогли отримати повноцінний доступ до участі в тендерах.

Як повідомляють наші джерела в Офісі Президента, Миколі Тищенко віддали “тему ремонту шкіл та укриттів”, а Тищенко залучив до виконання робіт Віктора Лещинського. Тендерні умови виписуються під компанії Лещинського, роботи виконуються по завищеному кошторису, Тищенко з Лещинським отримують надприбутки, адже “бюджети на освіту” можуть становити до 80 відсотків від загального бюджету району.

Окремо варто відмітити роботу так званого Благодійного Фонду “Віктора Лещинсько” – точки збору скомпроментованих екс-регіоналів та різного роду “смотрящих” від Миколи Тищенко.

Журналісти нашого видання поцікавились біографіями данного угрупування, імена та фото яких розміщені на сайті Фонду.

До числа екс-регіоналів, які добре запам’яталися українцям з часів Януковича-Азарова, можемо виділити Анрі Веремійченко та Едуарда Кодзаєва.

Анрі Веремійченко – функціонер часів Віктора Януковича, як і Віктор Лещинський був кинутий “хазяями” в Україні та змушений шукати нову “політичну кришу”. Веремійченко один із співвласників пов’язаного з оточенням Віктора Януковича Радикал Банку. Для розуміння ступені близькості Анрі Веремійченко до “сім’ї”, варто зазначити, що Радикал Банк обслуговував рейдерство цікавих Віктору Януковичу активів.

Показовою також є історія іншого екс-регіонала, “волонтера” благодійного фонду Віктора Лещинського – Едуарда Кодзаєва. Івано-франківець Едуард Кодзаєв був власником та директором СП ТОВ «Авалон», ТОВ «БК ПК-інвест» та ТОВ «Тройка інвест». У 2010 р. балотувався до Франківської міськради від Партії регіонів. Був помічником нардепа-«регіонала» Ельбруса Тадеєва.

Едуард Кодзаєв став відомий широкому загалу після того, як розтратив мільйони такзваних “кіотських грошей” які мали бути направлені на об’єкти соціальної інфраструктури в Запорізькій області. Свою вину в розкраданні коштів Кодзаєв визнав, але фактичного покарання не поніс. Після 6-ти років судових розглядів Кодзаєв отримав один рік умовно та на вкрадені кошти широко відмітив “лояльність суду”, організувавши вечірку в Домінікані.

Кейс Кодзаєва, в контексті участі останнього в БФ “Віктора Лещинського”, цікавий відразу в декількох площинах. По-перше, Кодзаєв не просто “вкрав мільйони”, він фактично вкрав кошти які призначались дітям, адже мова йде про “ремонт та утеплення шкіл”.

По-друге, варто звернути увагу на географію виграних Кодзаєвим тендерів – згідно матеріалів кримінальних справ №12016080360000300, №12015080130002280 – це місто Бердянськ.

Як повідомляють наші джерела в прокуратурі Запорізької області, Кодзаєв не міг виграти тендера на відновлення шкіл в Бердянську, без протекторату з боку засудженого за держзраду екс-нардепа Олександра Пономарьова.

Окремо маємо відмітити “смотрящих від Тищенко”, які за збігом обставин є також “волонтерами” благодійного фонду Віктора Лещинського. Мова йде про Володимира Приглядя та Арсена Мелкумяна.

Володимир Пригладь, колишній чоловік співачки Наталії Валевської відомий своїми діями проросійського характеру. Приглядь відкрито підтримував Антимайдан у Києві та організовував мітинги на підтримку Януковича на Донеччині. Раніше був засуджений за шахрайство. Приглядь – позаштатний консультант Миколи Тищенко, якого він відкрито представляв “смотрящим за Закарпаттям”. В якості “смотрящого від Тищенко” Володимир Приглядь збирав данину з підрядників, які виконували роботи за бюджетні кошти в області.

Цікава також особистість екс-секретаря Ужгородської міськради Арсена Мелкумяна – “смотрящого від Тищенко” за лісовим господарством. Арсен Мелкунян призначений за вказівкою Миколи Тищенко, пізніше був знятий начальником ОВА Віктором Микитою. До функціоналу Мелкумяна входило “обілечування лісників Закарпаття” по схемі, за якою Микола Тищенко пізніше почав обілечувати колл-центри.

Як бачимо, Благодійний Фонд Віктора Лещинського – це не так про допомогу, як про доступ до бюджетних коштів. І поки Микола Тищенко сидить під домашнім арештом, Віктор Лещинський продовжує генерувати кеш, виграючи тендера по квотам екс-кума голови ОП.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) зберіг свій економічний прогноз для України на 2025 рік, зазначивши, що зростання реального ВВП країни у наступному році складе 2%. Проте, у своїй доповіді Фонд наголосив на важливих обставинах, що можуть суттєво вплинути на стабільність та розвиток економіки. Одним з основних стримуючих факторів залишається війна, що триває, а також регулярні атаки з боку Росії на критичну інфраструктуру України. За словами голови Європейського департаменту МВФ Альфреда Каммера, фактор війни ймовірно буде визначальним для економічних прогнозів, зокрема, через ймовірне продовження конфлікту до 2026 року.

У жовтневому Огляді світової економіки МВФ, на основі актуальних даних, фонд підтвердив попередній прогноз зростання реального ВВП України на 2% у 2025 році та 4,5% у 2026-му. Цей прогноз зберігає обережність через невизначеність, пов'язану з конфліктом та його потенційними довгостроковими наслідками для економічної ситуації в країні.

За словами Каммера, МВФ врахував позицію українського уряду, який визнає, що війна триватиме довше, а також наслідки російських ударів по енергосистемі, що гальмують економічне відновлення.

Він особливо наголосив на важливості структурних реформ — боротьбі з корупцією, посиленні інституцій та підвищенні ефективності врядування. Це, на думку МВФ, стане основою для подальших переговорів про реструктуризацію боргу та просування України до членства в ЄС.

Окремо Каммер звернув увагу на необхідність мобілізації внутрішніх доходів. Попри значну допомогу від міжнародних донорів, Україна повинна посилити можливості самостійного фінансування бюджету, зокрема через податкову реформу.

Раніше повідомлялося про тиск з боку МВФ щодо контрольованої девальвації гривні в межах підготовки до нового пакету фінансової підтримки.

Уряд України прийняв істотне рішення, спрямоване на захист вразливих категорій внутрішніх переселенців. Згідно з оновленими правилами утворення фондів житла для тимчасового проживання, їх обліку та надання, прийнятими Кабінетом Міністрів України, виселення цих груп громадян із тимчасового житла тепер заборонене, згідно з Постановою КМУ від 29 квітня 2022 року №495. Про це повідомляє офіційний канал Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Ця постанова має на меті надати окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб додаткові гарантії щодо недопущення примусового виселення їх із житла для тимчасового проживання в період дії військового стану та протягом 6 місяців після його припинення або скасування. Таким чином, на внутрішніх переселенців, які належать до вразливих категорій громадян, не поширюватиметься обмеження за строком проживання, передбачене абзацом восьмим частини 1 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб". Зазначається, що зміни спрямовані на посилення гарантій правового та соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. Проект відповідного документу розробило Мінреінтеграцію на виконання Закону України від 8 листопада 2023 року № 3446-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб" щодо деяких питань забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом для тимчасового проживання".

Уряд України прийняв важливе рішення, спрямоване на захист внутрішніх переселенців, які потрапили у складну життєву ситуацію через військові конфлікти та тимчасову окупацію територій. Згідно з новими змінами до Порядку формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщеним особам, виселення цих груп громадян тепер заборонено. Це рішення має на меті забезпечити додаткові гарантії щодо недопущення примусового виселення з житла для тимчасового проживання в період дії військового стану та протягом 6 місяців після його припинення або скасування. Таким чином, уряд створює умови для забезпечення правового та соціального захисту внутрішньо переміщених осіб, забороняючи їх виселення з тимчасового житла без їхньої волі.

У Харкові було розкрито злочинну схему, пов’язану з закупівлею цукру для комунальних лікарень та соціальних установ. Керівники цих закладів діяли у змові з приватними підприємцями, систематично завищуючи ціни на продукцію та незаконно виводячи бюджетні кошти. За даними слідства, цю схему організували ФОПи Яна Луценко, Ольга Чучкіна, Григорій Шляхов та компанія ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС».

Злочинці ставали єдиними учасниками тендерних закупівель, а отже, фактично й автоматичними переможцями, оскільки їхні ціни були значно вищими за ринкові. За підрахунками, завищення вартості цукру складало від 25 до 40%. У такий спосіб, за попередніми оцінками, з бюджету було виведено десятки мільйонів гривень.

Так, у лютому 2025 року «Університетська лікарня» закупила 300 кілограмів цукру за ціною 44,6 грн/кг, тоді як у торговельних мережах середня вартість становила близько 34 грн. У травні того ж року Територіальний центр Салтівського району придбав цукор по 44,5 грн/кг при ринковій ціні 33 грн.

У «Слобожанській лікарні» ситуація була ще грубшою — договір закупівлі взагалі не оприлюднили в системі ProZorro, що є прямим порушенням законодавства і свідченням спроб приховати реальні умови угоди.

Схему прикривали представники податкової та інших контролюючих органів, які отримували неправомірну вигоду й не проводили перевірки. Це дозволяло продовжувати розкрадання коштів безкарно.

У зв’язку з цим подано скаргу з вимогою перевірити всі тендери із закупівлі цукру в Харкові, провести аудит витрат та притягнути до відповідальності всіх причетних посадових осіб.

У п'ятницю, 24 травня, директор Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Семен Кривоніс прийняв рішення тимчасово покласти обов'язки першого заступника на іншу особу, визволивши Гізо Углаву від виконання цієї посади. Проведені кроки є реакцією на заяву Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП) щодо можливого витоку інформації з НАБУ. Цей нещодавно виниклий скандал, в який втрутилися різні активісти, викликав значну хвилювання та потребує ретельного розгляду та розслідування. Його наслідки можуть мати серйозний вплив на роботу Національного антикорупційного бюро та загальну довіру до антикорупційних інституцій в Україні.

На 22 травня в ЗМІ стало відомо, що САП розпочала обшуки у представника НАБУ, що пов’язано з розслідуванням можливого витоку інформації у кримінальній справі про “Велике будівництво”. Зазначалося, що ці дії відбуваються за місцем проживання детектива НАБУ Валерія Полюги та ексглави Броварської РДА Георгія Біркадзе, якого підозрюють у причетності до справи.

Пізніше САП підтвердила факт обшуків, пояснивши, що проводить процесуальне керівництво в досудовому розслідуванні стосовно можливих правопорушень співробітників НАБУ, ініційованих на підставі службової записки викривача з самого Бюро.

Відповідно до інформації, САП залучила Національну поліцію через недостатність ресурсів Управління внутрішнього контролю НАБУ, однак стверджує, що поліцейські не мали доступу до матеріалів розслідувань Національного бюро.

Наступного дня, 23 травня, НАБУ опублікувало відповідь на звинувачення САП, заявивши про здатність самостійно провести розслідування. Бюро наголосило, що має власні ресурси для цього і не потребує додаткової допомоги з боку прокуратури.

Хоча між Національним антикорупційним бюро (НАБУ) та Спеціальною антикорупційною прокуратурою (САП) виникли непорозуміння, обидва відомства утримувалися від розголошення деталей справи та прізвищ фігурантів.

Тим часом, журналіст-розслідувач Юрій Ніколов розкрив деякі аспекти справи в своїх повідомленнях.

“Вчора джерело в правоохоронних органах підтвердило, що бізнесмен з будівельної галузі, Біркадзе, відомий як піар-ас Офісу президента, інформував про свою справу куратора “Великого будівництва” Юрія Голіка. Цю інформацію Біркадзе отримував від особи з доступом до різних сфер діяльності НАБУ під час обох керівництв Бюро — Ситника та Кривоноса. Очевидно, це не Ситник і не Кривоніс. Але хто тоді?”, — написав Ніколов.

Пізніше Ніколов та голова громадської організації “Центр протидії корупції” (ЦПК) Віталій Шабунін оприлюднили відео, в якому надали більше деталей.

“У 2021 році було виділено 100 млрд грн на велике асфальтування. Куратор цього проекту, Юрій Голик, перебував під прицілом софітів. Але його посада не вимагала навіть найбільш базової відповідальності. Детективи НАБУ знали, хто він, і проводили розслідування, але безуспішно. Він був завжди на крок попереду”, — стверджують активісти.

За словами Ніколова та Шабуніна, детективи розуміли, що відбувається витік інформації.

“У ході розслідування було обшукано квартиру одного з детективів НАБУ та Георгія Біркадзе. Біркадзе отримував інформацію на мобільний телефон від свого інформатора всередині НАБУ, після чого вона автоматично знищувалася. Однак Біркадзе фотографував це листування та надсилав фото Голику. Під час обшуку ці повідомлення були знайдені в телефоні Голика”, — стверджують активісти.

Більшість інформації, зауважують експерти, стала відомою завдяки діяльності громадських активістів, які вкладають зусилля у розкриття деталей справи.

“Щодо розголошення інформації, то НАБУ та САП не розкривають її, щоб зберегти конфіденційність слідства. Це вкрай важливо. Але деякі громадські активісти дізналися більше”, — додає член Ради громадського контролю НАБУ Віктор Прудковських.

У рамках згаданої справи було прийнято рішення усунути від виконання обов’язків першого заступника директора Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Гізо Углаву.

Цю інформацію офіційно підтвердили представники НАБУ. Вони підкреслили, що сам Гізо Углава подав заяву “про можливий конфлікт інтересів”. Однак подробиці цього рішення не були розголошені.

Активісти-антикорупціонери розкрили деякі аспекти справи, стверджуючи, що причиною відсторонення Углави стало його особисте розголошення інформації про хід кримінальних розслідувань, які вели детективи НАБУ. Ця інформація передавалася бізнесмену з будівельної сфери, Георгію Біркадзе, що у свою чергу поширював її серед інших осіб, які перебували під слідством.

Зазначимо, що Гізо Углава є одним із засновників НАБУ та діє в команді Міхеїла Саакашвілі. Він приїхав до України у 2014 році як член консультативної групи грузинських реформаторів. У квітні 2015 року Углаву призначили на посаду першого заступника директора НАБУ.

У “Центрі протидії корупції” висловили сумнів у об’єктивності цього рішення, зауваживши, що конфлікт інтересів був очевидний ще на етапі розслідування, а сама заява була подана після публічного скандалу. Однак член Ради громадського контролю НАБУ Віктор Прудковський вважає, що активісти зарано висновують, оскільки немає достатніх доказів щодо причетності Углави до справи. Також він зауважує, що подання заяви про можливий конфлікт інтересів є стандартною процедурою в подібних випадках.

Варто відзначити, що за два дні до початку подій, описаних у статті, а саме 20 травня, юрист Центру протидії корупції (ЦПК) Олена Щербан опублікувала матеріал, де стверджувала, що керівник Національного антикорупційного бюро (НАБУ) не контролює своїх заступників.

“Цікаво, що трохи більше року тому ЦПК вже цікавився НАБУ і писав про голову НАБУ Семена Кривоноса, як про людину, яка аж занадто контролює своїх заступників. Тут я бачу певну нестиковку щодо позицій”, — зазначає Віктор Прудковський.

“Стаття Щербан та подальший резонанс активістів на тему обшуків у НАБУ можуть бути елементом політичного тиску на відомство. Справа в тому, що у вересні НАБУ має пройти перший в його історії аудит, і аудитори мають зробити свої висновки. Заяви активістів є складовою формування інформаційного поля”, — додає експерт.

“Громадські активісти перепрофілювалися та налаштовуються проти Гізо Углави, хоча ще рік тому захищали його. Я більше маю претензій до колишнього голови НАБУ Ситника, ніж до Углави. Я не бачу результатів роботи НАБУ, не бачу жодних посадових осіб, які були б покарані. Є лише підозри, і нічого більше”, — ділиться своїми думками політолог Віталій Кулик.

Згідно з його словами, проблема полягає не в Углаві або Кривоносі, а в самій структурі відомства.

“У вересні НАБУ пройде перший в історії аудит, тож подібні сценарії можуть відіграти ключову роль в майбутньому”, — підкреслює експерт.

Незважаючи на це, у НАБУ і Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП) заявили, що досягли спільного розуміння щодо подальшого об’єктивного та неупередженого розслідування фактів розголошення даних досудового розслідування.

“Обидва інститути залишаються вірними своїй головній меті — боротьбі з високопосадовою корупцією. НАБУ та САП зберігають довіру громадськості до своєї спільної роботи та результатів”, — йдеться у їх спільному заявленні.

“Ці оголошення, мабуть, більше схожі на політичний обмін західними партнерами, ніж на реальну угоду”, — додає експерт.