Організатору незаконної схеми перетину кордону загрожує 9 років позбавлення волі

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Зимувальні ями — це поглиблені ділянки дна водойм, де риба вирушає зимувати. Вилов риби в таких місцях може порушити природний процес зимівлі риб і значно вплинути на стан популяції. Це може призвести до негативних наслідків для екосистеми водних ресурсів, тому державні органи запровадили заборону на риболовлю в цих районах як для любительської, так і для промислової риболовлі.

Держрибагентство України вже опублікувало список заборонених для вилову місць у кожному регіоні країни, щоб рибалки могли бути обізнаними і уникати порушень.

Незважаючи на заборону, любителі риболовлі все одно можуть насолоджуватись хобі, але лише в спеціально відведених для цього місцях. При цьому необхідно дотримуватись кількох правил:

Ці прості правила допоможуть зберегти природну рівновагу в екосистемі водойм, не порушуючи закони.

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, за риболовлю в заборонених місцях передбачені штрафи, які коливаються від 34 до 680 грн в залежності від тяжкості порушення.

У разі завдання істотної шкоди екосистемі або порушення правил риболовлі у великих обсягах передбачена кримінальна відповідальність згідно зі ст. 249 Кримінального кодексу України. В такому випадку порушнику може бути накладений штраф від 17 тис. грн до 85 тис. грн або обмеження/позбавлення волі до трьох років.

Крім штрафів, порушники також повинні будуть сплатити за кожен незаконно виловлений екземпляр риби згідно з таксами, що прописані в постанові Кабміну N1042. Зокрема:

Таким чином, порушники, які незаконно виловлюють цінну рибу, можуть сплатити значні суми за кожен екземпляр. Найдорожчим у цьому списку є сом, за вилов якого передбачено таксу в 5117 грн за один екземпляр.

У Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» з’явилась рідкісна святиня — плащаниця початку XVIII століття, що походить з Маріуполя. Ця унікальна реліквія є свідченням багатої духовної спадщини Приазов’я та однією з небагатьох культурних цінностей, що змогли пережити драматичні події сучасності. Плащаниця була збережена завдяки тому, що під час повномасштабного вторгнення Росії вона перебувала на реставрації в Києві.

Згідно з даними Національного науково-дослідного реставраційного центру України, перші письмові згадки про цю святиню відносяться до 1706 року, що дозволяє встановити її точний час створення. Вона належить до періоду Кримського ханства і є яскравим прикладом духовного життя греків на території Приазов’я. Важливим є також те, що на плащаниці зберігся підпис, який вказує на рік створення, донаторів та інші деталі, що допомагають дослідникам реконструювати історію цього мистецького твору.

Наприкінці XVIII століття плащаниця зберігалася у храмі Святої рівноапостольної Марії Магдалини в Маріуполі. Однак на початку 1930-х років більшовики зруйнували церкву, і реліквію передали до фондів місцевого краєзнавчого музею. Перед війною її перевезли до Києва для реставрації, що фактично врятувало пам’ятку від знищення.

На плащаниці зображено сцену «Покладання до гробу»: біля тіла Христа стоять Богородиця, Іван Богослов, Йосип Аримафейський, Никодим та жінки-мироносиці. Обабіч композиції — два ангели, а над Христом — куполоподібний ківорій.

Реставраторки Марія Бухаріна та Ірина Єлісєєва розповіли, що стан тканини був критичним: численні плями воску, забруднення, деформації, розриви й втрати атласу та підкладки. У ході реставрації тканину очистили, відновили вишивку, закріпили нитки та відтворили напис. Плащаниця виконана з шовку, сухозлотиці, парчі, перлів, тасьми й леліток — усе це свідчить про виняткову майстерність її творців.

Разом із плащаницею збереглася шкіряна вкладка з грецьким написом, датована тим самим часом. Історики припускають, що обидва артефакти були привезені до Маріуполя греками-християнами під час їхнього переселення з Криму у XVIII столітті.