“Ощадбанк” і “Укрексімбанк” стали новими власниками ТРЦ “Гулівер” у Києві

Балтійсько-французька ініціатива: розміщення західних військ в Україні

Президент Франції Еммануель Макрон висунув імовірність введення іноземних військ на територію України, що викликало суперечку з Берліном та іншими столицями Європи. Франція намагається створити альянс країн, готових надати підтримку Україні, зокрема у сфері розмінування. Міністр закордонних справ Франції Стефан Сежурне зустрівся з колегами з країн Балтії та України, де підтримав ідею про можливе військове допомогти Києву. Він наголосив на важливості незалежного вирішення питань допомоги Україні та підкреслив, що це не може бути визначено Росією.

Балтійські міністри висловили підтримку Франції, вважаючи її підхід "нестандартним". Проте, варто зауважити, що не всі країни Європи підтримують ідею розміщення військ в Україні, зокрема Німеччина, Чехія та Польща відкидають такі плани.

Україна потребує допомоги в артилерійських боєприпасах, щоб зупинити агресивні дії Росії. Франція висловлює готовність надати цю допомогу та не виключає можливості відправлення військ на територію України. Балтійські країни, які знаходяться під загрозою російської агресії, сприймають цю ідею більш позитивно.

«Немає варіантів, окрім одного». Ми маємо встановити червоні лінії для Росії, а не для нас самих. Жоден вид підтримки України не може бути виключений. Нам необхідно продовжувати надавати Україні підтримку там, де вона найбільш потрібна», — заявив він.

Навіть за тими часів, коли Німеччина є найбільшим європейським донором військової допомоги Україні, вона зазнає значного тиску через свою небажаність відправити до Києва крилаті ракети великої дальності Taurus з-за страху спровокувати Москву. У п’ятницю Кулеба відкрито висловив свою позицію щодо цієї стриманості. «Мені особисто дуже набрид… страх ескалації», — заявив він. «Наша проблема полягає в тому, що в нас все ще є люди, які думають про цю війну через страх перед ескалацією». Кулеба продовжив: «Якої ескалації ви боїтеся? Що ще має статися з Україною, щоб ви зрозуміли, що цей страх марний? Чого ви очікуєте від Путіна? Ну, я послав танки, але я не послав ракети або війська, то, може, ти будеш мені приємнішим, ніж іншим?» Не так Путін думає, не так він ставиться до Європи».

У вищезгаданій статті висвітлено ключові позиції щодо підтримки України в контексті її конфлікту з Росією. Відзначається важливість встановлення чітких червоних ліній для дій Росії та посилення підтримки України у всіх форматах. Ці позиції висловлені представниками Франції та України, а також відзначено протиріччя у відношенні до цих питань у Німеччини.

Підкреслюється, що, незважаючи на тиск та обмеження, Україна продовжує боротьбу за свої права та безпеку. Зазначається необхідність дії без страху перед можливою ескалацією конфлікту та активізація підтримки країни в умовах загострення ситуації на сході України.

Усі ці аспекти свідчать про значущість міжнародної спільноти у підтримці України в її боротьбі за територіальну цілісність та суверенітет, а також показують складність політичної ситуації в Європі в контексті відносин з Російською Федерацією.

У районах Яру і Авдіївки були спостережені найінтенсивніші бої, які викликали серйозні занепокоєння на західних рубежах. Чутки про можливу втрату контролю над фронтом аж до ріки Дніпро вже поширюються серед аналітиків та військових експертів. З огляду на перевагу вогневої потужності російських військ над Збройними Силами України, втрати нашого особового складу та техніки зростають, а бойові дії стають все більш інтенсивними. На жаль, відбувається відчутне виснаження резервів, що ускладнює можливість проведення успішних контратак. Цей стан спричиняє значні моральні та психологічні втрати серед наших воїнів.

Між тим, західні ЗМІ вже публікують статті, в яких стверджується, що російські наступи та затримки у фінансовій допомозі від США ставлять Україну та її союзників перед небезпечною перспективою поразки. Зокрема, NBC News повідомляє, що наші запаси боєприпасів та людських ресурсів піддаються значному напруженню. "Нічого не змінилося: тоді нам бракувало снарядів, і зараз ситуація залишається незмінною", — зізнається сержант артилерії Андрій, який взяв участь у відступі з Авдіївки в лютому після тривалих бойових дій. "Росіяни продовжують наступати у великих групах, не припиняючи атак", — додає він.

Тим часом, проблема дефіциту протиповітряної оборони в Україні стає все більш критичною, проте західні партнери не поспішають з наданням допомоги, оскільки це потребує значних фінансових зусиль. Таким чином, Київ змушений пристосовуватися до нової стратегії, віддаючи перевагу використанню наявних ресурсів, зокрема, людських, які стають найбільш цінним активом у веденні цієї війни.

У висновках до цієї статті слід зазначити, що ситуація на фронті є надзвичайно складною і вимагає негайних заходів для забезпечення безпеки України та її захисту від агресії. Збройні сили України мають стикаються з серйозними труднощами, зокрема, з нестачею боєприпасів та техніки. На жаль, втрати серед особового складу і обладнання вже досягли критичного рівня, що ускладнює оборону країни.

Для подальшої успішної боротьби проти агресора Україні необхідно негайно звернутися до міжнародних партнерів з проханням про надання військової та гуманітарної допомоги. Також необхідно активізувати внутрішні реформи щодо підвищення ефективності військового управління та забезпечення бойової готовності Збройних Сил.

Крім того, Україні необхідно зосередити зусилля на розвитку власного військово-промислового комплексу для забезпечення стабільного виробництва боєприпасів та обладнання в майбутньому. Це допоможе країні знизити залежність від зовнішніх постачальників та забезпечити незалежність у військовій сфері.

На Миколаївщині все більше уваги привертають великі будівельні ініціативи, що реалізуються у сфері медицини та базової інфраструктури. Відновлення об’єктів, пошкоджених унаслідок бойових дій, супроводжується активним моніторингом з боку громадських організацій та незалежних аудиторів, які аналізують проведення тендерів, кошториси робіт і критерії відбору підрядників. Такий інтерес зумовлений прагненням громади отримати чіткі відповіді щодо ефективності використання бюджетних ресурсів.

Окрему хвилю обговорень спричинили проєкти реконструкції медичних установ, де суми контрактів та терміни виконання робіт стали предметом критики. Місцеві активісти наголошують на потребі детальнішого звітування про хід реалізації ініціатив, адже багато лікарень потребують швидкого оновлення для забезпечення належного рівня лікування. Паралельно увага прикута до розвитку дорожньої інфраструктури та системи водопостачання — напрямів, що безпосередньо впливають на життя людей і залишаються серед найактуальніших.

Одним із найбільш резонансних став тендер на реконструкцію Миколаївської обласної дитячої лікарні вартістю близько 600 млн грн. За даними публічних реєстрів, перемогу отримала компанія «Антарес БУД». Учасники громадського моніторингу стверджують, що деякі вимоги тендерної документації могли бути прописані таким чином, що потенційно обмежували конкуренцію.

Єдиного конкурента відхилили через формальну невідповідність, яку, за оцінкою місцевих активістів, можна трактувати як дискусійну. Представники Держаудитслужби також звертали увагу на окремі моменти тендеру, зазначаючи, що частина підстав для відхилення потребує додаткового обґрунтування.

У минулі роки ця ж компанія вже виконувала будівельні підряди в регіоні, частина з яких потрапляла в публічні обговорення через строки виконання робіт та вартість.

Ще один контракт — приблизно на 200 млн грн — стосувався робіт для Баштанської лікарні. Тут перемогу отримало ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД». Громадські моніторингові ініціативи також звертали увагу на відсутність реальної конкуренції та суттєве зростання кошторису у порівнянні з попередніми оцінками.

Крім медичної сфери, дискусії торкнулися і відновлення водогону. Попри укладені контракти з великими підрядними організаціями, серед яких «Укртрансмост», «Ростдорстрой» та «Автомагістраль-Південь», питання забезпечення міста стабільним водопостачанням досі залишається відкритим.

У соцмережах та місцевих спільнотах мешканці Миколаївщини наголошують, що регіон досі працює в умовах обмежених ресурсів, а частина інфраструктури відновлюється за рахунок донорських програм чи волонтерських ініціатив. У цьому контексті громадськість очікує від державних контролюючих органів ретельних перевірок великих закупівель та їх відповідності законодавству.

Попри активну публічну присутність керівництва області, миколаївці очікують конкретних результатів у сфері відновлення водопостачання, медичних установ та соціальних об’єктів.

Офіційних реакцій на окремі звернення активістів поки немає, однак у регіоні сподіваються, що ситуація з великими підрядами отримає належну оцінку з боку державних структур.

Однак останнім часом репутація Бондарєва зазнала серйозних ударів. З'явилися звинувачення, які викликали значний суспільний резонанс та призвели до втрати довіри частини його електорату. Ці звинувачення стосуються можливої участі у сумнівних фінансових операціях та неналежного поводження з документацією.

До цих титулів варто додати неофіційний – “реальний господар Київщини”. За нашими даними, наразі на нього заведено кримінальну справу №42023000000001423. Джерела розповіли, що Бондарєва підозрюють у підробці адміністративних документів. Цей факт, міжнародні запити на його пересування і рахунки все одно не заважають йому пересуватися світом. При цьому на машинах Бондарєва кордон перетинають його родичі, друзі, ділові партнери і навіть молоденькі моделі.

Загалом нам відомо про 73 факти перетину українського кордону Бондарєвим і його оточенням із січня 2023 року по червень 2024 року. Для перетину кордону використовували автівки, що належать Бондарєву та його родині, а саме: LEXUS AI2400OT, Porsche KI7777HA, Toyota КА0667EP, Suzuki АI6404PE, Volvo КА0470ХМ, Mersedes Benz BO5955BO.

Сам Бондарєв для виїзду з України використовує дипломатичний паспорт DU004461. На якій підставі Бондарєв під час війни виїжджав із країни, ми не знаємо. Формально він не мав права залишати країну, оскільки не має жодного стосунку до міжнародного порядку денного країни або благодійних фондів. Для перетину кордону Бондарєв використовував дві машини – LEXUS і Toyota. За нашими даними, 10 червня і 16 червня чиновник залишав територію України через пункти пропуску Корчова-Краковець і Зосин-Устилуг.

Його дружина – Тетяна Шейнич (02.08.1976 р.н.) покидала країну на машинах LEXUS і Toyota, використовуючи закордонний паспорт FU020781. При цьому жінка має посвідку на проживання (RR0366364) у Словаччині. Однак найцікавіше, що 17 листопада 2023 року польською стороною Шейнич було пред’явлено звинувачення у зв’язку з використанням паспорта громадянина України з підробленими прикордонними штампами. Незважаючи на це, 19.12.2023 і 04.01.2024 Тетяна була зафіксована на прикордонних переходах. Останній був на пункті Долгобичів-Угринів.

Донька – Бондарєва Анастасія (19.05.2003 р.н.), закордонний паспорт FX137391. Має посвідку на проживання в Нідерландах. Кордон перетинала на LEXUS, Porsche і на поїзді. Друга донька Маргарита (02.07.2000 р.н.), закордонний паспорт FB961514. Для виїзду використовувала LEXUS, Toyota, Suzuki і Volvo. Крім того, користувалася поїздом.

Але не тільки родичі Бондарєва виїжджали з країни. За нашими даними, друзі сім’ї Віктор (23.01.1970 р.н., паспорт FU546631) і Сніжана Лебідь (07.12.1983 р.н., GC782070) користувалися машинами Бондарєва Toyota і Mersedes Benz для виїзду. Віктор Лебідь є чоловіком призовного віку. Однак це зовсім не заважало йому перетинати кордон.

Поряд із цим, партнер Бондарєва по “Банку Велес”, який закрили у 2015 році, Андрій Павлов (13.06.1970 р.н., паспорт FY702576) також використовував LEXUS Бондарєва для перетину кордону. Здебільшого залишав Україну на поїзді. Мабуть, колишні акціонери “Велеса” стали жити дуже скромно.

Також нам стало відомо, що двоє молодих людей призовного віку – Гліб Ханник (13.06.1994 р.н., паспорт FG021147) і Андрій Харківський (03.05.1996 р.н., паспорт FG793977) перетинали український кордон. Ймовірно, це водії Бондарєва. Адже з ними цього дня (21.01.2023) також перетинали кордон сам Бондарєв, його дружина, доньки, а також Віктор і Сніжана Лебідь.

Тепер переходимо до найцікавішого. На LEXUS Бондарєва на одному з прикордонних пунктів засвітилася й українська модель Аліса Стрижак (29.05.1993 р.н., закордонний паспорт GD616819). Дивно, але дівчина з таким самим ім’ям і роком народження фігурує у списках політичної партії “Патріоти Волині”. Але про її політичну кар’єру немає жодних даних. Натомість, судячи з її сторінки в Instagram, підкорювачка політики перебуває виключно за кордоном. При цьому вона підписана на Бондарєва в Instagram.