Ознаки шпигунських програм у смартфоні: 5 тривожних сигналів, які не можна ігнорувати

Володимир Зеленський віддав інтерв'ю телеканалу Fox неподалік від лінії фронту, акцентуючи на важливості української війни для американців. Порівняно з Володимиром Путіним, який раніше звертався до Fox з Кремля, Зеленський відповідав на запитання, перебуваючи на тлі зруйнованого будинку, що підкреслювало тяжкість ситуації в Україні. Це інтерв'ю вийшло на Fox News, каналі з великою аудиторією, яка переважно схильна до Республіканської партії, дозволивши Зеленському передати своє головне послання американському консервативному населенню.

Ведучий Fox News, Брет Баєр, вирушив до України з метою поставити президенту Зеленському питання, які цікавлять американців після двох років інтенсивних військових дій. Це вже не перше інтерв'ю Баєра з українським лідером: вони зустрічалися раніше як минулого, так і позаминулого року. У ході інтерв'ю Баєр запитав Зеленського, чи дивився він інтерв'ю з Путіном. Президент відповів: "У мене не було двох годин, щоб слухати марення про нас, війну і США".

За даними видання Forbes, захоплення Куп'янська наразі є головною тактичною метою Росії, що підкреслює значення візиту ведучого Fox News до цього регіону України.

Згідно з Forbes, шматочок Харківської області став би великим подарунком для Путіна до дня виборів від російської армії. Цей факт намагався викреслити Зеленський перед республіканцями, демонструючи, що війна триває, і Україна наразі не має "плану Б". Володимир Зеленський визначив діалог з США як пріоритет, оскільки Україні надзвичайно потрібна допомога для подальшого протистояння на фронті проти Росії.

З початку війни міжнародні партнери України обіцяли надати їй допомогу під загальною сумою майже 170 млрд євро. З цієї суми 40% припадає на військову підтримку, 50% на фінансову допомогу і близько 10% на гуманітарну допомогу. Допомагали 42 країни, але основним донором з 71 млрд євро стали Сполучені Штати. Адміністрація Джо Байдена вже восени звернулася до Конгресу із закликом схвалити додаткове фінансування для України.

У запропонованому пакеті на суму понад 100 млрд доларів понад 60 млрд доларів призначалося на витрати, пов’язані з війною Росії проти України. Проте це питання залишається невирішеним через опір республіканців, які спочатку вимагали пов’язати його з вирішенням внутрішніх проблем США, зокрема з посиленням контролю за південним кордоном.

Заявили, що подальша передача озброєнь загрожує безпеці самої Америки. Для заповнення вичерпаних дворічною підтримкою України запасів Пентагону необхідне ухвалення відповідного закону, навколо якого розгорілися суперечки в Капітолії.

Хоча здається, що обидві фракції у Сенаті нарешті знайшли компроміс, проблема залишається. Дональд Трамп закликав "не робити дурниць", вважаючи, що хвиля невдоволення принесе його до Білого дому на майбутніх виборах. Його послухалися прихильники в Палаті представників Конгресу.

Зеленський раніше пропонував Трампу особисто приїхати до України. У інтерв’ю Fox News він додав, що готовий разом з Трампом поїхати прямо на передову. Зеленський також обговорював плани на майбутній рік, якщо Україна не отримає фінансування від США. Він відзначив, що Росія залишається сильнішою в небі та щодо чисельності. Щодо плану “Б”, він не конкретизував, але зазначив, що Україна шукатиме альтернативні шляхи для виживання. Однак він підкреслив критичну важливість американської допомоги для захисту країни від загрози.

З погляду середньостатистичного американця, який переглянув обидва інтерв’ю – і Зеленського, і Путіна – очевидно одне: Росія закликає не звертати увагу на те, що відбувається (“Вам що, нічим зайнятися?” – питав Путін), а Україна не лише закликає уважно стежити за подіями, але ще й просить допомогти. “Не може бути різниці поглядів на цю війну, – каже Володимир Зеленський. – Є лише один ворог, і це Путін”.

“Нам потрібна зброя великої дальності, – додає Зеленський. – Ми говорили про це з конгресменами, я говорив про це з президентом Байденом. Далекобійні ракети ATACMS з дальністю до 300 кілометрів нам дуже допомогли б. Тому що це нечесна війна: наша артилерія має дальність близько 20 кілометрів, а в Росії – 40 кілометрів. Тож якщо партнери мають такі системи, чому б не надати їх Україні?”

Досі адміністрація Джо Байдена вкрай неохоче йшла на надання Україні систем озброєнь, які б дозволяли їй завдавати шкоди противнику далеко за лінією фронту, мотивуючи це побоюваннями “подальшої ескалації”. Певну кількість ракет ATACMS зі зменшеною дальністю надали після численних закликів минулої осені, але далі цього справа поки що не просунулася. Поки американська допомога застрягла на півдорозі, російські війська захопили Авдіївку – місто на Донеччині, яке вони безуспішно намагалися взяти протягом двох років. Питаючи Зеленського, Брет Баєр назвав це найбільшим досягненням Росії за останні дев’ять місяців. Чиновники, зокрема у Вашингтоні, як і багато експертів, пов’язують цей успіх російських військ із гострим дефіцитом боєприпасів в українській армії.

Росія веде боротьбу за контроль над містом Авдіївка вже з початку війни. Проходячи кілька кілометрів від міста, знаходиться дорога, яка з’єднує контрольовані Росією Донецьк, Горлівку та Луганськ. Якщо б українській армії вдалося перерізати цю дорогу, це серйозно ускладнило б логістику російських військ. Росія ж веде боротьбу за Авдіївку з метою відсунення українських військ, щоб Донецьк не потрапив під обстріл ЗСУ. Зараз Авдіївкою контролює Росія, але, як зауважив Зеленський, це не означає, що вона функціонує нормально. “Вони зруйнували все. Їхня стратегія полягає в тому, щоб зрівняти все із землею, а потім йти далі”, – сказав президент про ситуацію в Авдіївці.

Зеленський також зазначив досягнення української армії за останні два роки. “Вони окупували Харківську область, але ми контролюємо її зараз. Ми розблокували Чорне море і знищили багато кораблів російського флоту”, – сказав він.

Зеленський також відправив у відставку головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, замінивши його на генерал-полковника Олександра Сирського. Питаний про нагороду Героя України для Залужного, Зеленський сказав, що це вибір самого генерала. “Він захищав нашу націю і нашу країну, і я дуже вдячний йому за це”, – додав він.

Президент не конкретизував кількість втрат України в цій війні, але зазначив, що “десятки тисяч смертей” та “десятки тисяч дітей були депортовані”. “На одного нашого солдата, який загинув у бою, припадає п’ять російських солдатів”, – зазначив він.

“Критики можуть сказати, що ви, намагаючись залишитися при владі, не поспішаєте сісти за стіл переговорів для завершення цієї війни”, – зазначив Брет Баєр. Володимир Зеленський відповів зітханням. Тема переговорів була очікуваною. Недавно Володимир Путін у своєму інтерв’ю запевнив, що Росія “ніколи не відмовлялася від переговорів”, але унеможливлює їхнє проведення указ Зеленського про неможливість переговорів з Путіним. Олію у вогонь підливає той факт, що, якби Україна не вела б війну, вона зараз перебувала б на порозі президентських виборів. Але за законом, ухваленим задовго до президентства Зеленського, вибори у воєнний час заборонені. Це частково забороняє і Конституція. Баєр зазначив, що це турбує Захід. Для країн Заходу вибори є невід’ємним елементом демократії. І Україна, яка вважає себе частиною демократичного світу, за деякими думками, повинна була знайти спосіб провести ці вибори.

“Я справді не хотів говорити про політику, тому що те, що відбувається на війні, набагато важливіше”, – сказав Зеленський. Він знову звернувся до закону, який забороняє голосування під час війни. Але навіть якби вибори відбулися, чинному президентові не бракувало б приводів для хвилювань: наразі рівень підтримки його дій перевищує 70%. “Якби вибори відбулися зараз, я б переміг”, – додав Зеленський, посилаючись на свої рейтинги.

Після цього він знову звернувся до питання про переговори. “Переговори з танками, зі знищенням наших людей – це не переговори”, – зауважив Зеленський. “Макрон та Шольц говорили з Путіним до початку війни. І стверджував, що жодного вторгнення не буде. Тож – хоч би що він казав, цьому не можна вірити”.

“Не зовсім справедливо запитувати українців, коли закінчиться війна”, – додав Зеленський. “Ми робимо все можливе, щоб вона закінчилася. Але давайте бути відвертими: світ не дуже готовий до поразки Путіна. І світ боїться змін у Росії. Отже, коли світ зрозуміє, що Путін переступив всі червоні лінії, що він не дуже адекватна людина, яка загрожує всьому світу, чий план – це знищення НАТО, – отож, коли це станеться, тоді війна і закінчиться”.

У висновку можна зазначити, що український президент Володимир Зеленський акцентує увагу на тому, що війна на сході України залишається пріоритетним завданням для країни. Він відзначає необхідність міжнародної підтримки, зокрема з боку США та інших країн Заходу, у забезпеченні обороноздатності та вирішенні конфлікту з Росією.

Зеленський відмовляється від можливості проведення виборів під час війни і підкреслює недосяжність реальних переговорів з Росією, доки та не припинить військову агресію. Водночас, він наголошує на важливості світового реагування на дії Путіна та необхідності об'єднання у зусиллях для захисту міжнародної безпеки та зупинення російської загрози.

Президент України Володимир Зеленський публічно оголосив про серйозні зміни в ситуації з мобілізацією військових, надаючи важливу інформацію про російські плани. На пресконференції у Києві, де він зустрівся з президентом Фінляндії, Зеленський розкрив деталі стосовно наміру Росії мобілізувати додаткові 300 тисяч військових до 1 червня. За словами Зеленського, це свідчить про можливий наступ російських сил в травні-червні 2024 року. Підкресливши важливість аналізу та аудиту в армії, глава української держави висловив вдячність головнокомандувачу Збройних сил України, вказавши на готовність тих, хто раніше не був на фронті, долучитися до бойових дій. Раніше Зеленський вказував на необхідність мобілізації 500 тисяч людей, проте нові заяви міністерства оборони України свідчать про зменшення цієї цифри. Наразі країна стикається зі складнощами у мобілізації через нестачу ресурсів та необхідності заміщення втрат на фронті. Проте, аналіз внутрішніх ресурсів і перегляд чисельності деяких частин дозволили зменшити потребу у мобілізації. Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський підкреслив, що не всі призвані миттєво направляються на фронт, особливо ті, хто не має досвіду бойових дій. Навчання після призову становить значну частину процесу мобілізації, що свідчить про серйозність підготовки. Зеленський також висловив обурення через нестачу артилерії та снарядів, вказавши на непридатність країни до відбиття очікуваного наступу російських сил. Він підкреслив необхідність негайних заходів для зміцнення обороноздатності країни перед очікуваним конфліктом.

• Ситуація з мобілізацією військових в Україні вимагає уваги та серйозних заходів, оскільки російські плани щодо додаткової мобілізації військових свідчать про потенційну загрозу національній безпеці.

• Зменшення потреби у мобілізації до 500 тисяч осіб свідчить про певні позитивні зміни в аналізі внутрішніх ресурсів та ефективності використання військових потенціалів.

• Важливість підготовки та навчання призваних осіб перед направленням на фронт наразі є ключовим елементом стратегії мобілізації.

• Нестача артилерії та снарядів українській армії є серйозною проблемою, яка вимагає негайних заходів для зміцнення обороноздатності країни та готовності до можливого наступу російських сил.

• Прозорість у комунікації з громадськістю та регулярні оновлення щодо ситуації у сфері оборони є важливими аспектами забезпечення довіри громадян до влади в умовах загострення конфлікту.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

ЕНЕРГЕТИЧНА ПОЛІТИКА З ДУШКОМ КОМУНІЗМУ

В української енергетичної політики є одна хронічна хвороба протягом десятиліть — прагнення щось урівняти, дозволити комусь не платити, перекласти платежі на інших. Постійно відбуваються намагання залатати боргові дірки, перекладаючи відповідальність з одних гравців на інших. Мотиви при цьому можуть бути різними: чи то популізм і удавана турбота про споживача, чи то прагнення покращити становище компанії, яка ближча до душі тим, хто приймає рішення.

Протягувати такі рішення вдавалось відносно легко до початку повномасштабної війни. Попри те, що справи в енергетиці були далекими від ідеалу, все ж завжди можна було нашкребти фінансового ресурсу, щоб протягнути такого плану рішення. Проте повномасштабна війна і пов’язане з нею економічне падіння, скорочення споживання енергоносіїв, втрата енергетичних активів як через окупацію, так і через постійні обстріли значно скоротили ліквідність і грошові потоки в енергосекторі. В результаті, протягом повномасштабної війни уряд двічі вдавався до підвищення тарифу на електроенергію для населення. Такого радикального підвищення тарифів годі було уявити до 2022 року. І вже навіть здавалось, що здорова економічна логіка почне перемагати логіку комунізму: поділити, урівняти, не заплатити. Але “ніт”…

Всередині липня в енергетичному регуляторі почали поговорювати про зрівнювання ставок тарифу на розподіл, незалежно від обсягів споживання та підключеної напруги — це рішення збентежило як енергетиків, так і ключових споживачів електроенергії.

Про це тоді я написав окремий текст, роз’яснюючи, чому це рішення неправильне і навіть шкідливе. Зокрема, це повернення до крос-субсидування, коли одна категорія споживачів не повністю покриває витрати й втрати, а компенсація відбувається за рахунок інших. Окрім цього, такий підхід суперечить принципам європейського енергетичного регулювання, а також може суттєво вдарити по стимулах розвитку великих підприємств, які споживають значні обсяги електроенергії, а відтак, це прямий удар по економіці країни. Тут вже навіть не варто згадувати, що великі промислові споживачі і без того страждають від зростання цін, то їм хочуть бонусом ще трішки підвищити.

Тоді ж я писав, що ключовими бенефіціарами стануть ті компанії, які дотують нижчий тариф електроенергії для населення (механізм ПСО) — “Укргідроенерго”, а передусім — “Енергоатом”. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

І от коли, здавалось, регулятор відмовився від цієї ідеї після хвилі критики, в медіа з’явилась інформація, що оновлений склад регулятора збирається повернутись до цього питання. Зрівняйлівка. Але у нашому колгоспі хоч всі й рівні, є деякі рівніші за інших.

От “Енергоатом” став об’єктом новин і минулого тижня. І знову ж таки про економіку в енергетиці. Так, у мережі з’явилась фотокопія наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, яким компанії буде дозволено не сплачувати за боргами. Цікаво, як можна збудувати нормальну енергетику, дозволяючи не платити за боргами? Які компанії будуть готові працювати зі стратегічним підприємством енергосектору, якщо вони розумітимуть, що їм цілком можуть законно не сплачувати за виконані роботи та надані послуги? Як це підвищить платіжну дисципліну в умовах того, що борги є однією із найбільших загроз для української енергетики у переддень дуже складної зими?

Минулого тижня з’явилась ще одна ідея такого ж штибу — було озвучено пропозиції залучити газові компанії до механізму ПСО на ринку електроенергії. Тобто газовики мають заплатити за електроенергію, бо в енергетиків вже грошей немає. Зрозуміло, що мотив — благородний: якщо електроенергетичні компанії не мають ресурсу для закупівлі імпортної електроенергії для покриття соціальних цілей, то є бажання знайти інших донорів для таких операцій. Але все ж виникає запитання: є ж компанії, які отримали додатковий фінансовий ресурс після підвищення тарифу для населення, чому не вони виступлять донором? А хто буде кінцевим бенефіціаром операцій після того, як газовики оплатять імпорт електроенергії, споживачі її отримають і за цю електроенергію розрахуються, оплачуючи електроенергетичним компаніям?

Ну і вишенька на торті — хабар у пів мільйона доларів, на отриманні якого затримали одного із заступників міністра. А хабар, як повідомляють медіа, дали за сприяння передачі обладнання з одного державного підприємства до іншого. От вона, ефективність державної власності в наших умовах і тої моделі економіки, яка стала невіддільним елементом енергетичної політики України в останні десятиліття.

На Полтавщині подружжя прокурорів — Миронов Андрій Васильович та Пальонна Ольга Олексіївна — опинилися у центрі суспільної уваги через користування поширеною в регіоні практикою дострокового оформлення спеціальної прокурорської пенсії. Обидва отримали право на пенсійні виплати приблизно у 40-річному віці, але при цьому продовжують працювати на своїх посадах у прокуратурі, поєднуючи статус пенсіонерів зі статусом діючих службовців.

Механізм, яким скористалося подружжя, добре відомий у професійному середовищі: ранній вихід на спеціальну пенсію фактично не означає припинення трудової діяльності. Навпаки, прокурори можуть і надалі займати керівні чи процесуальні посади, отримуючи повний розмір заробітної плати. Це дозволяє паралельно отримувати й значні пенсійні виплати — понад пів мільйона гривень на рік кожному.

За даними джерел, у прокуратурі Полтавщини такі випадки не поодинокі — сформувалися цілі «сімейні кланові структури», де раннє оформлення спеціальних пенсій та подальше перебування на посаді стали звичною схемою додаткового збагачення.

Окремі запитання викликає діяльність їхньої доньки, Миронової Ангеліни Андріївни. До недавнього часу вона була зареєстрована як приватна підприємиця, а її основним видом діяльності у КВЕД значилася «діяльність телефонних центрів». Цей вид діяльності напряму перетинається зі специфікою роботи шахрайських колцентрів, які останні роки активно діють у Полтаві та області. Після поширення цієї інформації ФОП Ангеліни Миронової було терміново припинено. Нині вона вже офіційно працевлаштована в органах прокуратури.

При цьому сукупний річний дохід родини, за попередніми оцінками, може перевищувати 3 мільйони гривень. Однак джерела також стверджують, що прокурорська родина користується окремими державними пільговими програмами, які призначені зовсім для інших категорій громадян — зокрема для соціально незахищених або ветеранів.

Практика дострокового оформлення спеціальних пенсій у поєднанні з продовженням служби давно викликає питання у фахівців та антикорупційних експертів. У випадку подружжя Миронових вона поєднується з ознаками сімейного працевлаштування та сумнівною підприємницькою діяльністю їхньої доньки, що створює ще більше підстав для перевірок.

Харківський міський голова Ігор Терехов анонсував захоплюючий проект – створення підземного міста обсягом у 236 тисяч квадратних метрів. Це інноваційна ідея, яка відкриває широкі можливості для розвитку міста та комфортного проживання мешканців. Згідно з пропозицією, у цьому підземному комплексі планується розташування шкіл, парків, лікарень, торгових центрів та коворкінгів.

Цей амбіційний проект передбачає створення унікального середовища для життя та діяльності мешканців міста. Він не лише забезпечить комфорт та безпеку, а й сприятиме соціальному та культурному розвитку спільноти. Підземне місто стане місцем зустрічей, навчання, розваг та медичного обслуговування, створивши ідеальні умови для повноцінного життя мешканців.

Цей проект є ще одним кроком у напрямку створення сучасного та ефективного міського середовища. Він відображає стратегічний погляд міської влади на майбутнє, де інфраструктура має бути не лише функціональною, а й інноваційною. Такі амбітні проекти демонструють готовність Харкова відповідати викликам сучасності та стати лідером у розвитку міського середовища.

За його словами, місто шукає інвесторів для будівництва безпечного простору під землею. Попередньо необхідно 225 млн євро.

“Там буде побудовано школу, медичні заклади, паркінги, коворкінг та торговельні центри. Це дуже важливо, щоб люди відчували себе в безпеці,” — повідомив Терехов.

Підземний центр планують побудувати в центральній частині міста. Увійти до нього можна буде зі станції метро, а на поверхні облаштують паркову зону.