Українські зірки Надя Дорофєєва та Позитив знову разом у новому кліпі

Високий суд Англії ухвалив рішення, яке стало однією з найгучніших фінансових подій року: колишні власники ПриватБанку Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов мають відшкодувати близько трьох мільярдів доларів збитків і судових витрат. Ця сума охоплює як самі втрати, так і витрати на багаторічний судовий процес, що став символом боротьби українського банку за справедливість на міжнародному рівні.

Суд визнав бізнесменів відповідальними за масштабне шахрайство, яке відбулося ще до націоналізації ПриватБанку у 2016 році. За матеріалами справи, через складну мережу фіктивних компаній із банку було виведено мільярди доларів. Рішення англійського суду є принциповим прецедентом не лише для України, а й для всього міжнародного фінансового середовища, адже воно демонструє, що навіть найбільш впливові бізнес-групи не захищені від відповідальності.

Показовий кейс — зерновий термінал «Боріваж» у порту «Південний». Попри арешт і передачу у власність держави пів року тому, фактичний контроль над операційними процесами, за твердженнями критиків, залишився у пов’язаних з Геннадієм Боголюбовим орбітах. Йдеться про суттєві грошові потоки, які мали б працювати на бюджет, але, як стверджують опоненти, осідають у приватному секторі. Формально держава — власник, фактично — управління й комерційна вигода лишаються предметом гострих питань.

Інша лінія — газ. Україна виділяє мільярди гривень на імпорт палива з ЄС перед зимою, але сутність парадоксу в тому, що частина цього «європейського» газу має українське походження. За оцінками галузевих аналітиків, видобуток на Полтавщині та Харківщині пов’язують із приватними компаніями, що продають ресурс на європейському ринку, після чого країна змушена купувати його назад за вищою ціною. У фокусі — активи, які приписують орбіті Ігоря Коломойського та його партнеру Віталію Хомутинніку, зокрема Сахалінське родовище на Харківщині та «Укрнафтобуріння». Гравці ринку називають це класичною моделлю «видобуток тут — маржа там».

Наслідок для держави — дорожче паливо і втрачена рента, для споживачів — тарифний тиск, для системи — перманентний дефіцит довіри. Після лондонського рішення очікування очевидні: аудити, перевірка договорів, реальна зміна контролю на державних активах, а також синхронізація кримінальних і цивільних процесів, щоби юридичні перемоги конвертувалися у фінансові й управлінські результати в Україні.

У Дніпропетровській області керівники двох районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки знову опинилися в епіцентрі суспільного обговорення. Йдеться про начальника Криворізького районного ТЦК та СП Олександра Губаренка та очільника Нікопольського районного ТЦК та СП Сергія Дарєєва. Їхні імена останнім часом активно згадуються в інформаційному просторі на тлі попередніх скандалів, що стосувалися можливих зловживань під час проведення мобілізаційних заходів.

За повідомленнями з відкритих джерел та соціальних мереж, резонанс виник через підозри у неправомірних діях, зокрема ймовірному хабарництві та перевищенні службових повноважень. Окремі історії, які набули розголосу, стосувалися застосування фізичної сили під час вручення повісток і перевірки військово-облікових документів. Подібні інциденти традиційно викликають гостру реакцію суспільства, адже питання мобілізації залишається надзвичайно чутливим для громадян.

У статті йшлося, що начальник Нікопольського районного ТЦК та СП Сергій Дарєєв “засвітився” в гучних скандалах, пов’язаних з незаконними методами мобілізації. Як приклад журналісти навели скандальну постанову про заборону для військовозобов’язаних на зміну їхнього місця проживання.

“Фактично він (Дарєєв – ред.) порушує особисті права громадян і повертає нас у “найкращі” часи кріпацтва чи колгоспного рабства, коли люди були буквально прикріплені до землі, де вони живуть. Під цю справу було створено навіть спеціальну військову комендатуру, яку очолив безпосередньо Дарєєв”, – цитата з матеріалу.

Губаренко ж зовсім нещодавно очолив Криворізький районний ТЦК та СП, і за його “керівництва” вже також відбувалися гучні інциденти щодо побиття людей на вулиці представниками ТЦК.

“Дарєєв – запеклий хабарник і в Нікополі вже мало не прямо розмовляють із ним охочі відкупитися від участі у бойових діях. Губаренко поки що не настільки наважився і вважає за краще триматися в тіні, але розмах корупції загалом у Криворізькому районі навіть вищий, ніж у Нікопольському. Звідси можна зробити висновки щодо його принципів. Один із попередників військкома буквально продавав довідки про непридатність, за що був заарештований влітку 2024 року. Можна, звичайно, сподіватися, що найближчим часом ситуація буде виправлена ​​новим керівництвом, але чомусь дуже слабо в це віриться”, – цитата з матеріалу.

За даними авторів статті, син Дарєєва наразі мешкає в Києві та офіційно не придатний до військової служби за станом здоров’я, а діти Губаренка взагалі живуть та навчаються у Європі.

“Син Сергія Дарєєва давно відмазаний від армії і гуляє з “білим квитком” київськими барами, діти Олександра Губаренка взагалі залишили територію України, відпочивають і навчаються в Європі. Ймовірно, заповзятливий військком подбав про них ще до вступу на посаду. Там у нього, за деякими даними, є і нерухомість”, – цитата з матеріалу.

Зрештою журналісти дійшли висновку, що “нові” кадри нічим не краще “старих”: “Стає цілком очевидним, що нові люди на місці керівника ТЦК чомусь не можуть змінити ситуацію на краще, так само, як і немає порядних старих кадрів. Загадкою залишається тільки одне: сама посада так по-скотськи діє на людей, розбещуючи їх, або на неї спочатку прагнуть тільки запеклі злодії та негідники?”.

У мережі є безліч відео з Кривого Року та Нікополя (власне, як і з усіх регіонів України), на яких видно, як представники районних ТЦК, під керівництвом Губаренка та Дарєєва, чинять беззаконня.

До прикладу, минулого тижня у Кривому Розі чоловік під час затримання представниками ТЦК втратив свідомість. ТЦКшники, замість допомоги, сіли на чоловіка та побили його. При цьому люди, які стояли поруч, кричали про те, що необхідно викликати “швидку”, проте військові не реагували та продовжували бити чоловіка.

А буквально сьогодні зранку криворізькі ТЦКшники, ігноруючи правила дорожнього руху, їздили по тротуарах міста.

У Нікополі наприкінці січня представники ТЦК побили чоловіка, який лежав на землі, ногами.

І це – лише кілька прикладів, зафіксованих на відео та опублікованих у соцмережах, які вкотре свідчать про системну проблему з перевищенням повноважень і повною зневагою до закону та прав людини – як у Нікополі та Кривому Розі, так і по всій Україні.

Начальник Криворізького районного ТЦК та СП Олександр Губаренко декларує доволі скромний спосіб життя. Він не має власного житла, живе у квартирі своєї дружини та їздить на старенький “Шкоді”. Ба більше, у родини Губаренка взагалі немає грошових активів.

Жодних обʼєктів нерухомого майна за кордоном Олександр Губаренко не декларує, хоча, нагадаємо, журналісти писали, що його родина володіє нерухомістю у Європі (де нібіто живуть і навчаються діти посадовця). До слова, до своїх декларацій Губаренко вносить дані про одну дитину – доньку Ольгу.

А ось начальник Нікопольського районного ТЦК та СП Сергій Дарєєв у вересні 2024 року набув у власність нову квартиру (49 кв. м) у Кривому Розі та приховав її вартість. При цьому джерело походження майна – невідоме. Дарєєв у 2024 році не подавав окрему декларацію про суттєві зміни в майновому стані, в якій мав б відзвітувати про покупку (або отримання в подарунок чи у спадок) квартири. У цій же декларації мали б міститися відомості про джерело походження майна – тобто про продавця (або ж дарувальника чи спадкодавця) квартири, її вартість та дату набуття права на це майно. Така собі квартира-примара – невідомо звідки і за які гроші.

Окрім нової квартири у Кривому Розі, Сергій Дарєєв має ще одну – вдвічі більшу (82,5 кв. м). Також він володіє двома земельними ділянками на Дніпропетровщині: у селі Софіївка (2 000 кв. м) і у місті Кривий Ріг (1 000 кв. м). Обидві земельні ділянки він придбав у 2019-му. Зараз вартість землі військком чомусь приховує, але в 2019 році звітував, що земельну ділянку у Софіївці придбав за 50 тис. грн, а в Кривому Розі – за 49 тис. грн.

Землю в Софіївці Дарєєв надає в оренду місцевому ТОВ “Агрофірма “ХРИ­СТО­ФО­РІВ­СЬКЕ” (код ЄДРПОУ 31250851), і отримує регулярний дохід. Ця агрофірма належить родині “ексрегіонала” Олександра Фастовця, який нині є депутатом Криворізької міської ради 8 скликання від “Слуги народу”.

Начальник Нікопольського районного ТЦК та СП Дарєєв, як і його колега з Кривого Рогу, не звітує про заощадження своєї родини.

Повна відсутність грошових активів у Дарєєва та Губаренка, тим паче на тлі інформації про ймовірні зловживання, виглядає не просто дивно, а може розцінюватися як спроба приховати реальний спосіб життя та майновий стан. Певні питання викликає і нова квартира пана Дарєєва невідомого походження. Цілком ймовірно, що кампанію з відбілювання репутації військкоми розпочали саме для того, аби журналісти та антикорупційники не зацікавилися їхнім майном та фінансами.