Переплутав і забив до смерті: на Житомирщині затримали підозрюваного у вбивстві жінки

На Вінниччині співробітники прикордонної служби України виявили спробу незаконного виїзду до Німеччини за допомогою підроблених документів. Чоловік, який намагався перетнути кордон, представив прикордонникам документи про бронювання та наказ про службове відрядження, які містили явні ознаки фальсифікації. Під час перевірки виявилось, що він не зміг чітко пояснити мету своєї поїздки та плутався у відповідях. Більш того, виявилося, що чоловік не мав уявлення про діяльність підприємства, від імені якого, за його словами, мав намір виїхати за кордон.

Під час бесіди з прикордонниками порушник продовжував заплутуватись у відповідях та не зміг надати конкретної інформації про свою поїздку. Крім того, виявилося, що він діяв за вказівками невідомої особи, яка надавала йому інструкції, як поводитись під час перевірки. Це ще раз підтвердило, що чоловік не мав реальних намірів щодо поїздки за службовими справами, а лише намагався використати підроблені документи для незаконного перетину кордону.

Перевірка показала, що директор підприємства, на яке посилався чоловік, не підписував жодних документів і навіть не знає цього «співробітника».

Після встановлення факту підробки документів прикордонники відмовили чоловіку у виїзді за межі України. Про подію направлено повідомлення до Національної поліції для відкриття кримінального провадження за фактом підроблення офіційних документів і спроби незаконного перетину кордону.

Такі випадки стають дедалі частішими під час воєнного стану, коли окремі громадяни намагаються виїхати за кордон, використовуючи фальшиві довідки про бронювання або фіктивні накази про відрядження. Прикордонники наголошують, що перевіряють кожен документ ретельно, а спроби обману неминуче завершуються відкриттям кримінальної справи.

Верховний Суд України скасував рішення двох попередніх судових інстанцій та задовольнив касаційну скаргу громадянина, який оскаржував дії прикордонної служби щодо дворазової відмови у виїзді за межі країни. Справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду, який має повторно оцінити всі обставини та докази.

Як встановлено у матеріалах провадження, позивачу відмовили у перетині державного кордону 16 і 20 липня 2024 року. Обидва рішення прикордонників він вважав незаконними та такими, що порушують його конституційні права. Чоловік наполягав, що мав законні підстави для виїзду, оскільки здійснює постійний догляд за матір’ю своєї дружини, а також має оформлені документи для виїзду на постійне місце проживання за кордон.

У позові чоловік просив визнати дії прикордонників незаконними, скасувати рішення про відмову у перетині кордону, а також стягнути з держави 3051 грн матеріальної шкоди та понад 300,7 млрд грн моральної.

Суд першої інстанції та апеляційний суд повернули його позов, аргументуючи це тим, що:

заявник пропустив місячний строк оскарження, передбачений Законом «Про прикордонний контроль»;

його клопотання про поновлення строку не містило поважних причин;

він уже подавав аналогічні позови.

ВС погодився, що саме місячний строк є спеціальним і застосовується у спорах щодо рішень прикордонної служби. Але суд встановив низку суттєвих процесуальних порушень попередніх інстанцій.

Ключові помилки, які виявив Верховний Суд:

суд першої інстанції мав залишити позов без руху та надати час для усунення недоліків, а не одразу повертати;

позивач подав клопотання про поновлення строку, але суди фактично не розглянули його по суті;

апеляційний суд не виправив ці порушення, хоча був зобов’язаний це зробити.

Такі дії, за висновком ВС, перешкодили розгляду справи по суті.

Верховний Суд:

задовольнив касаційну скаргу позивача;

скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій;

направив справу назад до окружного адмінсуду для продовження розгляду.

Постанова вже набула законної сили та оскарженню не підлягає.

Питання правового статусу осіб, які отримали бронювання під час загальної мобілізації в Україні, має велике значення як для державних органів, так і для самих громадян. Заброньовані громадяни — це ті особи, які з певних причин тимчасово звільнені від призову або виконання військових обов’язків, але залишаються в резерві та підпорядковуються визначеним законом обмеженням і правилам. Законодавство чітко визначає категорії таких осіб, серед яких можуть бути працівники критично важливих підприємств, фахівці з ключовими компетенціями, а також особи з особливими соціальними або сімейними обставинами.

Правовий статус заброньованих передбачає, що вони мають право на відтермінування служби на час виконання важливих професійних або соціальних обов’язків. Водночас, ця категорія громадян не звільняється повністю від військової служби та зобов’язана проходити підготовку, перебувати на обліку та виконувати інші вимоги військового законодавства. Додатково, держава гарантує заброньованим захист від дискримінації на роботі, збереження заробітної плати та соціальних гарантій.

За її словами, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період мобілізації не підлягають призову військовозобов’язані, які отримали бронювання. Йдеться про працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, віднесених до критичної інфраструктури.

Такі особи перебувають на спеціальному військовому обліку. Наявність чинного бронювання означає, що протягом строку його дії мобілізувати громадянина не мають права.

Водночас, як наголосила правознавиця, самого рішення про бронювання недостатньо. Важливо, щоб інформація про військовозобов’язаного була коректно внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних і резервістів — так званого реєстру «Оберіг». Лише після відображення відповідних даних у системі ТЦК особа вважається офіційно заброньованою.

Перевірити актуальний статус можна через портал «Дія» або мобільний застосунок «Резерв+».

Якщо громадянин має чинне бронювання і його дані відображені в реєстрі «Оберіг», ТЦК та СП не має законних підстав для мобілізації. У разі виявлення порушень правил військового обліку можливе складання адміністративного протоколу та накладення штрафу, однак це не є підставою для примусового направлення на службу.

Разом із тим, за словами Швиткіної, на практиці траплялися ситуації, коли представники ТЦК не бачили інформації про бронювання в реєстрі, не враховували надані документи або анульовували бронювання через втрату підстав для його надання. Також фіксувалися технічні збої в обміні даними між державними органами.

Юристка підкреслила, що реалізація права на відстрочку або бронювання безпосередньо залежить від правильності оформлення документів і коректного внесення інформації до Єдиного реєстру призовників, військовозобов’язаних і резервістів. Саме це є ключовою умовою захисту від незаконної мобілізації.