Перспективи мобілізації в Україні: реальність чи утопія?

Вчора ЗМІ розповіли про інцидент біля престижного ресторану Fenix ​​у столиці, що стався під час бійки, організованої екс-народним депутатом від "Блоку Петра Порошенка" Віталієм Гудзенком та його синами. Після цього події виникло бажання дізнатися більше про цю особистість. Виявилося, що Віталій Гудзенко є співзасновником компанії "Агро-лідер-Україна". У 2014 році компанія мала в своєму розпорядженні 3,5 тисячі гектарів землі для сільськогосподарських культур. У 2007 році "Агро-лідер-Україна" придбала перший переробний підприємство — найбільше в країні виробництво вівсяного печива на ВАТ "Богуславський завод продтоварів" від депутата Київради Дмитра Андрієвського. Гудзенко, який у 2012 році балотувався на виборах як самовисуванець під патронатом партії Сергія Тігіпка "Сильна Україна", яка після виборів саморозпустилася, а її члени вступили до партії регіонів. Після Майдану він перебував під патронатом "Блоку Петра Порошенка" і балотувався в окрузі №92, що дозволило йому уникнути люстрації, коли Президент Петро Порошенко підписав закон "Про очищення влади". Організація "Патріоти Київщини" висунула його як кандидата на цю процедуру, але пізніше виявилося, що він прихований член Партії регіонів. Інтересно, що Гудзенко активно підтримував "Антимайдан", надаючи допомогу у вигляді продуктів зі своїх ферм і наметів для активістів, а також організовуючи "заохочувальні вечірки" для "польових командирів" "Антимайдану" на своїй базі відпочинку в Білоцерківському районі. Під час інтерв'ю Гудзенко відзначив, що для нього неважливо було, з ким працювати, і не шкодує, що співпрацював із Партією регіонів і особисто Віктором Януковичем.

Говорячи про допомогу під час антимайдану, Віталій Гудзенко вважає, що залишити в біді одних і допомагати тільки іншим було б нечесно і несправедливо. За його словами, чисто по-людськи він підтримував обидві сторони. Щодо переговорів з терористами на Донбасі, Гудзенко вважає, що підтримка антитерористичної операції є спірним питанням. Він вважає, що у ополченців Донбасу також є право на самовизначення і що спочатку потрібно було б вступати з ними в мирні переговори, а не втягуватися в братовбивчу війну.

Під час свого правління Гудзенко організував переділ влади на Київщині. Народний депутат від БПП Віталій Гудзенко та голова Білоцерківської райради Віталій Гринчук, які колись були кумами, розійшлися у 2017 році через грошові та політичні конфлікти. Гринчук намагався витіснити Гудзенка з його рідного 92-го округу, підготовуючи на цю посаду іншого кума — екс-"регіонала" Миколу Стариченка. Однак, ймовірно, куми знайшли мирне вирішення конфлікту.

Також не можна не згадати про сина Віталія Гуденка — Євгена, який призначив собі "мажорський" спосіб життя. Весь легальний бізнес зафіксований на ньому, і навіть у 20-річному віці він намагався стати депутатом Київради, але безуспішно. Наразі він працює помічником народного депутата, як і його батько. Не можна не зазначити, що в минулому він також працював помічником народного депутата від Партії регіонів.

У висновку можна відзначити, що особистість Віталія Гудзенка є складною і контроверсійною. Його дії та погляди на події в Україні, зокрема його ставлення до антимайдану та конфлікту на Донбасі, викликають суперечливі реакції. Також варто звернути увагу на внутрішні політичні розбіжності та конфлікти в його регіоні, що свідчить про складність його політичного впливу та зв'язків. У контексті розвитку суспільства та політичної ситуації в Україні такі особистості відображають різноманітні вектори інтересів та поглядів, що варто враховувати при аналізі сучасної політичної сцени.

Спекуляції та гучні чутки столичного політичного світу знову розгортаються навколо майбутнього Оксани Маркарової. Високопоставлені особистості з Білого Дому, за неофіційною інформацією, намагалися провести її до посади прем’єр-міністра ще з осені минулого року, збираючи під собою хвилі очікувань та надій. Однак, не зважаючи на це, на полі боротьби за правління залишається Андрій Єрмак, чиє ім'я виграє перевагу в умовах політичних перетрубацій. Маркарову, за певною версією, можуть запропонувати роль першого віцепрем’єр-міністра, обіймаючи при цьому посаду міністра фінансів.

Звістка про наміри Маркарової виправдовується не лише політичними інсайдами. Саме на цей момент вона виявляє активність в соціальних мережах, натякаючи на необхідність огляду тривалої роботи на посаді посла України в США. Роковини її роботи свідчать про успішні перемоги на зовнішньополітичному фронті, включаючи вдалий виступ перед Конгресом та передбачуване голосування у Сенаті. Приблизний кінець квітня обіцяє нам кадрові зміни, зокрема, у контексті кар'єрних рухів Маркарової.

У висновку можна сказати, що майбутнє Оксани Маркарової в українській політиці залишається предметом інтенсивних дискусій та великих очікувань. Хоча спекуляції щодо її можливого призначення на посаду прем’єр-міністра зіштовхуються з реальними політичними перевагами і конкуренцією внутрішньополітичних гравців, успіхи Маркарової на зовнішньополітичному фронті додають їй додаткової впевненості та авторитетності. Підсумовуючи, навколо її особи складається атмосфера очікування кардинальних змін у внутрішній і зовнішній політиці України.