Перспективи виборів із зовнішніми гарантіями: оцінка політичних шансів на тлі воєнної реальності

Служба безпеки України разом з підрозділом внутрішньої безпеки Бюро економічної безпеки провела спецоперацію, результатом якої стало затримання заступника керівника територіального управління БЕБ в Одеській області Олега Скупінського. Його підозрюють у пособництві державі-агресору та фінансуванні російської армії через незаконну підприємницьку діяльність на тимчасово окупованих територіях України.

За даними слідства, Скупінський організував систему, через яку кошти, здобуті на окупованих землях, направлялися на підтримку ворожих військових формувань. Встановлено, що він використовував свої посадові повноваження для налагодження зв'язків з представниками російських структур, що дозволяло йому отримувати вигоду від діяльності на цих територіях, а також забезпечувати фінансові потоки, що підтримували агресора.

Компанія, пов’язана зі Скупінським, здає офісні приміщення комерційним структурам та організаціям у Луганську, які сплачують «податки» до російського бюджету. Більше того, через власний сайт та соціальні мережі підприємство поширювало оголошення про збір коштів на підтримку російських військових підрозділів.

Разом із посадовцем був затриманий його партнер, який володіє іншою половиною бізнесу. Наразі слідчі готують обом фігурантам підозру за статтею 111-2 Кримінального кодексу України — пособництво державі-агресору. Після вручення підозри суд визначатиме запобіжний захід.

Це затримання стало одним із найгучніших випадків причетності високопосадовця органу, що має боротися з економічними злочинами, до підтримки держави-окупанта.

Після нічної комбінованої атаки на енергетичні та газові об'єкти у кількох областях України, що призвела до значних пошкоджень інфраструктури, компанія «Нафтогаз» закликала громадян економити енергоресурси. Ці заклики стали черговою реакцією на неодноразові спроби ворога дестабілізувати енергетичну систему держави, проте викликають все більше питань, зокрема щодо того, як розподіляються фінансові ресурси в самій компанії.

Нещодавно в медіапросторі з’явилась інформація про значні виплати, що їх отримують топменеджери «Нафтогазу». Згідно з розслідуваннями, у 2024 році п’ять членів правління та шість директорів компанії отримали винагороди загальною сумою 81 мільйон гривень. Це означає, що кожен з них заробив у середньому понад 7,3 мільйона гривень за рік, або близько 613,3 тисячі гривень на місяць. Такі цифри суттєво перевищують середній рівень заробітних плат в Україні, що викликає все більше запитань стосовно справедливості та прозорості витрат у державних компаніях під час національної кризи.

Через систему афільованих структур «Нафтогаз» продавав газ за цінами нижчими від ринкових — механізм, який, як заявляють автори матеріалів, дозволяв акумулювати різницю на рахунках контрольованих приватних компаній. У період 2020–2024 років, згідно з наданими даними, АТ «Оператор ГТС» перерахував на користь НАК близько 48 млрд грн як компенсацію за транзит російського газу до ЄС; ці суми, за твердженням розслідувачів, не були відображені «Нафтогазом» як власний дохід у фінзвітності, відповідно не сплачено податків і дивідендів із них.

За фактом зазначених обставин слідчі столичної поліції відкрили досудове провадження — провадження №12025100000001296 за ч. 1 ст. 364 КК України. Однак хід слідства сповільнюється і справу фактично гальмують.

Паралельно з цим у регіонах фіксують руйнування й зупинки критичних об’єктів після нічних атак, через що компанія та влада закликають громадян ощадливо ставитися до газових запасів і максимально економити споживання. Суперечність між публічними зверненнями про економію та оприлюдненими сумами виплат і фінансовими схемами підсилює суспільний резонанс.

Рахункова палата України оприлюднила Звіт про результати аудиту відповідності за темою «Управління державним боргом», який став першим подібним оглядом за останнє десятиліття. Висновки аудиту показали значну трансформацію боргової політики країни в умовах повномасштабної війни з Росією, що суттєво змінила економічну ситуацію в Україні.

За даними Рахункової палати, з початком російської агресії витрати держави на оборону та забезпечення безпеки різко зросли, що стало основним фактором зміни боргових зобов’язань. Однак, на тлі військових дій, окупація частини територій і руйнування інфраструктури призвели до значного спаду в економіці. Зокрема, падіння виробництва, скорочення експорту та інвестицій негативно позначилися на валовому внутрішньому продукті (ВВП), що у свою чергу створило умови для стрімкого зростання дефіциту державного бюджету.

Станом на результативний період аудиту обсяг державного боргу України зріс утричі — до 7,4 трлн грн. Частка зовнішніх запозичень у загальному обсязі боргу збільшилася з 47 до 75 %, а їх сума досягла 4,3 трлн грн. Таким чином, борговий портфель України став критично залежним від зовнішніх кредиторів і характеризується підвищеними валютними ризиками та ризиками рефінансування.

Протягом 2022 року – першого півріччя 2025 року співвідношення держборгу до ВВП коливалося у межах від 77,8 % до 90,9 %. Це значно перевищує безпечний поріг у 60 % ВВП, визначений Бюджетним кодексом України (хоча на період воєнного стану ці обмеження призупинені). Аудитори наголошують, що йдеться про надмірне боргове навантаження на державний бюджет.

Дефіцит бюджету демонстрував вибухове зростання: у 2022 році він збільшився на 460 % порівняно з 2021 роком, у 2023 році — ще на 46,1 %, а у 2024 році — ще на 1,7 %.

За підрахунками Рахункової палати, за 2022 рік – перше півріччя 2025 року витрати на обслуговування та погашення державного боргу становили 3,2 трлн грн. Фактично близько 20 % усіх видатків державного бюджету в цей період йшло на виконання боргових зобов’язань.

Аудитори попереджають: у таких умовах можливості держави фінансувати соціальні програми, розвиток інфраструктури та відбудову суттєво обмежуються, адже значна частина ресурсу спрямовується на борги.

Окремий блок зауважень стосується нормативної неврегульованості управління держборгом. Рахункова палата констатує, що:

не були затверджені середньострокові стратегії управління боргом на 2023–2025 та 2025–2027 роки;

не розроблялися проєкти бюджетних декларацій на 2023–2025 та 2024–2026 роки (через призупинення відповідних вимог Бюджетного кодексу).

Усе це, на думку аудиторів, суттєво обмежило можливості середньострокового планування боргових показників та прогнозування витрат на обслуговування боргу.

Ще один показовий приклад — створення Боргового агентства. Постановою Кабміну від 12 лютого 2020 року №127 уряд ухвалив рішення про його утворення, і саме це агентство мало перебрати на себе ключові функції з управління держборгом. Втім, попри п’ять років від моменту ухвалення цієї постанови, фактичного старту його роботи так і не відбулося — відповідного урядового рішення досі немає.

Рахункова палата звернула увагу й на те, що чинні нормативно-правові акти не містять чітко визначених індикаторів боргових ризиків. Така система показників могла б допомогти вчасно оцінювати небезпеки для боргової стійкості, однак на практиці вона відсутня.

Міністерство фінансів у своїх поясненнях стверджує, що ризики враховуються під час планування боргових показників. Водночас матеріали, надані Рахунковій палаті, не містять документального підтвердження проведення такої оцінки.

Результати аудиту показують, що Україна входить у період післявоєнної відбудови з уже надзвичайно високим борговим навантаженням, значною залежністю від зовнішніх кредиторів і відсутністю повноцінно працюючої інституційної моделі управління боргом.

Рахункова палата наголошує: без прозорих стратегій, реального запуску Боргового агентства та чітких індикаторів ризиків буде надзвичайно складно забезпечити боргову стійкість у довгостроковій перспективі й зменшити тиск обслуговування боргу на майбутні бюджети.