Планування майбутнього: довгострокове перебування в Німеччині та можливість повернення в Україну

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

У коментарі, наданому в інтерв’ю, Денисенко чітко зазначила, що більше не зможе працювати з Безрук. Вона наголосила, що не засуджує її вибір, але стверджує, що це була свідома позиція, яку акторка обрала, виїхавши до країни-агресора.

“Галя Безрук вибрала залишитися в Росії, будувати кар’єру там. З нею я не готова працювати. Навіть якщо вона скаже: ‘Україно, моя рідна, я тебе люблю’, то ні. Це була свідома позиція — вибрати РФ. Я теж якоюсь мірою її розумію, чому вона так зробила. Ми завжди робимо вибір або з любові, або зі страху. Вона зробила вибір зі страху. Бо боялася, що тут її нічого не чекає, зі страху за свою дитину, кар’єру. Але це не та людина, з якою мені по дорозі”, — зазначила акторка.

Денисенко також поділилася своїми думками щодо інших колег, які, незважаючи на те, що багато років працювали в Росії, після початку повномасштабного вторгнення підтримали Україну. Серед них — Катерина Кузнєцова, Любава Грешнова, Михайло Пшеничний. За словами Наталки, вона готова працювати з цими акторами.

“Вони жили в Росії, працювали там. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вони зібрали речі і поїхали звідти. Я готова з ними працювати, звичайно. Вони так само, як і я до повномасштабного вторгнення, не усвідомлювали всієї серйозності ситуації. Поки війна не прийшла до твого дому, ти не розумієш цього”, — підкреслила вона.

Про Галину Безрук

Галина Безрук здобула популярність завдяки своїм ролям у таких серіалах, як “Останній москаль”, “Будиночок на щастя” і “Слуга народу”. З початком повномасштабного вторгнення вона відкрито підтримала путінський режим і переїхала до Росії, де продовжує будувати свою кар’єру.

Попри численні негативні коментарі на свою адресу, акторка довго мовчала про війну, а потім заявила, що вибирає сім’ю, а не батьківщину. Її батьки, які залишилися жити в Києві, також підтримали це рішення.

У сучасний момент в Україні є відсутність снарядів для ведення контрнаступу, проте є достатні запаси для оборони. Про це повідомив президент Володимир Зеленський у своєму виступі в телемарафоні у суботу, 6 квітня. "У нас відсутні снаряди для проведення контрнаступних операцій. Але у нас є достатньо засобів для оборони, які дозволяють нам атакувати літаки, склади та бази противника", — підкреслив президент. За його словами, Україні також не вистачає снарядів для відбиття контрнаступних дій з боку Російської Федерації. "Щодо відповіді на їхні дії в будь-якому напрямку, у нас є достатній запас снарядів далекого діапазону дії та зброї. Проте цього нам не вистачає. Ми уклали домовленості, але не отримуємо необхідного обсягу снарядів", — зазначив Зеленський. Президент також висловив занепокоєння через затримку голосування за допомогу Україні у Конгресі США, наголосивши, що це стало внутрішньополітичним питанням. Він впевнений, що американська допомога критично важлива для безпеки України та всього світу і сподівається на позитивне голосування.

З вищезгаданої статті можна зробити наступні висновки:

• Україні не вистачає снарядів для проведення контрнаступів, але вона має достатні запаси для оборони.

• Президент Володимир Зеленський підкреслив важливість отримання допомоги від партнерів, зокрема від США, для забезпечення безпеки країни.

• Затримка голосування за допомогу Україні у Конгресі США викликала занепокоєння у президента, оскільки це може мати негативні наслідки для безпеки України та всього світу.

• Необхідно вирішувати внутрішньополітичні питання, які можуть заважати наданню допомоги Україні в умовах загрози безпеці.

КИЇВ – Незважаючи на заяви президента Володимира Зеленського перед міжнародними партнерами про готовність України до відстоювання в разі отримання необхідної підтримки, українська влада досі не розробила чіткий план щодо призову або вербування багатьох тисяч нових солдатів, що критично важливо для захисту від постійних нападів Росії. Нездатність Зеленського досягти політичного консенсусу стосовно стратегії мобілізації призвела до глибоких розбіжностей українського парламенту та суспільства загалом. Це викликало паніку серед чоловіків військового віку, деякі з яких переховувалися, опасаючись, що їх призовуть до погано оснащеної армії та відправлять на вірну смерть, ураховуючи те, що зовнішня допомога для України залишається в глухому куті у Вашингтоні. Проблема поповнення рядів українських військ стала найбільшим викликом для Зеленського з початку вторгнення в лютому 2022 року. Відсутність чіткої мобілізаційної стратегії та домовленості стосовно кількості потрібних військ вплинула на звільнення Зеленським старшого генерала, але новий головнокомандувач Олександр Сирський поки що не вніс нової ясності. Зменшення чисельності боєздатних військ України є стратегічною кризою, яка стала причиною нещодавнього відступу з міста Авдіївки на сході країни. Цивільні особи бойового віку повинні змиритися з тим, що «нема коли сидіти вдома», – заявив радник Міноборони з питань комплектування Олексій Бежевець.

«Цілком можливо, що росіяни незабаром підуть набагато ближче, якщо їх ніхто не зупинить», – попередив радник Міністра оборони Олексій Бежевець. Повідомивши про те, що крім «браку боєприпасів, зброї, снарядів і так далі, у нас бракує особового складу, це трагедія», – додав він. Після двох років тотальної війни відчуття суспільної невідкладності, яке спонукало до нових військ на полі бою та сприяло першим успіхам України, зникло. Багато солдатів поранені або виснажені.

Протягом цього часу чоловікам віком від 18 до 60 років заборонено залишати країну, а чоловікам від 27 років, за деякими винятками, підлягали призову. Цивільні особи віком від 18 до 27 років можуть записуватися самостійно. Проте, парламент витратив місяці на бурхливі дебати щодо законопроекту, який змінить процес мобілізації та розширить сферу дії законопроекту, зокрема шляхом зниження вікової категорії до 25 років.

У законопроект внесено понад 4 тисячі поправок, і деякі депутати бачать у ньому спробу Зеленського перекласти на парламент відповідальність за непопулярні рішення. «Пора починати дорослу розмову з суспільством і не боятися цього», – наголосила депутат Соломія Бобровська. «Це не 2022 рік, коли емоції взяли верх».

Зеленський тривалий час намагався контролювати публічні повідомлення про воєнний стан, щоб зберегти суспільну мораль. Проте, минулого тижня він вперше публічно оголосив про кількість загиблих українських військових, сказавши, що з лютого 2022 року було вбито 31 000 осіб — число, яке неможливо підтвердити незалежно.

Зеленський також стикається зі зростаючим песимізмом вдома та за кордоном щодо шансів України стримати натиск Росії без допомоги Сполучених Штатів. Спікер Палати представників Майк Джонсон відмовився розглядати законодавчі акти, які передбачають виділення Україні близько 60 мільярдів доларів США.

«Настав час серйозних розмов із суспільством — серйозних і чесних розмов і пояснення, що ми маємо робити без штучної хоробрості», — заявив народний депутат Володимир Ар’єв. Бобровська підтримує запропоновані зміни до законопроекту, які передбачають демобілізацію військовослужбовців, які вже пройшли тривалу службу на передовій. За її словами, «єдиний спосіб повернутися — поранений або вбитий».

Після двох років війни в Україні відчуття невідкладної потреби в нових силах на фронті значно зменшилося. Багато солдатів поранені або виснажені, а загальна мобілізаційна ситуація складна. Парламент провів довгі дебати щодо законопроекту щодо мобілізації, проте його прийняття затягується через велику кількість поправок та політичні протистояння. Президент Зеленський стикається зі зростаючим песимізмом в суспільстві та за кордоном щодо шансів стримати російську агресію без значної допомоги з боку Сполучених Штатів. Щоб вирішити ці проблеми, потрібні серйозні та чесні розмови з громадськістю та доросле відношення до вирішення непопулярних питань.