Субота, 19 Квітня, 2025

Подивиться ці 12 фільмів у листопаді

Важливі новини

Українські військові залишили Кринки, офіційної інформації поки не має

Острівні території Дніпра стали новим фокусом протистояння, що створює унікальні виклики для обох сторін. Ведення бойових дій у таких умовах вимагає специфічних тактичних підходів та логістичних рішень.

ЗСУ вийшли з Кринок, пише військовий паблік Deep State.

Він підтверджує інформацію видання «Слідство Інфо», що тепер бої перемістилися з лівого берега на острови Дніпра.

Також «Слідство Інфо» писало, що в Кринках гинули по чотири українські бійці щодня. Загалом 788 зникли безвісти і 262 визнані загиблими.

Як пише Deep State, відступ з лівого берега останніх бійців відбувся з великими втратами: 17 червня від прильоту по бліндажу загинули п’ять бійців. Шість відійшли на острів, але вижив тільки один, але і з ним було втрачено візуальний контакт.

Загалом евакуація з Кринок була «вкрай великим везінням», тому втрати були великі.

На сусідніх із Кринками островах тривають операції, але проблемою є значна концентрація живої сили РФ. «З часом вони займуть більшість островів або ту частину, яка менше прострілюється», – вважає DS.

Паблік вважає можливою спробу росіян створити плацдарм на правому березі.

«Плацдарм і більшість безглуздих наказів щодо утримання плацдарму в Кринках пов’язують із Содолем, нещодавно звільненим командувачем Об’єднаних сил. Плацдарм не посилювали, а тільки підтримували. Це означає, що рано чи пізно операція буде згорнута і ніхто не буде наступати на Перекоп. Власне, це і сталося в червні», – вважає Deep State.

У Кринках для українських бійців творилося «пекло».

Про це пише видання «Слідство Інфо», аналізуючи втрати в херсонському селі на лівому березі Дніпра, звідки нещодавно вийшли ЗСУ.

Журналісти поспілкувалися з бійцями, які побували в Кринках, а також із родичами загиблих і зниклих безвісти.

Більшість тих, хто відповідав за евакуацію, говорять про те, що оборона Кринок від самого початку була «вкрай складним завданням при обмежених ресурсах». А вже з кінця зими утримання цих позицій стало для багатьох «дорогою в один кінець».

Човни часто не могли забрати поранених, і бувало, що солдати лежали з наспіх ампутованими кінцівками по десять днів, чекаючи евакуації. Під час евакуаційних рейсів рахунок загиблим йшов на десятки.

«Багато човнів не приходили, бувало, що хлопці лежали з відрубаними кінцівками по 10 днів, і човни не могли підійти до нас. У нас був дуже досвідчений лікар, він намагався всіх стабілізувати. Не вижили тільки двоє. Одного разу ми чекали на евакуацію, нас отруїли газом, ми всі вибігли, а медика не встиг вивезти, його отруїли газом, і він помер», – розповідає один із військових.

Тим часом сотні українців через соцмережі шукають своїх рідних, які воювали в Кринках.

За розповідями цих людей, командири ЗСУ їм заявили, що їхній син або чоловік зникли, і тіл їхніх не знайшли. За словами родичів, товариші по службі бачили їх загиблими, але забрати тіла з лівого берега не змогли.

Попри ці свідчення, загиблими офіційно багатьох зниклих у Кринках так і не визнали.

Одній із матерів командир частини, де служив її син, заявив: «Змирися, постав свічку, він помер». Хоча за документами військовий загиблим не значиться. Причому жінка розповідає, що їй «передавали привіти» від сина ще два місяці після того, як його кинули в Кринки і він перестав виходити на зв’язок.

«Два з половиною місяці його товариші надсилали мені від нього привіти, раз на тиждень мені дзвонив його командир і говорив, що в нього все добре, тому що телефон у нього вимкнений. Ми дзвонили, шукали телефони, нам усі говорили, що він живий. А 17 червня прийшов офіційний лист про те, що він зник безвісти. Принаймні тіла можна було б забрати звідти… ці Кринки – пастка», – заявила мати військового з позивним “Смурфик”.

Нагадаємо, за даними поліції, під час боїв за Кринки 788 військових зникли безвісти в селі Кринки з жовтня 2023 по кінець червня 2024 року. За цей самий період із Кринок у Херсонській області вдалося вивезти 262 тіла загиблих українських військовослужбовців.

Нагадаємо, офіційно ЗСУ заявляють, що Кринки ще утримують.

Прогнози щодо мобілізаційного віку в Україні: думка журналіста Віталія Портникова

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

«Я вже неодноразово говорив, буде зменшуватися призовний вік. Не треба плекати ілюзій, що цього не буде відбуватися. Якщо війна триватиме ще два-три роки, буде зменшуватися призовний вік, якщо триватиме п’ять років – будуть призивати жінок», – сказав він.

Портников також дав коментар з приводу останніх рейдів ТЦК по концертах, ресторанах і ТРЦ.

«Потрібно розуміти, що з розвитком війни це все буде жорсткіше ставати. Треба об’єктивно це розуміти, якщо ми погоджуємося з парадигмою тривалої війни, з якої немає виходу, буде потрібна додаткова мобілізація», – вважає журналіст.

Нагадаємо, раніше Портников заявляв, що реальний вибір, який стоїть зараз перед українцями, це або зупинка (заморозка) війни зараз, або передача її наступному поколінню в гарячій фазі.

Військова експертиза: роль адмірала Тоні Радакіна у стратегії знищення кораблів РФ

Роль адмірала Тоні Радакіна, командувача Збройних Сил Великобританії, у розробці стратегії знищення кораблів Російської Федерації виявилася надзвичайно важливою для України в умовах геополітичних та військових напруженостей. Британська газета Time відзначила його внесок у підтримку України у боротьбі з агресією Росії.

Згідно з інформацією, адмірал Радакін залишиться на посаді ще на рік після ключової ролі у допомозі Україні в боротьбі з агресією Росії. Він був запрошений до проведення стратегічних зустрічей з українськими військовими керівниками та обговорення стратегічних питань безпеки та оборони. Його "човникова дипломатія" сприяла зміцненню військово-політичних відносин між Великобританією та Україною.

Адмірал Тоні Радакін також відіграв ключову роль у координації підтримки з боку інших високопосадовців НАТО та надавав неоціненну допомогу у реалізації стратегії знищення російських кораблів, відновленні морської торгівлі України та забезпеченні безпеки у Чорному морі. Враховуючи його внесок у підтримку України та важливість його роботи в умовах геополітичних напружень, прийнято рішення про продовження терміну його служби до 2025 року.

Адмірал Радакін, який став першим морським лордом, отримав цю високу посаду за кілька місяців до вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року. Його робота у цей період визнана критичною для забезпечення безпеки та стабільності у регіоні. Історія адмірала Радакіна стала прикладом відданості і професіоналізму в служінні своїй країні та її союзникам у часи найскладніших випробувань.

У висновках до цієї статті можна виділити наступне:

• Роль адмірала Тоні Радакіна, командувача Збройних Сил Великобританії, у підтримці України у боротьбі з агресією Росії виявилася вкрай значущою.

• Його дипломатичні навички та стратегічне мислення сприяли покращенню військово-політичних відносин між Великобританією та Україною.

• Адмірал Радакін активно допомагав в розробці та реалізації стратегій знищення російських кораблів, що сприяло зміцненню безпеки в Чорному морі.

• Підтримка з боку адмірала Радакіна та інших високопосадовців НАТО виявилася важливою у координації міжнародної підтримки для України в умовах геополітичних напружень.

• Продовження терміну служби адмірала Радакіна є важливим кроком у забезпеченні стабільності та безпеки у регіоні, враховуючи продовжуючі загрози та виклики, з якими стикається Україна.

У цілому, внесок адмірала Радакіна в підтримку України виявився великим, а його продовження служби свідчить про продовження міжнародної підтримки українського суверенітету та територіальної цілісності.

Зеленський підтвердив операції ЗСУ на території Бєлгородської області: “Війна має повертатися туди, звідки прийшла”

Президент України Володимир Зеленський офіційно підтвердив дії підрозділів Збройних сил України на території Бєлгородської області Російської Федерації. У своєму вечірньому зверненні 7 квітня він наголосив на стратегічному значенні бойових дій у прикордонних районах РФ для зниження тиску на українські позиції та захисту прикордонних регіонів. «Фронт, наша присутність на Курщині та в Бєлгородській області – це […]

Єгор Фірсов: «Ці дрони не глушаться. Їх бояться всі»

На фронті — новий король. Це не танк, не артилерія і не жива сила. Це дрон на оптоволокні — технологічний звір, який змінює правила гри. Він не боїться радіоперешкод, не “глушиться”, не зникає зі зв’язку. Сьогодні це найнебезпечніша зброя поля бою. Таку реальність окреслює військовослужбовець ЗСУ Єгор Фірсов, який прямо з передової розповідає: війна знову […]

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом’якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов’язків.

Автор фото,Courtesy Cannes Film Festival

Історія фільму “Насіння священного інжиру” майже така ж дивовижна, як і його сюжет.

Сценарист і режисер Мохаммад Расулоф відсидів у в’язниці в Ірані за виступи проти режиму, тому знімав стрічку потайки.

Невдовзі після того, як її відібрали для показу на Каннському кінофестивалі, Расулофа засудили ще на вісім років, але йому вдалося втекти з країни й встигнути до Канн на прем’єру.

Фільм став однією з найяскравіших новинок фестивалю.

У центрі сюжету – іранська родина, яка гостро переживає політичні потрясіння у своїй країні й сповнена рішучості триматися якомога далі від неприємностей після того, як батько (Місаг Заре) отримав високооплачувану роботу на держслужбі.

Однак напруга зростає, коли доньки-старшокласниці, Резван (Махса Ростамі) та Сана (Сетарех Малекі), виявляють ознаки бунту й починають співчувати протестувальникам.

“Цей гостросюжетний трилер заслуговує на якомога ширшу аудиторію, – пише Раян Латтанціо у статті для IndieWire. – Расулоф створює надзвичайно захопливу алегорію про корумпованість влади та утиски жінок в умовах релігійного патріархату, який знищує тих самих людей, яких, як він стверджує, захищає”.

Фільм виходить у прокат 27 листопада у США

Автор фото,David Lee/ Netflix

Фільм знятий за однойменною п’єсою Огаста Вілсона, що отримала Пулітцерівську премію.

Продюсером виступив Дензел Вашингтон, режисером – один з його синів, Малкольм Вашингтон, а в головній ролі – інший син, Джон Девід Вашингтон.

Події розгортаються в Піттсбурзі 1936 року, після Великої депресії. У центрі сюжету – родина Чарльзів та їхня сімейна реліквія, старе фортепіано, декороване їхнім поневоленим прадідом.

Брат і сестра не можуть домовитись щодо подальшої долі інструмента, між ними спалахує конфлікт.

“Урок фортепіано” – це урок любові, дружби та сімейних цінностей, – пише оглядачка видання Wrap Карла Рената. – Він слугує нагадуванням про те, що багатство поколінь – це не лише гроші, але й емоційний та генетичний зв’язок із нашими предками”.

Фільм виходить 22 листопада на Netflix

Автор фото,Page 114/ Why Not Productions/ Pathe Films/ France 2 Cinéma

Один з найкращих сучасних французьких режисерів і сценаристів Жак Одіар відомий своїми жорсткими сучасними трилерами “І моє серце завмерло”, “Пророк”, “Іржа та кістка”, “Діпан”.

Його останній фільм “Емілія Перес” знятий в жанрі кримінального мюзиклу.

Зої Салдана грає адвокатку Риту, яка погоджується допомогти мексиканському гангстеру Хуану Дель Монте зробити операцію зі зміни статі, щоб він міг почати нове життя під ім’ям Емілія. Тим часом для його дружини Джессі (Селена Гомес) та дітей треба підшукати затишний будинок у Швейцарії.

Музику до пісень, що звучать у фільмі, написала французька співачка Камілла, а хореографією займався бельгієць Деміен Джале, у доробку якого постановка понад 30 вистав.

“Емілія Перес – надзвичайно оригінальна присвята всім, хто наважується йти своїм шляхом. І насамперед дивовижним жінкам, які роблять це у складних життєвих обставинах”, – пише оглядач Evening Standard Нік Гавеллс.

Прем’єра стрічки запланована на 13 листопада на Netflix

Автор фото,Sony Pictures Entertainment

Драма Роберта Земекіса розповідає історію звичайної родини за допомогою однієї кімнати, в якій вони переживають ключові моменти свого життєвого шляху.

Фільм заснований на графічному романі Річарда Макгвайра 2014 року.

Основна сюжетна лінія стосується Річарда і його дружини Маргарет, яких зіграли зірки “Форреста Гампа” Том Генкс і Робін Райт.

“Ракурс один, і він не змінюється, але змінюється все навколо, – пояснив Земекіс Ентоні Брезнікану з Vanity Fair. – Насправді такого ще не було. Подібні сцени є в дуже ранніх німих фільмах, ще до того, як з’явився монтаж. Але в іншому – це була доволі ризикована ідея”.

Світова прем’єра відбулася 1 листопада

Автор фото,Claire Folger

Рідлі Скотт зняв “Гладіатора 2” у 86 років, але він – юнак, порівняно з 94-річним Клінтом Іствудом, який щойно завершив роботу над своїм сороковим фільмом.

“Гадаю, це його останній фільм, – зазначив друг і колега Іствуда, продюсер Роберт Лоренц. – Я розмовляв з ним перед виходом “Присяжного №2″, і він сказав, що більше не зніматиме. Але ніколи не кажи ніколи. Він завжди сповнений сюрпризів, цей хлопець”.

“Присяжний №2” теж може подарувати кілька сюрпризів.

Сценарій до цього судового трилера написав Джонатан Абрамс.

Головний герой фільму – Джастін Кемп (Ніколас Голт) бере участь у розгляді гучної справи про вбивство. Підсудного звинувачують у тому, що він збив свою дівчину і залишив її на дорозі.

Занурюючись у деталі справи, Джастін розуміє, що саме він збив рік тому дівчину й спокійно поїхав додому, думаючи, що зіткнувся з оленем, який перебігав дорогу.

Чи зможе присяжний запобігти ув’язненню невинної людини, не викривши при цьому самого себе?

Світова прем’єра стрічки відбулася 1 листопада

Автор фото,Disney

У 2016 році комп’ютерно-анімаційний фільм “Моана” став світовим хітом, тому не дивно, що Disney вирішив продовжити пригоди полінезійської принцеси (Ауліі Кравальйо ) та її приятеля-напівбога Мауї (Двейн Джонсон).

Спочатку продовження планували як серіал для Disney+.

Але, як зазначив режисер Девід Деррік-молодший, під час роботи автори відчували, що проєкт стає масштабнішим.

“Стало очевидно, що стрічка хоче бути на великому екрані. Ми відчували це всією студією”, – додав він.

І це теж не дивно, адже перша “Моана” була найпопулярнішим шоу на Disney+ протягом кількох років, тож сиквел має добре показати себе в прокаті.

Світова прем’єра запланована на 27 листопада

Автор фото,Aidan Monaghan

Відколи “Гладіатор” вийшов на екрани 2000 року було безліч спроб продовжити знамениту епопею. Однак це непросте завдання, враховуючи, що головний герой Максимус у виконанні Рассела Кроу загинув наприкінці стрічки.

Кроу навіть замовив сценарій у рок-зірки Ніка Кейва, за яким Максимус зустрічається з римськими богами в підземному світі, а потім реінкарнує.

Втім минуло достатньо часу, щоб з’явився простіший спосіб продовжити популярну римську сагу Рідлі Скотта.

У “Гладіаторі 2” естафету, залишену Максимусом, підхоплює Люцій (Пол Мескаль), син Люцилли (Конні Нільсен) і, можливо, Максимуса.

Після того, як його сім’ю вбивають солдати генерала Марка Акація (Педро Паскаль), Люція навчає бою Макрінус (Дензел Вашингтон), колишній раб, який планує повалити імператора (Джозеф Квінн).

Мескаль грає складного Люція, позначеного важкою сімейною спадщиною, що коливається між бунтом і стійкістю.

“Гладіатор 2 значно масштабніший, грубіший і жорсткіший, ніж перший фільм, – вважає Габріелла Паєлла з GQ. – Розлогі батальні сцени, жорстокі сутички сам на сам. Ви проведете більшу частину фільму, здригаючись”.

У світовий прокат виходить 22 листопада

Автор фото,Universal Pictures

Екранізація музичної казки, одного з найпопулярніших бродвейських мюзиклів від режисера Джона Чу (“Шалено багаті азіати”, “На висотах Нью-Йорка”).

У центрі сюжету – дві відьми країни Оз: Ельфаба (Синтія Еріво), зеленошкіра вигнанниця й майбутня зла відьма заходу, та Глінда (Аріана Гранде), приваблива й амбітна дівчина, яка згодом стане доброю відьмою півночі.

Спочатку вони – сусідки по кімнаті в чарівному університеті Шиз, але як вони стають ворогами?

Відповідь на це запитання глядачі отримають тільки через рік.

Перша частина “Чародійки” триває 160 хвилин, але це лише половина стрічки: вперше в історії голлівудський мюзикл виходить у двох частинах, і друга з’явиться аж у листопаді 2025 року.

“Під час виробництва фільму стало зрозуміло, що вмістити весь мюзикл в одне кінополотно не вдасться, тоді студія вирішила розділити стрічку на дві частини, – пояснює режисер Чу, – Завдяки цьому ми зможемо розповісти історію так, як потрібно. А також додати ще більше глибини й несподіванки до подорожей цих улюблених персонажів”.

Світова прем’єра першої частини фільму відбудеться 22 листопада

Автор фото,Searchlight Pictures

Той, хто бачив Кірана Калкіна у фільмі “Спадкоємці” та Джессі Айзенберга у, ну, у будь-чому, знає, наскільки далекі один від одного їхні звичні екранні образи.

Айзенберг переважно грає напружених і тривожних персонажів, тоді як Калкін, за словами культурного оглядача Toronto Star Пітера Гауелла, “нагадує людський знак оклику, який прагне бути поміченим і влаштувати сцену”.

Цю прірву між ними заповнюють веселі й гострі суперечки в “Справжньому болю” – проникливій комедійній драмі, написаній, зрежисованій та спродюсованій Айзенбергом. Він і Калкін грають двоюрідних братів, які давно віддалилися, але возз’єдналися задля подорожі Польщею в пам’ять про покійну бабусю.

“Комічні сутички супроводжує вишукана музика Шопена, – розповідає Гауелл, – але Айзенберг не змушує глядача сміятися, а тонко досліджує подвійне значення назви стрічки. Він розвиває гуманістичний стиль у дусі Гела Ешбі та Александра Пейна, і за цим приємно спостерігати”.

У світовий прокат фільм вийшов 1 листопада

Автор фото,Apple TV+

Британські фільми про Другу світову зазвичай розповідають про учасників бойових дій (“Дюнкерк”), шпигунів (“Операція “Мінсміт”) та лідерів (“Темні часи”). А “Бліц” Стіва Макквіна показує, яким було життя звичайних громадян, мешканців Лондона, що пережили нічні бомбардування люфтваффе.

У центрі сюжету – двоє мешканців Іст-Енду, мати-одиначка (Сірша Ронан) та її дев’ятирічний син Джордж (Еліот Хеффернан).

Разом із тисячами інших лондонських дітей Джорджа заради безпеки відправляють потягом у село. Але він рішуче налаштований повернутися додому, до охопленого війною мегаполіса, щоб знайти маму.

Прем’єра стрічки запланована на 22 листопада на Apple TV+

Автор фото,Yannis Drakoulidis/ A24

Лука Гуаданьїно – режисер фільмів “Назви мене своїм ім’ям”, “Разом з кістками”, “Суперники” – зняв ще одну вишукану драму про пристрасні, але не обов’язково щасливі стосунки.

Це – захоплива адаптація автобіографічного роману Вільяма Барроуза “Квір”.

Дія відбувається у 1940-х роках у Мехіко.

Деніел Крейг грає Вільяма Лі, ветерана війни, американського експатріанта, який перебивається тимчасовими роботами й зациклений на пошуках галюциногенної трави в південноамериканських джунглях. Блукаючи міськими клубами, відчайдушно самотній Лі закохується у вродливого юнака Юджина (Дрю Старкі).

Гуаданьїно у своїй екранізації перетворив документальний досвід автора на частково вигаданий сюжет, зробив Лі не надто схожим на Берроуза і дописав фінал.

У ньому Лі та Юджин, на відміну від книжки, втілюють свій задум і пробують у джунглях Амазонки аяуаску. Галюциногенний досвід стає водночас кульмінацією й фіналом історії їхнього кохання – взаємного, але не дуже щасливого.

“Крейг показав себе справжнім майстром. І справа не лише у відвертих любовних сценах, які не дають спокою уяві, – пише оглядач Rolling Stone Девід Ферз. – Втілюючи альтер его Берроуза і проходячи через хтивість, ревнощі, втому, нужденність і блаженство головного героя, Крейг розкриває цього розчарованого, приреченого романтика на повну силу”.

Стрічка виходить у прокат 27 листопада в США

Автор фото,Paramount Pictures

5 вересня 1972 року на Олімпіаді в Мюнхені група палестинських терористів захопила в заручники кілька ізраїльських спортсменів. Загинули 11 атлетів і п’ять зловмисників.

Цей інцидент став темою для оскароносного документального фільму Кевіна Макдональда “Один день у вересні”, а його наслідки – темою для трилера Стівена Спілберга “Мюнхен”.

Тепер нова документальна драма режисера Тіма Фельбаума розповідає про цю історію з погляду знімальної групи американських журналістів, які опинилися на місці подій.

Пітер Сарсгаард, Джон Магаро, Бен Чаплін і Леоні Бенеш грають телеведучих ABC Sports, які планували висвітлювати виключно спортивні рекорди, а на практиці стикнулися з приголомшливими технічними та етичними проблемами.

Чи виправдано показувати потенційно жахливі події в прямому ефірі? І якщо так, то як це зробити з обмеженими технічними можливостями?

“Фільм знятий у стилі документального кіно, що підкреслює напруженість ситуації, – пише Тім Гріерсон у статті для видання Screen Daily. – “П’яте вересня” розповідає про той трагічний день із жахом і напругою, використовуючи шалену енергетику різних людей та сильну акторську гру для роздумів про відповідальність ЗМІ у такій складній ситуації”.

Фільм виходить у прокат 27 листопада у США

Останні новини