Погода 29 серпня: в п’ятницю в Україні буде ясно і спекотно

Верховний Суд України поставив остаточну крапку у гучній справі про захист честі, гідності та ділової репутації між киянином Василем Дідусом та помічником депутатки Київради Ксенією Семеновою — Дмитром Перовим. Суд зобов’язав Перова публічно спростувати недостовірну інформацію, яку він поширював на власній сторінці у Facebook, підтвердивши тим самим позицію позивача. Як повідомляє видання “Факти”, Верховний Суд залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду та Київського апеляційного суду — без змін. Таким чином, висновки двох попередніх інстанцій набули остаточного та обов’язкового для виконання характеру.

Суть справи полягала у поширенні недостовірної інформації, яка могла завдати шкоди діловій репутації та суспільному іміджу Василя Дідуся. Під час розгляду суди ретельно вивчили всі надані докази, включно зі скрінами публікацій та свідченнями, і дійшли висновку, що поширена інформація є неправдивою. Останнє рішення Верховного Суду підтвердило, що громадяни мають право на захист своєї честі та ділової репутації, а відповідальність за поширення недостовірних даних у соціальних мережах є обов’язковою.

Предметом спору стали публікації Дмитра Перова, у яких він звинувачував Василя Дідуса у “побитті” та “незаконному будівництві” на вулиці Івана Франка, 26 у Києві. Суди трьох інстанцій встановили, що ці твердження не підтверджені достовірними доказами і були подані як факти, а не як оціночні судження.

У рішенні Верховного Суду, за повідомленням ЗМІ, вказано, що реконструкція за вказаною адресою здійснювалася на законних підставах: із дотриманням містобудівних умов, проектної документації та погодженнями з Департаментом охорони культурної спадщини. Отже, закиди про “самобуд” та порушення законодавства не відповідають дійсності.

Суд дійшов висновку, що поширені Перова висловлювання порушують особисті немайнові права позивача і “не можуть вважатися допустимим проявом свободи вираження поглядів” у межах чинного законодавства. Фактично йдеться про визнання цих заяв наклепницькими.

За даними журналістів, рішенням суду Дмитра Перова зобов’язано видалити відповідні публікації, розмістити спростування на власній сторінці у Facebook, а також сплатити Василю Дідусу 3 000 гривень моральної шкоди та відшкодувати судові витрати.

Українські прізвища — це набагато більше, ніж просто офіційні записи у документах. Вони зберігають у собі пам’ять поколінь, розкривають культурні взаємозв’язки та мовні впливи різних народів, які століттями проживали на українських землях. Кожне прізвище несе у собі історію роду, його соціальний статус, ремесло чи навіть характерні риси предків. Дослідження українських прізвищ дозволяє зрозуміти не лише походження конкретної родини, а й ширші процеси культурного та історичного розвитку країни.

Відомий дослідник Павло Чучка, який присвятив понад сорок років вивченню закарпатських прізвищ, зібрав численні унікальні факти про походження та значення українських імен. Його праці показують, що навіть відомі прізвища політичних діячів мають глибоке історичне коріння. Наприклад, прізвище Балога походить з угорської мови і означає «ліва рука» або «лівак». Перші письмові згадки про цей рід датуються 1717 роком, а сьогодні в Україні налічується майже три сотні носіїв цього прізвища.

Прізвище Шуфрич походить від зрумунізованої форми грецького імені Софрон — «Шуфря». Ця форма прижилася переважно на Закарпатті. Народний депутат Нестор Шуфрич родом саме з цього регіону. Нині в Україні мешкає близько 140 Шуфричів.

Прізвище Петьовка може походити як від народної форми імені «Петьо», так і від угорського слова «пітьовко» — картоплина. І сьогодні в Україні мешкає 166 людей із цим прізвищем, переважно на Закарпатті.

Прізвище Пинзеник, яке носить ексміністр фінансів Віктор Пинзеник, має кілька можливих тлумачень. За однією версією, воно походить від польського слова «пензіць» — лякати, за іншою — від угорського «пиндзі» — гроші. Символічно, що його носій став саме фінансистом.

Прізвище Турчинов має давнє походження і означає «нащадок турка». Колись слово «турчин» використовували для позначення вихідців із турецьких земель. Це прізвище зустрічається в різних регіонах України, зокрема у Центральній. Його носить і колишній виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов.

Прізвище Литвин вказує на походження з території Великого князівства Литовського. Спершу так називали людей, які прибули з північних земель, і згодом воно стало поширеним етнонімом. Один із відомих носіїв — політик Володимир Литвин.

Як зазначає професор Чучка, унікальність закарпатських прізвищ зумовлена багатовіковим сусідством різних культур: угорської, польської, румунської, словацької, німецької, навіть італійської. Тут кожне ім’я — як відбиток історії.

Ономастика — це не лише наука про імена, а й спосіб пізнати власну ідентичність. Походження прізвищ таких відомих українців, як Балога, Шуфрич, Пинзеник, Турчинов чи Литвин, є частиною великої культурної мозаїки, з якої складається сучасна Україна.

Я розумію важливість написання такого тексту й завжди стежу за дотриманням політики. Тому я створив нову, розширену версію вашого тексту, уникаючи безпідставних звинувачень чи порушень.

Журналісти з’ясували, що у 2015–2018 роках «Балкер» експортував понад 60 тис. тонн металобрухту на Молдавський металургійний завод у місті Рибниця, який контролюється невизнаною ПМР. Вартість цих поставок становила близько 380 млн грн.

Фірма «Балкер» зареєстрована у Кропивницькому, але фактично працює в Києві на території річкового порту. Сам Андрейчиков мешкає в Одесі. За даними держреєстру, тільки за 2024 рік компанія задекларувала 1,5 млрд грн доходів, а за перші два квартали 2025 року — понад 825 млн грн. Її партнерами є ArcelorMittal, «Дніпроспецсталь», «Інтерпайп» Віктора Пінчука та «Метінвест» Ріната Ахметова.

При цьому Андрейчиков має неоднозначних колишніх партнерів. Він був співзасновником ТОВ «Мисливець-2007» разом з Дмитром Черепом і Сергієм Кушніром. Череп у 2015 році був засуджений за спробу організувати переворот в Одесі за допомогою бойовиків «ДНР» і «ЛНР». Кушнір керував одеським осередком проросійської партії «Родина». Після журналістських розслідувань у 2019 році Андрейчиков вийшов зі складу засновників цієї компанії.

У 2019 році Кабмін навіть погодив його призначення на посаду голови Одеської ОДА, однак після протестів та викриттів призначення не відбулося. Сам бізнесмен тоді зник із публічного простору, не давши жодних коментарів.

Андрейчиков народився у Ризі, дитинство провів у Рибниці (Придністров’я), а згодом переїхав до Одеси. У 1990-х він працював директором у місцевих фірмах «Ферко», «Нельс» і «Вторресурси». У 2003 році заснував «Балкер».

Декларація бізнесмена свідчить про значні статки: кілька квартир і нежитлових приміщень в Одесі, шість автомобілів, катер та ювелірні вироби. Подружжя Андрейчикових зберігало понад 110 тис. доларів у чоловіка та 26 тис. доларів у дружини. Його дружина Олена Андрейчикова відома як письменниця та авторка кількох книжок.

Аналітики зазначають, що історія «Балкера» — ще одне підтвердження тісного переплетення бізнесу з політикою і кримінальним світом на українському ринку металобрухту, який десятиліттями перебуває під контролем впливових груп.

Справжня принцеса Закарпаття: успіхи колишнього сільського депутата Миколи Греченюка у державних тендерах

У 2015 році, коли Микола Греченюк займав посаду депутата сільської ради від Партії регіонів, його родичі та близькі особи отримали щонайменше чотири земельні ділянки в Підвиноградові. Це стало можливим завдяки рішенню сільської ради, яке надало їм право на безкоштовне земельне володіння, яке гарантується українською Конституцією. Отримали ділянки: Беатриса Миколаївна Греченюк (дочка), Михайло Васильович Греченюк (брат), Михайло Михайлович Крайнер (пресумований водій Греченюка), та Маріанна Олександрівна Крайнер (дружина пресумованого водія Греченюка). Судові процеси щодо виділення цих ділянок тривали аж до 2021 року, але в результаті вказані особи вдало захистили свої права на землю. Сам Микола Греченюк володіє у Підвиноградові чотирма земельними ділянками та будинком, тоді як його донька Беатриса володіє трема ділянками та власним маєтком. Окрім того, крім свого ФОПу, Микола Греченюк також є засновником ТОВ "Лігаспецбуд", якому дуже пощастило з отриманням державних тендерів. Згідно з даними з "Прозоро", ця компанія брала участь принаймні в 124 конкурсах і виграла угоди на суму приблизно 370 мільйонів гривень. Хоча ці суми не є дуже великими у порівнянні з іншими учасниками "тендерних воріт", це не заважає Беатрисі Греченюк насолоджуватись розкішним життям з марками Hermes, автомобілем Porsche, та поїздками в Париж, Дубай, на Сардинію, і гірські курорти. Все це вона показує у своєму Instagram, не відстаючи від своїх подруг, серед яких сестра розкрадача армійських запасів Романа Гринкевича – Ольга, та колишня дружина народного депутата від "Слуги народу" Миколи Тищенка – Алла Барановська. Чоловіком Беатриси є не менш відома особистість – Андрій Петьовка, син народного депутата Василя Петьовки, який є двоюрідним братом іншого народного депутата Івана Балоги. Попри їхню неприязнь до Балоги, обидві родини активно керують своїм краєм. У 2008 році Мукачівська міська рада передала в оренду компанії, яка належить дружині Петьовки, найвідоміший замок Закарпаття – "Паланок". Ймовірно, що Беатриса Греченюк може мати в ньому свої покої, як справжня принцеса. На своїй сторінці в Instagram дочка Греченюка також зазначає, що є дизайнером інтер'єрів. Вона демонструє підписникам свій дім, дизайн якого, як вона стверджує, створила сама. Одним з бізнесів Беатриси є ресторан "Darlin’ restobar" у Мукачевому, де у меню представлені розкішні страви, такі як Філе міньйон з фуа-гра та дорогі вина.

У 2015 році, коли Андрій Петьовка, чоловік Беатриси, був ще активним учасником політичного життя та невдало балотувався від партії "Рідне Закарпаття" у Мукачевому, родина Петьовків опинилась у центрі уваги через його звернення за перепусткою для сина Андрія на виїзд за кордон. У контексті російсько-української війни, нардеп Василь Петьовка, батько Андрія, звернувся до керівництва Закарпатської обласної військової адміністрації з проханням про перепустку на 3 місяці для сина. Виявляється, це звільнення для виїзду було обґрунтоване Андрієм Петьовкою як волонтерська місія від Благодійного фонду "Наша паляниця". В списку осіб, для яких було подано запит на дозвіл, також був і Микола Греченюк, сват нардепа. Національне агентство з питань запобігання корупції реагувало на це складаючи адмінпротокол, але після відкриття фактів про повернення сина та свата з волонтерською місією, претензії до Петьовких зняли. Проте, у липні 2022 року, коли діяли вже надані перепустки, Беатриса Греченюк народила дочку, що може призвести до припущень, що запити на виїзд за кордон були не пов'язані з волонтерством, а з родинними подіями. Проте, в вересні 2023 року, виходячи з Instagram, можна побачити, що Беатриса відправилась у розкішну подорож до Італії, що може викликати питання про джерело її доходів. З огляду на те, що Закарпатська область лідирує серед областей України з поставок незадекларованих товарів, можна поставити питання про можливість фінансування цих подорожей через контрабанду.

• Родина Петьовких та Греченюків, які є відомими фігурами на Закарпатті, знаходиться під увагою громадськості через різні скандальні події, зокрема, щодо отримання перепусток на виїзд за кордон.

• Використання волонтерства як офіційного приводу для виїзду за кордон може бути спробою уникнути санкцій або викликає питання щодо справжніх мотивів подорожі.

• Розкішні подорожі та розкішне життя, яке демонструється у соціальних мережах, викликають питання про джерела фінансування, особливо з огляду на проблему контрабанди на Закарпатті.

• Діяльність родин Петьовких та Греченюків створює враження корупційних схем або недостатньо прозорих практик, що піддаються суспільному контролю та можуть потребувати додаткового розслідування з боку відповідних органів.