Вівторок, 3 Березня, 2026

Політичні трилери козацької доби: як гетьманська влада виживала серед зрад і змов

Важливі новини

Основні причини “шпигунського” скандалу в НАБУ

У п'ятницю, 24 травня, директор Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Семен Кривоніс прийняв рішення тимчасово покласти обов'язки першого заступника на іншу особу, визволивши Гізо Углаву від виконання цієї посади. Проведені кроки є реакцією на заяву Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП) щодо можливого витоку інформації з НАБУ. Цей нещодавно виниклий скандал, в який втрутилися різні активісти, викликав значну хвилювання та потребує ретельного розгляду та розслідування. Його наслідки можуть мати серйозний вплив на роботу Національного антикорупційного бюро та загальну довіру до антикорупційних інституцій в Україні.

На 22 травня в ЗМІ стало відомо, що САП розпочала обшуки у представника НАБУ, що пов’язано з розслідуванням можливого витоку інформації у кримінальній справі про “Велике будівництво”. Зазначалося, що ці дії відбуваються за місцем проживання детектива НАБУ Валерія Полюги та ексглави Броварської РДА Георгія Біркадзе, якого підозрюють у причетності до справи.

Пізніше САП підтвердила факт обшуків, пояснивши, що проводить процесуальне керівництво в досудовому розслідуванні стосовно можливих правопорушень співробітників НАБУ, ініційованих на підставі службової записки викривача з самого Бюро.

Відповідно до інформації, САП залучила Національну поліцію через недостатність ресурсів Управління внутрішнього контролю НАБУ, однак стверджує, що поліцейські не мали доступу до матеріалів розслідувань Національного бюро.

Наступного дня, 23 травня, НАБУ опублікувало відповідь на звинувачення САП, заявивши про здатність самостійно провести розслідування. Бюро наголосило, що має власні ресурси для цього і не потребує додаткової допомоги з боку прокуратури.

Хоча між Національним антикорупційним бюро (НАБУ) та Спеціальною антикорупційною прокуратурою (САП) виникли непорозуміння, обидва відомства утримувалися від розголошення деталей справи та прізвищ фігурантів.

Тим часом, журналіст-розслідувач Юрій Ніколов розкрив деякі аспекти справи в своїх повідомленнях.

“Вчора джерело в правоохоронних органах підтвердило, що бізнесмен з будівельної галузі, Біркадзе, відомий як піар-ас Офісу президента, інформував про свою справу куратора “Великого будівництва” Юрія Голіка. Цю інформацію Біркадзе отримував від особи з доступом до різних сфер діяльності НАБУ під час обох керівництв Бюро — Ситника та Кривоноса. Очевидно, це не Ситник і не Кривоніс. Але хто тоді?”, — написав Ніколов.

Пізніше Ніколов та голова громадської організації “Центр протидії корупції” (ЦПК) Віталій Шабунін оприлюднили відео, в якому надали більше деталей.

“У 2021 році було виділено 100 млрд грн на велике асфальтування. Куратор цього проекту, Юрій Голик, перебував під прицілом софітів. Але його посада не вимагала навіть найбільш базової відповідальності. Детективи НАБУ знали, хто він, і проводили розслідування, але безуспішно. Він був завжди на крок попереду”, — стверджують активісти.

За словами Ніколова та Шабуніна, детективи розуміли, що відбувається витік інформації.

“У ході розслідування було обшукано квартиру одного з детективів НАБУ та Георгія Біркадзе. Біркадзе отримував інформацію на мобільний телефон від свого інформатора всередині НАБУ, після чого вона автоматично знищувалася. Однак Біркадзе фотографував це листування та надсилав фото Голику. Під час обшуку ці повідомлення були знайдені в телефоні Голика”, — стверджують активісти.

Більшість інформації, зауважують експерти, стала відомою завдяки діяльності громадських активістів, які вкладають зусилля у розкриття деталей справи.

“Щодо розголошення інформації, то НАБУ та САП не розкривають її, щоб зберегти конфіденційність слідства. Це вкрай важливо. Але деякі громадські активісти дізналися більше”, — додає член Ради громадського контролю НАБУ Віктор Прудковських.

У рамках згаданої справи було прийнято рішення усунути від виконання обов’язків першого заступника директора Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Гізо Углаву.

Цю інформацію офіційно підтвердили представники НАБУ. Вони підкреслили, що сам Гізо Углава подав заяву “про можливий конфлікт інтересів”. Однак подробиці цього рішення не були розголошені.

Активісти-антикорупціонери розкрили деякі аспекти справи, стверджуючи, що причиною відсторонення Углави стало його особисте розголошення інформації про хід кримінальних розслідувань, які вели детективи НАБУ. Ця інформація передавалася бізнесмену з будівельної сфери, Георгію Біркадзе, що у свою чергу поширював її серед інших осіб, які перебували під слідством.

Зазначимо, що Гізо Углава є одним із засновників НАБУ та діє в команді Міхеїла Саакашвілі. Він приїхав до України у 2014 році як член консультативної групи грузинських реформаторів. У квітні 2015 року Углаву призначили на посаду першого заступника директора НАБУ.

У “Центрі протидії корупції” висловили сумнів у об’єктивності цього рішення, зауваживши, що конфлікт інтересів був очевидний ще на етапі розслідування, а сама заява була подана після публічного скандалу. Однак член Ради громадського контролю НАБУ Віктор Прудковський вважає, що активісти зарано висновують, оскільки немає достатніх доказів щодо причетності Углави до справи. Також він зауважує, що подання заяви про можливий конфлікт інтересів є стандартною процедурою в подібних випадках.

Варто відзначити, що за два дні до початку подій, описаних у статті, а саме 20 травня, юрист Центру протидії корупції (ЦПК) Олена Щербан опублікувала матеріал, де стверджувала, що керівник Національного антикорупційного бюро (НАБУ) не контролює своїх заступників.

“Цікаво, що трохи більше року тому ЦПК вже цікавився НАБУ і писав про голову НАБУ Семена Кривоноса, як про людину, яка аж занадто контролює своїх заступників. Тут я бачу певну нестиковку щодо позицій”, — зазначає Віктор Прудковський.

“Стаття Щербан та подальший резонанс активістів на тему обшуків у НАБУ можуть бути елементом політичного тиску на відомство. Справа в тому, що у вересні НАБУ має пройти перший в його історії аудит, і аудитори мають зробити свої висновки. Заяви активістів є складовою формування інформаційного поля”, — додає експерт.

“Громадські активісти перепрофілювалися та налаштовуються проти Гізо Углави, хоча ще рік тому захищали його. Я більше маю претензій до колишнього голови НАБУ Ситника, ніж до Углави. Я не бачу результатів роботи НАБУ, не бачу жодних посадових осіб, які були б покарані. Є лише підозри, і нічого більше”, — ділиться своїми думками політолог Віталій Кулик.

Згідно з його словами, проблема полягає не в Углаві або Кривоносі, а в самій структурі відомства.

“У вересні НАБУ пройде перший в історії аудит, тож подібні сценарії можуть відіграти ключову роль в майбутньому”, — підкреслює експерт.

Незважаючи на це, у НАБУ і Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП) заявили, що досягли спільного розуміння щодо подальшого об’єктивного та неупередженого розслідування фактів розголошення даних досудового розслідування.

“Обидва інститути залишаються вірними своїй головній меті — боротьбі з високопосадовою корупцією. НАБУ та САП зберігають довіру громадськості до своєї спільної роботи та результатів”, — йдеться у їх спільному заявленні.

“Ці оголошення, мабуть, більше схожі на політичний обмін західними партнерами, ніж на реальну угоду”, — додає експерт.

Календар магнітних бур: що нас очікує цими вихідними

У суботу, 19 липня, магнітна буря на Землі буде дуже слабкою. Прогноз показує, що значних геомагнітних збурень не очікується щонайменше до 20 липня. Про це повідомляє сервіс “Метеоагент”, посилаючись на прогнози NOAA та Geomagnetism. Згідно з оцінкою Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA), у західній півкулі Сонця спостерігаються складні активні регіони, які можуть […]

Лубінець розказав про проблеми пенсійної системи в Україні

Ця тема була піднята депутатом від Консервативної партії Джеймсом Картліджем, що свідчить про її актуальність та важливість для британських політиків. Обговорення такого питання на рівні парламенту підкреслює відкритість та прозорість процесу прийняття рішень у Великій Британії, особливо коли йдеться про питання міжнародної безпеки.

До мене як Омбудсмана України постійно надходять звернення громадян щодо низького розміру пенсії, невідповідності її розміру до тривалості страхового стажу та соціальної несправедливості при призначенні пенсії.

Майже 70% українців станом на початок 2024 року в Україні отримували пенсію у розмірі нижче та на рівні межі бідності, визначеної ООН для країн Центральної та Східної Європи!

Викликає занепокоєння і зменшення чисельності пенсіонерів в Україні на майже 400 тисяч. Якщо на початку цього року пенсію отримували 10,5 млн осіб, то зараз лише 10,1 млн осіб.

Система пенсійного забезпечення накопичила низку проблем за останні 20 років, які намагалися реформувати, однак щоразу виникали проблеми й недопрацювання.

Реформа 2003 року Одним з етапів пенсійної реформи є ухвалення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003. Закон визначив структуру загальної пенсійної системи, натомість система спеціального пенсійного законодавства не зазнала жодних змін. Вигідніші умови мали спеціальні пенсії державних службовців, працівників органів місцевого самоврядування, народних депутатів і їхніх помічників, наукових і науково-педагогічних працівників, журналістів, суддів, прокурорів.

Реформа 2011 року Черговим етапом пенсійної реформи став Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011. Це перший закон, яким спробували провести реформу обох пенсійних систем – і загальної, і спеціальної.

Він мав на меті створити умови для збалансування солідарної системи та впровадження обов’язкової накопичувальної системи. Зокрема, закон запровадив максимальний розмір пенсії, який не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів. Законом також запроваджено обмеження для спеціальних пенсій.

Пенсійний вік для жінок підвищено з 55 до 60 років. Аргументом було те, що пенсії жінок менші за пенсії чоловіків, і це, за думкою законотворців, виправить гендерну нерівність, збільшивши страховий стаж жінок.

Реформа 2011 року зменшила кількість нових пенсіонерів, але не зупинила зростання пенсійних видатків і дефіциту ПФУ, а також не забезпечила справедливий розмір пенсії для більшості українців. Залишилась диспропорція пенсій між громадянами, які вийшли на пенсію до 2004 року і після.

Реформа 2017 року Чергові зміни відбулися в жовтні 2017 року з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким з 1 січня 2018 року запроваджені єдині підходи для призначення пенсій.

З прийняттям Закону оцінка одного року страхового стажу зменшилась з 1,35% до 1%. Наслідком стало зменшення розмірів раніше призначених пенсій. Важливо, що реально пенсія продовжувала виплачуватись у раніше встановленому розмірі коштом доплат ПФУ, що спричиняло додаткові видатки з його бюджету.

Наразі в солідарній системі маючи 30 років страхового стажу коефіцієнт страхового стажу становить 30%. Тобто людина, яка виходить на пенсію, отримує втричі менше доходів. Згідно з Конвенцією Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення, пенсія має становити не менше 40% від заробітної плати.

Безпосередній вплив на розмір пенсії майбутніх та сьогоднішніх пенсіонерів має своєчасність та повнота сплати єдиного соціального внеску роботодавцем. У Щорічній доповіді про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні за 2023 рік я висвітлив питання щодо порушення права працівників держпідприємств, що знаходяться у сфері управління центральних органів виконавчої влади, на своєчасне отримання винагороди за працю.

Заборгованість із зарплати на таких підприємствах на початок 2024 року становила 2,23 млрд! Це порушує конституційне право громадян на належне пенсійне забезпечення.

Причинами такої ситуації є те, що у Бюджетній декларації та державному бюджеті не передбачені кошти для державних підприємств на погашення заборгованості по заробітній платі за минулі періоди. У Держбюджеті України на 2021–2023 роки частково виділяли на це кошти, але лише працівникам держпідприємств вугільної промисловості.

Розв’язати це можливо через передбачення у Бюджетній декларації та держбюджеті коштів на ці видатки. Таке зауваження висловив мій Представник з соціальних та економічних прав до проєкту Бюджетної декларації на 2025-2027 роки. Мінфін звернув увагу, що погашення заборгованості потребуватиме додаткових видатків держбюджету, джерела яких відсутні.

В кінці травня 2024 року я направив до Мінфіну позицію Уповноваженого щодо можливості передбачення у Бюджетній декларації та державному бюджеті коштів на погашення такої заборгованості.

Це питання потребує якнайшвидшого врегулювання! Якщо підприємство має борг по сплаті ЄСВ, період заборгованості не зараховується до страхового стажу працівників, а їхня заробітна плата за цей час не включається в розрахунок пенсії. Тільки після повного розрахунку роботодавця з державою ці місяці будуть зараховані до страхового стажу.

До мене надходять звернення щодо неврахування працівникам страхового стажу у разі несплати роботодавцем ЄСВ. За даними ДПС, на 1 січня 2024 року розмір заборгованості зі сплати єдиного внеску становить 20,5 млрд грн.

Розв’язати проблему можна внісши зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Я надавав свої рекомендації Мінсоцполітики, однак це питання залишилося не вирішеним.

Мінсоцполітики розробило законопроєкт щодо комплексного реформування системи пенсійного страхування. Відповідно до нього, при визначенні права на пенсію будуть враховуватися періоди роботи працівників, навіть якщо роботодавець має заборгованість зі сплати страхових внесків. Однак це можливо, якщо роботодавець подає звітність про нарахування цих внесків згідно з законодавством.

Зауважу також, що я надавав рекомендації щодо зміни черговості сплати роботодавцем єдиного внеску та штрафних санкцій до Комітету ВР України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

Сума заборгованості за рішеннями судів становить майже 70 млрд гривень Ухвалені законодавчі рішення суттєво змінювали підходи до розрахунку пенсій. Через це багато громадян почали масово звертатися до суду, щоб відновити свої права на належну пенсію. Водночас ПФУ систематично не виконує судові рішення.

Моніторинг встановив, що держава фінансово неспроможна одразу погасити всю заборгованість на виконання усіх судових рішень. Тому виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення коштом держбюджету.

У бюджеті ПФУ на 2023 рік були передбачені кошти на суму 360 млн грн. За інформацією ПФУ, з липня минулого року розпочалися виплати заборгованості за окремою бюджетною програмою, яких вистачило на виплати за 6586 рішеннями суду. На жаль, у цьому році такі виплати не розпочалися. Причиною є незатвердження Урядом Бюджету ПФУ на 2024 рік. На даний час сума заборгованості за рішеннями судів, ухвалених з 2013 року, становить майже 70 млрд гривень!

Звертаю увагу, що восени 2023 року Уряд анонсував оновлення пенсійної системи України. Одним із передбачених нововведень є запровадження бальної системи у нарахуванні пенсій. Планується, що вона вирівняє диспропорції між пенсіонерами, котрі вийшли на пенсію давно та нещодавно.

Сподіваюся, що під час розроблення нової концепції пенсійної реформи Мінсоцполітики та Уряд врахують недоліки попередніх реформ і пенсійна система стане справедливішою та прозорішою.

Урожай пшениці в Україні буде найгіршим за останні роки

Урожай пшениці в Україні цього року може скласти лише 17,9 млн тонн. Це на 23% менше, ніж торік, і найнижчий показник за останні 13 років. Такі дані оприлюднило агентство Reuters із посиланням на прогноз Міністерства сільського господарства США (USDA). Основні причини падіння врожайності — надзвичайно суха земля під час посівної кампанії та низька рентабельність виробництва, […]

Депутат Андрій Волков отримав 5000 гривень державної допомоги

Депутат Миколаївської обласної ради та керівник справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради Андрій Волков скористався державною програмою «Зимова підтримка» та отримав 5000 гривень, незважаючи на високі доходи та значні готівкові заощадження його родини. Що відомо про фінанси депутата? Згідно з декларацією, Андрій Волков не володіє власною нерухомістю чи автомобілем. Він зареєстрований у квартирі в Миколаєві […]

The post Депутат Андрій Волков отримав 5000 гривень державної допомоги first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

Козацькі гетьмани XVII–XVIII століть залишили по собі спадщину, що виходить далеко за межі військових перемог і героїчних походів. Політичне життя тогочасної України було складною й небезпечною грою, де боротьба за владу часто набувала форм, які більше нагадують драматичний трилер, ніж спокійний перебіг історичних подій. Як зазначає історик Кирило Галушко, зрада в середовищі козацької старшини нерідко сприймалася не як моральне падіння, а як інструмент політичного виживання.

Гетьманська влада від самого початку існувала в умовах постійної нестабільності. Обрання нового очільника Війська Запорозького рідко означало завершення боротьби — швидше, воно ставало стартом нової фази протистояння. Старшина могла змінювати політичні орієнтири залежно від балансу сил, підтримуючи то одного, то іншого претендента. У результаті палацові перевороти, усунення гетьманів і спроби силового перерозподілу влади були майже нормою політичного життя.

Так, після Гадяцької угоди 1658 року Іван Виговський зіткнувся зі змовою старшини, яка звинувачувала його у служінні полякам. У 1664 році він був позбавлений булави, заарештований і страчений пострілом у Махнові за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.

Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, пішов на прямі васальні відносини з Москвою, але загинув під час зустрічі з Петром Дорошенком, гетьманом Правобережжя, у 1668 році. Його вбивство мало елемент внутрішньої змови та ймовірної участі московських агентів.

У 1687 році відбувся перший український «двірцевий переворот» — гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської змови на користь Івана Мазепи. Після цього Самойловича заслали до Сибіру, а Мазепа укріпив свій політичний авторитет, демонструючи слухняність Москві.

XVIII століття принесло нові політичні інтриги: таємні отруєння, вбивства в старшинських родах, операції московських агентів, суперництво між полковниками та загадкові смерті церковних діячів, які виступали проти централізації. Російська влада застосовувала масштабні інформаційно-психологічні кампанії проти гетьмана Мазепи, використовуючи фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини.

Історія Гетьманщини демонструє, що сила була не завжди ключовим фактором, а інтриги, змови та зовнішній тиск відігравали вирішальну роль. Ці уроки залишаються актуальними і сьогодні, коли Україна знову стикається з тиском зовнішніх сил.

Короткі довідки про гетьманів:

Іван Виговський (1657–1659) – автор Гадяцької угоди, страчений у 1664 році.

Іван Брюховецький (1663–1668) – гетьман Лівобережної України, убитий за політичними мотивами.

Петро Дорошенко (1665–1676) – гетьман Правобережної України, прагнув об’єднати Україну.

Іван Самойлович (1672–1687) – гетьман Лівобережної України, усунутий у змові старшини.

Іван Мазепа (1687–1708) – відомий гетьман, став жертвою дискредитаційної кампанії з боку Москви.

Останні новини