У Києві затримали жінку, яка за шість тисяч доларів обіцяла військовозобов’язаному організувати фіктивний діагноз “інсульт”, аби звільнити його від служби. Про це повідомила Київська міська прокуратура. За версією слідства, підозрювана дізналася, що її знайомий не може виїхати за кордон через військовозобов’язаний статус, і запропонувала йому допомогу. Вона запевнила, що має зв’язки у столичній комунальній лікарні, […]
На українсько-польському кордоні в пункті пропуску «Ягодин – Дорогуськ» можливе ускладнення руху вантажного транспорту через анонсовану акцію протесту польських перевізників. Про це попередила Державна прикордонна служба України з посиланням на Прикордонну варту Республіки Польща. За даними польської сторони, протестна акція може розпочатися вже сьогодні, 12 травня. Її учасники планують обмежити пропуск фур до одного автомобіля […]Козацькі гетьмани XVII–XVIII століть залишили по собі спадщину, що виходить далеко за межі військових перемог і героїчних походів. Політичне життя тогочасної України було складною й небезпечною грою, де боротьба за владу часто набувала форм, які більше нагадують драматичний трилер, ніж спокійний перебіг історичних подій. Як зазначає історик Кирило Галушко, зрада в середовищі козацької старшини нерідко сприймалася не як моральне падіння, а як інструмент політичного виживання.
Гетьманська влада від самого початку існувала в умовах постійної нестабільності. Обрання нового очільника Війська Запорозького рідко означало завершення боротьби — швидше, воно ставало стартом нової фази протистояння. Старшина могла змінювати політичні орієнтири залежно від балансу сил, підтримуючи то одного, то іншого претендента. У результаті палацові перевороти, усунення гетьманів і спроби силового перерозподілу влади були майже нормою політичного життя.
Так, після Гадяцької угоди 1658 року Іван Виговський зіткнувся зі змовою старшини, яка звинувачувала його у служінні полякам. У 1664 році він був позбавлений булави, заарештований і страчений пострілом у Махнові за наказом коронного гетьмана Себастьяна Чарнецького.
Іван Брюховецький, перший гетьман Лівобережної України, пішов на прямі васальні відносини з Москвою, але загинув під час зустрічі з Петром Дорошенком, гетьманом Правобережжя, у 1668 році. Його вбивство мало елемент внутрішньої змови та ймовірної участі московських агентів.
У 1687 році відбувся перший український «двірцевий переворот» — гетьмана Івана Самойловича усунули зі старшинської змови на користь Івана Мазепи. Після цього Самойловича заслали до Сибіру, а Мазепа укріпив свій політичний авторитет, демонструючи слухняність Москві.
XVIII століття принесло нові політичні інтриги: таємні отруєння, вбивства в старшинських родах, операції московських агентів, суперництво між полковниками та загадкові смерті церковних діячів, які виступали проти централізації. Російська влада застосовувала масштабні інформаційно-психологічні кампанії проти гетьмана Мазепи, використовуючи фейкові листи, церковні анафеми та підкуп старшини.
Історія Гетьманщини демонструє, що сила була не завжди ключовим фактором, а інтриги, змови та зовнішній тиск відігравали вирішальну роль. Ці уроки залишаються актуальними і сьогодні, коли Україна знову стикається з тиском зовнішніх сил.
Короткі довідки про гетьманів:
Іван Виговський (1657–1659) – автор Гадяцької угоди, страчений у 1664 році.
Іван Брюховецький (1663–1668) – гетьман Лівобережної України, убитий за політичними мотивами.
Петро Дорошенко (1665–1676) – гетьман Правобережної України, прагнув об’єднати Україну.
Іван Самойлович (1672–1687) – гетьман Лівобережної України, усунутий у змові старшини.
Іван Мазепа (1687–1708) – відомий гетьман, став жертвою дискредитаційної кампанії з боку Москви.
