Посол України в США Ольга Стефанішина йде у відставку: що відомо

Згідно з інформацією Інституту вивчення війни (ISW), російські війська вибрали північно-західний напрямок від Авдіївки у Донецькій області для розширення своїх позицій, націлюючись на досягнення стратегічних цілей. За звітом, російські сили зосереджені в районі Бердичі – Новокалинове, і мають намір виконувати різні тактичні маневри. Проте, ці плани можуть бути обмежені через передбачену військову допомогу від США та країн Європи, яка може надійти найближчим часом.

За аналізом ISW, російські війська розвивають три основні напрямки атаки, що включають рух на захід від Бердичі, вбік селища Очеретине, та просування вздовж дороги О0544 у напрямку селища Новокалинове. Головна мета — досягнення стратегічного контролю над містом Покровськ та кордоном Донецької області. Незважаючи на деякі успіхи на фронті, обмежені можливості російських військ ускладнюють подальші стратегічні операції.

Прогнозується, що російські сили намагатимуться здійснити ширший прорив вздовж лінії Бердичі – Новокалинове, але передбачувана допомога від країн Заходу може обмежити їхні дії. Надійшовший час для поповнення арсеналу Збройних сил України може змінити обстановку настільки, що дозволить українським силам зберегти ініціативу на полі бою та зменшити тиск російських військ.

Аналітики розраховують, що в найближчі тижні російські війська продовжать спроби отримати тактичні перемоги, але їхні можливості будуть обмежені передбачуваною допомогою від країн Заходу.

Згідно з інформацією Інституту вивчення війни (ISW), російські війська планують розширити свої позиції в північно-західному напрямку від Авдіївки у Донецькій області з метою досягнення стратегічних цілей. Проте, передбачена військова допомога від США та країн Європи може обмежити їхні можливості.

Російські війська формують три основні напрямки просування, включаючи рух на захід від Бердичі, вбік селища Очеретине, та просування вздовж дороги О0544 у напрямку селища Новокалинове. Однак їхні дії ускладнюються обмеженими можливостями для подальших стратегічних операцій.

Прогнозується, що надходження військової допомоги від Заходу та поповнення арсеналу Збройних сил України можуть змінити обстановку, дозволяючи українським силам зберегти ініціативу на полі бою та зменшити тиск російських військ.

Отже, попри спроби російських військ отримати тактичні перемоги, їхні можливості можуть бути обмежені передбачуваною допомогою від країн Заходу, що відкриває можливість для українських сил зберегти стратегічну перевагу.

Незважаючи на пожвавлення дипломатичної активності та збільшення кількості міжнародних контактів, перспектива завершення повномасштабної війни Росії проти України й надалі виглядає віддаленою. Таку оцінку озвучила директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень Гвендолін Сассе у своїй колонці для британського видання The Guardian. Вона наголосила, що зовнішня динаміка переговорів не призвела до реальних змін на полі бою чи в політичних позиціях сторін.

За словами експертки, регулярні консультації між Україною, США та європейськими союзниками, а також поодинокі контакти між Вашингтоном і Москвою створюють ілюзію поступу, однак не зачіпають ключових проблем. Передусім ідеться про відсутність стійкого припинення вогню, чітких і зрозумілих безпекових гарантій та політичної волі Росії до завершення агресії. Кремль, як зазначає Сассе, продовжує діяти у логіці затягування конфлікту, намагаючись використати час у власних інтересах.

Кульмінацією дипломатичних зусиль останніх тижнів стала зустріч у Парижі, де 35 держав об’єдналися в так звану “коаліцію охочих”. Вони обговорювали можливі гарантії безпеки для України у разі припинення вогню. До процесу були залучені США, ключові європейські столиці та ширше коло партнерів Києва.

Однак, як зазначає Сассе, реальних зрушень ці переговори не принесли. Формальні мирні перемовини не стартували, а навіть режим припинення вогню не був погоджений. При цьому лише Україна, за її оцінкою, публічно демонструє готовність до компромісів, тоді як Росія зберігає жорстку позицію.

На тлі дипломатичних ініціатив Москва, навпаки, посилила ракетні та дронові удари по Україні, зокрема по енергетичній інфраструктурі. Авторка вважає, що це є частиною свідомої стратегії тиску на цивільне населення в зимовий період, покликаної підірвати стійкість країни як фізично, так і психологічно.

Підсумкова Паризька декларація, за оцінкою Сассе, має радше символічний характер. Вона передбачає участь коаліції у механізмі моніторингу припинення вогню під керівництвом США, подальшу військову підтримку України, створення багатонаціональних сил під європейським керівництвом, зобов’язання реагувати у разі порушення домовленостей Росією та довгострокову оборонну співпрацю з Києвом. Проте жоден із цих пунктів поки не має чітких механізмів реалізації.

Велика Британія та Франція знову підтвердили готовність розмістити свої війська в Україні після запровадження припинення вогню як запобіжник у разі його порушення. Водночас залишається невизначеним, які саме дії Росії вважатимуться порушенням і якою буде відповідь Заходу.

Додатковим сигналом стала заява нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який уперше допустив участь німецьких військових у механізмі гарантій безпеки. Втім, він уточнив, що йдеться лише про можливе розміщення в країнах НАТО, які межують з Україною, і лише за згоди Бундестагу.

Ключовою проблемою, за словами Сассе, залишається позиція Кремля. Володимир Путін, на її думку, не зацікавлений у справжніх переговорах і вважає, що час працює на нього. Його впевненість лише зміцнюється на тлі прямих контактів із Дональдом Трампом та підходу нової американської адміністрації, орієнтованої на короткострокові угоди.

Термін “коаліція охочих”, який викликає суперечливі історичні асоціації, у цьому випадку відображає нову реальність міжнародної політики — формування ситуативних альянсів поза традиційними інституціями. Саме результат війни в Україні, за словами авторки, стане ключовим тестом для цього нового світового порядку.