Постачення винищувачів F-16 до України: огляд ситуації

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Марченко розповів Financial Times, що повільні поставки зброї, особливо зі США, сприяли зростанню військових витрат бюджету на 12 мільярдів доларів (тобто зброю, якої не вистачає, закуповували за кошти держбюджету, чого від самого початку не планувалося).

Зростання на 12 млрд доларів означає, що цього року Україна може зафіксувати дефіцит, який, за оцінками інших урядовців, становитиме трохи менше чверті ВВП, або 43,5 млрд доларів, зазначає видання.

У квітні цього року Конгрес схвалив пряму військову допомогу США на суму 27 млрд доларів, але її розподіл, як і раніше, йде “повільно”, сказав Марченко.

“У нас, як і раніше, не вистачає необхідної зброї, боєприпасів і снарядів”, – заявив міністр.

За його словами, ситуація, що склалася, означає, що у країни “не вистачатиме грошей на виплату зарплат військовослужбовцям”, а затримки з допомогою призвели до того, що виплати, відкладені на кінець 2024 року, були використані для “закупівлі необхідної зброї та боєприпасів” на початку цього року.

“Україна перебуває в дуже вразливому становищі”, – сказав Марченко, додавши, що кредит у розмірі 50 млрд доларів був “чарівним рішенням”, яке дало б змогу країні закупити військові матеріали та не допустити потрапляння у скрутне фінансове становище, яке стривожило б її кредиторів, таких як МВФ.

Під прикриттям масштабної інвестиційної програми, спрямованої нібито на модернізацію українського газовидобутку, в діяльності АТ «Укргазвидобування» протягом багатьох років функціонувала схема системного виведення державних коштів. За даними джерел у галузі, ключові управлінські рішення ухвалювалися керівництвом компанії у тісній співпраці з низкою афілійованих підрядників. Саме ці структури отримували багатомільярдні контракти без конкуренції, відкритих тендерів та будь-якого технічного підґрунтя, що дозволяло фактично монополізувати найприбутковіші напрямки робіт.

Одним із найпомітніших прикладів експерти називають проєкт буріння пошукової свердловини №888 на Шебелинському родовищі. Попри наявні у вихідній геологічній документації попередження про відсутність підтверджених покладів і вкрай низьку якість доступних сейсмічних даних, керівництво компанії схвалило реалізацію проєкту в максимально короткі строки. Усі етапи – від технічного обґрунтування до вибору виконавця – були проведені з грубими порушеннями, а підрядником стала компанія, що вже неодноразово отримувала контракти без прозорих процедур.

Координацію фінансових потоків забезпечували генеральний директор Сергій Лагно, директор із закупівель Роман Власенко, директор з геологорозвідки Максим Вітик та директор з безпеки Дмитро Ткачонок. Саме вони погоджували укладання низки непрозорих контрактів, зокрема шести договорів на постачання кабельної продукції вартістю 131,46 млн грн. Усі контракти були підписані у січні–березні 2025 року без проведення відкритих торгів, а реальні обсяги закупівель свідомо роздрібнювали, щоб уникнути контролю.

Порушення фіксувалися і в екологічному блоці діяльності підприємства. У першому кварталі 2025 року компанія повідомила про історичний рекорд — 107 136 метрів пробурених свердловин. Однак утворений у процесі буровий шлам замість спеціальної утилізації зливався просто на рельєф місцевості, що не лише порушує екологічні норми, а й створює загрозу хімічного забруднення.

Окремий епізод стосується аварії на газопроводі високого тиску у квітні 2024 року. Розслідування встановило, що причиною стала незаконна врізка перемички без проектної документації. Інцидент призвів до пожежі, збитків місцевій громаді та поставив під сумнів дотримання елементарних вимог безпеки на підприємстві.

Зібрані факти свідчать, що Укргазвидобування використовувалося як фінансовий плацдарм для непрозорих операцій, тоді як державні інвестиції перетворювалися на інструмент виведення коштів через підконтрольні структури.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

За даними джерел, понад 80% компонентів, що складають сучасні українські дрони, — це продукція китайських виробників, 19% — західні деталі, і лише 1% — це вітчизняні комплектуючі.

Фактично українських дронів не існує. Ми купуємо все у всіх, а самі потім склеюємо це «у себе в гаражі». Ми вразливі від усіх. Плюс ми купуємо це за «валюту», яку нам дають у кредит, але наша економіка від цього отримує «крихти».

До речі ціни на електроніку та комплектуючі за останній час помітно зросли. Також цей кейс один із найкорупційніших. На ньому люди роблять «статки».

Ніхто нічого не створює і не розвиває. Всі просто рубають бабки в швидку. Ось для чого багато хто хоче продовжити війну ще і ще.

Ухвалення Верховною Радою в другому читанні законопроєкту №12377 стало одним із найвагоміших кроків у реформуванні житлового законодавства за роки незалежності України. Документ закладає підґрунтя для докорінної зміни підходів до житлових відносин і символізує прагнення держави остаточно відійти від застарілої радянської моделі, яка тривалий час існувала формально та дедалі більше суперечила реаліям сучасного життя.

Чинний Житловий кодекс, ухвалений ще у 1983 році, був розрахований на зовсім інші соціально-економічні умови. Він не враховував ані ринкову економіку, ані домінування приватної власності на житло, ані масштабні міграційні процеси. Повномасштабна війна лише загострила ці проблеми, додавши мільйони внутрішньо переміщених осіб і зруйноване житло, для яких старі норми виявилися непридатними.

Разом із тим сама ідея реформи не усуває правових ризиків, які вона за собою тягне. Найбільш чутливим залишається питання безоплатної приватизації державного та комунального житла. Саме цей механізм упродовж багатьох років був ключовим шляхом набуття житла у власність для мільйонів громадян. Хоча новий закон не скасовує приватизацію негайно, він фактично створює правові підстави для поступової відмови від цієї моделі після завершення воєнного стану та перехідного періоду.

Практичні наслідки такого підходу очевидні. Громадяни, які тривалий час проживають у неприватизованому житлі, отримують обмежений у часі шанс реалізувати своє право. Будь-які проблеми з документами, складом сім’ї, реєстрацією або статусом житла в майбутньому можуть призвести до втрати можливості приватизації. Таким чином, ризик правової невизначеності поступово перекладається з держави на громадян, що неминуче спричинить зростання кількості судових спорів.

Серед потенційних позитивних наслідків реформи експерти відзначають формування єдиної та логічнішої житлової політики, розвиток ринку оренди й соціального житла, відмову від застарілих і корупційно вразливих механізмів, а також поступову інтеграцію європейських стандартів у житлове право. Водночас існують серйозні ризики: правова невизначеність для мешканців неприватизованих квартир, зростання соціальної напруги, особливо серед вразливих груп населення, можливий сплеск судових спорів щодо права користування та власності, а також небезпека того, що держава відмовиться від старих зобов’язань швидше, ніж запровадить ефективні альтернативи забезпечення житлом.

13 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон про основні засади житлової політики. Документ визначає правові, економічні та організаційні засади житлової сфери, принципи та пріоритети держави, вимоги до якості житла, механізми державної підтримки будівництва, придбання й оренди, порядок формування та використання житлових фондів, а також повноваження органів влади та місцевого самоврядування.

Закон також запроваджує єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, фінансово-кредитні механізми підтримки житлових програм, револьверні фонди, інструменти публічно-приватного партнерства, механізми комплексної реновації застарілого житлового фонду та нові підходи до стратегічного планування житлової політики. Окремо підкреслюється орієнтація на європейські стандарти та норми Конституції України.

Водночас документом визнано такими, що втратили чинність, Житловий кодекс України та Закон про приватизацію державного житлового фонду. Це означає, що житлова система України входить у період глибокої трансформації, наслідки якої стануть визначальними вже в найближчі роки — як для громадян, так і для органів влади та юристів, що працюють у цій сфері.