Президентські вибори в Україні можуть відбутися цього літа

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

З іншого боку, українські сили продовжують наступ у Глушківському районі Курської області Росії. Геолокаційні дані від 29 вересня свідчать про те, що ЗСУ просунулися на захід і північний захід від селища Веселе, захопивши північно-західну частину населеного пункту. За оцінками військового аналітика Костянтина Машовця, в Курській області зосереджено близько 40-41 тисячі російських військових, і ворог планує посилити свої позиції ще шістьма тисячами військовослужбовців.

На півночі Харківської області 29 вересня російські окупанти намагалися здійснити кілька наступальних операцій, зокрема в районах Глибокого, Вовчанська та Тихого. Однак просування не було зафіксовано. Росіяни посилили свої підрозділи біля Глибокого та перекинули додаткові сили до Вовчанська для поповнення втрат.

У Луганській області російські війська продовжують атакувати на лінії Куп’янськ – Сватове – Кремінна, але не досягли значного прогресу. Окупанти здійснювали наступальні дії поблизу Андріївки та Макіївки, хоча підтверджень їх успіхів немає.

Російські атаки на Сіверському напрямку, зокрема біля Білогорівки та Верхньокам’янського, не призвели до змін у лінії фронту. Ворог продовжує наступ у районах Часового Яру, Калинівки, Білої Гори та Курдюмівки, але просування немає.

На південній осі фронту, в Запорізькій області, російські сили продовжують наступ поблизу Роботиного та Кам’янського. Водночас підтверджених змін на лінії фронту в цьому районі немає.

Таким чином, російські війська продовжують спроби просунутися в ключових регіонах, однак не досягають значних успіхів, тоді як українські сили продовжують контрнаступальні операції на північних та південних напрямках.

Проблеми укриттів у Києві та ситуація в інших містах України: як ситуація розвивається

Попри численні ракетні обстріли, у Київській міській державній адміністрації відмовляються масштабувати проєкт, пояснюючи це відсутністю законодавчих підстав для введення таких об’єктів в експлуатацію.

Начальник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко публічно звинуватив мерію в ігноруванні безпеки киян. Він наголосив, що у той час, як інші міста знаходять рішення, столиця витрачає мільйони на скляні зупинки, замість того, щоб встановлювати захисні споруди.

Журналісти дослідили нормативну базу. За їхніми висновками, мобільні укриття не є об’єктами будівництва, а тимчасові споруди можна встановлювати за рішенням місцевої влади – подібно до МАФів. Саме цим шляхом пішли Херсон, Дніпро, Миколаїв, Одеса та інші міста.

У Херсоні, наприклад, модульні укриття вже рятували життя людей під час обстрілів. Місцева влада встановлює їх навіть у селищах, де найбільше скупчення населення. У Дніпрі укриття виробляють на місцевому заводі, а в Миколаєві їх облаштовують навіть інтернетом і кнопками виклику допомоги.

У Києві ж ключовим каменем спотикання стало небажання КМДА брати на себе відповідальність. Аргумент чиновників – відсутність нормативів. Водночас Подільсько-Воскресенський міст відкрили без введення в експлуатацію, що свідчить про подвійні стандарти у підходах.

Бюджет столиці на 2025 рік перевищує 90 млрд грн, однак на оборону міста виділено менше 10%. Попри це, кошти на модульні укриття у Києві так і не знаходять.

Експерти наголошують: модульні укриття не замінюють повноцінних сховищ, але здатні врятувати життя від уламків та вибухових хвиль. І приклади інших міст доводять, що їх встановлення – питання політичної волі, а не законодавчих перешкод.

Петиція, спрямована до президента, заручилася підтримкою 25 тисяч голосів протягом лише трьох днів. Її ініціатор виступає з пропозицією надати пріоритетне право на прийом на роботу в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим з ЗСУ після початку повномасштабної війни. Цікаво, що аналогічна петиція від нардепа Дубінського з набором необхідних голосів (№22/204852-ЕП) зайняла 87 днів, притому лише завдяки підтримці великих телеграм-каналів. Зараз же, ця петиція вже на "розгляді" президента протягом 4,5 місяців. Порівняно з восени 2023 року, коли громадяни не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, зараз навіть із необхідністю авторизації такі петиції набирають голоси за лічені дні. Це свідчить про зростання зацікавленості та активності громадян у сфері впливу на державну політику.

Висновки до цієї статті можна зробити наступні:

• Громадяни проявляють зростаючий інтерес та активність у впливі на державну політику шляхом підпису петицій.

• Мобілізація правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери викликає значний інтерес серед громадян.

• Швидкість збору голосів за петицією свідчить про актуальність та важливість даного питання для суспільства.

• Порівняно з попередніми ініціативами, спрямованими на мобілізацію державних службовців, спостерігається зростання уваги громадян до цієї проблеми.

• Петиції стають ефективним інструментом взаємодії громадян з владою та впливу на процеси в державі.

Загалом, висновки показують, що громадяни активно залучаються до демократичних процесів та проявляють бажання впливати на прийняття важливих рішень у країні.