Прогноз погоди на 22 жовтня 2024: сухо та до 17° тепла

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

Українське суспільство виявило вражаючий приклад активізму та відповідальності, демонструючи велику підтримку петиції до президента, що стосується мобілізації правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери. За тривалість лише трьох днів петиція набрала вражаючу кількість — 25 тисяч голосів. Це свідчить про загальний інтерес та рішучість громадян у покращенні роботи в державному секторі.

Ще одним важливим аспектом ініціативи є пропозиція щодо надання пріоритетного права прийому на роботу в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи демобілізованим із Збройних Сил України після початку повномасштабної війни. Це підкреслює важливість забезпечення адекватного соціального захисту для ветеранів, а також сприяє їхньому швидкому і ефективному відновленню в цивільному житті.

Цікаво, що попередня петиція нардепа Дубінського під №22/204852-ЕП, що стосувалася мобілізації депутатів і чиновників, набрала необхідну кількість голосів протягом 87 днів, причому з використанням підтримки великих телеграм-каналів. Тривалий період збору голосів порівняно з нинішньою петицією є індикатором зростаючої активності громадян у питаннях державного управління та соціальної справедливості.

Важливо зазначити, що петиція нардепа Дубінського ще й досі знаходиться "на розгляді" президента вже 4,5 місяці. Це свідчить про складнощі та тягучість процесів у прийнятті рішень у владному апараті. Проте, порівняно з попереднім досвідом, сучасні петиції, навіть з урахуванням необхідності авторизації, здатні набирати голоси в надзвичайно короткі терміни, відображаючи активність та вплив громадянського суспільства на процеси влади.

Українське суспільство продовжує демонструвати свою готовність до активного участі у формуванні політики та забезпеченні ефективного функціонування державних інститутів.

Українське суспільство продемонструвало вражаючу активність та відповідальність, підтримавши петицію щодо мобілізації правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери. За короткий термін всього лише трьох днів вдалося зібрати вражаючу кількість — 25 тисяч голосів. Це свідчить про загальний інтерес суспільства до покращення діяльності у державному секторі.

Пропозиція щодо надання пріоритетного права на працевлаштування демобілізованим військовослужбовцям після війни є кроком до забезпечення адекватного соціального захисту для ветеранів та сприяє їхньому швидкому інтегруванню у цивільне життя.

Порівняно з минулим, коли подібні ініціативи потребували тривалого часу для збору голосів та розгляду, сьогоднішні петиції відображають зростаючу активність та вплив громадянського суспільства на процеси влади.

Українське суспільство продовжує демонструвати свою готовність до активного участі у формуванні політики та забезпеченні ефективного функціонування державних інститутів, що є важливим кроком у зміцненні демократичних засад у країні.