Понеділок, 8 Вересня, 2025

Противники демонтажу пам’ятників та перейменування вулиць в Одесі звернулися до ЮНЕСКО та президента Зеленського

Важливі новини

Заступник голови КМДА Володимир Прокопів може стати секретарем Київради

За інформацією наших джерел, Петро Порошенко під час  особистої зустрічі з Віталієм Кличко заявив, що уже на найближчому засіданні буде висувати кандидатуру Володимира Прокопіва на посаду секретаря Київради. Нагадаємо, 12 серпня заступнику голови КМДА Володимиру Прокопіву змінили запобіжний захід: цілодобовий арешт замінили нічним та скасували зобов’язання носити електронний браслет. Як повідомляє наше джерело, Офіс через […]

Доходи дружини депутата: лише 1 гривня за рік, заявив представник партії “Європейська Солідарність”

Депутат Київської міської ради, представник партії «Європейська Солідарність», Володимир Андрусишин, викликав значний резонанс своєю декларацією, в якій відображені не лише доходи його дружини-підприємиці, але й розкриті деталі його власної фінансової діяльності. У 2023 році дружина депутата, працюючи у сфері шоу-бізнесу, отримала всього одну гривню, що є значним спадом у порівнянні з попереднім роком. Тим часом, декларація Володимира Андрусишина висвітлює його власне матеріальне становище, у тому числі інвестиції у різні сфери, такі як шоу-бізнес та власний бізнес з освітлення. Незважаючи на політичну активність, депутат не забуває і про комерційні аспекти своєї діяльності, засновуючи власну компанію, яка відзначається у сфері розваг та освітлення подій. Важливою деталлю в декларації є також згадка про партнерські стосунки з президентом Володимиром Зеленським, які не обмежуються лише професійними контактами, але і виходять на рівень перехресних кумів. Однак депутат не приховує своїх сумнівів щодо політичної партії Зеленського, визначаючи її як "створену на коліні". У своїй декларації Володимир Андрусишин також розкриває, що тепер отримує заробітну плату від ТОВ "Медіалайт", володіючи часткою в бізнесі, який спеціалізується на освітленні для розважальних заходів. Важливим елементом є також доходи дружини депутата, яка, крім основної діяльності у компанії "Медіалайт", має власний ФОП, що забезпечує підтримку театральних та концертних заходів.

Депутат Київської міської ради, Володимир Андрусишин, відомий не лише своєю політичною активністю, а й вражаючим асортиментом автомобілів та коштовностей. У його автопарку знаходяться чотири ексклюзивні моделі: Mercedes-Benz Vito 2018 року випуску за 1,43 мільйона гривень, раритетний Cadillac 1987 року випуску, оцінений у 1,62 мільйона гривень, Toyota Land Cruiser 200 2016 року випуску, що коштувала йому 2,45 мільйона гривень, та найновіша придбана модель Audi E-Tron 2021 року, за яку він віддав майже 2,6 мільйона гривень. Окрім вражаючого автопарку, у депутата та його дружини є розкішні коштовності. У 2012 році депутат здійснив покупку наручного годинника HUBLOT за 100 тисяч гривень, тоді як його дружина придбала жіночу каблучку від DAMIANI за таку ж суму. Дружина також володіє годинником від HUBLOT, за який заплатила 330 тисяч гривень у 2015 році, а також каблучкою від GRAFF за 560 тисяч гривень, яка збагатила її колекцію у 2021 році. На рахунку у Андрусишина також мається невелика нерухомість: житловий будинок площею 267 квадратних метрів у Києві, а також дві земельні ділянки загальною площею 2 тисяч квадратних метрів у столиці, а також паркомісце.

Декларація депутата Київської міської ради, Володимира Андрусишина, викликала значний інтерес та резонанс серед громадськості. Відкриття щодо доходів дружини депутата, їхнього майнового стану та розкриття деталей про їхні автомобілі та коштовності відображають важливі аспекти фінансової діяльності представника політичного середовища. Ретельне вивчення декларації надає можливість громадськості отримати більш повну картину щодо фінансової стійкості та активів депутата та його родини. Такі відкриття є важливим кроком у забезпеченні прозорості та відкритості у політичній сфері, що є фундаментальним для будівництва довіри громадян до владних структур.

Подивиться ці 12 фільмів у листопаді

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Автор фото,Courtesy Cannes Film Festival

Історія фільму “Насіння священного інжиру” майже така ж дивовижна, як і його сюжет.

Сценарист і режисер Мохаммад Расулоф відсидів у в’язниці в Ірані за виступи проти режиму, тому знімав стрічку потайки.

Невдовзі після того, як її відібрали для показу на Каннському кінофестивалі, Расулофа засудили ще на вісім років, але йому вдалося втекти з країни й встигнути до Канн на прем’єру.

Фільм став однією з найяскравіших новинок фестивалю.

У центрі сюжету – іранська родина, яка гостро переживає політичні потрясіння у своїй країні й сповнена рішучості триматися якомога далі від неприємностей після того, як батько (Місаг Заре) отримав високооплачувану роботу на держслужбі.

Однак напруга зростає, коли доньки-старшокласниці, Резван (Махса Ростамі) та Сана (Сетарех Малекі), виявляють ознаки бунту й починають співчувати протестувальникам.

“Цей гостросюжетний трилер заслуговує на якомога ширшу аудиторію, – пише Раян Латтанціо у статті для IndieWire. – Расулоф створює надзвичайно захопливу алегорію про корумпованість влади та утиски жінок в умовах релігійного патріархату, який знищує тих самих людей, яких, як він стверджує, захищає”.

Фільм виходить у прокат 27 листопада у США

Автор фото,David Lee/ Netflix

Фільм знятий за однойменною п’єсою Огаста Вілсона, що отримала Пулітцерівську премію.

Продюсером виступив Дензел Вашингтон, режисером – один з його синів, Малкольм Вашингтон, а в головній ролі – інший син, Джон Девід Вашингтон.

Події розгортаються в Піттсбурзі 1936 року, після Великої депресії. У центрі сюжету – родина Чарльзів та їхня сімейна реліквія, старе фортепіано, декороване їхнім поневоленим прадідом.

Брат і сестра не можуть домовитись щодо подальшої долі інструмента, між ними спалахує конфлікт.

“Урок фортепіано” – це урок любові, дружби та сімейних цінностей, – пише оглядачка видання Wrap Карла Рената. – Він слугує нагадуванням про те, що багатство поколінь – це не лише гроші, але й емоційний та генетичний зв’язок із нашими предками”.

Фільм виходить 22 листопада на Netflix

Автор фото,Page 114/ Why Not Productions/ Pathe Films/ France 2 Cinéma

Один з найкращих сучасних французьких режисерів і сценаристів Жак Одіар відомий своїми жорсткими сучасними трилерами “І моє серце завмерло”, “Пророк”, “Іржа та кістка”, “Діпан”.

Його останній фільм “Емілія Перес” знятий в жанрі кримінального мюзиклу.

Зої Салдана грає адвокатку Риту, яка погоджується допомогти мексиканському гангстеру Хуану Дель Монте зробити операцію зі зміни статі, щоб він міг почати нове життя під ім’ям Емілія. Тим часом для його дружини Джессі (Селена Гомес) та дітей треба підшукати затишний будинок у Швейцарії.

Музику до пісень, що звучать у фільмі, написала французька співачка Камілла, а хореографією займався бельгієць Деміен Джале, у доробку якого постановка понад 30 вистав.

“Емілія Перес – надзвичайно оригінальна присвята всім, хто наважується йти своїм шляхом. І насамперед дивовижним жінкам, які роблять це у складних життєвих обставинах”, – пише оглядач Evening Standard Нік Гавеллс.

Прем’єра стрічки запланована на 13 листопада на Netflix

Автор фото,Sony Pictures Entertainment

Драма Роберта Земекіса розповідає історію звичайної родини за допомогою однієї кімнати, в якій вони переживають ключові моменти свого життєвого шляху.

Фільм заснований на графічному романі Річарда Макгвайра 2014 року.

Основна сюжетна лінія стосується Річарда і його дружини Маргарет, яких зіграли зірки “Форреста Гампа” Том Генкс і Робін Райт.

“Ракурс один, і він не змінюється, але змінюється все навколо, – пояснив Земекіс Ентоні Брезнікану з Vanity Fair. – Насправді такого ще не було. Подібні сцени є в дуже ранніх німих фільмах, ще до того, як з’явився монтаж. Але в іншому – це була доволі ризикована ідея”.

Світова прем’єра відбулася 1 листопада

Автор фото,Claire Folger

Рідлі Скотт зняв “Гладіатора 2” у 86 років, але він – юнак, порівняно з 94-річним Клінтом Іствудом, який щойно завершив роботу над своїм сороковим фільмом.

“Гадаю, це його останній фільм, – зазначив друг і колега Іствуда, продюсер Роберт Лоренц. – Я розмовляв з ним перед виходом “Присяжного №2″, і він сказав, що більше не зніматиме. Але ніколи не кажи ніколи. Він завжди сповнений сюрпризів, цей хлопець”.

“Присяжний №2” теж може подарувати кілька сюрпризів.

Сценарій до цього судового трилера написав Джонатан Абрамс.

Головний герой фільму – Джастін Кемп (Ніколас Голт) бере участь у розгляді гучної справи про вбивство. Підсудного звинувачують у тому, що він збив свою дівчину і залишив її на дорозі.

Занурюючись у деталі справи, Джастін розуміє, що саме він збив рік тому дівчину й спокійно поїхав додому, думаючи, що зіткнувся з оленем, який перебігав дорогу.

Чи зможе присяжний запобігти ув’язненню невинної людини, не викривши при цьому самого себе?

Світова прем’єра стрічки відбулася 1 листопада

Автор фото,Disney

У 2016 році комп’ютерно-анімаційний фільм “Моана” став світовим хітом, тому не дивно, що Disney вирішив продовжити пригоди полінезійської принцеси (Ауліі Кравальйо ) та її приятеля-напівбога Мауї (Двейн Джонсон).

Спочатку продовження планували як серіал для Disney+.

Але, як зазначив режисер Девід Деррік-молодший, під час роботи автори відчували, що проєкт стає масштабнішим.

“Стало очевидно, що стрічка хоче бути на великому екрані. Ми відчували це всією студією”, – додав він.

І це теж не дивно, адже перша “Моана” була найпопулярнішим шоу на Disney+ протягом кількох років, тож сиквел має добре показати себе в прокаті.

Світова прем’єра запланована на 27 листопада

Автор фото,Aidan Monaghan

Відколи “Гладіатор” вийшов на екрани 2000 року було безліч спроб продовжити знамениту епопею. Однак це непросте завдання, враховуючи, що головний герой Максимус у виконанні Рассела Кроу загинув наприкінці стрічки.

Кроу навіть замовив сценарій у рок-зірки Ніка Кейва, за яким Максимус зустрічається з римськими богами в підземному світі, а потім реінкарнує.

Втім минуло достатньо часу, щоб з’явився простіший спосіб продовжити популярну римську сагу Рідлі Скотта.

У “Гладіаторі 2” естафету, залишену Максимусом, підхоплює Люцій (Пол Мескаль), син Люцилли (Конні Нільсен) і, можливо, Максимуса.

Після того, як його сім’ю вбивають солдати генерала Марка Акація (Педро Паскаль), Люція навчає бою Макрінус (Дензел Вашингтон), колишній раб, який планує повалити імператора (Джозеф Квінн).

Мескаль грає складного Люція, позначеного важкою сімейною спадщиною, що коливається між бунтом і стійкістю.

“Гладіатор 2 значно масштабніший, грубіший і жорсткіший, ніж перший фільм, – вважає Габріелла Паєлла з GQ. – Розлогі батальні сцени, жорстокі сутички сам на сам. Ви проведете більшу частину фільму, здригаючись”.

У світовий прокат виходить 22 листопада

Автор фото,Universal Pictures

Екранізація музичної казки, одного з найпопулярніших бродвейських мюзиклів від режисера Джона Чу (“Шалено багаті азіати”, “На висотах Нью-Йорка”).

У центрі сюжету – дві відьми країни Оз: Ельфаба (Синтія Еріво), зеленошкіра вигнанниця й майбутня зла відьма заходу, та Глінда (Аріана Гранде), приваблива й амбітна дівчина, яка згодом стане доброю відьмою півночі.

Спочатку вони – сусідки по кімнаті в чарівному університеті Шиз, але як вони стають ворогами?

Відповідь на це запитання глядачі отримають тільки через рік.

Перша частина “Чародійки” триває 160 хвилин, але це лише половина стрічки: вперше в історії голлівудський мюзикл виходить у двох частинах, і друга з’явиться аж у листопаді 2025 року.

“Під час виробництва фільму стало зрозуміло, що вмістити весь мюзикл в одне кінополотно не вдасться, тоді студія вирішила розділити стрічку на дві частини, – пояснює режисер Чу, – Завдяки цьому ми зможемо розповісти історію так, як потрібно. А також додати ще більше глибини й несподіванки до подорожей цих улюблених персонажів”.

Світова прем’єра першої частини фільму відбудеться 22 листопада

Автор фото,Searchlight Pictures

Той, хто бачив Кірана Калкіна у фільмі “Спадкоємці” та Джессі Айзенберга у, ну, у будь-чому, знає, наскільки далекі один від одного їхні звичні екранні образи.

Айзенберг переважно грає напружених і тривожних персонажів, тоді як Калкін, за словами культурного оглядача Toronto Star Пітера Гауелла, “нагадує людський знак оклику, який прагне бути поміченим і влаштувати сцену”.

Цю прірву між ними заповнюють веселі й гострі суперечки в “Справжньому болю” – проникливій комедійній драмі, написаній, зрежисованій та спродюсованій Айзенбергом. Він і Калкін грають двоюрідних братів, які давно віддалилися, але возз’єдналися задля подорожі Польщею в пам’ять про покійну бабусю.

“Комічні сутички супроводжує вишукана музика Шопена, – розповідає Гауелл, – але Айзенберг не змушує глядача сміятися, а тонко досліджує подвійне значення назви стрічки. Він розвиває гуманістичний стиль у дусі Гела Ешбі та Александра Пейна, і за цим приємно спостерігати”.

У світовий прокат фільм вийшов 1 листопада

Автор фото,Apple TV+

Британські фільми про Другу світову зазвичай розповідають про учасників бойових дій (“Дюнкерк”), шпигунів (“Операція “Мінсміт”) та лідерів (“Темні часи”). А “Бліц” Стіва Макквіна показує, яким було життя звичайних громадян, мешканців Лондона, що пережили нічні бомбардування люфтваффе.

У центрі сюжету – двоє мешканців Іст-Енду, мати-одиначка (Сірша Ронан) та її дев’ятирічний син Джордж (Еліот Хеффернан).

Разом із тисячами інших лондонських дітей Джорджа заради безпеки відправляють потягом у село. Але він рішуче налаштований повернутися додому, до охопленого війною мегаполіса, щоб знайти маму.

Прем’єра стрічки запланована на 22 листопада на Apple TV+

Автор фото,Yannis Drakoulidis/ A24

Лука Гуаданьїно – режисер фільмів “Назви мене своїм ім’ям”, “Разом з кістками”, “Суперники” – зняв ще одну вишукану драму про пристрасні, але не обов’язково щасливі стосунки.

Це – захоплива адаптація автобіографічного роману Вільяма Барроуза “Квір”.

Дія відбувається у 1940-х роках у Мехіко.

Деніел Крейг грає Вільяма Лі, ветерана війни, американського експатріанта, який перебивається тимчасовими роботами й зациклений на пошуках галюциногенної трави в південноамериканських джунглях. Блукаючи міськими клубами, відчайдушно самотній Лі закохується у вродливого юнака Юджина (Дрю Старкі).

Гуаданьїно у своїй екранізації перетворив документальний досвід автора на частково вигаданий сюжет, зробив Лі не надто схожим на Берроуза і дописав фінал.

У ньому Лі та Юджин, на відміну від книжки, втілюють свій задум і пробують у джунглях Амазонки аяуаску. Галюциногенний досвід стає водночас кульмінацією й фіналом історії їхнього кохання – взаємного, але не дуже щасливого.

“Крейг показав себе справжнім майстром. І справа не лише у відвертих любовних сценах, які не дають спокою уяві, – пише оглядач Rolling Stone Девід Ферз. – Втілюючи альтер его Берроуза і проходячи через хтивість, ревнощі, втому, нужденність і блаженство головного героя, Крейг розкриває цього розчарованого, приреченого романтика на повну силу”.

Стрічка виходить у прокат 27 листопада в США

Автор фото,Paramount Pictures

5 вересня 1972 року на Олімпіаді в Мюнхені група палестинських терористів захопила в заручники кілька ізраїльських спортсменів. Загинули 11 атлетів і п’ять зловмисників.

Цей інцидент став темою для оскароносного документального фільму Кевіна Макдональда “Один день у вересні”, а його наслідки – темою для трилера Стівена Спілберга “Мюнхен”.

Тепер нова документальна драма режисера Тіма Фельбаума розповідає про цю історію з погляду знімальної групи американських журналістів, які опинилися на місці подій.

Пітер Сарсгаард, Джон Магаро, Бен Чаплін і Леоні Бенеш грають телеведучих ABC Sports, які планували висвітлювати виключно спортивні рекорди, а на практиці стикнулися з приголомшливими технічними та етичними проблемами.

Чи виправдано показувати потенційно жахливі події в прямому ефірі? І якщо так, то як це зробити з обмеженими технічними можливостями?

“Фільм знятий у стилі документального кіно, що підкреслює напруженість ситуації, – пише Тім Гріерсон у статті для видання Screen Daily. – “П’яте вересня” розповідає про той трагічний день із жахом і напругою, використовуючи шалену енергетику різних людей та сильну акторську гру для роздумів про відповідальність ЗМІ у такій складній ситуації”.

Фільм виходить у прокат 27 листопада у США

Рекордний спалах кору в Україні: у 17 разів більше випадків, ніж торік

З початку 2025 року в Україні зафіксовано майже 1200 випадків кору, з них близько 900 — серед дітей. Про це повідомив головний санітарний лікар Ігор Кузін. Для порівняння: за весь 2024 рік було лише 70 випадків. Чому ситуація критична Рівень вакцинації від кору, паротиту та краснухи становить лише 44%. Найгірші показники — у Київській, Одеській […]

Гра у військових: від героїзму до ігрової залежності у лавах ЗСУ

До 2020 року реклама азартних ігор була незаконною, як і сам цей бізнес. У серпні того ж року його легалізували, після чого в українських медіа почався сплеск реклами грального бізнесу. За даними Інституту масової інформації (ІМІ), з червня до жовтня 2023 року частка прихованої реклами на його користь у новинних стрічках популярних онлайн-медіа зросла з 12,4% до 16,4%.

У медіа сильно впали доходи від реклами під час війни, а казино пропонують дуже цікаві умови – вони готові платити вдвічі-втричі вищу ціну за ринкову як премію за репутаційні ризики для рекламного майданчика. Агресивна реклама грального бізнесу, яка зараз лунає з кожної праски, дала результат – за даними НБУ, у 2023 році українці щоденно програвали в онлайн-казино близько 400 млн грн, або понад 12 млрд грн на місяць. Для розуміння – гральний бізнес за 2023 рік сплатив близько 10 млрд грн податків, тобто менше, ніж українці програють за один місяць. Водночас загальний обіг грального бізнесу зріс майже в 15 разів на рік і сягнув 207 млрд грн. При цьому український азартний бізнес після початку війни показує, що допомагає армії і всіляко інформує про це через рекламу.

Однак у публічний простір прориваються історії про те, що українські військові стали чи не головними клієнтами онлайн-казино. “У нашому підрозділі боєць натрапив на рекламу казино в інтернеті і зайшов “трошки побалуватися”. Ми отримуємо бойові 50-100 тисяч гривень. Через тиждень після отримання зарплати він уже ходив і позичав гроші в побратимів. Ми подивилися історію його картки, і виявилося, що він програв 80 тисяч тільки за одну ніч. При цьому постійно повторює, що тримає ситуацію під контролем”, – розповів журналістам начальник евакуаційної групи з Куп’янського напрямку. “Волонтерським майном забиті ломбарди і сайт ОЛХ. Азартні ігри на час воєнного стану потрібно заборонити. Їхні податки нівелюються зламаними життями бійців. Жодні донати онлайн-казино не компенсують збитків, яких вони завдали армії”, – написав молодший сержант 59 ОМПБ Павло Петриченко, який називає те, що відбувається, епідемією ігроманії. Нардеп Олексій Гончаренко стверджує, що “9 із 10 солдатів на передовій мають проблеми з казино або беттінгом”.

Розповіді про підривну діяльність казино серед українських військових почали лякати суспільство. Звісно, в армії також є вільний час та потреба у розвагах, але виявляється, що військові стають легкою мішенню для рекламних стратегій онлайн-казино. Частіше за все, це люди, які вже пережили небезпечні ситуації на передовій та потребують психологічної підтримки та захисту від негативних впливів.

Зараз, коли війна потребує ще більших зусиль та відданості, стає очевидним, що проблема гральної залежності в армії стає ще серйознішою. Заборонити азартні ігри на час воєнного стану — це перша крок у збереженні бойової ефективності та морального стану наших захисників. На передовій кожна людина має бути зосереджена на виконанні своїх обов'язків та захисті країни, а не на спробах виграти легкі гроші.

Народна депутатська фракція вже вносить відповідні законопроекти до Верховної Ради, аби запобігти подальшому поширенню цієї проблеми серед військовослужбовців. Безумовно, українські бійці заслуговують на краще, ніж виграш чи програш у віртуальному світі азартних ігор.

Гроші програються. Потім беруть кредити. І так по колу. Це проблема яка прямо зараз знищує моральний стан військових. Але крім цього вона створює проблему і на потім. Людина пробула рік-два на передовій. Отримувала там умовно від 60 до 150 тисяч гривень. Замість того, щоб купити житло, інвестувати чи просто відкласти гроші – все програла”, – пише Гончаренко.

Павло Петриченко пропонує ввести реєстр і верифікацію гравців на час воєнного стану, обмеживши користувачів, які отримують зарплату з військових частин. Частково у цієї проблеми вже є рішення – в Україні діє Реєстр лудоманів – осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та участь в азартних іграх.

За даними Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей (КРАІЛ), за три роки існування до переліку було включено 3871 особу. Переважна більшість – 87% із них – потрапили до списку 2023 року. Однак 99% осіб потрапили до Реєстру за власною заявою про самообмеження. Лише 1% осіб було включено до реєстру за рішенням КРАІЛ – у тих випадках, коли із заявою зверталися родичі лудомана. Водночас за рішенням суду жодна людина не потрапила до Реєстру.

Для лудоманів в Україні передбачено тільки тимчасові заборони на відвідування гральних закладів – на строк від шести місяців до трьох років. Після закінчення термінів дія цих обмежень автоматично припиняється. Також слід зазначити, що в грудні 2023 року було ухвалено Закон 9422, який забороняє видавати кредити лудоманам, які потрапили до Реєстру. Однак це обмеження дійсне тільки в тому разі, якщо в переліку зазначено, що людина використовувала кредитні кошти для гри.

У результаті проведеного аналізу виявлено, що проблема гральної залежності серед військовослужбовців стає серйозною загрозою не лише для їхнього особистого благополуччя, а й для обороноздатності країни. Зокрема, більшість військових, які опинилися в реєстрі лудоманів, потрапили туди за власним бажанням, визнавши свою проблему. Це свідчить про необхідність системної роботи з попередження та лікування гральної залежності серед військовослужбовців.

Запропоновані Павлом Петриченком заходи, такі як введення реєстру та верифікації гравців на час воєнного стану, обмеження доступу до гральних закладів та участь в азартних іграх для осіб, що отримують зарплату з військових частин, варто розглядати як можливість зменшення впливу цієї проблеми на військове середовище. Також, важливою є підтримка законодавчих ініціатив, спрямованих на обмеження видавання кредитів особам з гральною залежністю, що має допомогти запобігти загостренню ситуації.

Враховуючи те, що військові, які опинилися в реєстрі лудоманів, можуть стати довірчими особами у важливих справах, варто розглядати можливості забезпечення їм доступу до психологічної та фінансової підтримки. Такі заходи допоможуть уникнути серйозних наслідків для морального стану та бойової готовності наших захисників.

Нещодавно Міністерство охорони здоров’я України повідомило про проведення перевірок та скасування рішень про встановлення інвалідності для 74 військовозобов’язаних осіб, які проходили експертизу в Хмельницькій медико-соціальній експертній комісії (МСЕК). Ця інформація була надана у відповідь на запит Українських Новин.

Гендиректора ЮНЕСКО Одрі Азулай і президента Зеленського закликають відкласти рішення щодо деколонізації культурної спадщини Одеси до кінця війни.

У зверненні йдеться, що рішення ухвалили без публічних консультацій.

«Можна багато чого сказати про деколонізацію України, але стосовно Одеси, більша частина історичного центру якої була побудована за часів імператорської російської адміністрації (як зазначає ЮНЕСКО), ця програма стирання являє собою небезпечний слизький шлях. Поспішне застосування цього нового законодавства, яке залишає достатньо місця для двозначності тлумачень, ставить під загрозу значну частину всесвітньої спадщини Одеси та її поліфонічний космополітичний дух», – ідеться у зверненні, під яким поставили підписи 115 осіб.

Серед них організатор акції проти перейменування вулиць і знесення пам’яток в Одесі журналіст і громадський діяч Леонід Штекель, художник Михайло Рева, головний диригент Одеського філармонійного оркестру Гобарт Ерл, одеський історик Олександр Бабич, голова наукового відділу Одеського художнього музею Кирило Ліпатов, а також донька й онук письменника Ісаака Бабеля.

Нагадаємо, «захист об’єктів культурної спадщини Одеси» з ЮНЕСКО обговорював і мер Труханов. Ініціатором знесення і перейменування була ОВА.

Останні новини