Призначення Марії Вдовиченко та її протеже: зв’язок з антикорупційними скандалами в Офісі Генпрокурора

За повідомленням адвоката підозрюваного, Ігоря Сулими, його клієнт послався на статтю 63 Конституції України. Ця стаття захищає громадян від самозвинувачення та дозволяє не надавати інформацію, яка може бути використана проти них у суді.

Зухвале вбивство у столиці розкрили слідчі та оперативники Оболонського управління поліції спільно зі співробітниками карного розшуку столичного главку.

Чоловік прожив із жінкою близько 15 років, з яких останні три місяці труїв її хімічними речовинами, підсипаючи у їжу та напої. Після смерті жінки, зловмисник намагався привласнити її квартиру, а коли це йому не вдалось – забрав автомобіль загиблої та близько 20 000 доларів й переїхав до Волинської області

Вказано, що столичні правоохоронці затримали 67-річного чоловіка.

Під час обшуку у квартирі, як вказано, слідчі вилучили гроші, банківську карту потерпілої, її автомобіль Suzuki, документи та пластикову ємність із сипучою речовиною, яку скерували на експертизу.

Слідчий повідомив затриманому про підозру за вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та незаконне заволодіння транспортним засобом.

За клопотанням слідчих суд обрав фігуранту запобіжний захід у вигляді безальтернативного тримання під вартою, йому загрожує довічне позбавлення волі.

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

Україна зробила важливий крок у напрямку європейської інтеграції, відкривши Координаційний центр інтегрованого управління кордонами на базі ситуаційного центру МВС. Це стало можливим завдяки спільним зусиллям Держмитслужби, яка повідомила про цю важливу подію. Новий центр, призначений для цілодобової роботи, бере на себе відповідальність за постійний моніторинг ситуації на державному кордоні, аналіз ризиків та формування оперативної картини в сфері захисту й охорони кордону.

Держмитслужба забезпечить центр необхідною інформацією для ефективного функціонування. У складі центру представлені фахівці з Держприкордонслужби, Держмитслужби, Нацполіції, Нацгвардії та Державної міграційної служби. Пресслужба центру підкреслила, що цей новий об'єднаний центр сприятиме зміцненню комунікаційних зв’язків між різними відомствами, які здійснюють інтегроване управління кордонами. Це важлива передумова для покращення безпеки та контролю на кордоні, а також для наближення України до стандартів, які вимагає Європейський Союз.

У результаті відкриття Координаційного центру інтегрованого управління кордонами в Україні на базі ситуаційного центру МВС стало можливим посилення контролю та забезпечення безпеки на державному кордоні. Цей новий центр, що працюватиме цілодобово, забезпечує постійний моніторинг ситуації, аналіз ризиків та оперативне реагування на потенційні загрози. Об'єднання представників різних відомств у складі центру сприятиме покращенню комунікаційних зв'язків та координації дій у сфері інтегрованого управління кордонами. Ці кроки є важливими на шляху України до вступу до Європейського Союзу, демонструючи зобов'язання країни до виконання міжнародних стандартів та підвищення рівня безпеки.

Народний депутат України та олімпійський чемпіон Жан Беленюк висловив занепокоєння тенденціями, які можуть призвести до масштабного повернення Російської Федерації у міжнародний спортивний простір уже у 2026 році. Йдеться не лише про участь російських спортсменів у змаганнях, а й про можливість виступів під власною державною символікою. На думку Беленюка, ці процеси вже запущені, розвиваються досить активно і дедалі більше нагадують сформовану реальність, а не віддалені припущення.

За його словами, останні рішення та сигнали з боку окремих міжнародних спортивних інституцій свідчать про поступове пом’якшення позиції щодо країни-агресора. Це відбувається на тлі повномасштабної війни проти України, що, на переконання депутата, створює небезпечний прецедент. Спорт у такій ситуації ризикує стати інструментом політичної легітимізації держави, яка грубо порушує міжнародне право.

«Це вже можна констатувати як факт. Справедливо це? Ні, не справедливо. Але це політика. А ми давно зрозуміли, що спорт — її невід’ємна частина, і частина далеко не завжди справедлива», — зазначив він.

На цьому тлі українські спортсмени також повідомляють про зміну настроїв у міжнародних структурах. Раніше олімпійці розповідали, що Міжнародний олімпійський комітет закликав їх утриматися від антиросійських акцій та публічних протестів під час майбутньої зимової Олімпіади-2026.

Крім того, останнім часом низка міжнародних спортивних федерацій поступово пом’якшує або повністю знімає обмеження щодо участі російських атлетів у змаганнях. У деяких видах спорту їм уже дозволяють виступати в нейтральному статусі, а подекуди обговорюється й можливість повернення національної символіки.

Експерти зазначають, що така політика може викликати додаткову напругу, адже Україна неодноразово наполягала на повній ізоляції російського спорту через війну. Водночас міжнародні організації дедалі частіше апелюють до принципу «поза політикою», що на практиці виглядає суперечливо.

Таким чином, питання участі Росії у великих турнірах, включно з Олімпіадою, може стати одним із найбільш дискусійних у світовому спорті найближчого року.