П’ять років ув’язнення за наругу над похованнями захисників: рішення суду на Рівненщині

У нових електронних деклараціях Наталія Коваль, співмешканка в.о. міського голови Одеси Ігоря Коваля, зазначила значне майно. Зокрема, у її власності три квартири в Одесі з різною площею – 30, 67 та 83 м². Окрім того, вона володіє автомобілем преміум-класу Audi Q5, випущеним у 2012 році. Відомо, що Наталія також працює в університетах міста на посаді доцентки, поєднуючи наукову діяльність із власними бізнес-інтересами.

Що стосується Ігоря Коваля, то в його декларації зазначена квартира площею 216 м², що свідчить про певний рівень благополуччя родини. Порівняно з іншими політиками, майно родини Коваль виглядає досить вагомим, враховуючи наявність декількох об'єктів нерухомості та автомобіля преміум-класу.

За 2024 рік Наталія Коваль задекларувала понад 330 тис. грн доходу, отриманого на посаді доцента одразу в двох вишах — Одеській політехніці та Одеському національному університеті ім. Мечникова. Ігор Коваль у декларації вказав понад 1 млн грн зарплати в Одеській міській раді, 250 тис. грн пенсії і близько 140 тис. грн доходу від роботи в університеті ім. Мечникова.

Поєднання наявних активів і задекларованих доходів привертає увагу громадськості й журналістів: хоча офіційні дані підтверджують факт декларування, співвідношення заробітку та матеріальних благ викликає питання щодо джерел формування статків. У публікації наголошено, що вся наведена інформація доступна у Єдиному державному реєстрі декларацій.

У мережі час від часу з’являються гучні твердження, що втрата певного відсотка маси тіла нібито «гарантує» розвиток діабету. Формули на кшталт «позбувся понад 5% ваги за пів року — скоро діабет» звучать просто і водночас лякають. Насправді медична картина значно складніша. Незапланована втрата ваги дійсно може бути важливим сигналом для звернення до лікаря, проте сама по собі не є діагностичним маркером із стовідсотковою точністю.

За сучасними клінічними рекомендаціями, увагу медиків привертає незрозуміла втрата ваги приблизно на 5% за шість-дванадцять місяців. Причини такого явища можуть бути різними: від змін у харчуванні та фізичній активності до серйозних захворювань, включно з ендокринними порушеннями, проблемами з травленням або онкологічними процесами. Тому будь-яке різке зменшення маси тіла потребує комплексного медичного обстеження, а не автоматичного висновку про діабет.

Як встановлюють діагноз діабету насправді? Для цього потрібні лабораторні дослідження: вимір глюкози натще, тест навантаження глюкозою або визначення глікованого гемоглобіну (HbA1c). Саме за цими числовими критеріями фахівці ставлять діагноз, а не за вагою самою по собі. У сучасних стандартах діагностики вказані чіткі пороги результатів аналізів, які визначають наявність діабету або предіабету.

Коли терміново звертатися по допомогу? Якщо схуднення відбулося без усвідомлених змін у харчуванні чи фізичній активності і супроводжується посиленим почуттям спраги, частим сечовипусканням, загальною слабкістю або затуманеним зором, слід негайно записатися на прийом до сімейного лікаря. Також важливо пам’ятати, що поєднання нещодавно виявленого діабету і нез’ясованого схуднення іноді вимагає додаткової діагностики, оскільки у деяких випадках воно може бути раннім маркером інших серйозних захворювань, наприклад пухлини підшлункової залози.

Що робити зараз, якщо ви хвилюєтеся? Перший крок — не ставити собі діагноз самотужки, а записатися на консультацію. Лікар з’ясує, чи було схуднення умисним, перевірить супутні симптоми і направить на лабораторні тести. Профілактичні заходи, які загалом знижують ризик розвитку діабету, — це збалансоване харчування, регулярна фізична активність і контроль ваги — лишаються актуальними незалежно від причини схуднення.

Захоплення Покровська може здаватися важливим кроком для Росії, однак, як зазначає експерт Марк Чемпіон у своїй колонці для Bloomberg, контроль над руїнами цього міста не забезпечить Москві значної військової переваги. Бойові дії навколо таких міст, як Покровськ, показують, що ці «міські трофеї» не є вирішальними у визначенні кінцевого результату війни. Чемпіон підкреслює, що хоча вигляд захоплених міст може виглядати як тимчасова перемога, реальний виклик для Росії полягає в здатності продовжувати бойові дії та утримувати контроль над великими територіями.

З початку великомасштабного вторгнення в 2022 році Росія виявилася неспроможною здійснити блискавичний наступ і захопити стратегічно важливі міста на всіх фронтах. Невдачі в першому етапі війни змусили Кремль змінити тактику, перейшовши до більш повільного і поетапного захоплення окремих населених пунктів, що є складним та високовартісним процесом. Справжня ціна таких наступів, як на Покровськ, стає надзвичайно високою для Росії, що змушує ставити під сумнів ефективність цього підходу.

Автор наголошує, що захоплення Покровська не означатиме відкритого шляху для наступу на інші райони Донбасу: за містом проходить нова лінія оборони Збройних сил України, і географічно контроль над руїнами не гарантує подальшого маневру чи швидкого просування. Чемпіон проводить паралель із Авдіївкою: навіть після її захоплення російським силам знадобилося ще майже два роки, щоб просунутися лише на десятки кілометрів — при цьому людські втрати ворога зросли багаторазово.

Головним фактором, на думку оглядача, залишаються не конкретні міські опорні пункти, а загальна витривалість та воля сторін продовжувати боротьбу. Якщо Київ і його партнери зможуть підтримувати постачання, мобілізацію та мораль, а Україна — утримувати ефективний опір, то втрата окремих населених пунктів не матиме вирішального стратегічного значення. Для Кремля ж кожен «успіх» обходиться неймовірно дорого з точки зору людських ресурсів і техніки.

Також автор звертає увагу на політичний вимір події: хоча військовий ефект може бути обмеженим, сам факт падіння міста може стати пропагандистським та політичним козирем для Москви. Чемпіон попереджає, що Путін може використати подібні «досягнення», щоб переконати західних політиків — зокрема Дональда Трампа — нібито про крах української стійкості й необхідність інших підходів у відносинах з Росією. Це вже має свої ризики у дипломатичній та інформаційній площині.

Покровськ, навіть якщо опиниться під контролем російських сил, навряд чи стане переломним моментом у війні: його воєнна ціна занадто висока, а стратегічні перспективи — обмежені. Натомість реальне значення цього епізоду лежатиме в площині моралі, пропаганди та дипломатичних впливів — факторів, які можуть відсунутися у часі, але вимагатимуть пильної реакції з боку Києва та його партнерів.