Різке похолодання накриє Україну: морози посиляться майже в усіх регіонах

Святогірська громада розташована в Донеччині, всього за 14 кілометрів від лінії фронту, і нині знаходиться в зоні активних бойових дій. Щодня тут можна почути вибухи, а російські дрони та керовані авіаційні бомби регулярно атакують територію громади. У відповідь на ці загрози українська армія активно працює над зміцненням оборони, і вже в 2024 році на території громади розпочали будівництво фортифікаційних споруд, щоб забезпечити надійний захист і не дати ворогу можливості просуватися далі.

Проєкт по укріпленню Святогірської громади реалізується за підтримки Полтавської обласної військової адміністрації, а самі укріплення охоплюють понад 21 кілометр. Це бетонні блоки, вогневі точки, бліндажі та інші об’єкти, які повинні забезпечити максимальний захист для військових та місцевих мешканців у разі наступу. Важливість цих споруд важко переоцінити, адже вони є частиною стратегії оборони України на Донбасі, який, як і раніше, є однією з найгарячіших точок конфлікту.

Наскільки нині небезпечно залишатися у Святогірську, та чи стала нова лінія оборони частиною корупційної схеми, дізнавалися журналісти Реальної Газети.

Ще торік на території Святогірської громади розпочали масштабне будівництво фортифікаційних споруд — бліндажів, вогневих точок та бетонних укріплень. Народний депутат Ярослав Железняк стверджує, що замість реальних укріплень були зведені лише імітаційні конструкції, які не відповідають вимогам обороноздатності. Він заявив, що через фіктивні контракти, завищені ціни та «фронтові» компанії було виведено близько 200 мільйонів гривень. Відтак, аби спростувати таку заяву, Полтавська ОВА організувала престур на Донеччину, щоби журналісти мали можливість особисто оглянути споруди.

«Як бачите, ми тут, і крім нас тут нікого більше немає. Основна мета нашого приїзду — це показати, що фортифікаційні споруди збудовані, вони на підконтрольній території України. Дані фортифікаційні споруди проєктувалися і будувалися відповідно до проєкту, який був розроблений проєктною організацією на замовлення Генерального штабу й проєктного інституту Міністерства оборони України», — сказав тимчасово виконувач обов’язки начальника Полтавської ОВА Володимир Когут.

Журналісти звернулися до Народного депутата Ярослава Железняка з питанням, що він думає стосовно такого престуру. Від своїх слів нардеп не відмовляється, натомість каже, що організаторам вже потрібно готуватися до допитів. Свої претензії до фортифікаційних споруд, зведених під керівництвом Полтавської обласної військової адміністрації, він також не раз озвучив у відео на своєму YouTube-каналі.

«Існує цілеспрямований та чіткий план привласнення близько 200 мільйонів гривень, який, на жаль, успішно реалізували у 2024 році. Полтавська ОВА взяла на себе один із ключових напрямів робіт на Донеччині, ближче до Покровська», — розповідає народний депутат України від партії «Голос» Ярослав Железняк.

У відповідь т.в.о. начальника Полтавської ОВА Володимир Когут запевнив, що адміністрація курувала роботи виключно на території Святогірської громади Донецької області, а народний депутат казав про Покровський район:

“Ми перебуваємо у Святогірському. Це — Краматорський район, Святогірська територіальна громада”.

4 вересня 2025-го стало відомо, що Національне антикорупційне бюро України виправило до своєї підслідності кримінальне провадження щодо можливих зловживань посадовців Полтавської ОВА та пов’язаних із ними підрядників під час будівництва фортифікаційних споруд у зоні бойових дій.

Раніше ця справа перебувала в Бюро економічної безпеки на Полтавщині. Тамтешні детективи припускали, що службові особи ОВА спільно з підрядниками завищували вартість матеріалів у звітах. У документах, які передали до суду, йшлося, зокрема, про дерев’яні бруски, які у звітах коштували понад 9 тисяч гривень за кубометр, тоді як середня ринкова ціна — близько 6,6 тисячі. За підрахунками БЕБ, це могло спричинити збитки державі на понад 3 мільйони гривень.

Натомість Володимир Когут запевняє, роботи були не тільки виконані в рамках закладеного бюджету, а ще й кошти вдалося заощадити:

«Закінчилися роботи взимку 2024 року. Загальний кошторисний бюджет, згідно з проєктно-кошторисною документацією був з доповненнями, тому що коли приїхали виконувати роботу, виникла деяка ситуація на місцевості. Прийшлося коригувати деякі речі. Загальний бюджет становив 381 мільйон гривень. Згідно з актами від підрядника, загальна цифра склала 375,5 мільйонів гривень. Відповідно 5,5 мільйонів гривень, які були зекономлені, повернуті до державного бюджету», — наголосив Володимир Когут.

У Святогірській громаді фортифікаційні роботи виконували під керівництвом двох обласних військових адміністрацій — Полтавської та Хмельницької. Роботи розпочали й завершили майже одночасно, зазначив начальник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін. І додав, що побудувати лінію оборони поблизу фронту — задача не проста. Під час робіт працівники часто потрапляли під ворожі атаки. А у суму робіт входить не тільки вартість будівельних матеріалів, а й оплата роботи працівників та технічного ресурсу.

«Працювало багато людей, техніки, будували ж і великі об’єкти, а для цього потрібні й крани, й екскаватори. Тобто це великі роботи, і ми їх зробили вчасно», — каже Рибалкін.

За його словами, під час будівництва не обійшлося без неприємностей: є поранені, підбита техніка, стався підрив екскаватору.

Водночас триває процес передачі робіт до Державної спеціальної служби транспорту. Це передбачає ретельну перевірку кожного об’єкта — від точності відповідності проєкту до технічного стану укріплень. Паралельно усуваються незначні недоліки, виявлені під час інспекцій, аби забезпечити максимальну готовність споруд до виконання бойових завдань у разі загострення ситуації на фронті.

«Виконується робота приймання й передачі даних споруд на баланс нашої служби, ВОПи (взводні опорні пункти) обстежуються. Є деякі недоліки, які одразу усуваються підрядними організаціями. Що саме це за недоліки, я не можу сказати. Також триває робота з приймання та перевірки документації. Вже зараз прийнято 2 опорних пункти, по інших роботи тривають», — розповів військовослужбовець Державної спеціальної служби транспорту.

Роки війни навчили українських захисників цінувати кожен метр укриття. Бо на початку війну укриттями слугували траншеї у посадках. Серед тих, хто вже бачив нові укріплення на власні очі, військовослужбовець Святослав.

Він дає позитивну оцінку виконаним роботам: «У 2022 році ми просто раділи траншеї у посадці, тут укріплені стінки широка траншея, не вузька, що сам ледве проходиш. Вже поросло травою, а влітку це — добре, це додаткове укриття. Загалом же фортифікації створені для життєдіяльності, щоби ти не рив собі нору десь, і тут я бачу, що умови створенні й основа на мою думку хороша. Натягнути сіточку від дронів, облаштуватися, й можна давати відсіч ворогу», — каже військовослужбовець Святослав.

Святогірська громада й досі живе під постійною загрозою війни. Від лінії фронту її відділяє всього кілька кілометрів — найближчий населений пункт громади близько 10 км від зони бойових дій. Попре це тут залишаються понад 2,6 тисячі людей, хоча ще після деокупації у 2022-му їх було понад 3 тисячі.

Щодня виїжджає кілька родин, частина евакуюється через державні програми, частина — власними силами. А небезпека для мирних жителів лише зростає: громада відчуває удари С-300, шахедів, крилатих ракет, а особливо «КАБів» (керованих авіаційних бомб), проти яких не існує захисту.

«Наші люди бачили фактично все. Наприклад якщо ми кажемо про Ярову, то там фактично немає жодного двора. У Святогірську теж немає жодної неушкодженої будівлі. Трошки інше тут життя і трошки інші тут дії. Тому найголовніше у нас питання зараз це — евакуація й взаємодія з військовими, які виконують свої безпосередні обов’язки на лінії бойового зіткнення», — розповідає Володимир Рибалкін.

У такій ситуації питання укріплень дуже важливе. Якщо росіяни все ж таки почнуть тиснути, перед противником має постати не просто ряд укриттів, а складна, продумана система фортифікацій, підкріплена десятками кілометрів траншей, бетонних блоків та вогневих точок. Це не лише перешкода на шляху ворога, але й нова можливість для українських воїнів тримати позицію та завдавати значних втрат противнику.

20 вересня у Варшаві, в районі Прага-Північ, стався інцидент національної нетерпимості, який шокував місцеву громаду. Невідомий чоловік, перебуваючи в автобусі, розпочав агресивну атаку на літню українку, ображаючи її за національність і вигукуючи образи, пов’язані з історією УПА та Волинською трагедією. Під час нападу чоловік також виступав із закликами, щоб українці покинули Польщу, що є явним проявом ксенофобії та расизму.

Інцидент набув ще більшої уваги після того, як на захист постраждалої стала польська активістка Зенобія Жачек, яка, за свідченнями очевидців, намагалася зупинити агресора. Однак, її спроба втрутитися була зустрінута насильством: чоловік напав на активістку, що призвело до фізичних травм. Цей випадок не лише підкреслює проблему нетерпимості та агресії за національною ознакою, але й став прикладом того, як часто активісти, які виступають на захист прав людини, стають жертвами насильства.

Зенобія Жачек вирішила заступитися за українку та почала знімати агресивні дії чоловіка на телефон. Тоді нападник кинувся на активістку та її подругу і вдарив Жачек головою в ніс. За словами активістки, подруга допомогла виштовхати нападника з автобуса, а решта пасажирів і водій не відреагували на конфлікт.

Чоловіка затримали 24 вересня – ним виявився 38-річний Артур М., який працює на будівельному майданчику в передмісті Варшави. Поліція розпочала розслідування за статтею 217а КК Польщі — порушення тілесної недоторканості, а Центр моніторингу расистської та ксенофобської поведінки вимагає додаткового звинувачення нападника за мотивами національної ненависті.

Подія викликала широкий резонанс у польських ЗМІ та серед громадських активістів, підкресливши проблему нетерпимості та агресії на національному ґрунті у громадському транспорті.

Шевченківський районний суд міста Полтава виніс вирок у справі чоловіка, який організував схему підробки повісток для того, щоб допомогти громадянам уникнути мобілізації. Обвинувачений, разом із спільником, виготовляв фальшиві документи, зокрема повістки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), з використанням фальшивих підписів і гербових печаток. Усі ці підроблені документи виготовлялися на техніці, що належала самому обвинуваченому, у приватному закладі на Полтавщині.

За інформацією правоохоронців, схема працювала так: чоловік із співучасником вносили у підроблені повістки персональні дані «покупців», які бажали уникнути мобілізації. Під час обшуку у них було вилучено ноутбук, електронні файли та безпосередньо підроблені документи. Експертиза підтвердила, що рукописні записи на цих бланках належать саме обвинуваченому, що стало важливим доказом у справі.

Всього виготовлено щонайменше 60 підроблених повісток, що потрапили до військовозобов’язаних громадян області. Дії підсудного кваліфіковано як перешкоджання законній діяльності ЗСУ та підробка офіційних документів, вчинена повторно та у змові з іншою особою.

Суд затвердив угоду про визнання винуватості, визнав чоловіка винним за ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 та ч.3 ст.358 КК України та призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Водночас його звільнено від відбування терміну з випробувальним строком 2 роки.

Обвинувачений зобов’язаний періодично з’являтися до органу пробації та повідомляти про зміну місця проживання чи роботи. Крім того, з нього стягнуто 3565 грн процесуальних витрат, а ноутбук, який використовувався для виготовлення підробок, конфісковано на користь держави. Суд врахував щире каяття обвинуваченого, його активне сприяння слідству та благодійний внесок на потреби ЗСУ у розмірі 50 тис. грн.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Про це повідомили у самому “Укренерго”. Там зазначили: найбільшу суму отримав член правління компанії Олексій Брехт. Його фактична зарплата (з урахуванням відпускних) склала 717 424 грн 45 грн. коп. Сума утриманих податків, військового збору та інших утримань склала 180 419 грн 89 коп.

Член правління “Укренерго” Олег Скрипник за липень отримав (з урахуванням відпускних) 581 812 грн 40 коп. фактичної заробітної плати. Податків військового збору та інших утримань він сплатив 142 708 грн 70 коп.

Член правління компанії Сергій Галаган отримав фактичної зарплати на суму 265 650 грн. Сума утриманих податків, військового збору та інших утримань склала 64 350 грн.

Фактично отримана членом правління “Укренерго” Андрієм Немирівським заробітна плата склала 251 338 грн 2 коп. Податків же, військового збору та інших утримань він сплатив 67 226 грн 98 коп.

Водночас українські роботодавці підвищують зарплати своїм співробітникам. Мета – утримання персоналу та залучення нових висококваліфікованих працівників в умовах нестачі трудових ресурсів в країні. Зокрема, середня зарплата у вакансіях на сайтах роботи зросла у липні 2024 року до 19 553 грн – з близько 17 000 на початку року.

За даними Мінекономіки, на рівень оплати праці у 2023-2024 роках продовжують впливати фактори 2022 року – наслідки активних бойових дій на значній території України. Зокрема:

Втім, зазначається, що самі українці хочуть заробляти ще більше. Так, середня зарплата, яку вони зазначають у резюме, становить 20 414 грн.