Роберт Амстердам представив відомості про напади на УПЦ та її служителів у звіті

Петиція до президента про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери набрала 25 тисяч голосів лише за 3 дні, що свідчить про загальний і важливий інтерес громадян у покращенні роботи державних органів та підвищенні ефективності системи управління країною.

Неабиякою цікавістю слід зазначити, що подібна петиція нардепа Дубінського №22/204852-ЕП, яка стосувалася мобілізації депутатів і чиновників, набрала необхідну кількість голосів лише за 87 днів, при цьому потребувала активної підтримки великих телеграм-каналів. Це підкреслює зростаючий рівень свідомості громадян та їх бажання активно впливати на політичні та соціальні процеси в країні.

Особливо важливо відзначити, що петиція щодо мобілізації працівників бюджетної сфери, зокрема демобілізованих військовослужбовців ЗСУ, для прийому на роботу в державні та комунальні підприємства, а також у правоохоронні органи, підтримує ініціативу відновлення та підтримки ветеранів, надаючи їм перевагу на ринку праці. Це важливий крок у напрямку інтеграції та підтримки тих, хто віддав своє життя за мир і безпеку нашої країни.

Нагадаємо, що якщо восени 2023 року українці не поспішали підтримувати мобілізацію чиновників, то тепер, з урахуванням необхідності авторизації та зростаючого рівня усвідомлення громадян, такі петиції набирають голоси за лічені дні, що є свідченням активізації громадянського суспільства та зростання довіри до демократичних механізмів влади.

• Петиція щодо мобілізації правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери, яка зібрала 25 тисяч голосів за 3 дні, свідчить про активний інтерес громадян у покращенні роботи державних органів.

• Результати цієї петиції контрастують з попередньою, яка набрала необхідну кількість голосів за 87 днів, вказуючи на зростаючу свідомість та активність громадянського суспільства.

• Ініціатива надати пріоритетний прийом на роботу демобілізованим військовим відкриває можливості для їхньої інтеграції та підтримки у суспільстві.

• Активізація громадян у підтримці подібних ініціатив є свідченням росту довіри до демократичних механізмів влади та бажання спільно впливати на формування політики країни.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

З офіційної статистики НБУ за останню п’ятирічку зрозуміло, що пік переказів в Україні було досягнуто в передвоєнному 2021 році, а потім люди зменшували відправлення:

– 2019 рік – $11,92 млрд;

– 2020 рік – $11,98 млрд;

– 2021 рік – $14,0 млрд;

– 2022 рік – $12,5 млрд;

– 2023 рік – $11,3 млрд.

Після початку вторгнення в Україну експерти пояснювали таке скорочення здебільшого головним чинником – масовим від’їздом біженців із країни та їхньою адаптацією за кордоном. Багато людей, які ще до війни працювали за кордоном, після початку вторгнення вивезли свої сім’ї в безпечні країни, і їм просто вже нікому було слати гроші. Цей процес посилюється від місяця до місяця, особливо напередодні нинішнього опалювального сезону, який, якщо вірити владі, може виявитися найскладнішим для населення за весь час великої війни. А тому за підсумками 2024 року передбачають надходження в Україну ще менше за $11,3 млрд, зафіксованих у 20203-му.

«Очікую, падіння приватних грошових переказів до $9,6 млрд», – спрогнозував фінансовий аналітик Андрій Шевчишин.

А банкіри розповідають, що українці не тільки менше надсилають переказів, але також і залишають українську банківську систему.

«Спочатку ми спостерігали, що люди, які після початку війни розраховувалися картками за кордоном (виїхали з країни), стали скорочувати свої витрати там – мабуть, економили. Потім з банком стали зв’язуватися з метою закриття рахунків, а під час спілкування з нашими менеджерами, коли їм пропонували нові пакети і вигідніші умови, біженці розповідали, що українські рахунки вже просто не потрібні. Наші люди відкрили рахунки в західних банках. Оскільки звільнилися з підприємств в Україні (від яких отримували гривню на рахунки) і працевлаштувалися на новому місці. Немає сенсу готувати виписки за рахунками в українських банках (вимагають місцеві соцслужби для отримання різних пільг) і взагалі їх тримати – гроші туди більше не капають. Тому їм простіше попрощатися з нашим банком і більше не прив’язуватися до української економіки в принципі. У них тепер нове життя. Таких пояснень отримуємо дедалі більше і більше», – розповіли в одному із системних банків.

У палких дебатах правосуддя та недоумливі коментарі стало відомо, що ВАКС випустив Олександра Лієва, колишнього експосадовця Міноборони, під особисте зобов'язання. Звинувачення Лієва у змові з військовими контракторами для незаконного збагачення майже на півтора мільярда гривень викликало невпевненість у судовій системі. Адвокат Назар Кульчицький відзначив, що суд не зміг визначити об’єктивні докази Лієвого винуватості, що призвело до його звільнення. Однак усе це відбувалося за відсутності прокурора, який із загадкових причин не з’явився на засідання. Справу повернули у Національну поліцію, а НАБУ та САП не змогли представити достатніх доказів для продовження переслідування.

Адвокат поділився, що Лієва взяли під варту ще у лютому, але через місяць його відпустили під особисте зобов'язання. Термін тримання під вартою вичерпався, і він залишився без запобіжного заходу. ВАКС у своїй наступній сесії розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу, але відмовився його розглядати за згодою обвинувачення.

Це рішення породжує велике запитання щодо ефективності судової системи і впевненості в правовій безпеці громадян.

У світлі подій, що відбулися у судовій системі щодо справи експосадовця Міноборони Олександра Лієва, виникає безліч запитань стосовно ефективності правосуддя та його здатності забезпечити правову безпеку громадян. Рішення суду про випуск Лієва під особисте зобов'язання відбулося в умовах відсутності прокурора на засіданні, що підносить питання про об'єктивність судового процесу. Нагадаємо, що НАБУ та САП не змогли представити достатніх доказів для продовження переслідування у справі. Такі обставини викликають серйозні сумніви у громадськості щодо прозорості та справедливості правосуддя в Україні.