Родина львівського посадовця БЕБ скуповує майно, поки в Києві обіцяють “перезавантаження”

Закарпаття в 2024 році стало яскравим прикладом того, як одна з найбагатших природних галузей, лісова, приносить бюджету лише крихти, у той час як тіньові заробітки обчислюються мільярдами. За офіційними даними, в області протягом року було вирубано близько 700 тисяч кубометрів лісу — це приблизно 400 тисяч дерев. Більшість з них була перероблена на понад 200 місцевих пилорамах і в подальшому продана за кордон. Здавалося б, це має бути джерелом стабільних доходів для місцевих громад, економічного розвитку та поповнення державної скарбниці.

Однак реальність виглядає зовсім інакше. Попри масштабну лісозаготівлю, місцеві бюджети отримали лише 17 мільйонів гривень. Така сума вражає своєю скромністю на фоні величезних обсягів лісозаготівлі і тіньового обороту, який насправді значно більший. За оцінками експертів, більша частина лісу, що вирубується, йде через нелегальні канали, не потрапляючи до офіційної економіки. Внаслідок цього місцеві бюджети недоотримують мільярди гривень, які могли б стати основою для розвитку інфраструктури, соціальних програм чи підтримки місцевих ініціатив.

Цей дисбаланс оголює абсурдність системи: регіон, де ліс — основний природний ресурс, отримує від його експлуатації менше, ніж два заклади громадського харчування. І це при тому, що лісова галузь потенційно здатна стати одним із головних донорів держбюджету. За оцінками експертів, Україна щороку могла б отримувати до 880 мільярдів гривень доходу, що приблизно дорівнює вартості закупівлі понад 600 винищувачів F-16.

Однак реальні надходження виглядають жалюгідно: у 2022 році ліс дав державі лише 23,3 мільярда гривень, а решта коштів — за оцінками аналітиків, сотні мільярдів — осідають у тіньових схемах, які десятиліттями контролюють “лісові барони”.

У 2022 році держава створила єдиного оператора лісової галузі — ДП «Ліси України», до якого увійшли 158 лісгоспів та 9 регіональних офісів. Ідея центральної реформи полягала в боротьбі з хаосом, розпорошеними фінансовими потоками та корупційними практиками. Але на практиці «реформа» перетворилася на централізацію старих схем у нових руках.

Керівником новоствореного підприємства став Юрій Болоховець, якого раніше звільнили з Держлісагентства за фінансові порушення. Його призначення наробило шуму ще на старті — і недарма. Замість очищення галузі система отримала адміністратора, здатного звести всі тіньові потоки під єдиний дах.

За інформацією зсередини системи, саме під час керівництва Болоховця ліс остаточно перетворився на товар для корупційних оборудок.

Основні схеми виглядають так:

– під виглядом санітарних рубок вирубуються цілком здорові дерева;– деревину продають не напряму, а через фірми-прокладки, які штучно занижують реальну вартість;– після цього деревина “подорожує” через десятки приватних пилорам, де легалізуються обсяги та доходи;– зароблені гроші виводяться через публічні закупівлі та маніпуляції з договорами постачання.

Найбільші прибутки приховує ще один напрям — постачання деревини для оборонних споруд. Після початку повномасштабної війни ціни різко злетіли, і деревина продавалася за тарифами, що в рази перевищували ринкові. Саме тут і «осідали» найбільші гроші — не в бюджетах громад, а в кишенях наглядачів лісового бізнесу.

У результаті Закарпаття втрачає не просто гроші — воно втрачає можливість розвитку. Громади, на території яких ведеться масова вирубка, не отримують адекватних компенсацій, інфраструктура не розвивається, а лісові масиви деградують.

Натомість десятиріччями збагачуються ті самі люди, які й «реформують» галузь. Централізація лісгоспів у рамках «Лісів України» не зламала старі схеми — вона лише укрупнила їх і зробила ще менш прозорими.

Голова Вищої ради правосуддя (ВРП) Григорій Усик опинився у центрі резонансного скандалу, який обговорюють у юридичних колах та медіа. За даними Офісу очищення судової системи, посадовець нібито сприяє своєму сину Максиму Усику у спробі отримати суддівську посаду. Ця інформація викликала серйозне занепокоєння серед експертів з етики та антикорупційних організацій, оскільки конфлікт інтересів у такому випадку є очевидним.

Максим Усик, народжений 1986 року, розпочав професійну кар’єру у прокуратурі Дарницького району Києва. Там він три роки працював помічником прокурора, після чого протягом короткого періоду обіймав посаду прокурора. Згодом він перейшов у приватний сектор, де працював у кількох адвокатських об’єднаннях, серед яких “Александров і партнери”, “МГМ Лоу Груп” та “Дерев’янчук, Макаренко та партнери”. У цих компаніях він здобував досвід у представництві клієнтів, консультуванні та веденні юридичних справ, що, на думку деяких спостерігачів, могло б підготувати його до суддівської діяльності.

З початком мобілізації Усик-молодший влаштувався юрисконсультом до військової частини 3078 Національної гвардії України. Його посадовий оклад становить близько 20 тисяч гривень. Саме це рішення викликало підозри у громадськості: родину з двома дітьми на таку суму утримати складно, тож працевлаштування могло бути лише прикриттям для уникнення мобілізації.

За інформацією з неофіційних джерел, саме Григорій Усик міг посприяти тому, щоб його син отримав посаду у Нацгвардії, не потрапивши на передову. Таким чином, молодий юрист нібито отримав статус військовослужбовця без ризику опинитися на фронті.

Військова частина 3078, де працює Максим Усик, займається переважно господарською діяльністю — закупівлею консервів, овочів та інших продуктів для підрозділів Нацгвардії. Усик-молодший, за наявними даними, виконує юридичну роботу, готуючи претензії та позови про стягнення неустойок із постачальників.

Попри скромну офіційну зарплату, кар’єрні амбіції сина голови ВРП не обмежуються Нацгвардією. За інформацією антикорупційних активістів, він активно готується подати документи на конкурс до суддівського корпусу, користуючись підтримкою батька, який має ключовий вплив у системі правосуддя.

Якщо ці підозри підтвердяться, історія з “ухилянням” може перетворитися на ще один тест для прозорості судової реформи та незалежності Вищої ради правосуддя.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Згідно з інформацією, у липні 2023 року місцевий житель отримав позашляховик від родини полеглого військовослужбовця. Автомобіль був переданий як частина безоплатної міжнародної гуманітарної допомоги і раніше використовувався загиблим військовим під час виконання бойових завдань.

Однак, замість того, щоб передати автівку на потреби Збройних Сил України, чоловік вирішив скористатися ситуацією та продав її військовим у жовтні 2023 року за 100 тис. грн.

Винуватцю загрожує покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років. Правоохоронці наголошують на важливості боротьби з шахрайством, яке шкодить зусиллям на підтримку та відновлення ЗСУ.

Цей випадок є не поодиноким, адже нещодавно в Україні були зафіксовані подібні ситуації, зокрема, у вересні, коли в Полтаві керівник благодійної організації був затриманий за перепродаж автомобілів, які надходили як гуманітарна допомога для ЗСУ, на суму понад 35 млн грн.