Російська армія розгортає стратегію виснаження ЗСУ на всій лінії фронту

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

УКРАЇНА: МІЖ ЮПІТЕРАМИ ТА БИКАМИ

Епоха правил добігає кінця. Правила завжди тримаються або на балансі сил потужних гравців, або на домінуванні когось одного, хто ці правила встановлює та забезпечує їхнє виконання. Перша модель підтримання світового правопорядку (доволі несправедливого, але реального) канула в Лету із завершенням холодної війни. Друга — завершується на наших очах через піднесення автократій на чолі з Китаєм та втоми США одноосібно нести тягар світового лідерства.

Трагедія України в тому, що вона апелює до правил (міжнародне право, статут ООН тощо), тоді як правила більше не працюють. Доки у світі був один Юпітер і сотні биків, головне правило полягало в тому, що бики мають діяти за правилами і тільки Юпітер має право на винятки з правил (на кшталт несанкціонованих РБ ООН бомбардувань Сербії 1999 року чи вторгнення до Іраку 2003 року). Відоме латинське прислів’я Quod licet Iovi, non licet bovi чудово працювало доти, доки деякі бики не відчули себе Юпітерами, а справжній Юпітер, втомлений від нескінченних війн і внутрішніх негараздів, не зміг (чи не схотів) їх поставити на місце.

І якщо справжній Юпітер порушував правила, коли вони здавалися йому не надто справедливими, то бики, що намислили себе Юпітерами, порушують правила насамперед для того, щоб довести, що вони більше не бики — віднині Юпітеру доведеться з ними домовлятись. Якщо комусь здається, що для Путіна знищення України — самоцінна мета, дозволю не погодитись. Упокорення України для кремлівського упиря — засіб доведення Заходу (і насамперед США), що Росія більше не гратиме за правилами — вона їх встановлюватиме за столом перемовин, як це було у Ялті майже 80 років тому, чи як fait accompl, за правом сильного.

І не факт, що Захід згодом не пристане на російську пропозицію. Принаймні поки що він не готовий ані воювати на боці України, ані забезпечити вирішальний перелом у війні на користь України. Не може чи не хоче, я напевно не знаю. Швидше за все, друге. А якщо не хоче, то чому б одної недоброї для України миті йому не визнати, що з Росією треба домовлятися про новий світоустрій, бо старий вона знищила, а Захід виявився неспроможний покарати її за це. До речі, ідея повернення світу до “концерту великих держав”, що має заступити американську гегемонію, належить не Путіну — її найбільш яскравим апологетом був покійний Генрі Кіссінджер.

Доки новий баланс сил не встановився у світі, апелювання до правил — слабкий аргумент. Якби ці правила працювали, Росія ніколи б не напала на Україну. Курди мали б свою державу або косовари не мали б своєї. Абхазія та Південна Осетія були б у складі Грузії. США ніколи б не вторглись до Іраку (принаймні без резолюції РБ ООН). А член НАТО Туреччина не закуповувала б російські озброєння і не подавала заявку на вступ до БРІКС.

Що ми можемо протиставити цьому світу, що хаотизується у нас на очах? Тільки власну субʼєктність і власну силу. Але для цього нам потрібна зовсім інша модель української державності: ефективна, справедлива, спроможна. 2022-го — всупереч усім прогнозам — українці довели світові, що хочуть жити у власній державі. Тепер залишається домовитись, якою ця держава має бути. Аби корабель “Україна” не потонув у бурхливу добу, доки світ перебуває в зоні турбулентності, держави розбираються, хто з них Юпітер, а хто — бик, а “концерт великих націй” наразі більше скидається на какофонію, аніж на поліфонію.

Ключ до виживання України — не в НАТО і не в ЄС (до вступу до цих об’єднань ми можемо елементарно не дожити), він у радикальному реформуванні української державності. Якщо ми вже продемонстрували незламну волю до життя, то слід зробити наступний крок і визнати, що самої волі замало — потрібний ефективний механізм самоорганізації, виживання та розвитку нації під назвою “держава”.

Без радикального реформування української державності ми маємо всі шанси загинути в цьому світі юпітерів і биків. Чи стати для них вічним пасовиськом…

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Пишний зазначив, що ухвалений парламентом законопроект про приватизацію державних банків створює нові можливості для залучення приватних інвесторів. Згідно з меморандумом з МВФ, Сенс Банк та Укргазбанк визначені як пріоритетні для початку процесу приватизації. “Сподіваюся, 2025 рік принесе хороші новини”, — зазначив він.

Оцінка стійкості, проведена НБУ, показала, що всі банки відповідають нормативним вимогам. Пишний підкреслив, що банківська система має операційний прибуток та зростаючий апетит до кредитування, що відображає позитивні зміни в структурі доходів.

Проте існують серйозні перешкоди на шляху до інвестицій, зокрема затяжна війна та нестабільна податкова політика. “Підвищення податку на прибуток банків до 50% є надзвичайним заходом, але його повторення ускладнює комунікацію з інвесторами”, — пояснив Пишний.

Голова НБУ також прокоментував зменшення кількості учасників фінансового ринку з 67 до 62 за останні два роки. Відхід банків пов’язаний з різними факторами, такими як неплатоспроможність та системні порушення вимог фінансового моніторингу. Пишний зазначив, що деякі банки самостійно вирішили відмовитися від ліцензії після оцінки свого стану.

Україна знову знаходиться під тиском міжнародних сил, які прагнуть припинити восьмий рік триваючу війну на сході країни. Олег Рибачук, колишній віце-прем’єр України, висловив своє занепокоєння щодо можливості накладання умов, що змусили б Україну припинити війну, під час зустрічі з журналістами на каналі "Еспресо".

За його словами, виглядає так, що Київ таки готують до ситуації, коли приблизно через рік можуть змусити Україну і Путіна призупинити війну.

Політик додав, що це питання піднімав Дональд Трамп.

Рибачук вважає, що незалежно від деталей, на яких кордонах і умовах це станеться, така можливість є реальною. “Так, в України буде декілька років на те, щоб стати сильнішими, ніж Росія. Але в Путіна також буде час, щоб перепочити, набрати сили — корейців, китайців, техніку тощо”, — відзначив експерт.

Рибачук підкреслив, що всі добре знають, що робитиме Путін у такій ситуації, це вже очевидно.

Але важливіше, що буде відбуватися всередині України під час цієї паузи. “Я з жахом про це думаю. Перше, що ми зробимо — кинемося у виборчі перегони. Людям Єрмака треба ж обов’язково залишитися при владі. Вони будуть робити все, щоб ми пересварилися між собою, і ми гарантовано посваримося.

Із тих трьох, чи то п’яти років, яких у нас буде на те, щоб ми стали сильною країною, ми навіть без військового втручання Росії, ризикуємо розірватися зсередини”, — заявив Рибачук і додав, що саме в цьому загроза тієї дуже спотвореної системи влади, яка є зараз в Україні.