Російська армія розгортає стратегію виснаження ЗСУ на всій лінії фронту

Кабінет міністрів України ухвалив важливе рішення про тимчасову заборону експорту необробленої деревини та дров до кінця 2025 року. Такий крок спрямований на підтримку внутрішнього ринку та стимулювання розвитку національних деревообробних підприємств. Водночас він є частиною стратегії зменшення екологічного навантаження, особливо у період наближення зими, коли попит на дрова зростає.

Згідно з повідомленням прем’єр-міністра Юлії Свириденко, цей захід має не тільки економічну, але й соціальну значущість. «Це необхідний крок для того, щоб забезпечити громадян доступом до необхідних ресурсів у зимовий період, зберегти робочі місця на вітчизняних підприємствах та знизити негативний вплив на навколишнє середовище», — зазначила вона. Влада України розглядає заборону як стратегічно важливу міру для зміцнення внутрішнього виробництва та забезпечення енергетичної безпеки.

Згідно з постановою, уряд вніс необроблену деревину (крім сосни) до переліку товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню, та встановив нульову квоту на їхній експорт до кінця 2025 року. Обмеження охоплюють:

лісоматеріали необроблені, із видаленою або невидаленою корою чи заболонню;

лісоматеріали начорно брусані або небрусані, крім сосни.

Постанова набирає чинності з дня офіційного опублікування і стосується лише нових угод та операцій, укладених після цього.

Заступник міністра економіки Єгор Перелигін пояснив, що обмеження допоможуть збалансувати внутрішній ринок і стабілізувати роботу деревообробної галузі, особливо в умовах підвищеного попиту на паливні матеріали та деревину в зимовий період. Окрім того, заборона має важливе значення для забезпечення оборонних потреб країни.

Тимчасова заборона експорту необробленої деревини та дров дозволить зменшити дефіцит сировини, підтримати національного виробника та сприяти енергетичній безпеці України в умовах війни та економічних викликів.

Ян Шнайдер, керівник одного з відділів Експертної ради з інтеграції та міграції в Німеччині, звертається до українців з важливим закликом: розглянути довгострокове перебування в Німеччині, водночас враховуючи потенційне повернення до рідної країни після завершення війни. Шнайдер підкреслює, що відновлення України після конфлікту багато в чому залежатиме від повернення працездатного населення, яке відіграє ключову роль у відбудові економіки та інфраструктури.

Експерт зазначає, що в рекомендаціях Ради ЄС, на які посилається, особлива увага приділяється підготовці до можливого повернення. Вони закликають українців, які нині перебувають у Німеччині, ретельно оцінити свою ситуацію і перевірити, чи підпадають вони під критерії для отримання більш стійкого статусу. Це дає змогу не лише забезпечити стабільність на тривалий період, а й залишатися гнучкими у разі, якщо ситуація на батьківщині зміниться на краще.

Нині українці в Німеччині можуть: • залишатися під тимчасовим захистом або• подавати на національну посвідку на проживання — звертатися треба до місцевого відомства у справах іноземців.

Для отримання нового статусу зазвичай потрібно відповідати кільком критеріям: бути фінансово незалежним, мати дійсний український паспорт і відсутність судимостей. Для робочої візи або Ausbildung потрібні визнана кваліфікація та трудовий договір — такі посвідки можуть видаватися паралельно з тимчасовим захистом. Для студентської візи або отримання Blue Card ЄС зазвичай потрібно відмовитися від тимчасового захисту і виконати вимоги щодо контракту чи визнання диплому.

На практиці українці часто стикаються з затримками через нестачу чіткої інформації та навантаження місцевих міграційних служб; офіційні органи кажуть, що додаткових перешкод немає, а затримки пов’язані з перевірками та відповідністю вимогам. За даними Eurostat, в Німеччині наразі перебуває понад 1,2 млн українських біженців — найбільше серед країн ЄС; загалом у Європі під тимчасовим захистом перебувають понад 4,3 млн українців.

Поради експерта і практичні кроки для українців у Німеччині: відстежувати зміни в законодавстві та рекомендаціях місцевих відомств, зберігати всі документи про трудову діяльність і навчання, звертатися до місцевого Ausländerbehörde з готовими пакетами документів, а також за потреби консультуватися зі спеціалістами з міграційного права. Планування легального довгострокового статусу дає більше можливостей сьогодні і зберігає можливість повернення в Україну в майбутньому за сприятливих умов.