Російські сили зазнали поразки під Кураховим, але чи надовго – Forbes

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам стверджує, що його звіт, розгорнутий на понад 250 сторінках, містить неоспоримі докази нападів на УПЦ, а також на її священиків та храми. Цю інформацію він поділився у відеозверненні, де відновив заклик до уряду України про припинення розгляду законопроекту 8371, який, на його переконання, містить елементи мови ненависті та загрозу правам вірян.

"Цей законопроект — це лише прояв мови ненависті. Атаки на віруючих, їхнє вигнання зі святилищ та відмова в доступі до молитовних місць у цей час воєнного конфлікту — це абсолютно неприпустимі дії. Я закликаю уряд припинити розгляд цього законопроекту та не розшаровувати наше суспільство, не підбурювати братів проти братів", — наголосив Амстердам.

Він також підкреслив, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом та відмежовується від ідеології "руського світу". Більше того, позиція церкви щодо цих ідей була вже публічно висловлена митрополитом Київським Онуфрієм: "Ми не будуємо жодного "руського світу". Ми будуємо божий світ".

Амстердам також звернувся до Сполучених Штатів з проханням про підтримку України, зазначивши, що це не лише важливо для самої країни, але й критично важливо для міжнародного порядку та довіри до США після подій в Афганістані та наразі в Україні.

У вищезгаданій статті підкреслено важливість роботи адвоката Української православної церкви Роберта Амстердама, який зібрав об'єктивні докази нападів на УПЦ та її вірян. Амстердам закликав уряд України утриматися від прийняття законопроекту 8371, який вважається проявом мови ненависті та загрозою для свободи віросповідання. Він також наголосив на тому, що УПЦ є самостійною церковною юрисдикцією, яка не має зв'язку з Московським патріархатом. Амстердам закликав до міжнародної підтримки України, вказавши на критичну важливість цього кроку для збереження міжнародного порядку та довіри до США. Загалом, його висновки вказують на необхідність захисту прав УПЦ та утримання мирного та толерантного суспільства.

Федерація металургів України висловлює серйозні занепокоєння щодо справедливості процесу мобілізації. За словами голови федерації, Сергія Біленького, в металургійній галузі виникає проблема з прийняттям на роботу нових працівників, які заздалегідь можуть бути мобілізовані. Час від прийняття на роботу до бронювання, який становить не менше двох місяців, створює значні перешкоди для роботодавців та працівників.

За висновками Біленького, недоліки у системі можуть призвести до того, що працівники будуть уникали офіційного працевлаштування на великих підприємствах, що загрожує конкурентоспроможності металургійної галузі перед сусідніми державами.

Голова федерації виражає надію на вирішення цієї проблеми, можливо, за допомогою впровадження електронного кабінету. Він підкреслює необхідність забезпечити видимість всіх військовозобов'язаних для військових комісарів та військових органів, що є важливим у контексті великої війни.

У свою чергу, слід зазначити, що українська металургійна галузь стикається зі скороченням мобілізаційного ресурсу, а плани щодо набору бійців, поставлені владою, фактично не виконуються. Спроби поспіхового набору працівників спричиняють протести у суспільстві, де вже відчутні наслідки діяльності військових комісарів, які порушують закон та дискредитують ідею мобілізації.

У вищезгаданій статті прозвучали серйозні турботи представників металургійної галузі України щодо несправедливості процесу мобілізації працівників. Голова Федерації металургів України, Сергій Біленький, висловив обурення з приводу того, що час від прийняття на роботу до бронювання працівників може становити до двох місяців, що призводить до складнощів для підприємств та працівників.

Проблема полягає в тому, що працівники можуть бути мобілізовані протягом цього періоду, що важко забезпечує стабільність у роботі галузі. Біленький висловив надію на вирішення проблеми через можливе впровадження електронного кабінету для контролю над мобілізацією.

Однак, в умовах скорочення мобілізаційного ресурсу та неефективності набору "багнетів", що планувалася владою, галузь стикається з протестами та незадоволенням у суспільстві. Поспіх у мобілізації спричиняє недовіру та відчуття нестабільності, що може негативно позначитися на діяльності галузі та загрожувати її конкурентоспроможності.

Справа в тому, що ці елітні будинки, які наразі перебувають у ремонті за суму, що вище 3 мільйонів доларів, належать не просто прокуророві Андрію Андрєєву, а його родині. І виникає питання, яким чином саме родина прокурора дістала цю власність. Особливий інтерес викликає те, що будинки споруджені на території дитячого оздоровчого комплексу у Конча-Заспі, і це сталося вопреки всім містобудівним документам.

Поліція Києва вже проводить кримінальне розслідування щодо цього скандального випадку за ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу, яка стосується шахрайства в особливо великих розмірах, що є особливо тяжким злочином. За даними розслідування, уповноважений на управління дитячим оздоровчим комплексом був звинувачений у банкрутстві, і саме в цей час управитель Кудляк розпочав незаконну розпродаж землі та незавершених будівельних об'єктів на цій території.

Дивною здається роль заступника начальника Департаменту нагляду за дотриманням законів Національної поліції та органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, який, згідно з розслідуванням, допоміг прокуророві Андрєєву отримати ці будинки. Це сталося через надмірно знижену ціну, яку вони сплатили, що зараз стає об'єктом перевірки Національного агентства з питань запобігання корупції.

Навіть попри те, що судовий арешт був накладений на цю власність, прокурор Київської місцевої прокуратури Власов (який нині є прокурором Печерського району) вирішив не перешкоджати Андрієву та його друзям і не віддавати майно на розгляд Армії, а натомість допоміг їм у вирішенні цієї проблеми. Нещодавно, Національне агентство з питань запобігання корупції відкрило провадження щодо можливого незаконного збагачення з боку прокурора Андрієва, і Державне бюро розслідувань розпочало дослідження порушень у декларуванні.

Таким чином, справа, що спочатку здавалася лише відомою вузькому колу осіб, зараз стала предметом глибокого розслідування з боку правоохоронних органів, що може призвести до серйозних наслідків для прокурора Андрієва та його співучасників.

У висновку можна зазначити, що виявлені обставини щодо власності прокурора Андрія Андрєєва на елітні будинки у Конча-Заспі, які знаходяться на території дитячого оздоровчого комплексу, викликають серйозні питання щодо їхнього походження та легальності придбання. Розслідування показує, що існує ряд сумнівних дій, зокрема управління банкрутством компанії, незаконне відчуження майна та можлива співпраця з представниками правоохоронних органів для вирішення цих питань.

Наслідком цих дій є кримінальне розслідування та відкриття проваджень з боку Національного агентства з питань запобігання корупції та Державного бюро розслідувань. Це свідчить про серйозні наслідки для прокурора та його співучасників. Такі ситуації негативно впливають на довіру громадян до правоохоронних органів та інституцій влади загалом і вимагають відповідальної реакції від усіх зацікавлених сторін.

Українська зброя: зброєвиробництво після російської агресії

Після розпаду Радянського Союзу Україна опинилася перед викликом відновлення своєї збройної промисловості. Безгосподарність і корупція, а також зосередження виробництва на російських покупцях зробили її залежною від імпорту. Здача ядерного арсеналу в обмін на гарантії суверенітету теж збентежила оборонний потенціал. Тепер, після війни, Україні необхідне все: від базових боєприпасів до складної техніки. Міністр стратегічної промисловості Олександр Камишин заявив про успіхи в розробці ракет власного виробництва, але багато хто визнає, що досягнення рівня високотехнологічної зброї візьме десятиліття. Збройні сили зазнають тиск через недостатність боєприпасів і зброї, а прогнози розвідки США щодо втрат ППО лишають сумніви. За допомогою світових партнерів, Україна отримала деяку допомогу, але це далеко не вистачає для задоволення потреб країни.

Українські чиновники стикаються з серйозними викликами у відновленні вітчизняної збройної промисловості. Незважаючи на обмеження щодо оприлюднення точних цифр виробництва з міркувань безпеки, стає очевидним, що Україні необхідно збільшити виробництво зброї. Недостатнє фінансування з боку держави і обмежений доступ до інвестиційного капіталу ускладнюють ситуацію. Влада веде дискусію щодо використання заморожених активів російського Центрального банку, проте це лише один з кроків. Не лише фінансові аспекти, а й нестача вибухонебезпечних речовин, які поставляються з-за кордону, ускладнюють ситуацію. Додаткові труднощі виникають через неспроможність українських міністерств організувати ефективні закупівлі та контракти. Водночас, підвищення виробництва зброї стає необхідним, і українська промисловість зброї намагається відповісти на цей виклик, хоча зі зростанням обсягів виробництва виникають нові труднощі з плануванням та закупівлею сировини.

Українські виробники зброї стикаються з численними викликами, які ускладнюють процес нарощування виробництва. Чиновники стверджують, що спрощують процедури, проте на шляху до успіху зустрічаються різноманітні перешкоди. Співпраця з західними компаніями стає одним із шляхів розвитку, проте ситуація ускладнюється атаками російських сил на виробництва. Українські компанії вживають заходів для збереження виробництва, переносячи його за межі країни та дублюючи ключові процеси. Ці заходи, хоч і сприяють збереженню виробництва, знижують його ефективність. Виробники розмірковують над шляхами вирішення цих проблем, розуміючи, що їхня успішність на цьому шляху визначатиме майбутнє української оборонної галузі.

Українські виробники зброї стикаються зі складними викликами, але залишаються відданими розвитку оборонної галузі. Неспростовність фінансування, важкі умови ринку та загрози безпеки змушують їх шукати нові шляхи і стратегії. Співпраця з західними партнерами, такими як Rheinmetall, BAE Systems і Baykar, відкриває нові можливості, але атаки російських сил на виробництва ставлять під загрозу цей напрямок розвитку. Українські компанії демонструють гнучкість і винаходливість, розміщуючи частину виробництва за кордоном та вживаючи заходів для збереження ефективності. Однак успіх цього шляху залежить від здатності подолати перешкоди та забезпечити стабільний розвиток української оборонної промисловості.