Росія назвала припинення вогню “нереалістичним” і звинуватила Україну

Одеський банкір та голова фракції "Слуга народу" у Одеській міськраді, Вадим Мороховський, опинився під слідством через можливу причетність до схеми незаконного отримання контролю над зерновим терміналом "Олімпекс". Це питання привернуло значну увагу громадськості та правоохоронних органів.

Основні деталі справи

За наявною інформацією, справа стосується ймовірної незаконної діяльності, яка включає спроби отримати контроль над стратегічно важливим об'єктом — зерновим терміналом "Олімпекс". Роль Вадима Мороховського у цій схемі наразі розслідується, і йому може загрожувати до 12 років ув’язнення, якщо його провина буде доведена.

Інші фігуранти

Крім Мороховського, в розслідуванні згадуються імена бізнесменів Сергія Грози та Володимира Науменка. За даними слідства, вони також можуть бути втягнуті у цю справу, що додає їй масштабності та складності.

Реакція суспільства

Справу активно обговорюють в медіа та серед громадськості. Важливість прозорості та неупередженості слідства підкреслюється багатьма експертами. Від цієї справи залежить не тільки репутація окремих осіб, але й довіра громадян до правової системи та антикорупційних заходів у країні.

Подальші кроки

Наразі слідство триває, і всі обставини справи ретельно вивчаються. Важливо, щоб усі процесуальні дії здійснювались у відповідності до законодавства, забезпечуючи справедливий розгляд та захист прав всіх сторін.

Висновок

Ситуація навколо Вадима Мороховського та інших фігурантів справи про зерновий термінал "Олімпекс" є показовою для оцінки стану боротьби з корупцією в Україні. Громадськість очікує на прозоре і неупереджене слідство, яке дозволить встановити істину та забезпечити справедливість.

Скандал навколо зернового терміналу “Олімпекс” в Одеській області набирає обертів. З кожним днем стає відомо про все більше порушень законодавства, які могли допустити його власники – бізнесмени Сергій Гроза і Володимир Науменко. Цього разу йдеться про ймовірну змову між Грозою, Науменком та їхнім давнім приятелем – головою правління банку “Восток” та за сумісництвом головою фракції “Слуга народу” в Одеській місцевій раді Вадимом Мороховським.

Раніше ми розповідали, як Мороховський допоміг Грозі і Науменко отримати контроль над половиною зернового терміналу, яка була в заставі у американського інвестиційного фонду за кредитом на 75 млн доларів. Для цього бізнесмени за допомогою банку “Південний” відпрацювали схему передачі під подвійну, а зрештою потрійну заставу майна.

Побачивши, що все спрацювало і за це поки нікого не посадили, Гроза з Науменко ймовірно вирішили повторити свій “подвиг”. Для цього вони швидше за все знову звернулися до свого давнього товариша Вадима Мороховського і умовили його зайнятися питанням “Сухого Порту”.

Минулого разу кредит в “Південному” брали підконтрольні Грозі і Науменко ТОВ “Ферко “і ТОВ “Вторметекспорт”. Цього разу замість “Ферко” в гру вступила компанія бізнесменів “Зерновий перевантажувальний комплекс “Інзерноекспорт”.

За допомогою цих двох компаній Гроза і Науменко взяли кредит у банку “Восток” під заставу майна терміналу “Олімпекс”, а саме під “Сухий Порт”. Термін повного погашення позики за кредитним договором повинен був закінчитися 25 травня 2023 року. Але не дочекавшись закінчення дії кредитного договору, як в ситуації з “Південним”, банк “Восток” почав процедуру стягнення боргу.

При цьому офіційну вимогу, за даними ЗМІ, банк “Восток” вручив 2 грудня 2022 року навмисне замість офіційного повідомлення поштою. Таким чином банк порушив ст.35 Закону “Про іпотеку”, що передбачає відправку офіційних повідомлень боржнику.

Фактично, за даними ЗМІ, процедура стягнення почалася через два місяці після повідомлення – 13 лютого 2023 року, шляхом внесення змін до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що може свідчити про те, що перше повідомлення було підробкою.

Як і у випадку з банком “Південном” правоохоронці перевіряють діяльність банку “Восток”.

Але історія на цьому не закінчилася. Ще до внесення змін до Державного реєстру, 10 лютого 2023 року, банк “Восток” переуступив право вимоги за своїм кредитним договором ТОВ “ФК “Солюшинс Фактор”.

Ця компанія в той же день переуступила його ТОВ “Доступні Фінанси”. Того ж дня “Доступні Фінанси” продали “Сухий Порт” компанії Sunolta OU, яка входить до групи компаній Sunalta.

Варто відзначити, що ринкова вартість “Сухого Порту” в 2020 році була мінімум 18 млн доларів. А групі Sunolta він дістався всього за 4,7 млн доларів. Більш того, як і в попередній схемі з банком “Південний” Sunolta купила “Сухий Порт” незважаючи на те, що він перебував під арештом по одному з кримінальних проваджень з березня 2023 року.

Це також не завадило Sunolta OU передати “Сухий Порт” 10 квітня 2023 року своєму ж ТОВ “Зерновий порт”. Ця компанія була зареєстрована всього за кілька тижнів до отримання “Сухого Порту” і не мала на балансі іншого майна, а її єдиним учасником була Sunolta OU.

19 квітня 2023 року ТОВ “Зерновий порт” передало “Сухий Порт” терміналу “Олімпекс” на 20 років в якості застави за кредитом 78,5 тис.доларів ТОВ “Майнд Сет”, яка, за динним ЗМІ, підконтрольна Грозі і Науменко.

Після вивчення рухів майна зернового терміналу “Олімпекс” за допомогою банків “Південний” та “Восток” напрошується питання: а чи не було це злочинною змовою спрямованою на формування підстав (шляхом у тому числі внесення неправдивих даних до офіційних документів) для переходу права власності за механізмом повторної застави? Чому досі не вручені повідомлення про підозри ні Грозі, ні Науменко, ні керівництву банків, адже схема проста і зрозуміла? Хто стоїть за тим, щоб бізнесмени продовжували працювати на українському ринку?

У Покровську російські підрозділи демонструють значну чисельну перевагу над українськими захисниками, що створює серйозні виклики для оборони міста. За повідомленнями українського військового з позивним «Мучной», на окремих ділянках противник може переважати в кількості до двадцяти разів. Це дозволяє ворогу методично відпрацьовувати позиції українських захисників та поступово захоплювати ключові «висотки», які мають стратегічне значення для контролю над територією.

Ситуація залишається надзвичайно напруженою: ворог навмисно розтягує свої сили по окремих районах міста, що ускладнює оборону та робить українські позиції вразливими. Тактика супротивника передбачає систематичне закріплення на важливих точках і поступове створення умов для зачистки міських кварталів.

За даними «Мучного», росіяни інтенсивно діють у Динасівському районі, роблячи швидкі набіги на схід від висоток, у районі заводу комбікорму, де фіксуються забіги диверсійно-розвідувальних груп. Частина багатоповерхівок уже, за його словами, перебуває під контролем супротивника або знаходиться під постійним вогневим тиском. Водночас у приватному секторі ворог обережно просувається вздовж території м’ясокомбінату.

Військовий наводить і кілька локальних позитивів для оборони: українські підрозділи помітили ворожий підрозділ поблизу підприємства «РСІ» і ліквідували його, що «дає невеликі точкові успіхи в захисті». Втім, він попереджає: якщо одній ворожій групі вдасться встановити контроль зі сходу, перекрити шляхи відходу й організувати вогневий контроль, місто може опинитися в умовах жорсткого кільцювання, а подальший тиск на оборону стане системним, а не хаотичним.

Незалежні повідомлення місцевих та загальнонаціональних медіа фіксують посилення бойової активності і вказують на сотні зіткнень у районі: у зведеннях за кілька днів фігурує значна кількість атак і штурмових дій саме в Покровському напрямку. Офіційні зведення Генштабу та регіональні випуски також повідомляли про інтенсивні бойові дії та операції зі стримування просувань ворога.

Крім того, низка джерел звертала увагу на критичну ситуацію з людськими втратами в районах бойових дій: є повідомлення про масові загибелі та логістичні проблеми супротивника, через що з’являлись публікації про зберігання тіл у нестандартних приміщеннях на окупованих територіях (зокрема згадки про м’ясокомбінати в регіоні), що свідчить про інтенсивність боїв у суміжних рубежах.

Кривий Ріг останнім часом стає центром обговорень, коли йдеться про кримінальний бізнес, нелегальні схеми та політичні впливи. Усі ці елементи так чи інакше пов’язані з двома фігурами, які стали майже синонімами тіньової економіки міста: Дмитром Храменюком та Олександром Квасовим. Їхні бізнес-інтереси та методи ведення справ мають численні паралелі та взаємодії, де кримінальні схеми, рейдерство та політичні зв'язки стають одним цілим.

Дмитро Храменюк — це ім’я, яке в Кривому Розі асоціюється з нелегальними автозаправними станціями. За даними правоохоронців, він контролює цілу мережу з 12 підпільних АЗС, що працюють не лише в межах міста, а й на його околицях. Крім того, Храменюк має значні активи в торгівлі контрафактним тютюном та алкоголем, а також контролює пункти прийому металу, через які обігруються різноманітні схеми обходу податків і митних зборів. Протягом багатьох років його бізнес процвітає, незважаючи на те, що деякі підпільні цехи працюють без будь-якої уваги з боку місцевих правоохоронних органів.

Квасов, у свою чергу, пов’язаний із рейдерськими захопленнями земель. За даними Clarity‑project, йому контролює до 4000 гектарів. Судові рішення часто ігноруються, а конфлікти з пайовиками залишаються невирішеними.

Відомо також про спільний бізнес Храменюка та Квасова — ресторан, а нещодавно у регіон просочилася інформація про силові методи стягнення боргу в $800 тис. Постраждалий бізнесмен стверджував, що його утримували та катували, а справа була “похована” за участю колишніх прокурорів і поліції.

Попри це, обидва активно займаються благодійністю: допомагають громадам, поставляють продукти, воду, транспорт і дрони для фронту. Місцеві активісти зазначають, що волонтерський образ може бути прикриттям для старих схем та трампліном у політику.

Таким чином, Храменюк і Квасов формують образ сучасних “теневих князів” Криворіжжя, які поєднують бізнес, кримінальні зв’язки та політичні амбіції, демонструючи, як тіньова економіка пристосовується та маскується під благодійність і політичну діяльність.

Верховний Суд України поставив остаточну крапку у гучній справі про захист честі, гідності та ділової репутації між киянином Василем Дідусом та помічником депутатки Київради Ксенією Семеновою — Дмитром Перовим. Суд зобов’язав Перова публічно спростувати недостовірну інформацію, яку він поширював на власній сторінці у Facebook, підтвердивши тим самим позицію позивача. Як повідомляє видання “Факти”, Верховний Суд залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду та Київського апеляційного суду — без змін. Таким чином, висновки двох попередніх інстанцій набули остаточного та обов’язкового для виконання характеру.

Суть справи полягала у поширенні недостовірної інформації, яка могла завдати шкоди діловій репутації та суспільному іміджу Василя Дідуся. Під час розгляду суди ретельно вивчили всі надані докази, включно зі скрінами публікацій та свідченнями, і дійшли висновку, що поширена інформація є неправдивою. Останнє рішення Верховного Суду підтвердило, що громадяни мають право на захист своєї честі та ділової репутації, а відповідальність за поширення недостовірних даних у соціальних мережах є обов’язковою.

Предметом спору стали публікації Дмитра Перова, у яких він звинувачував Василя Дідуса у “побитті” та “незаконному будівництві” на вулиці Івана Франка, 26 у Києві. Суди трьох інстанцій встановили, що ці твердження не підтверджені достовірними доказами і були подані як факти, а не як оціночні судження.

У рішенні Верховного Суду, за повідомленням ЗМІ, вказано, що реконструкція за вказаною адресою здійснювалася на законних підставах: із дотриманням містобудівних умов, проектної документації та погодженнями з Департаментом охорони культурної спадщини. Отже, закиди про “самобуд” та порушення законодавства не відповідають дійсності.

Суд дійшов висновку, що поширені Перова висловлювання порушують особисті немайнові права позивача і “не можуть вважатися допустимим проявом свободи вираження поглядів” у межах чинного законодавства. Фактично йдеться про визнання цих заяв наклепницькими.

За даними журналістів, рішенням суду Дмитра Перова зобов’язано видалити відповідні публікації, розмістити спростування на власній сторінці у Facebook, а також сплатити Василю Дідусу 3 000 гривень моральної шкоди та відшкодувати судові витрати.