Росія здійснила масовану нічну атаку на Україну дронами та ракетами

У столиці завершили реконструкцію Бессарабського ринку — об’єкта, що має статус пам’ятки національного значення і є одним із символів історичного Києва. Проведені роботи спричинили гучний суспільний резонанс через можливі порушення законодавчих процедур, питання до якості виконання та значні бюджетні витрати, обґрунтованість яких викликала сумніви у фахівців і громадськості.

Згідно з чинним законодавством, будь-які ремонтні чи реставраційні роботи на об’єктах національного значення повинні обов’язково погоджуватися з Міністерством культури та інформаційної політики. Така вимога діє для всіх пам’яток цього рівня — від Софії Київської до Києво-Печерської лаври. У ситуації з Бессарабським ринком, за оприлюдненою інформацією, міністерство не надавало повноцінного дозволу, а було лише поінформоване про перебіг реконструкції, що ставить під сумнів дотримання обов’язкових процедур.

Документація з реконструкції готувалася вже після того, як ринок фактично перетворили на фуд-корт. Науковий проєкт, який мав би обґрунтувати зміни, з’явився після завершення робіт. Як наслідок, можуть бути пошкодження унікальної метласької плитки та декору, а кількість торгових місць значно зменшилась.

Якість робіт викликає сумнів. Реконструкція, яка розпочалася у 2024 році і тривала довше запланованого терміну на півроку, вже через тиждень після відкриття показала недоліки: плитка почала сипатися, що зафіксували перші відвідувачі на фото та відео.

Вартість проєкту оновлення, за даними керівниці робіт Наталії Джурай, становила 150 млн грн, з яких більше половини були кредитні кошти. Тендери проводилися без відкритих торгів та за спрощеною процедурою, що викликає додаткові питання щодо прозорості витрат.

Роботи не обговорювалися публічно, але викликали критику. Пам’яткоохоронець Дмитро Перов заявив: “Ринку тут більше немає”, а кулінар Євген Клопотенко додав: “Це фуд-корти і трошки ринку. Чи були публічні обговорення? Ні.”

Аналізуючи ситуацію з анексією Криму та наслідками цього подій, можна зробити наступні висновки:

• Процес анексії Криму Росією розпочався без чіткого планування з боку Кремля, але склався по ходу подій, використовуючи тиск та готовність силових структур. Якби існуюча влада в Україні була більш стійкою, ситуація може була би іншою.

• Українські силові структури були паралізовані під час початку процесу анексії, що призвело до відчуття безвиході.

• Реакція Заходу на події у Криму була недостатньою та запізнілою, що збільшило непокору серед українського населення та поглибило кризу.

Отже, для досягнення справжнього миру необхідно повернути Крим під контроль України та забезпечити належний захист прав людини на півострові.

Аналізуючи ситуацію з окупацією Криму та її наслідки, можна зробити наступні висновки:

• Скасування мовного закону "Ківалова-Колесніченка" було трагічною помилкою, яка полегшила завдання ворогові та дозволила окупувати Крим.

• Реактивна позиція Заходу та відсутність адекватної реакції на агресію призвели до формального включення Криму до складу РФ.

• Необхідно приймати превентивні дії та чинити максимальний опір російській агресії, навіть якщо це здається шаленим чи непропорційним.

• Окупація Криму порушила фундаментальні принципи міжнародного правопорядку, і наслідки цього вплинули на всіх, не тільки на європейських партнерів.

Отже, для забезпечення миру і безпеки необхідно приймати превентивні заходи та чинити максимальний опір агресії, а також визнавати необхідність зміни стратегій дій у відповідь на сучасні виклики.

цю ситуацію — повернути Крим. Це стає спільним інтересом для всіх, хто прагне миру та стабільності. Проте, варто розуміти, що є різні точки зору та ідеї щодо цього питання, оскільки у світі існує багато конфліктів і суперечностей. Тому потрібно уважно враховувати наслідки своїх дій.

Щодо Криму, за останні 10 років ситуація змінилася. Повернення Криму до складу України стане реальністю у майбутньому. Проте зараз важливо розробляти моделі для майбутнього, уникаючи нав'язливих ідей щодо життя на півострові після повернення. Головне — забезпечити демілітаризовану зону та міжнародні гарантії, щоб Крим став привабливим для інвестицій. Прогнозів щодо майбутнього Криму багато, але важливо розуміти, що ситуація вже не та, що була раніше.

У висновках статті наголошується на тому, що повернення Криму до складу України стає нагальною необхідністю для відновлення миру та стабільності в регіоні. Автор розглядає ситуацію з різних ракурсів, зокрема з точки зору силових дій та міжнародних відносин. Він підкреслює важливість розробки моделей для майбутнього повернення Криму, а також необхідність забезпечення демілітаризованої зони та міжнародних гарантій для приваблення інвестицій на півострів. Ця стаття свідчить про те, що ситуація в Криму змінилася за останні роки, і потребує комплексного підходу для вирішення проблеми.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Згідно з перезатвердженим проєктом Київської міської держадміністрації, планується зведення під’їзної дороги від проспекту Лобановського до аеропорту, який не працює з початку повномасштабного вторгнення в Україну. Загальна довжина маршруту складе 4,3 км, а для верхнього шару покриття заплановано використання модифікованого асфальтобетону.

Перша черга будівництва передбачає 2,8 км дороги з двома смугами руху в одному напрямку, велосипедну доріжку, тротуари, очисні споруди, надземний пішохідний перехід та світлофори. Вартість проєктних робіт оцінюється в 7,38 млн грн, а будівельних – у 1,56 млрд грн. Завершити роботи планують до середини 2026 року.

Учасникам тендеру на проєктування необхідно надати аналогічний договір, підтвердити наявність потрібного обладнання, програмного забезпечення та кваліфікованих працівників. У тендері на будівництво потрібно надати аналогічний договір на будівництво або реконструкцію міських доріг чи вулиць з відгуком, виданим не раніше ніж за місяць до оголошення тендеру. Крім того, необхідно підтвердити наявність виробничої бази, атестованого асфальтобетонного заводу, будівельних дорожніх машин і працівників. Також претенденти мають мати чистий дохід за 2023 рік не менше 30% від очікуваної суми, що становить не менше 467,08 млн грн.

Зазначається, що другу чергу будівництва, що передбачає 1,5 км дороги з однією смугою руху, вже замовили восени 2023 року у приватних компаній «ВКФ Стандарт-Авто» та «КП Шляхбуд Інвест» на суму 1,22 млн грн та 135,94 млн грн відповідно.

Проєкт дороги до аеропорту почався ще у 2010 році під час підготовки до Євро-2012. Будівництво тоді було довірено компанії «Укратоменергобуд» на суму 174 млн грн, але завершити роботи до 2012 року не вдалося, і проєкт з тих пір кілька разів переглядали та дофінансовували.