Розкрадання коштів на реконструкціях ліфтів: схема, що тривала роками

Згідно з новими правилами, усі військовозобов'язані громадяни України зобов'язані оновити свої персональні дані в територіальних центрах комплектування (ТЦК). Це стосується як чоловіків, так і жінок, які перебувають на військовому обліку. Важливо зазначити, що цей процес є обов'язковим, і його ігнорування може призвести до певних наслідків.

Згідно з матеріалами справи, ТОВ «Трендс Сістем» і ТОВ «СТК Реал Естейт» уклали договір купівлі-продажу прав на користування надрами 5 грудня 2023 року. Однак, коли покупець звернувся до Держгеонадр із заявою про внесення відповідних змін до спеціального дозволу, йому відмовили через недостовірні відомості в документах та зупинення дії спецдозволу на підставі санкцій Ради національної безпеки і оборони України проти Вадима Єрмолаєва, кінцевого бенефіціарного власника компанії-продавця.

Суд підтримав ТОВ «СТК Реал Естейт», оскільки на момент укладання договору 5 грудня 2023 року компанія не знала і не могла знати про застосування санкцій до Єрмолаєва, які були введені 23 грудня 2023 року. ЧОАС 2 липня 2024 року частково зупинив дію наказу Держгеонадр про відмову у внесенні змін, а 22 липня 2024 року ухвалив рішення про зобов’язання Держгеонадр внести зміни до спецдозволу.

Цікаво, що рішення суду співпало з іншою подією: 20-22 липня 2024 року Вадим Єрмолаєв вибув зі складу власників ТОВ «Трендс Сістем», його місце зайняла Єрмолаєва Ганна Інокентіївна. Станіслав Віленський, який з 2017 року контролює ТОВ «СТК Реал Естейт», нещодавно змінив місце реєстрації компанії з Дніпра на Чернігів.

Нагадаємо, що у 2023-2024 роках Держгеонадра зупинили дію низки спеціальних дозволів українським компаніям через санкції РНБО. Відчуження спецдозволів на користування надрами стало можливим після змін до Кодексу України про надра, запроваджених 28 березня 2023 року.

Рішення ЧОАС від 22 липня 2024 року ще не набуло законної сили і може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів.

Народний депутат від партії «Слуга народу» Юрій Кісєль став фігурантом резонансної історії після оприлюднення запису його розмови з криворізьким бізнесменом Олександром Квасовим. Матеріали, які опинилися у розпорядженні журналістів-розслідувачів, стосуються обговорення можливих поставок вугілля на державні підприємства Львівської області та ролі посередників у цьому процесі.

Згідно з оприлюдненою інформацією, у розмові йшлося про організацію постачання палива з використанням зв’язків та впливу осіб, які раніше мали значний контроль над вугільним ринком. Зокрема, Олександр Квасов згадував Віталія Кропачова — колишнього так званого «смотрящего» за вугільною галуззю, який у 2014–2019 роках, за даними відкритих джерел, контролював істотні фінансові та логістичні потоки у цій сфері.

Розмова стосувалася організації постачання палива для державних об’єктів, зокрема теплоелектростанцій та підприємств, які забезпечують життєдіяльність Львівщини. Журналісти наголошують, що подібні переговори відбуваються поза офіційними тендерами та державними процедурами, що викликає питання щодо прозорості та законності дій політика.

Ця ситуація висвітлює, як окремі посадовці можуть вирішувати стратегічні питання життєзабезпечення регіонів у період війни, використовуючи контакти з бізнесом та особами з сумнівною репутацією. Дослідники відзначають, що такі схеми підривають довіру до державних інститутів та створюють ризики для енергетичної безпеки.

Журналісти обіцяють оприлюднити ще більше деталей із цього запису, що можуть пролити світло на взаємини нардепа з бізнесом та вплив на державні закупівлі.

Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов оприлюднив інформацію, що викликала суспільний резонанс і поставила низку запитань до системи фінансового контролю державних посадовців. Йдеться про керівника одного з департаментів Фонду державного майна України Андрія Мельника, майновий стан якого, за даними публічних джерел, містить нетипові та суперечливі деталі.

Посадовець походить із Луганської області та, як зазначається, залишив окуповану територію після подій 2014 року, переїхавши на підконтрольну Україні частину країни. Саме цей біографічний факт додає особливої чутливості до подальших обставин, викладених у його електронній декларації.

Крім значних запасів золота, Мельник задекларував спецдозволи на розробку родовищ, розташованих на тимчасово окупованій території Луганської області.

Юрій Ніколов висловлює сумніви щодо логіки перебування такої заможної людини на державній службі з відносно низькою заробітною платою та підкреслює потенційні ризики для національної безпеки. Зокрема, виникає питання щодо можливої залежності українського чиновника, який керує державними активами, від російської сторони, що контролює доступ до його багатомільйонних статків у Москві.

Ця ситуація ставить під сумнів прозорість управління державними ресурсами та безпеку стратегічно важливих об’єктів, адже чиновник із значним фінансовим інтересом за кордоном може опинитися під тиском зовнішніх факторів.