Розширення пільг для української сільськогосподарської продукції: плани Парламенту та Ради ЄС

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Видання Коротко про проаналізувало рівень мінімальних зарплат у різних країнах. Навіщо? Та тому, що найчастіше українські біженці в Європі працюють саме за мінімалку.

Останній рік експерти ринку праці тільки й роблять, що говорять про зростання українських зарплат. Але при цьому заробітки все одно бажають кращого.

Середня зарплата в Україні, за підсумками другого кварталу 2024 року, становила 20 964 грн, або близько 455 євро. Для порівняння: у Польщі середня зарплата у серпні становила 8190 злотих брутто (1916 євро), а, наприклад, у Швейцарії – 8012 швейцарських франків (8493 євро).

Експерти не перший рік кажуть, що середня зарплата мало про що каже, що видно з нашого прикладу. Недарма її часто називають “середньою температурою по лікарні” і наводять приклад із голубцями (коли одні їдять капусту, інші – м’ясо, а в середньому всі їдять голубці).

Набагато більш інформативною є медіанна зарплата – значення, яке розподіляє статистичний ряд зарплат на дві рівні частини. Якщо ми розташуємо зарплати співробітників нашої умовної компанії в порядку зростання, отримаємо ряд 20 000, 20 000, 20 000, 20 000, 100 000. У середині цього ряду і знаходиться медіанна зарплата – 20 тис. грн.

Економісти одностайно вважають, що медіанна зарплата набагато краще відбиває реальну ситуацію в умовах значних відмінностей у заробітках. Саме тому у Європі вже давно перейшли на підрахунок медіанної зарплати. Але український Держстат, як і раніше, бере середню.

Тому доцільно порівнювати між собою все ж таки мінімальні зарплати.

З 1 квітня 2024 року мінімальна зарплата в Україні відповідно до бюджету на 2024 рік зросла до 8000 грн. Економісти сприйняли ці новини без ентузіазму, пояснюючи, що грошей у кишенях українців більше не стане. Все просто: оскільки половина зарплат перебуває в тіні, зростання мінімалки призводить лише до зростання офіційної частини та, відповідно, до збільшення податкового навантаження, але при цьому «конвертна частина» зменшується.

Відзначимо одразу, що мінімальні зарплати є не у всіх європейських країнах. Наприклад, ініціативу запровадити мінімальну зарплату у Швейцарії жителі країни категорично відкинули ще десять років тому, але при цьому середня зарплата у Швейцарії, як уже говорилося вище, є однією з найвищих у Європі.

Немає мінімальної зарплати і в Норвегії, проте місцеві роботодавці, щоб уникнути проблем, намагаються знаходити взаємовигідні компроміси з профспілками. 2024 року мінімальний розмір погодинного заробітку на некваліфікованій роботі в Норвегії становив 18 євро. Тобто при 40-годинному робочому тижні людина на такій роботі заробить 720 євро, що з розрахунку 176 робочих годин еквівалентно 3168 євро на місяць.

За даними Євростату, найвищу мінімалку в Європі встановлено в Люксембурзі – 2571 євро. На другому та третьому місці – Ірландія та Нідерланди з 2146 євро та 2070 євро відповідно.

Якщо говорити про європейські країни з найбільшою кількістю українських біженців, то у Польщі мінімальна зарплата становить 978 євро, у Німеччині – 2054 євро, у Чехії – 764 євро.

Як бачимо, найнижча європейська мінімалка вдвічі перевищує українську. І з огляду на те, що нам із такою зарплатою жити не один рік, до європейських заробітків ми навряд чи наблизимося найближчим часом.

Нагадаємо, у проєкті бюджету-2025 передбачено замороження соціальних стандартів. Мінімальна заробітна плата залишиться на рівні 8 тисяч гривень, а прожитковий мінімум становитиме 2920 гривень, що також не змінюється порівняно з 2024 роком. Для державних службовців цей показник складатиме 2102 гривні. Таким чином, соціальні виплати залишаться на нинішньому рівні, що може викликати невдоволення серед населення.

Народний депутат України VIII скликання Максим Микитась, колишній депутат Дніпровської обласної ради, а також голова ради директорів і співзасновник групи компаній «Dnipro Agro Group» Василь Астіон опинилися у фокусі розслідування щодо можливого незаконного відчуження корпоративних прав та нерухомого майна. Разом із ними в матеріалах справи згадуються низка посадових осіб Міністерства юстиції, представників судової системи та реєстраційних органів, що вказує на можливу комплексну протиправну схему.

Йдеться про діяльність ТОВ «ФІЛОСОФІЯ ДЕВЕЛОПМЕНТА» (ЄДРПОУ 42088061), яке, за наявною інформацією, втратило контроль над корпоративними правами та майновим комплексом на території колишнього заводу. За даними розслідування, механізм відчуження передбачав складні юридичні маніпуляції з реєстраційними документами, що ускладнювало захист інтересів компанії та створювало ризики для інвесторів і працівників підприємства.

За даними заяви, ключовим мотивом інтересу до компанії стали містобудівні умови, видані КМДА, які дозволяють реконструкцію одного з корпусів заводу «Арсенал» під адміністративну будівлю з паркінгом. Саме цей актив, як стверджується, став предметом рейдерського захоплення, організованого за попередньою змовою між бізнесменами, політиками та посадовцями.

Серед осіб, яких пов’язують із реалізацією схеми, називають міністра юстиції України Галущенка Г.В., заступників директора департаменту приватного права Мін’юсту Рудницьку М.В. та Лещенка А.О., суддю Господарського суду міста Києва Стасюка С.В., приватного нотаріуса Дуднік І.В. і державного реєстратора Качковську О.В. Їхні рішення та дії, за версією заявників, створили юридичні підстави для втрати власниками контролю над майном.

Водночас спроби оскаржити ці обставини в межах кримінального провадження наразі не дали результату. Слідчий суддя Печерського районного суду Києва Сергій Вовк ухвалою №757/56345/25-к від 3 грудня 2025 року відмовив у задоволенні скарги щодо невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Фактично це заблокувало старт повноцінного слідства на початковому етапі.

Окремим блоком у матеріалах фігурує інформація про діяльність подружжя Олександра та Галини Герег — власників мереж «ЕПІЦЕНТР К» і «НОВА ЛІНІЯ 1». За наявними даними, після окупації частини територій України їхні торговельні центри на ТОТ нібито не припинили роботу, а лише формально змінили бренд на «Галактика», зберігши операційну модель, формат і внутрішні стандарти «Епіцентру».

У 2014–2022 роках, за твердженнями заяви, управління цими активами здійснювалося через підконтрольні юридичні структури. Координацію роботи мережі «Галактика» нібито забезпечував громадянин України Геннадій Гальчук, який взаємодіяв з окупаційною адміністрацією та отримував винагороду за підтримку безперебійного функціонування бізнесу.

Така схема, за твердженнями авторів матеріалів, дозволяла приховувати реальних бенефіціарів, зберігати контроль над торговельною мережею та водночас забезпечувати надходження коштів до бюджету Російської Федерації через діяльність об’єктів на тимчасово окупованих територіях.

Описані факти потребують ретельної перевірки з боку правоохоронних органів, однак на сьогодні ключові епізоди, пов’язані як із рейдерським захопленням майна в центрі Києва, так і з діяльністю великого бізнесу на ТОТ, залишаються поза межами повноцінного кримінального розслідування.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Згідно з повідомленням СБУ, для викриття підозрюваної спецслужба використовувала свого “подвійного агента” — мешканця Києва, який, виявившись частиною плану, співпрацював з українською розвідкою після того, як був викритий на підготовці до одного з підпалів. Цей агент допоміг задокументувати підривну діяльність жінки.

Затримана діяла під безпосереднім керівництвом співробітника головного управління генштабу збройних сил Росії (ГРУ). Вона координувала групи підпалу, забезпечуючи їх інструкціями з виготовлення саморобних запалювальних пристроїв. Її завданням було організувати підпали автомобілів військових, що мало спричинити хаос і розхитати ситуацію в Україні.

На момент затримання жінка намагалася зняти на відео один із запланованих підпалів. Оперативники СБУ вилучили на місці події саморобний запалювальний пристрій та мобільний телефон з доказами її підривної діяльності.

Фігурантка потрапила в поле зору воєнної розвідки Росії на початку повномасштабної війни, коли вона проживала в Токмаку на Запоріжжі. Після захоплення частини регіону вона переїхала до Києва, де російське ГРУ відновило з нею контакт і запропонувало співпрацю, за що вона обіцяла отримати гроші, яких так і не дістала.

Служба безпеки України оголосила жінці підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану). Зараз вона перебуває під вартою і їй загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.