СБУ викрила постачання непридатних ракет для армії

Оптимізм українців: чому 85% продовжують вірити у перемогу незважаючи на всі труднощі

Незважаючи на випробування, українці демонструють неймовірну стійкість та віру в перемогу. Професор політології, Олександр Мотиль, в колонці для видання The Hill зазначає, що секрет українського оптимізму залишається загадкою для західних спостерігачів, які схильні до песимізму. Мабуть, хтось пропустив момент, коли українцям сказали, що перемогти Росію неможливо.

Дані опитування, проведеного авторитетним Центром Разумкова наприкінці січня, свідчать: 85% респондентів вірять у перемогу України, лише 8,5% відмовляються від цього переконання. Ці цифри майже однакові у всіх регіонах країни, навіть на сході, де найбільше відчуваються військові дії.

Особливо захоплююче те, що українці чітко розуміють, що означає перемога: 38% вважають, що перемогою буде відновлення кордонів станом на січень 2014 року та вигнання російських військ, а 27% мають ще амбітніші мрії — повне знищення російської армії та крах внутрішнього режиму в Росії.

Оптимізм українців порушує. 60% вірять у перемогу до кінця 2025 року, а 65% з них мають навіть максималістські очікування. Цей настрій є типовим не тільки для середньостатистичних громадян, а й для окремих категорій, таких як бізнесмени та жінки.

Відповідно до опитування, проведеного Українською мережею ділових новин, майже 60% бізнесу очікують зростання у 2024 році, а більшість з них розраховують на значний приріст. Багато фірм впевнені, що досягнуть своїх цілей.

Але погляди європейців щодо України дещо інші. Європейська рада з міжнародних відносин виявила, що лише 10% європейців вірять у перемогу України, вдвічі більше вони очікують перемоги Росії. Це різниця в підходах щодо розуміння ситуації, яка вражає.

Європейський песимізм не є таким беззаперечно песимістичним, як може здатися на перший погляд, оскільки від 27 до 47 відсотків європейців вважають, що Україна та Росія зможуть досягти "компромісного врегулювання" (це було б досягненням!), а 19 до 38 відсотків обирають варіант "нічого з цього" або "не знаю". Проте навіть з такими застереженнями зрозуміло, що українці та європейці мають абсолютно протилежні погляди на перемогу України.

Зайво кажути, що багато американських політиків і аналітиків поділяють західний песимізм, до того ж один аналітик нещодавно заявив у виданні The Hill, що "ідея повної перемоги України — це маячня". Виникає очевидне запитання: хто помиляється, українці чи європейці та американські політики, аналітики та прості люди? Важко сперечатися з тим, що українці знають справжню реальність. За два роки війни та геноциду їхні почуття мають бути затуплені, а не підсилені. Навпаки, очевидно, що переважна більшість європейців та американців не мають належного уявлення про те, що відбувається в Україні. Вони дивляться телевізор, час від часу читають статті чи пости в соціальних мережах, а потім, здолавши військовий стрес, повертаються до пива, вина та барбекю. Якщо хтось і помиляється, то це середньостатистичні європейці й американці. На жаль, це стосується деяких політиків і аналітиків також.

Герої американських ЗМІ, такі як Такер Карлсон і Дональд Трамп та їхні послідовники; прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо; відомий угорець Віктор Орбан; лідерка "Національного фронту" Марін Ле Пен у Франції; партія "Альтернатива для Німеччини"; австрійська "Партія свободи" — це лише кілька прикладів — живуть у своєму власному паралельному світі, де Володимир Путін — святий, а Володимир Зеленський — сатана. На щастя, таких людей менше. Можливо, українці настільки втомилися від війни та злякалися зла, яке чекає на них, що колективно зробили стрибок у абсурдну віру в те, що вони переможуть, тому що вони повинні перемогти. Це передбачає, що населення повністю піддається ірраціональним емоціям, які змушують їх бачити те, чого насправді немає. Можливо, це стосується деяких українців, але це точно не стосується 85 відсотків. У будь-якому разі, такого роду ірраціональність не присутня ні в українських ЗМІ, ні в розмовах з реальними українцями.

Українці, судячи з усього, мають глибоке розуміння ситуації, яке перевершує знання на Заході. Вони добре усвідомлюють, що Конгрес США фактично виступає на боці Росії, відмовляючись постачати зброю Україні. Вони розуміють, що європейці та американці ставляться зі скептицизмом до їхньої перемоги. Вони осведомлені про реальність на Заході. Але вони також чудово розуміють, що відбувається в Україні та Росії. Вони знають, що Росія не може перемогти війну, яка коштує їй тисячу жертв щодня. Вони усвідомлюють, що режим Путіна виявляється значно слабкішим, ніж здається на перший погляд. Нарешті, українці також розуміють, що для перемоги їм потрібно лише вижити, відстояти себе від росіян — і вони знають, що це можливо зробити не завдяки якійсь магічній вірі в стійкість і перемогу, а завдяки тому, що альтернативою "виживання" росіян є знищення українців російськими агресорами.

Українці виявляють вражаюче розуміння ситуації на політичній арені, яке перевершує розуміння західних країн. Вони усвідомлюють складність та протиріччя відносин між Україною, Росією та Заходом. Глибоко розуміють вони і труднощі, з якими стикається Україна, і загрози, які приховуються за відмовою Заходу постачати необхідну допомогу. Не тільки розуміють вони, але й відчувають на собі реальність війни, що триває на їхній землі.

Українці не просто покладаються на власні сили, але й мають просторовий погляд на розклад сил та можливості війни. Вони розуміють, що перемога полягає не лише в силі зброї, але й в здатності витримати та вистояти, показавши свою стійкість та волю до життя вільним народом. Українці готові відстоювати свою державність та незалежність, бо вони знають, що їхня перемога — це питання не лише власної долі, але й майбутнього всього світу, де цінності свободи та демократії мають переважати над агресією та насильством.

Ранок 6 квітня непоправно змінив картину безпеки в Україні. Росія влаштувала атаку з повітря і моря, випустивши крилаті ракети із бомбардувальників Ту-95, а також використовуючи "шахеди" та "калібри". Найбільш трагічна ситуація склалася в Харкові, де загинули щонайменше шість людей. Ніч стала періодом терору, коли "шахеди" нищили центральні регіони, а вже о 5 ранку ракети з Ту-95 накрили місто. Повітряні сили також повідомили про удари ракетами "Калібр" з кораблів Чорного моря.

Група ракет взяла курс на Україну з Чернігівщини, пролягла через Полтавщину та Черкащину, але раптово змінила напрямок на Київську область, де, на щастя, вдалося уникнути великих руйнувань. Проте, селище Макарів стало свідком пошкодження промислових об'єктів. Незважаючи на це, влада підкреслила відсутність жертв та постраждалих.

У Запоріжжі ситуація була не менш критичною, зі збоями у зв'язку та багатьма постраждалими. А вже вночі в Павлограді та Миколаєві надійшли сигнали про можливі нові удари "шахедів" і "калібрів". Важливою була інформація про наближення ракет до різних міст на Хмельниччині, Вінниччині та Черкащині.

Після 6 години ранку, коли було оголошено відбій тривоги, почалися відновлювальні роботи та оцінка збитків. Мер Харкова заявив про шалені руйнування, що залишили за собою багатоповерхівки, гуртожитки та інші будівлі. Сили оборони України здійснили успішні удари, збивши декілька крилатих ракет і запобігши додатковим руйнуванням.

У перших днях весни 21 березня Росія вчинила великий ракетний удар на Київ, що призвело до поранень 17 осіб, але всі ракети були збиті. Неспокійне весняне небо не припиняло турбувати жителів столиці та околиць, де руйнування охопило житлові будинки, дитячі садки та промислові споруди.

На наступний день, 22 березня, Росія вдарила по енергетичній інфраструктурі України у наймасштабнішій атаки за часів війни. Легендарна ДніпроГЕС у Запоріжжі зазнала значних пошкоджень, а Харків опинився у темряві. Процес відновлення електропостачання триває й донині. Несправності також торкнулися семи областей півдня та сходу України, зі смертельними наслідками у Хмельницькому та Запоріжжі.

У 24 березня Росія знову нанесла комбінований ракетний удар, охопивши Київ та Львівщину, де постраждали енергетичні об’єкти. Навіть одна ракета залетіла на 39 секунд у Польщу. Газові сховища біля Стрия потрапили під особливий обстріл, а також вдарили по об’єктах у Львові та Бурштинській тепловій електростанції.

Після 25 березня настала 29-та, коли Росія вигнала населення українських областей зі своїми ракетами, "шахедами" та "кинджалами". Енергетичні об’єкти стали головними мішенями, а внаслідок атак були поранені кілька осіб. Удар тривав усю ніч, і лише добре організована оборонна система зуміла збити частину нападницьких ракет.

На 31 березня Росія застосувала свою тактику подвійного удару, вдаривши переважно по західним регіонам України, зокрема, біля Стрия, де підтвердилися жертви. Ряд атак охопив енергетичну інфраструктуру, призводячи до серйозних наслідків для енергопостачання та безпеки громадян.

У місяці квітні Росія продовжувала свої агресивні дії проти України, наносячи низку атак балістичними ракетами і "Шахедами" на Харків та Запоріжжя. 4 квітня у Харкові через удар загинули чотири людини, а під час наступного удару зазнали смертельних травм рятувальники. На 5 квітня Росія вибрала Запоріжжя як мішень для подвійного удару, що призвело до загибелі чотирьох осіб. Попередньо, Росія вже протягом всієї зими здійснювала масовані комбіновані ракетні атаки, але зупинилася з цією тактикою з 15 лютого, віддавши перевагу точковим ударам по різних містах сходу та півдня України.

Влада постійно фіксує та документує руйнування, нанесені об'єктам, зокрема Бурштинській тепловій електростанції. Ці напади не тільки призводять до втрат людських життів, а й серйозно підривають економіку та інфраструктуру країни.

Українська влада разом з міжнародними партнерами продовжує намагатися забезпечити безпеку та захист населення від агресії з боку Росії, вживаючи всіх необхідних заходів для забезпечення стабільності та безпеки на території країни.

У світлі останніх подій важливо підкреслити загострення ситуації на сході України та агресивну поведінку Російської Федерації. Атаки балістичними ракетами та "Шахедами" у Харкові та Запоріжжі, які призвели до серйозних людських втрат і руйнувань інфраструктури, є прикладом нестримної агресії сусідньої держави.

Зазначена стаття ще раз підкреслює важливість міжнародної підтримки та співпраці для забезпечення безпеки та захисту України від агресивних дій Росії. Також вона викликає необхідність продовження міжнародних зусиль для зупинення агресії та відновлення миру та стабільності в регіоні.

Україна продовжуватиме вживати всі можливі заходи для захисту свого народу та територіальної цілісності.

Наше джерело в Генштабі повідомило, що російська армія в даний момент активно працює над розтягуванням сил Збройних Сил України по всій протизбройній лінії, використовуючи при цьому тактику систематичного знищення нашої важкої військової техніки. Ця стратегія націлена на тривалий період і не передбачає стрімких військових проривів на фронті; противник має намір виснажити нашу армію етапом за етапом, перед тим як переходити до наступних дій.

Війська рф не припиняють атакувати українські позиції вздовж практично всієї лінії фронту. За останній звітний період загальна кількість наступальних та штурмових дій ворожих сил зросла до 99.

Інформація про це надійшла з Генштабу. Найбільш активні боєзіткнення фіксуються на Куп’янському, Покровському та Курахівському напрямках.

В той же час сили оборони України вживають усіх можливих заходів для виснаження наступального потенціалу російських військ, а також для відбиття атак та нейтралізації їхньої техніки.

Генштаб також повідомив про чотири терористичні удари ракетами та керованими авіабомбами по Харкову протягом доби. Ракети були запущені по центральному парку та житловим кварталам, а дві керовані авіабомби вразили гіпермаркет.

У цілому ворог застосував три ракетних удари та дві керовані авіабомби. На жаль, є жертви серед цивільного населення, а також поранені та зниклі безвісти.

На Харківському напрямку російські сили продовжують штурмувати позиції українських військ. Українські воїни успішно відбили шість атак і ще чотири тривають. Окупанти намагаються прорвати оборонні рубежі в районах М’ясожарівки та Новоєгорівки, але безуспішно. Кількість штурмових дій на цьому напрямку зросла до 14.

На Лиманському напрямку ворог провів п’ять атак, одна з яких триває.

На Сіверському напрямку російські сили продовжують спроби штурмувати позиції українських військ в районі Білогорівки та Верхньокам’янського. Кількість боєзіткнень зросла до дев’яти, із яких українські воїни успішно відбили чотири.

На Краматорському напрямку терористи продовжують штурмові дії поблизу Кліщіївки, Нового, Іванівського та Андріївки. З початку доби відбулося 11 бойових зіткнень.

Покровський напрямок залишається найгарячішим. Кількість ворожих атак тут зросла до 23. Українські воїни успішно тримають оборону, завдають ворогу втрат, і знищили ще один СУ-25 російського агресора.

На Курахівському напрямку кількість боєзіткнень збільшилась до 14, із яких вісім вдалося відбити.

На Оріхівському напрямку ворог тричі намагався здійснити штурмові дії, але без успіху.

На Придніпровському напрямку окупанти збільшили кількість атак до дев’яти, але всі їхні спроби були марними.

На інших напрямках суттєвих змін не зафіксовано.