Шахрайська схема з криптовалютами: мешканка Київщини втратила 25 тисяч гривень після обіцянок швидкого прибутку

Соціальні мережі часто стають майданчиком, де члени відомих родин діляться подробицями свого життя. Нещодавно увагу громадськості привернув допис Ольги Гринкевич, доньки відомого львівського підприємця.

“Комісією встановлено, що користувач не дотримувався вимог закону “Про охорону культурної спадщини”, зокрема п.1 ст. 26 щодо обов’язкового отримання дозволів на консервацію, реставрацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування пам’яток національного значення.

Також не дотримано вимог ст. 24 Закону України “Про охорону культурної спадщини” щодо неможливості змін пам’яток. Користувачем самовільно здійснено ремонт, прибудови, зміну конструктивних елементів, опорядження зовнішнього та внутрішнього і реставрацію пам’яток без відповідних на те дозволів та науково-проєктної документації, що призвело до неналежного утримання пам’яток та до втрати автентичних елементів опорядження пам’яток, збільшення навантаження на їх конструкції”.

Зокрема, комісія виявила прибудову тамбура до центрального входу в Успенський собор, а також оновлення та/або очищення стінописів та ікон тощо.

“Новодєл” зі “святим” рпц царем Ніколаєм у Почаївській лаврі

Крім того, члени комісії зафіксували оновлення та/або очищення стінописів та ікон, заміну панікадила в Успенському соборі, зміни у стінописах та проведення ремонтних робіт у галереях та Печерному храмі Преподобного Іова та церкві Преподобних Антонія та Феодосія й інші факти порушень.

Перевірка комісією стану збереження творів іконопису виявила факти “відсутності значної частини ікон, зафіксованих паспортами пам’яток культурної спадщини та інвентарним списком, складеним в 1967 році”.

На території Почаївської Свято-Успенської лаври виявлено, крім 6 об’єктів, які належать державі, інше нерухоме майно, якого немає в договорі про безоплатне користування.

Окрім цього, фахівці ДСНС під час обстеження території Лаври виявили порушення вимог пожежної безпеки, а також констатували невиконання низки заходів для усунення порушень, починаючи з 2004 року.

Почаївська Успенська лавра – це православний чоловічий монастир у Почаєві зі статусом лаври. Найбільша православна святиня на заході України, друга за важливістю після Києво-Печерської лаври.

Пов'язували Петра Порошенка, п'ятого президента України, із групою компаній, які мали можливість отримати великі контракти на постачання продукції для Збройних Сил країни. Спекуляції навколо цього зростали, особливо після того, як 22 травня ДП Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" оголосило про проведення найбільшого тендеру на цьому ринку у поточному році. Очікувалася величезна вартість закупівель, яка перевищувала 11,5 мільярдів гривень.

У результаті цього тендеру були виявлені цікаві деталі, які привернули увагу громадськості.

Тендер складався з чотирьох лотів, кожен із яких виграв окремий учасник. Найменший лот на суму понад 1,583 мільярда гривень отримав абсолютно новий учасник – київський консорціум “Юнайтед Фуд Груп”. Ця компанія зареєструвалася лише за три тижні до тендеру, в травні цього року. За словами голови консорціуму, Івана Чайківського, він є засновником корпорації “Агропродсервіс” з великим земельним банком та виробничими активами у сільському господарстві. Поза сферою бізнесу, Чайківський також відомий як депутат Верховної Ради України.

Другий лот на суму понад 3,136 мільярда гривень отримала компанія “Асікс Груп”. Цей лот став предметом боротьби між двома учасниками, проте перемогла “Асікс Груп” з пропозицією на 2,434 мільярда гривень. Однак, важливо відзначити, що один із учасників, ФОП Іван Шмальченко, був дискваліфікований через невідповідність умовам тендеру. Другий учасник, ТОВ “Контракт Продрезерв 5”, має зв’язки зі скандальним постачальником Міністерства оборони “Гарна страва”, який раніше постачав продукти для армії за завищеними цінами.

Третій лот на таку ж суму також отримав новачок – ТОВ “Гранпрі Лтд”. Ця компанія пропонувала свої послуги за 2,517 мільярда гривень. Однак, власник компанії, Микола Бахтєяров, має сумну репутацію, яка виявилася у вироку Приморського суду Одеси за фактами домашнього насильства.

Четвертий лот дістався компанії “Міт Пром”. Їхня пропозиція склала 2,519 мільярда гривень. Ця львівська компанія, хоч і є новачком на ринку постачання продуктів для ЗСУ, вже має досвід співпраці з військовими, підписавши контракт на 400 мільйонів гривень у квітні цього року. Хоча офіційним засновником є жителька Львівщини, насправді за компанією може стояти відома бізнесвумен Тетяна Глиняна, яка раніше постачала продукти для Збройних Сил за завищеними цінами.

Два переможці з чотирьох лотів, компанії “Асікс Груп” та “Гранпрі Лтд”, можна віднести до сфери впливу одеського підприємця Валерія Друзенка. Раніше вже згадувалося, що компанії з його орбіти, такі як “Нова-постач” та “Біосоіл”, отримували значні контракти на постачання продуктів для армії України.

Правоохоронні органи випадково розкрили зв’язок із Петром Порошенком. У серпні 2022 року в рамках розслідування щодо ухилення від сплати податків проти постачальників Міністерства оборони, які використовували підставних осіб, було порушено справу.

Під час розслідування були арештовані рахунки компаній, що брали участь у цій схемі. Серед них також виявились ТОВ “ПК “Зоря Поділля” та ТОВ “Група Агропродінвест”, які належать Петру Порошенку. Офіс генерального прокурора повідомив, що “Нова-постач” та “Біосоіл” передали на їхні рахунки майже півмільярда гривень як передоплату за цукор (згодом ці рахунки також були арештовані).

Співпадінням виявилося те, що всі компанії з групи Друзенка також є клієнтами Міжнародного інвестиційного банку (МІБ) Порошенка. Однією з них є ТОВ “Асікс Груп”, рахунки якої також були арештовані судом. І на квітень 2024 року цей арешт не був знятий.

Ще один переможець тендеру, ТОВ “Гранпрі Лтд”, також є клієнтом банку Порошенка. Крім того, ця компанія орендувала обладнання у дружини Валерія Друзенка. Таким чином, існують підстави вважати їхні зв’язки достовірними.

Залишається відкритим питання, чи вплине цей зв’язок на можливість цих компаній отримати інше велике державне замовлення, цього разу на майже 5 мільярдів гривень.

Квартирно-експлуатаційний відділ Житомира уклав договір із товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» на постачання енергетичних ресурсів для потреб підпорядкованих об’єктів. Угода стала предметом обговорення через її вартість, умови та значення для забезпечення стабільної роботи інфраструктури, що перебуває на балансі відомства.

Контракт передбачає надання послуг у сфері енергозабезпечення, необхідних для функціонування адміністративних, житлових та службових приміщень. Такі договори мають стратегічне значення, адже безперебійне постачання енергії напряму впливає на умови проживання, роботу установ і загальний рівень безпеки, особливо в умовах підвищеного навантаження на інфраструктуру.

За погодженими обсягами постачання та встановленою маржею очікуваний прибуток компанії-постачальника за цим контрактом може сягати близько 10 мільйонів гривень. Водночас аналіз аналогічних закупівель у Житомирській області свідчить, що для інших замовників застосовувалися значно нижчі маржі.

Так, в Овруцькому водоканалі надбавка постачальника становила 19 копійок за кіловат-годину. Житомирська опорна лікарня в селі Троянів уклала договір із від’ємною маржею — мінус 2 копійки за кіловат-годину.

Компанія «Оператор енергії» вже фігурувала у кримінальних провадженнях, пов’язаних із завищенням цін на електроенергію для військових структур. У вересні 2021 року правоохоронні органи викрили завищення вартості електроенергії під час постачання Одеському квартирно-експлуатаційному управлінню. Тоді підозри були оголошені як керівнику КЕУ, так і директору компанії.

Директором ТОВ «Оператор енергії» є Дмитро Богданов. Після оголошення підозр керівництво компанії не змінювалося. Засновниками підприємства є Артур Хачатрян та Айк Погосян.

Артур Хачатрян до початку повномасштабної війни був депутатом Одеської районної ради від забороненої нині партії ОПЗЖ. Він також є племінником депутата Одеської обласної ради Князя Хачатряна — власника дорожньо-будівельної компанії «Березівкаагрошляхбуд».

Князя Хачатряна в регіоні пов’язують із багаторічним впливом на розподіл підрядів у дорожній галузі. Його компанія регулярно отримує великі замовлення на ремонт доріг та укриттів в Одеській області, у тому числі без проведення повноцінних тендерних процедур.

Укладення контракту на постачання електроенергії для потреб Міністерства оборони з фіксованою та відносно високою маржею викликає питання щодо економічної доцільності умов угоди, зважаючи на попередній досвід роботи постачальника з військовими замовниками.

Корупційні схеми у силовому блоці під час повномасштабного вторгнення набувають все більш організованого та системного характеру, виходячи далеко за межі поодиноких випадків зловживань. У деяких ситуаціях бойові підрозділи стають формальним прикриттям для багатомільйонних фінансових операцій, які виправдовуються необхідністю «термінового забезпечення фронту». Особливо показовим є приклад Департаменту поліції особливого призначення — Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Цей підрозділ на папері виконує бойові завдання, але на практиці його ресурси та структура часто використовуються для легалізації великих грошових потоків.

Важливо зазначити, що такі прояви корупції не обмежуються лише окремими випадками або персоналіями. Їхня повторюваність і системність свідчать про наявність усталених механізмів, які дозволяють легалізувати надходження та розподіл коштів без належного контролю. Розкриття подібних схем потребує як прозорих внутрішніх аудитів, так і активної взаємодії з громадськими структурами та журналістськими розслідуваннями. Без цього ризик зловживань у майбутньому лише зростатиме, що ставить під загрозу ефективність державних інституцій у воєнний час.

У березні 2025 року департамент оголосив закупівлю засобів індивідуального бронезахисту та елементів військового спорядження на загальну суму 27 мільйонів 670 тисяч гривень. З самого початку процедура мала ознаки формальності. У встановлений строк була подана лише одна тендерна пропозиція — від приватного виробничо-торговельного підприємства «Акрополіс».

Основним видом діяльності цього підприємства є виробництво дорожніх сумок, валіз та цивільних аксесуарів. У відкритих даних відсутня інформація про наявність у компанії ліцензій, виробничих потужностей або сертифікованої технологічної бази для виготовлення бронежилетів чи іншої продукції військового призначення. Попри це саме з «Акрополісом» було укладено договір на постачання бронезахисту.

Зміст договору та тендерної документації вказує на низку системних порушень. Предмет закупівлі сформульований нечітко, відсутня процедура погодження зразків до початку поставок, а вимоги щодо підтвердження якості та походження продукції фактично проігноровані. У сукупності це створює враження контрольованої закупівлі без реальної конкуренції, де тендерна процедура виконувала роль формального прикриття для перерозподілу бюджетних коштів.

Фінансову частину схеми доповнює кадровий аспект. Колишній керівник Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки Олександр Ткачук, діяльність якого раніше пов’язували з тиском на бізнес і неформальним впливом на прибуткові сектори економіки, після звільнення опинився в структурі бригади «Лють». Формально він був зарахований інспектором штурмового підрозділу, однак, за наявною інформацією, не виконував ані бойових, ані повноцінних службових завдань.

Конкурсні процедури та навчання мали радше декоративний характер, створюючи видимість законного працевлаштування в умовах воєнного стану. Сам підрозділ у цій частині виглядає як зручний кадровий «буфер» для проблемних фігур, яким складно знайти місце в інших державних структурах без репутаційних ризиків.

Фактичну крапку в цій історії поставив Печерський районний суд міста Києва. Постановою слідчого судді Юрія Головка у справі № 757/54804/25-к скаргу на бездіяльність правоохоронних органів було залишено без задоволення. Таким чином суд фактично зафіксував допустимість закупівель без реальної конкуренції, використання бойового підрозділу як формального прикриття та відсутність необхідності в глибокій перевірці очевидних бюджетних ризиків.

Це рішення створює небезпечний прецедент, за якого багатомільйонні операції в силовому блоці можуть здійснюватися без повноцінної правової оцінки. Поки десятки мільйонів гривень проходять через сумнівні договори, а бойові підрозділи використовуються як фінансово-кадрова ширма, спроби домогтися реальної реакції з боку держави впираються в системну бездіяльність.

У підсумку така практика працює не в інтересах фронту чи державної безпеки, а в інтересах тих, хто навчився заробляти на війні, прикриваючись її символами та статусом бойових підрозділів.