Шахрайство у Львові: до суду передано справу щодо жінки та неповнолітнього племінника

З початку липня спостерігається помітна зміна у динаміці подій навколо Криму. Зафіксовано зниження інтенсивності певних військових дій у цьому регіоні. Ця тенденція привернула увагу експертів та викликала активні обговорення у військових та політичних колах.

Останню велику тривогу на півострові оголошували минулої п’ятниці. Про збитки жодна зі сторін не повідомляла. За деякими даними, була загроза від авіаракет Storm Shadow.

При цьому в червні інтенсивність ударів була вищою. Тільки за 20-ті числа червня було щонайменше три удари. Два з них було завдано 23 червня ракетами ATACMS – по Севастополю (там де уламки ракети впали на пляж, унаслідок чого загинуло п’ятеро людей) і по району Євпаторії. Ще одна атака була 29 червня.

У липні ж, як бачимо, повідомлялося тільки про одну атаку.

При цьому в понеділок, 8 липня, російські військові заявили, що підбили три пускові установки HIMARS у районі села Клапая Херсонської області. Було опубліковано відео ураження, зняте з дрона.

Україна його автентичності не підтверджувала, як і втрати трьох HIMARS (з яких, до речі, і запускається ATACMS). Але відтоді нових обстрілів Криму не було.

Природно, це не говорить про те, що нових обстрілів не буде найближчим часом. Тим більше, що HIMARS у ЗСУ ще чимало.

Однак, є одна проблема, яка створює загрозу ураження HIMARS, що завдають ударів по Криму.

Йдеться про активізацію останнім часом російських розвіддронів, які масово коригують удари по об’єктах ЗСУ. Зокрема й по пускових установках.

Щоб застосовувати ракети ATACMS по тому ж Севастополю, потрібно підводити HIMARS кудись у район Миколаєва, звідки до цілі буде близько 270 кілометрів. При цьому і над Миколаєвом, і навіть над Одесою російські дрони-розвідники також літають.

Якщо ж росіяни справді вразили HIMARS біля села Клапая на північний захід від Херсона, то це вже приблизно за 12 кілометрів від російських позицій – що покривається не тільки “Іскандером”, а й звичайною артилерією або РСЗВ.

Якщо ж говорити про удар по Кримському мосту, то, щоб його дістати на граничні для ATACMS 300 кілометрів, пускову установку потрібно підігнати в 11-кілометрову зону біля лінії фронту на правому березі Дніпра, але вже десь у районі Нової Каховки.

Це створює високий ризик для установок HIMARS, оскільки російські розвіддрони вкрай активно працюють на десятки кілометрів від лінії фронту.

Залітаючи часто і набагато далі. І, природно, установки для запуску ракет, а також системи ППО, для них пріоритетна мета.

Звісно, це не означає, що ЗСУ відмовляться від ударів по Криму. Напевно вони будуть повторюватися.

Але проблема з розвіддронами змушує українські сили бути обережнішими у використанні HIMARS поблизу лінії фронту. І здійснювати запуск з більшого віддалення. Що позначатиметься як на частоті ударів, так і на їхній дальності. Якщо по західному узбережжю Криму (включно з Севастополем) ще можна, як писали вище, наносити удари з відносно блакитного тилу (хоча і туди російські розвіддрони долітають), то удари по Кримському мосту, для яких установки потрібно підігнати близько до лінії фронту, стають дуже складним завданням.

Та ж проблема і з використанням систем “Петріот” для ударів по російських літаках, які скидають КАБи. Що ближче системи ППО до лінії фронту, то вища загроза їхнього ураження. Тим більше, що прецеденти ударів по “Петріотах” у ближньому тилу вже були.

Державна аудиторська служба відкрила розслідування щодо передачі Одеського водоканалу приватній компанії "Інфокс". Справа розкриває не лише факт передачі, але й умови угоди, які вважаються невигідними для міста. Одеська міська рада практично безоплатно передала в оренду на 49 років цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Одесводоканал", включаючи нерухоме майно, інженерні мережі та комунікації водопостачання та водовідведення. Угоду підписали колишній міський голова та гендиректор компанії "Інфокс". Це рішення призвело до передачі стратегічно важливого сектора забезпечення життєдіяльності міста приватній компанії. Держаудитслужба вказує, що для фінансування робіт комунальне підприємство отримало кредит під державні гарантії на суму понад 45 млн доларів США. Роботи були завершені у 2015 році, але при цьому прибутки від експлуатації отримувала приватна компанія. Лише за період ревізії місто витратило понад 370 млн гривень на погашення кредиту та втратило доходи на майже 338 млн гривень.

Цікаво, що підрядником цих робіт була компанія "Ростдорстрой", яку пов’язують з чинним міським головою Геннадієм Трухановим. Держаудитслужба не уточнила, що буде робити з цими відомостями і куди звернеться. Лишається лише припускати. А ось міськрада знову наступає на ті самі граблі, цього разу за підтримки Кабінету Міністрів. Минулого літа в рамках програми ліквідації наслідків російської агресії уряд виділив близько 340 млн гривень на прокладання магістрального водопроводу від вулиці Багрицького до Французького бульвару через Фонтанську дорогу й Академічну. Отже, ремонт водопроводу за рахунок кредитів вважається незаконним, а прокладання нового водопроводу — ні? Інша дивна річ у тому, що "Інфокс" зобов'язався розвивати і модернізувати водопровідні мережі міста. Чому ж зараз знову витрачаються бюджетні гроші на це, а прибуток отримує "Інфокс"? І все це в умовах війни, коли кожна копійка на рахунку.

Висновки з цієї статті виявляються наступними:

• Розслідування Держаудитслужби стосовно передачі Одеського водоканалу приватній компанії "Інфокс" підкреслює невигідні умови цієї угоди для міста. Здається, що такий крок може мати негативний вплив на доступність водопостачання та водовідведення для мешканців Одеси.

• Виявлення факту співпраці між підрядником ремонтних робіт та чинним міським головою породжує питання щодо можливої конфлікту інтересів та відповідальності посадових осіб за використання бюджетних коштів.

• Підозри щодо незаконності виділення коштів на ремонт водопроводу та супутніх робіт, порівняно з прокладанням нового водопроводу, вказують на можливість неправомірного використання державних ресурсів.

• Потреба у докладному аналізі та перевірці всіх аспектів цих угод та робіт, що проводилися, для забезпечення прозорості, ефективності та дотримання законності у використанні громадських коштів та майна.