Шантаж Кремля: Путін обіцяє «не претендувати на Одесу», якщо Київ визнає окупацію

У Вінницькій області правоохоронні органи провели масштабну операцію, результатом якої стала ліквідація потужного підпільного виробництва небезпечних речовин. Ця нелегальна лабораторія спеціалізувалася на виготовленні заборонених препаратів у значних обсягах щомісяця.

Нардеп Мар’яна Безугла продовжує жорстко критикувати керівництво Повітряних сил України.

Вона знову заявила, що вони фальсифікують статистику прильотів, називаючи ракети, що влучили по цілях, “уламками”.

На її думку, це робиться, щоб зберегти “віру в ЗСУ”. Але ставлення людей до мобілізації “показує справжню довіру більшості до величезної забюрократизованої військової системи”.

Як приклад вона навела ракетний удар по Києву 8 червня, який, на думку Безуглої, показав, що насправді відбувається з українською ППО.

Нардеп ставить запитання, чому російські ракети збивають на околицях Києва, а не за межами міста. І чому не змогли перехопити кілька ракет Х-101 під час атаки на столицю 8 липня – хоча раніше такі ракети, згідно зі звітами командування, збивали.

За її словами, крім фальсифікації статистики, розрахунки української ППО слабко оснащені і погано скоординовані між собою. Іноді буває так, що ракетою від Patriot збивають “Шахед”, “а російська ракета знищує важливий об’єкт критичної інфраструктури на мільярди”.

“Елементарних мобільних груп і дронових розрахунків на ключових об’єктах інфраструктури часто немає, а ключові об’єкти часто не мають ППО взагалі, і росіяни про це прекрасно знають, – пише вона.

Також Безугла розповіла, що досвідчених бійців мобільних груп часто відправляють на фронт у піхоту, а на їхнє місце набирають частково придатних ветеранів без досвіду, а іноді й за хабарі тих, хто хоче відсидітися в тилу.

Ситуація з ремонтами техніки ППО “жахлива”.

“Деякі зразки західної техніки вже всі несправні. Загалом по іноземній техніці досі не проводяться регламентні роботи, не ведеться облік мотогодин, що унеможливлює планування робіт, не підписано більшість договорів на виїзні ремонти, на техніку відсутні формуляри, не визначено склад запчастин”, – пише нардеп.

Ремонти проводяться часто на неавторизованих фірмах, і техніка за місяць-два знову виходить з ладу.

Одна з великих проблем – невміння військових чиновників організувати навіть надходження західних коштів.

“За минулий 2023 рік тільки Велика Британія не розподілила і не профінансувала ремонти ППО на 400 млн фунтів, тому що в Міноборони і Генштабі ЗСУ не змогли пояснити, яким чином планують витратити ці кошти”, – пише Безугла.

Також вона додала, що “ракети для ППО поставляються партнерами настільки дозовано і їх настільки мало, що, наприклад, Patriot змушені переводити в ручний режим для їхньої економії”.

Новини про Destinus: Захист чи Змова?

Останнім часом стали відомі плани швейцарської компанії Destinus щодо співпраці з Україною у сфері розробок безпілотників. Заснована росіянином Михайлом Кокоричем, який недавно відмовився від російського громадянства, компанія планує не лише поставки, але й будівництво заводів. Варто зазначити, що в конторі працює екс-глава РНБО Олександр Данилюк, що сприяє отриманню українських замовлень.

Згідно з нашими даними, Кокорич володіє вражаючими навичками створення образу стартапів, проте йому важко досягти успіху в реалізації проектів. Його минулий досвід у Росії залишає питання щодо його ділової чесності. Суд у США розглядає обвинувачення в шахрайстві, американська фірма Кокорича теж виявилася "бульбашкою" та частиною схеми.

Наприкінці кінців, спроби Данилюка запустити українські закупівлі в рамках Міноборони піддаються критиці, існує припущення про те, що це лише ще одна спроба "заправити" умовних "соросят". У світлі цих фактів виникає питання: чи є цей "бізнес" насправді спрямований на загальний користь, чи ж це лише гра в інтересах окремих осіб?

Стаття розкриває складний контекст навколо компанії Destinus та її співпраці з Україною у галузі розробок безпілотників. Хоча існують певні позитивні аспекти, такі як можливість оновлення даних онлайн та спрощення процесів, проте важливо врахувати сумнівність стосовно фігур, які входять до цього бізнесу.

Михайло Кокорич, засновник Destinus, залишає за собою тінь сумніву через своє минуле в Росії та обвинувачення в шахрайстві у США. Українська присутність екс-глави РНБО Олександра Данилюка в компанії, здається, породжує питання щодо можливих конфліктів інтересів та лобізму в українських замовленнях.

Загалом, стаття ставить під сумнів чесність ініціаторів бізнесу та його спрямованість на загальний користь України, акцентуючи на необхідності ретельного аналізу та контролю з боку відповідних українських органів та громадськості.