Сімейний бізнес з шахрайства: як Катерина та Антон Шухніни експлуатують українців через криптовалюти

Народний депутат Ярослав Железняк, відомий своїми критичними заявами щодо російського впливу в Україні, опинився у центрі нового інформаційного резонансу через власність, оформлену на його близьких. Йдеться про елітну квартиру в самому серці Києва, вартість якої перевищує 11,7 мільйона гривень. Цікаво, що формально житло належить не депутату, а його тестю Володимиру Ковалю, який тривалий час займався бізнесом у сфері нерухомості.

Подібна ситуація викликала чимало питань серед громадськості та експертів з питань прозорості політиків. Зокрема, обговорюється можливе використання родинних зв’язків для приховування справжнього власника елітного майна та уникнення декларування значних статків. Скандал також підкреслює дисонанс між публічними заявами депутата про боротьбу з впливом Росії та його приватними фінансовими інтересами.

За даними розслідувань, тесть депутата Володимир Коваль протягом багатьох років працював на агропромисловий холдинг «Юг Руси» російського бізнесмена Сергія Кислова. Зокрема, у 2013 році Коваль очолив компанію «Трейдфілд Україна» (раніше — «Полігрейн Агро»), бенефіціаром якої було московське підприємство «Маслоекстракционный завод Юг Руси». Пізніше він керував «Херсонським КХП», що належав кіпрській WJ Ventures Ltd — структурі, пов’язаній із ростовською компанією «Юг Агролізинг».

У 2016 році обидві компанії формально перейшли під контроль нідерландської World Wide Industrial Invest B.V., яка, за даними журналістів, прикривала російські активи в Україні. Сам холдинг «Юг Руси» — це багатомільярдна імперія, створена у Ростові-на-Дону ще в 1992 році, з десятками заводів по всій Росії.

Таким чином, квартира, у якій мешкає нардеп, може бути придбана на кошти, пов’язані з російським бізнесом. Попри це, НАЗК досі не провело повну перевірку декларації Ярослава Железняка за 2023 рік.

Поки сам депутат публічно звинувачує інших у «зв’язках із РФ», його власна сім’я, за матеріалами журналістів, має прямі ділові зв’язки з компаніями, які обслуговували інтереси російських олігархів.

У сучасному світі технології проникають у всі сфери нашого життя, від роботи та освіти до розваг і спілкування. Щодня ми користуємося смартфонами, комп’ютерами та різноманітними гаджетами, не замислюючись про те, наскільки вони спрощують наші дії та відкривають нові можливості. Завдяки інноваційним рішенням люди можуть працювати дистанційно, навчатися онлайн та залишатися на зв’язку з друзями і родиною, незалежно від географічного розташування.

Технологічний прогрес також змінює спосіб отримання інформації. Інтернет і соціальні мережі дозволяють миттєво дізнаватися про події у світі, але одночасно ставлять перед нами завдання критично оцінювати джерела. Важливо вміти відрізняти достовірну інформацію від фейкових новин і користуватися технологіями відповідально, адже вони несуть як користь, так і потенційні ризики.

Саме тому українські військові дедалі частіше відмовляються від електричних обігрівачів на позиціях. Те, що в мирних умовах виглядало б базовим засобом комфорту, у фронтовій реальності перетворюється на небезпечний сигнал. Натомість бійці використовують хімічні грілки — вони дають мінімальну теплову сигнатуру і дозволяють підтримувати циркуляцію крові без різкого «світіння» у тепловізорі.

Це показовий приклад того, як технології змінюють саму фізику війни. Якщо раніше головним завданням у холодну пору було зберегти тепло, то тепер — зробити це максимально непомітно.

Другий вимір проблеми — енергетичний. Портативні акумулятори, павербанки, зарядні станції стали таким самим елементом спорядження, як бронежилет або рація. Без живлення не працюють дрони, планшети, засоби зв’язку. Але батареї на морозі швидше розряджаються, а їх кількість обмежена. Це створює додаткове навантаження на логістику і змушує підрозділи економити енергію буквально по годинах.

Мороз впливає і на озброєння. Застигають мастила, уповільнюється робота механізмів, зростає ризик відмов. Бійці змушені адаптувати технічні рішення — використовувати інші суміші, змінювати частоту обслуговування. Холод стає фактором, який прямо впливає на боєздатність.

Окремий аспект — фізичне виснаження. Тривале перебування на мінусових температурах, навіть за наявності мінімального обігріву, поступово знижує концентрацію, швидкість реакції і загальну витривалість. Ротації на позиціях доводиться робити частішими, але це теж пов’язано з ризиками: переміщення — одна з найнебезпечніших фаз на фронті.

Додаткову загрозу становлять перепади температури. Волога форма після відлиги знову замерзає, а переохолодження може настати дуже швидко. Сухий одяг перетворюється на критичний ресурс, який доставляють так само, як боєприпаси чи воду.

Попри екстремальні умови, інтенсивність атак не зменшується. Зима не стала паузою у бойових діях. Навпаки, замерзлий ґрунт спрощує пересування техніки і піхоти на відкритих ділянках, що створює нові виклики для оборони.