Скандал навколо високопосадовця поліції Києва: зв’язки, зловживання та публічні підозри

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області ухвалив обвинувальний вирок щодо водія, котрий намагався підкупити поліцейського, аби уникнути відповідальності за керування автомобілем у стані сп’яніння. Йдеться про інцидент, який трапився 6 жовтня 2024 року в селі Голинь Калуського району та став підставою для відкриття кримінального провадження за фактом пропозиції неправомірної вигоди службовій особі.

За матеріалами справи, близько 17:07 екіпаж патрульної поліції зупинив автомобіль Citroën, водій якого мав чіткі ознаки алкогольного сп’яніння: нечітку мову, різкий запах алкоголю та нестійку поведінку. На законну вимогу правоохоронців пройти огляд на стан сп’яніння чоловік відповів відмовою, після чого поліцейські розпочали складання адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Він поклав на передню панель службового автомобіля три купюри по 100 доларів США — загалом 12 366,06 гривні за курсом НБУ — і словесно запропонував неправомірну вигоду в обмін на непритягнення до відповідальності.

Поліцейський від хабара відмовився, повідомив про інцидент на лінію 102 та викликав слідчо-оперативну групу. На місці також оформили адміністративний протокол.

У суді обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та сприяв розкриттю правопорушення. Суд врахував як пом’якшувальні обставини каяття і співпрацю зі слідством, так і обтяжуючу — вчинення правопорушення у стані алкогольного сп’яніння.

За ч. 1 ст. 369 КК України водія оштрафували на 17 000 гривень. Три купюри по 100 доларів конфісковано в дохід держави. Крім того, з чоловіка стягнуто 4775,4 гривні витрат на технічну експертизу документів. Арешт на вилучене майно, накладений 8 жовтня, суд скасував.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів.

Протистояння між мобілізаційними структурами та частиною цивільного населення в Україні дедалі помітніше виходить за межі кулуарних дискусій і переходить у публічну площину. Останнім каталізатором став резонансний коментар Київського територіального центру комплектування, оприлюднений після серії інцидентів, пов’язаних із нападами на працівників ТЦК. Замість стриманого офіційного тону у заяві пролунала різка, емоційно забарвлена оцінка людей, які уникають призову, що миттєво викликало хвилю обговорень у медіа та соціальних мережах.

У тексті заяви представники мобілізаційної структури використали формулювання, які багато громадян сприйняли як принизливі та узагальнювальні. Осіб, що переховуються від мобілізації, охарактеризували образами на кшталт «сірої маси», наголошуючи на їхній нібито безвідповідальності та відсутності громадянської позиції. Така лексика, замість того щоб знизити напругу, лише посилила відчуття розколу між державними інституціями та частиною суспільства.

На цьому тлі особливо показовими виглядають цифри, оприлюднені уповноваженим Верховної Ради з прав людини Дмитром Лубінцем. За його словами, кількість звернень громадян щодо дій працівників ТЦК зросла в рази. Якщо у 2022 році було зафіксовано лише 18 скарг, то у 2024 році їх кількість перевищила 3400.

Омбудсмен підтверджує наявність системних порушень, серед яких незаконне фізичне утримання громадян, вилучення особистих речей, обмеження свободи пересування та застосування сили. Окремою проблемою він називає формальний підхід військово-лікарських комісій, коли особу визнають придатною до служби лише на підставі документів, тоді як військові частини згодом відмовляються приймати таких мобілізованих через реальний стан здоров’я.

Правозахисники зазначають, що ситуацію ускладнює відсутність ефективного діалогу між сторонами. Представники ТЦК апелюють до обов’язку захисту держави в умовах війни, тоді як громадяни вказують на масове ігнорування процесуальних прав, зокрема права на правову допомогу та належні медичні огляди.

Дмитро Лубінець наголошує, що відповідальність за порушення закону має бути невідворотною для всіх учасників конфлікту. За його словами, війна триває, і мобілізація є необхідною, однак вона повинна здійснюватися виключно в межах чинного законодавства та з дотриманням прав людини.

Водночас радикальні висловлювання окремих представників ТЦК та ігнорування юридичних процедур лише поглиблюють прірву між армією і суспільством. У підсумку дедалі гостріше постає питання про межу між державною безпекою та свавіллям, яке, за оцінками експертів, може дискредитувати саму ідею захисту держави в очах громадян.

Перемишлянський районний суд Львівської області ухвалив вирок щодо лікаря-ортопеда-травматолога комунального підприємства «Перемишлянська центральна районна лікарня», який одночасно входив до складу позаштатної військово-лікарської комісії. Суд визнав медика винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України — отримання неправомірної вигоди з використанням службового становища.

Слідство встановило, що лікар, користуючись своїм впливом у складі ВЛК та повноваженнями, які дозволяли йому впливати на ухвалення рішень щодо придатності громадян до військової служби, висунув вимогу надати йому кошти в обмін на сприятливий висновок. Йшлося про ухвалення рішення, яке могло б суттєво вплинути на подальшу долю людини в умовах воєнного стану, — визначення стану здоров’я й можливості проходження служби.

Обвинувачений повністю визнав свою провину та щиро розкаявся, що стало пом’якшувальною обставиною під час судового розгляду.

Суд призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн та позбавлення права обіймати посади у військово-лікарських комісіях строком на 2 роки. Сума хабара була повернена особі, яка її передала, а мобільний телефон та інші кошти залишилися у обвинуваченого. Арешт на майно скасовано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів.