Скільки в Україні придбали електрокарів від Rolls-Royce вартістю 600 тис євро

Останні голосування у Верховній Раді дедалі виразніше свідчать про внутрішню нестабільність у парламенті. Народні депутати підтримують звільнення окремих міністрів, але водночас не знаходять голосів для їхніх наступників, провалюють урядові фіскальні ініціативи та демонструють непередбачувану поведінку під час ухвалення стратегічно важливих рішень. Така ситуація загострює дискусію про реальний стан монобільшості та рівень керованості законодавчого органу.

Політолог Володимир Фесенко звертає увагу на те, що формально парламентська більшість у Верховній Раді все ще існує. Однак на практиці вона дедалі частіше не працює як єдиний політичний механізм. Усередині фракції спостерігаються розбіжності щодо ключових питань, а частина депутатів голосує ситуативно або займає відверто опозиційну позицію щодо урядових ініціатив.

За його словами, ядро фракції «Слуга народу» у голосуваннях становить приблизно 170–190 депутатів. До них додаються близько 80 голосів з різних депутатських груп — частково «Батьківщина», частково колишні депутати ОПЗЖ після початку повномасштабної війни. Саме ця конфігурація дозволяє ухвалювати рішення, хоча й не з усіх питань.

Проблеми починаються тоді, коли ядро фракції скорочується до 160 або навіть 150 голосів. Саме це, за словами Фесенка, проявилося під час кадрових голосувань у січні. Він також звертає увагу, що окремі політичні гравці намагалися зруйнувати не монобільшість як таку, а саме неофіційну коаліцію, спровокувавши урядову й парламентську кризу.

Народний депутат від «Слуги народу» Максим Бужанський переконаний, що відставка Андрія Єрмака з посади голови Офісу президента жодним чином не вплинула на роботу парламенту. За його словами, Єрмак ніколи напряму не втручався у процес голосування депутатів.

Бужанський зазначає, що має один із найнижчих показників голосування разом із фракцією, регулярно не підтримує або відкрито критикує законопроєкти, і при цьому жодного разу не отримував сигналів чи вказівок від Єрмака. Вплив керівника ОП, за його словами, відчувався лише на рівні формування порядку денного або рішень президента щодо підписання чи вето законів.

Фесенко також наголошує, що проблеми у фракції «Слуга народу» почалися задовго до відставки Єрмака. Йдеться про депресивні настрої, втому, бажання частини депутатів скласти мандат і втрату внутрішньої мотивації.

Ситуацію у фракції різко загострили події літа 2025 року, коли депутатів змусили підтримати закони, що обмежували повноваження НАБУ і САП, а згодом — під тиском протестів — скасувати власне рішення. За оцінкою експертів, парламентарів фактично зробили «крайніми», що викликало сильне роздратування навіть серед лояльних до президента депутатів.

Додатковим ударом став так званий «Міндічгейт», який також спричинив хвилю негативу всередині фракції. На цьому тлі лунали заклики до створення «коаліції національної стійкості» та навіть «уряду національної стійкості», однак ці ініціативи не мали продовження.

Окремою проблемою стала кадрова криза. Кількість депутатів від «Слуги народу» поступово зменшується, а замінювати вибулих майже ніким. Народні депутати йдуть з життя, переходять на роботу в органи виконавчої влади або інші структури, а список партії фактично вичерпаний.

Народний депутат Роман Каптєлов зазначає, що в партійному списку майже не залишилося людей, готових зайти до парламенту. Частина потенційних кандидатів відмовляється від мандату, розуміючи, що статус народного депутата означає пожиттєву публічність і постійний контроль. За його словами, близько 50 чинних депутатів хотіли б скласти мандат, але їм цього не дозволяють.

Через дефіцит кадрів виникають проблеми навіть із призначенням депутатів на міністерські посади, адже немає ким їх замінити у сесійній залі.

Якщо фракцію «Слуга народу» покинуть ще кілька депутатів, монобільшість зникне не лише фактично, а й формально. Цей ризик посилюється тим, що десятки парламентарів фігурують у кримінальних провадженнях. В умовах відсутності депутатської недоторканності це створює додаткові важелі тиску.

Максим Бужанський звертає увагу, що з наближенням виборів і потенційного завершення війни парламент дедалі важче ухвалює непопулярні рішення. Активний політичний процес ведуть опозиційні сили, насамперед «Європейська солідарність», яка використовує парламент як трибуну для політичної боротьби.

За його словами, навіть технічні законопроєкти нині обростають сотнями правок, що штучно блокує роботу Ради і перетворює кожне голосування на багатоденну баталію.

Роман Каптєлов вважає, що фактично від Верховної Ради зараз очікують лише ухвалення законів про вибори і референдум. Бюджет на 2026 рік уже прийнято, а ключові політичні рішення, за цією логікою, мають ухвалюватися безпосередньо народом.

За його словами, результати майбутніх референдумів будуть обов’язковими, а не рекомендаційними, і не потребуватимуть ратифікації парламентом. Після цього Верховна Рада ризикує остаточно перетворитися на майданчик для передвиборчої риторики.

Володимир Фесенко підсумовує, що попри кризові тенденції, повного розвалу монобільшості поки немає. Однак результативні голосування можливі лише за умов ручної мобілізації депутатів, яка працює епізодично.

Він переконаний, що для критично важливих рішень — співпраці з МВФ або євроінтеграції — голоси знайдуться. Керівництво парламенту і фракції зможе мобілізувати необхідну кількість депутатів, апелюючи до державних інтересів.

Максим Бужанський погоджується: всі справді важливі для країни законопроєкти будуть ухвалені. А от другорядні ініціативи можуть чекати місяцями або взагалі не бути проголосованими — і це, за його словами, не матиме критичних наслідків для країни.

Увечері 19 лютого в місті Сторожинець, що на території Чернівецька область, стався резонансний інцидент із застосуванням вибухового пристрою проти працівників поліції. Подія викликала значний суспільний резонанс і стала підставою для відкриття кримінального провадження за фактом посягання на життя правоохоронців.

Близько 22:50 на спецлінію Національна поліція України “102” надійшло повідомлення про те, що невідомий чоловік поводиться агресивно та створює небезпеку для оточення. На місце події оперативно прибув службовий екіпаж поліції. Під час з’ясування обставин ситуація різко загострилася: зловмисник кинув гранату в напрямку службового автомобіля, поблизу якого перебували правоохоронці.

Унаслідок інциденту постраждали двоє працівників поліції. 23-річний співробітник сектору реагування патрульної поліції перебуває в лікарні у тяжкому стані — медики борються за його життя. 31-річний поліцейський-водій управління поліції охорони в Чернівецькій області отримав легкі тілесні ушкодження, загрози його життю немає.

Начальник ГУНП у Чернівецькій області Віктор Нечитайло повідомив, що після отримання сигналу було негайно введено спеціальну поліцейську операцію. До пошуку нападника залучили оперативників карного розшуку, слідчих, вибухотехніків, кінологів, патрульні екіпажі та бійців спецпідрозділу КОРД. Того ж вечора особу підозрюваного встановили та затримали.

За словами Нечитайла, під час затримання чоловік намагався знову застосувати предмет, схожий на гранату. Під час огляду його автомобіля виявили вибухонебезпечні предмети.

Затриманим виявився 48-річний житель Сторожинця, колишній військовослужбовець. Його затримали відповідно до статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Під час обшуку за місцем проживання вилучено зброю та боєприпаси.

Дії фігуранта кваліфіковано за статтею 263 Кримінального кодексу України (незаконне поводження зі зброєю) та статтею 348 КК України (замах на життя працівника правоохоронного органу).

Начальник Департаменту поліції охорони полковник поліції Олексій Березневич наголосив, що напад на правоохоронців під час виконання службових обов’язків є посяганням на безпеку держави та матиме принципову правову оцінку.

“Будь-який напад на поліцейського — це виклик державі. Ми забезпечимо невідворотність покарання”, — заявив він.

Правоохоронці продовжують працювати в посиленому режимі та закликають громадян повідомляти про підозрілі предмети або осіб.

Зять колишнього народного депутата Олександра Домбровського, дипломат Артем Рибченко, є одним із претендентів на посаду заступника міністра розвитку громад та територій. У своєму е-деклараційному звіті він оприлюднив відомості про значні активи, які належать його родині. Загальна вартість цих активів складає понад 18,5 мільйона гривень, що включає не лише нерухомість та автомобілі преміум-класу, але й великі грошові заощадження.

Згідно з поданими документами, Рибченко мешкає в Києві разом із дружиною Тетяною та двома доньками — Анастасією і Амелією. Його родина володіє кількома об'єктами нерухомості в Україні. В столиці сім'я має три квартири, загальна площа яких складає 99,7 м², 116,7 м² та 166,5 м². Крім того, є дві квартири у Вінниці площею 113,2 м² та ще одна нерухомість у столиці. У декларації також зазначено, що родина Рибченків володіє кількома автомобілями преміум-класу.

Рибченко має право користування кількома об’єктами нерухомості у Києві, що належать Лілії Керничній. Автопарк родини включає три транспортні засоби: Toyota RAV4 2006 року, BMW X5 2019 року вартістю близько 1,5 млн грн та Audi Q8 того ж року, яким користується сам дипломат.

Його дружина, Тетяна Рибченко, володіє двома компаніями — ТОВ “Космос Гольф Україна” у Вінниці та ТОВ “Гольф Солюшнс” у Києві.

Фінансові активи подружжя значні: Артем Рибченко задекларував 180 тисяч доларів готівкою, 107 тисяч доларів на рахунку у швейцарському банку UBS AG та 470 тисяч гривень в “Ощадбанку”. Дружина має ще 259,5 тисячі доларів і 500 тисяч гривень готівкою.

За 2024 рік дипломат отримав дохід у розмірі 1,42 мільйона гривень, більшу частину якого становили виплати від Державного управління справами. Сукупні статки родини, за підрахунками, перевищують 18,5 мільйона гривень, що ставить Рибченка серед найбагатших кандидатів на урядові посади.