Солоні огірки у щоденному раціоні: користь, нюанси та вплив на апетит

В Україні виявлено масштабну незаконну схему обігу тютюнових виробів, яка включає кілька підприємств, задіяних у незаконному виготовленні та продажу сигарет. За даними розслідування, в центрі цієї схеми знаходиться ТОВ «Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн», яке під прикриттям легального бізнесу налагодило виробництво необлікованих тютюнових виробів. Окрім продукції під власними торговими марками, компанія також займалася виготовленням підробок відомих міжнародних брендів.

Незважаючи на те, що компанія заявляла про свою діяльність як легальний виробник, продукція реалізовувалася на внутрішньому ринку без належного фіскального обліку. Для обходу законодавчих вимог використовувалися підроблені акцизні марки або товар взагалі не мав маркування. Це дозволяло мінімізувати витрати та уникати сплати податків, що завдавало серйозної шкоди економіці країни.

Юридична адреса ТОВ «Маршалл Файнест Тобакко Юкрейн» зареєстрована в селі Острів Тернопільського району. Формальними власниками в документах вказані компанії, зареєстровані на Сейшельських островах та у Великій Британії, а кінцевою бенефіціаркою фігурує особа з ініціалами Рибун М.П. Водночас за матеріалами розслідувань реальне управління пов’язують із бізнесменом Дмитром Чумаченком, якого називають партнером народного депутата Івана Чайківського.

Дослідження пакування показали наявність копій акцизних марок із фальсифікованими позначеннями, а офіційні звіти щодо використаних марок не співпадали з реальними обсягами продукції, що вказує на ймовірне ухилення від сплати акцизу. Рух товару, за даними джерел, проходив через мережу пов’язаних юридичних осіб із подальшим розповсюдженням у торговельній мережі та через МАФи без видачі фіскальних чеків, а частина доходів переводилась у готівку. Історія виробництва свідчить про багаторічні практики обходу контролю, що викликає підозри у системності порушень.

Виконувач обов’язків директора комунального автотранспортного підприємства Київської міської державної адміністрації Дмитро Рахматуллін опинився в епіцентрі масштабного майнового розслідування. За інформацією міжнародних реєстрів нерухомості, він контролює значний пакет елітної нерухомості в Дубаї, який не відображено у його офіційних українських деклараціях. Йдеться про шістнадцять квартир у престижному житловому комплексі Ferretti Luxury Beach Residence, розташованому на узбережжі Перської затоки в районі Джебель-Алі. Загальна площа цих об’єктів перевищує 2,2 тисячі квадратних метрів — масштаби, що важко пояснити доходами, зазначеними у публічних документах.

Розслідувачі звертають увагу на дивовижну диспропорцію між задекларованими статками посадовця та цінністю закордонної нерухомості. Квартири в комплексі Ferretti Luxury Beach Residence відомі високим рівнем комфорту та вартістю, яка перевищує мільйони доларів за кожну одиницю. Водночас в українських деклараціях Рахматулліна інформації про закордонні активи немає, що викликає підозри щодо можливих порушень антикорупційного законодавства.

Станом на кінець минулого року загальна вартість цієї нерухомості оцінюється приблизно у пів мільярда гривень. Для чиновника, чия кар’єра пов’язана виключно з комунальним сектором столиці, така сума виглядає щонайменше непропорційною задекларованим доходам.

Рахматуллін працює у структурах Києва з 2015 року. Протягом кількох років він очолював міську інспекцію з паркування, а нині виконує обов’язки керівника комунального автотранспортного підприємства КМДА — структури, через яку проходять значні бюджетні кошти, пов’язані з утриманням і обслуговуванням автопарку столичної влади.

Окремі запитання викликає період інвестування. Сам Рахматуллін стверджує, що з 2006 по 2015 рік перебував за кордоном, де працював у приватному секторі в арабо-африканському регіоні. За його словами, він обіймав керівні посади в приватних компаніях. Водночас жодних назв цих компаній, жодних контрактів чи підтверджених доходів, співмірних із вкладеннями на сотні мільйонів гривень, публічно не надано.

Ключова проблема — повна відсутність дубайської нерухомості в електронних деклараціях чиновника. У деклараціях за останні три роки немає жодних згадок ані про іноземну нерухомість, ані про об’єкти незавершеного будівництва, ані про інвестиції чи корпоративні права за кордоном. Активи, які за своїм масштабом мали б бути центральним елементом декларації, просто відсутні.

У публічних поясненнях Рахматуллін заперечує володіння шістнадцятьма квартирами та заявляє, що не має активів, які підлягають декларуванню. Водночас інформація з іноземних реєстрів фіксує права власності на конкретні об’єкти з чіткими параметрами — площею, кількістю та місцем розташування.

Фактично йдеться не про формальну неточність чи помилку в заповненні декларації, а про системний розрив між офіційною фінансовою звітністю українського посадовця та даними закордонних реєстрів. Чиновник, який керує комунальною інфраструктурою Києва, фігурує за кордоном як власник або інвестор активів на сотні мільйонів гривень, не відображаючи цього в Україні.

Ця історія виходить далеко за межі репутаційного скандалу. Вона напряму ставить питання про джерела коштів, доброчесність декларування та реальний контроль за посадовцями, які мають доступ до бюджетів і ресурсів столиці.