Співачка Христина Соловій показала струнку фігуру в купальнику

Виїзд українців за кордон та заклики влади про їх повернення в Україну стали предметом широкої громадської дискусії. На тлі економічних труднощів та фінансових проблем, влада прагне залучити громадян для розвитку країни. Проте, варто розглядати цю ситуацію у контексті безпеки, соціальних умов та можливостей для повернених мігрантів. З одного боку, їхній повернення може стати стимулом для економічного зростання, збільшення податкових надходжень та розвитку інфраструктури. З іншого боку, велике навантаження на систему охорони здоров'я, освіту та соціальний захист може стати викликом для країни. Експерти відзначають потенційні переваги приєднання мігрантів до економічного життя країни, однак важливо врахувати всі аспекти, щоб забезпечити стале та ефективне інтегрування повернених громадян у суспільство та економіку.

Україна стикається з питанням повернення своїх громадян із-за кордону та намагається залучити їх до розвитку країни. Проте ця ініціатива має свої переваги та виклики. За словами експертів, українці, що проживають за кордоном, продовжують сплачувати податки в Україні, а витрати на їхнє споживання у рідній країні далеко перевищують суму соціальної допомоги, яку вони отримують від інших країн. Така ініціатива має потенціал збільшити кількість робочих місць та поповнити бюджет. Однак, важливо врахувати, що не всі поверненці можуть відразу знайти роботу, особливо в регіонах, що найбільше постраждали від конфлікту на сході. Зростаючий попит на фахівців підкреслює необхідність підтримки ринку праці та розвитку економіки в Україні. Також важливо врахувати, що не всі поверненці можуть стати активною частиною ринку праці через соціальні обмеження та інші фактори.

Україна стикається з проблемою не лише дефіциту кадрів, але й дефіциту кваліфікованих спеціалістів. Роботодавці отримують велику кількість заявок на вакансії, що не потребують спеціалізованої освіти, але зазнають важкостей у пошуку працівників для посад, що вимагають конкретних знань та навичок. Єдиним винятком є сфера ІТ, де ринок насичений пропозицією, але це не є загальним правилом.

У той же час, українська економіка намагається впоратися з великою кількістю соціальних виплат, які видаються на даний момент. Уряд планує скоротити ці виплати для внутрішньо переміщених осіб, що може відчутно позначитися на їхньому матеріальному стані. Навіть існуючі суми виглядають обтяжливими для країни, адже вони значно перевищують витрати на комунальні субсидії.

Програми відновлення пошкодженого житла також функціонують не на всій території країни і не завжди ефективно. Багато залежить від ініціатив місцевої влади та підтримки з боку міжнародних донорів. Ті, хто втратив все через конфлікт на сході країни, часто не мають можливості отримати відшкодування чи компенсацію.

Зрозуміло, що для успішного повернення громадян до України необхідно створити не лише умови для знайомства з ринком праці, але й забезпечити соціальну підтримку та розвиток інфраструктури на всій території країни.

Економічна ситуація в Україні ускладнюється, що може негативно позначитися на можливості надавати фінансову підтримку тим, хто постраждав найбільше. Практично всі доступні кошти країни витрачаються на потреби армії. Можливість покрити інші витрати, такі як медицина, освіта, та пенсії, забезпечується завдяки коштам від міжнародних союзників.

Проте навіть ця підтримка може бути меншою, ніж очікувалося. Цього року Євросоюз та США не можуть швидко узгодити свої обіцяні суми допомоги. Відтак, можливість повернення громадян залежить від безпеки та наявності освіти для їхніх дітей.

За останній рік українська держава зробила певні кроки у напрямку поліпшення ситуації з укриттями в освітніх закладах. Однак у прифронтових областях, де обстріли стали регулярністю, проблеми залишаються актуальними.

Освіта стає важливим чинником у вирішенні питання повернення людей з-за кордону. Для багатьох батьків безпека та доступність освіти для дітей стають ключовими факторами у виборі повернення. У той же час, система освіти повинна бути готова забезпечити навчання для дітей, які повернулися з-за кордону, та їхніх сімей, які можуть стати більшим навантаженням для освітньої системи.

Сергій Бабак, депутат від фракції "Слуга народу" та голова парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій, вважає, що система освіти в Україні витримує випробування. Він стверджує, що хоча у лютому виникали труднощі, тепер вони адаптувалися до нових умов.

На думку Бабака, в українських школах зараз навчається 3,7 млн дітей, з яких 2 млн навчаються очно, близько 900 тисяч – дистанційно, а ще 900 тисяч – в змішаному форматі. Він також наголошує на наявності приблизно 390 тисяч дітей за кордоном, більшість з яких продовжують навчання дистанційно навіть в українських школах.

За словами Бабака, хоча багато дітей було евакуйовано з небезпечних регіонів, що призвело до переповнення шкіл у безпечних місцях, проблеми переповнених шкіл навіть у глибокому тилу зараз відсутні.

За даними Міносвіти, у деяких містах, таких як Київ, кількість учнів зменшилася порівняно з попереднім навчальним роком. Однак у тих місцях, де демографічна криза загрожувала зменшенням кількості дітей ще до війни, ситуація залишається стабільною.

Іванна Коберник, співзасновниця організації "СмартОсвіта", підтверджує наявність вільних місць в деяких школах, особливо в гімназіях і ліцеях. Вона також вказує на важливість забезпечення якості освіти, особливо в умовах, коли всі ресурси спрямовані на забезпечення безпеки.

Експерти вказують на важливість наповнення повернення працездатних людей та їхніх дітей значущим змістом для економіки України. Проте, спосіб, яким українська влада формулює заклик повертатися, викликає критику. За словами Ольги Пищуліної, у країні вже виникають лінії розколу між тими, хто залишився та хто виїхав, тими, хто воював, та хто ні. Важливо уникнути цього розколу.

Анатолій Амелін критикує владу за те, що вона ставиться до людей як до ресурсу, а не як до бенефіціарів країни. Він переконаний, що це негативно впливає на рішення людей про повернення. Комфортний бізнес-клімат вважає ключовим фактором для привернення людей назад до України. Він стверджує, що війна не повинна стати перешкодою для розвитку економіки та привернення інвесторів.

Експерти погоджуються, що країні потрібно боротися за повернення своїх громадян. Проте, багато європейських держав не зацікавлені в тому, щоб українці їхали назад. Також наголошується на тому, що кожній категорії людей потрібен свій підхід. Наприклад, тим, хто втратив все під час війни, потрібні комплексні рішення, такі як створення бізнес-осередків з робочими місцями та житлом.

Найважче буде боротися за групу умовних трудових мігрантів, для яких війна стала давно омріяним шансом виїхати і швидко легалізуватися у західних країнах. Однак значно більш перспективною є велика група людей, які виїхали з міркувань безпеки. Серед них є ті, хто зараз вагається, чи повертатися, наприклад, для того, щоб возз'єднати родину. Для цієї категорії людей вирішальними можуть бути маленькі чинники, такі як наявність роботи, школи або садочка.

Дослідження Центру Разумкова, проведене 31 січня, вказує, що головними факторами, які стимулюють повернення для українців з-за кордону, є економічне відновлення і пожвавлення ринку праці, питання безпеки і комфорту життя, а також суттєві виплати репатріантам, наприклад, компенсації за житло. Проте, більшість біженців не будуть готові брати участь у відбудові країни і прагнули б повернутися в уже відновлену країну.

Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи, наголошує, що навіть за найбільш оптимістичного сценарію до України повернеться не більше половини тих, хто виїхав. Вона зазначає, що після війни на Балканах лише третина населення повернулася в свої країни. "Європейські країни не почнуть масово витісняти українців, вони дуже зацікавлені в такій робочій силі", — підкреслює вона. "Кожен день війни працює на те, щоб менше людей повернулося".

У висновку можна зазначити наступне:

Повернення українців з-за кордону стає важливим аспектом економічного та соціального відновлення країни після війни.Найважче буде залучити умовних трудових мігрантів до повернення, оскільки вони здебільшого виїхали за кордон з міркувань не лише безпеки, а й отримання легального статусу у інших країнах.Є більш перспективна група людей, які виїхали з-за міркувань безпеки, і для них вирішальними факторами повернення можуть стати наявність роботи, можливість навчання для дітей та інші маленькі чинники.Дослідження показує, що більшість біженців не прагнуть повертатися для участі у відбудові країни, але бажають повернутися вже відновлену країну.Україні слід розглядати різні аспекти, що стимулюють або гальмують повернення своїх громадян, враховуючи їхні потреби та можливості.Для успішного повернення громадян українська влада має забезпечити стабільні умови життя, економічні можливості та соціальну підтримку.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Це рішення поставило під сумнів ефективність використання державних коштів, адже витрати на кондиціонери не обмежуються лише їхньою закупівлею. На додачу до вартості самих приладів, з’являться додаткові витрати на електроенергію, оскільки, за підрахунками, у 2025 році НАБУ планує витратити понад 10 мільйонів гривень на електричну енергію. З новими кондиціонерами ці витрати можуть збільшитись ще більше.

У той час як країна переживає економічні труднощі та боротьбу з корупцією, деякі держоргани здаються байдужими до запитів суспільства про раціональне використання бюджетних коштів. Виникає питання: чи справді в період економії та обмежень на першому місці повинні бути комфортні умови для чиновників? Чи не краще було б спрямувати ці кошти на більш важливі державні ініціативи, що допомагають у боротьбі з корупцією чи розвитку інфраструктури?

Начальник відділу організації роботи із соціальної статистики управління статистики в Одеській області Сергій Кузнецов опинився в центрі уваги через невідповідність між його офіційними доходами та значними активами. За даними розслідування детективного бюро Absolution, Кузнецов, попри наявність кількох квартир, гаража та готівкових заощаджень в іноземній валюті, за минулий рік отримав офіційний дохід у розмірі лише 294,6 тисячі гривень — це менше ніж 25 тисяч гривень на місяць.

Не менш цікавим є факт того, що незважаючи на наявність значних активів, чиновник продовжував отримувати благодійну допомогу, що викликає питання щодо його реального фінансового становища. Власність Кузнецова включає три квартири в Одесі, гараж і автомобіль, що є явно непропорційним до його офіційного доходу, особливо в контексті заявленої допомоги з боку держави або благодійних організацій.

Згідно з декларацією, Кузнецов володіє:

квартирою площею 41,2 м², купленою у 2018 році за 153 тис. грн;

квартирою 50,6 м², придбаною у 2018 році за 66 тис. грн;

квартирою 55,9 м², купленою 26 вересня 2025 року за 300 тис. грн;

гаражем площею 24 м², яким користується з 2018 року.

Вартість квадратного метра у перших двох випадках становить близько 3 700 і 1 300 грн, що у 5–10 разів менше ринкової ціни на житло в Одесі у 2018 році (15–20 тисяч грн за м²). Джерелом коштів зазначена Надія Іванівна Кузнецова, громадянка України, імовірно родичка чиновника, але у декларації її зв’язок із декларантом не уточнюється.

Юристи припускають, що занижена вартість нерухомості може свідчити про приховування доходів або фіктивне оформлення угод. Такі схеми часто використовують для легалізації тіньових коштів або уникнення сплати податків.

Найбільше подив викликало те, що Кузнецов, маючи три квартири та 20 тисяч доларів готівкою, отримав благодійну допомогу від Первинної профспілкової організації ГУС в Одеській області на суму 1,3 тисячі гривень.Цей факт викликає питання не лише етичного, а й правового характеру — адже профспілкова допомога традиційно спрямовується на підтримку працівників у скрутному становищі, а не осіб із багатомільйонним майном.

Експерти наголошують: подібні випадки свідчать про системні проблеми контролю за достовірністю декларацій і демонструють, наскільки формально чиновники ставляться до вимог фінансової прозорості.

Ситуація з Сергієм Кузнецовим — типовий приклад українських “скромних чиновників” із дорогими активами.

За офіційними документами — невисока зарплата, за реальністю — кілька квартир у прибережному місті, автомобіль, доларові заощадження і навіть символічна “допомога” від профспілки.

Ці прогнози базуються на аналізі поточних демографічних тенденцій, включаючи рівень народжуваності, смертності та міграційні процеси. Експерти зазначають, що на демографічну ситуацію впливає комплекс факторів, серед яких економічні умови, соціальна політика, рівень охорони здоров'я та освіти.

Про це йдеться у доповіді ООН «Перспективи світового населення 2024 року».

Також ООН прогнозує, що у 2084 році буде максимальний рівень людства у цьому столітті – 10,3 млрд осіб та до 2100 року кількість людей зменшиться до 10,2 млрд.

Також у доповіді йдеться, що середня тривалість життя до кінця 21 століття становитиме 81,7 року.

При цьому, чоловіки, в середньому, житимуть трохи менше ніж 80 років, жінки – майже 84 роки.Нагадаємо, Україна залишається однією з країн із найнижчою народжуваністю у світі. До повномасштабної війни, у 2021 році, коефіцієнт народжуваності становив 1,16 – це нижче за норму природного відтворення (2,1–2,2), а також суттєво нижче за локальний максимум у 2012 році (1,53).

Також повідомляли, що в Україні розробили проєкт стратегії демографічного розвитку до 2040 року.